ГлавнаяМир

Справа Саркозі: висока ціна дорогої дружби з Каддафі

Експрезиденту Франції висунули вже четверте обвинувачення у справі про фінансування його президентської кампанії 2007 року. Цього разу Саркозі закидають участь у “злочинній спільноті”. Поміж попередніх обвинувачень, висунутих три роки тому, фігурують корупція, незаконне фінансування кампанії і приховування витрат бюджетних грошей Лівії. Експрезидентові загрожує 10 років за ґратами. Саркозі свою вину відкидає.

Президент Лівії Муамар Каддафі (в центрi) та президент Франції Ніколя Саркозі (ліворуч) прибувають до палацу Баб-аль-Азізія, Тріполі, Лівія, 25 липня 2007.
Фото: EPA/UPG
Президент Лівії Муамар Каддафі (в центрi) та президент Франції Ніколя Саркозі (ліворуч) прибувають до палацу Баб-аль-Азізія, Тріполі, Лівія, 25 липня 2007.

Історія лівійських грошей у політичній кар'єрі Саркозі тягне на гостросюжетний серіал у кілька сезонів. У далекому 2005 році, тоді ще на посаді міністра внутрішніх справ, він здійснює перший офіційний візит до Лівії. Формально мета зустрічі – обговорити міграційну кризу, неформально – закріпити зв'язки з країною, з якої нещодавно зняли збройне ембарго. Більшість неформальних зустрічей бере на себе Клод Геан – тодішній помічник Саркозі, який пізніше замінить його на посаді очільника МВС. Через кілька тижнів до Лівії навідується інший наближений до Саркозі політик – Бріс Ортефе. Організацією зустрічей з «впливовими людьми у Лівії» займаються також бізнесмени-посередники – франко-ліванець Зіяд Таккедін і франко-алжирець Александр Джухрі, особисто знайомі з деякими членами родини Каддафі і з його скарбником Беширом Салехом.

У 2007 році Саркозі обирають президентом. Дружба з Каддафі триває чотири довгих роки, за які лівійський диктатор встигає навіть розбити свій знаменитий бедуїнський намет навпроти Єлисейського палацу на час свого візиту до Парижа. У 2011 режим падає, самого диктатора вбивають. Колишні соратники Каддафі тікають з Лівії, а разом з ними з архівів на поверхню починають спливати деталі франко-лівійської дружби.

Фото: lepoint.fr

Журналісти французького ресурсу «Медіапарт», відомого своїми розслідуваннями, публікують таємну записку, датовану 2006 роком, у якій очільник лівійського бюро зовнішніх розслідувань Мусса Кусса дає згоду виділити Саркозі 50 мільйонів євро на витрати передвиборчої кампанії. У записці фігурують прізвища тих самих наближених до Саркозі політиків, Геана і Ортефе, які частенько навідувались до Лівії. На той момент слідчим не вистачає матеріальних доказів, аби порушити проти Саркозі справу, однак чутки починають ширитися у пресі і суттєво б'ють по рейтингу президента. На другий термін його не переобирають, президентом стає Франсуа Олланд, а Саркозі починає усвідомлювати, що у спокої його не залишать.

Невловимі гроші Каддафі

У 2012 році з президентським кріслом Саркозі втрачає і численних довірених осіб. У однопартійців політика розв'язується язик, вони відверто говорять про те, що витрати виборчого штабу і премії регулярно покривались готівкою, часто – крупними купюрами у 200 і 500 євро (при тому, що у Франції більше двох третин розрахунків відбуваються винятково через банківські картки, а про «зарплату у конверті» більшість французів навіть не чули).

Довкола друзів Саркозі починають стискатися лещата. Слідчі дізнаються про отримані Клодом Геаном разовим трансфером з Малайзії 500 тисяч євро, за які він придбав свою паризьку квартиру (пізніше суд її конфіскував), а інший член «золотої трійки» Ортефе отримує погрози від людини, готової «розповісти все про зустрічі і грошові домовленості за посередництва Таккедіна». Сам посередник Зіяд Таккедін вирішує не чекати, доки поліція прийде до нього, а йде до неї сам і говорить, що готовий надати докази фінансування кампанії Саркозі лівійськими грошима.

У 2013 проти Саркозі порушують справу за «корупцію, зловживання державними коштами і відмивання грошей», однак матеріальних доказів у слідчих на той момент недостатньо і справа тупцює на місці наступні три роки. Саркозі починає спати спокійніше і навіть бере участь у праймеріз «Республіканців», аби знову балотуватися на посаду президента. У цей момент на нього звалюються одразу дві новини. По-перше, Зіяд Таккедін розповідає «Медіапарту» про те, як особисто привіз з Триполі для Саркозі і Геана валізи, набиті готівкою на загальну суму 50 мільйонів євро. Проти Таккедіна теж порушують справу, однак, вочевидь, його бажання відправити за ґрати Саркозі сильніше страху за власну долю.

Фото: EPA/UPG

По-друге, французькі слідчі отримують від норвезьких колег особистий блокнот колишнього лівійського міністра нафти Шукрі Ганема, датований квітнем 2007 року (період між двома турами президентських виборів у Франції), в яких він неоднозначно резюмує переговори зі скарбником Каддафі щодо мільйонних фінансувань. Чіткої інформації про те, куди пішли ці гроші, у нотатках немає. Сам Ганем помирає за туманних обставин навесні 2012 року у Відні, куди втікає з родиною після падіння режиму Каддафі, його тіло виловлюють у Дунаї.

Нотаток у блокноті недостатньо, щоб довести провину Саркозі. Лише торік французькі слідчі дізнаються про ймовірну участь іншого соратника екс-президента, Тієррі Гобера, на чий рахунок на Багамах у 2006 році надійшли гроші від лівійського режиму на загальну суму у 440 тисяч євро. Це дозволяє нарешті прискорити справу.

Архіви не горять

На останніх президентських виборах Саркозі не пройшов навіть до другого туру праймеріз. Хоча тіньові ігри екс-лідер досі веде (у його компанії нещодавно навіть обідав колишній прем’єр Макрона Едуар Філіп), до державної посади діло не доходить. Аж надто багато за Саркозі тягнеться «каструль» (так у Франції називають судові справи), поміж яких нелегальне фінансування іншої виборчої кампанії 2012 року за посередництва агентства з комунікації «Бігмаліон» (Саркозі, вочевидь, полюбляє наступати на одні й ті самі граблі двічі) та тиск на суддю з метою отримання доступу до секретної інформації у справі про отримання грошей від спадкоємиці імперії «Лореаль» Ліліан Беттанкур. 

Той факт, що сьогодні Саркозі не обіймає жодної політичної посади, розв'язує руки та язики його численним ворогам і, тим паче, колишнім друзям, які бачать, що правда стрімко виходить на поверхню і поспішають виторгувати собі захист за рахунок допомоги слідчим. 

​Марія Єщенко​Марія Єщенко, журналіст
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram