Публикации автора
-
Цьогорічним лауреатом Державної премії республіки Австрія за культурну публіцистику став Мартін Поллак. Системне замовчування нацистського минулого в Австрії, економічна і культурна в
Австро-Угорщині – він пише про речі не просто незручні…
-
Чи змінилася наша література за ті роки, які пройшли від Революції гідності? Ясно, що змінилася. Спробуємо розібратися, що з того світоглядно нового, яке проявилося в писемності останніх років,
пов’язане саме із Майданом.
-
В році, який для української літератури однозначно і остаточно є саме поетичним роком, як встояти перед спокусою визначитися із книжками, які обов’язково треба уважно прочитати? LB.ua оглядає
найкращі українські поетичні книжки 2018 року.
-
В новинах «Дике поле» Ярослава Лодигіна послідовно називають фільмом довгоочікуваним, а «Ворошиловград» Сергія Жадана, за яким кіно зняли, – романом культовим. І жодного ж при цьому слова неправди
не кажуть. LB.ua подивився екранізацію.
-
П’єсі, проекту, книжці «Монологи вагіни» уже більше двадцяти років. Маємо нарешті привітати вихід цього видання українською мовою. І читати книжку через ті двадцять-із-чимсь років уже як артефакт.
Аж ніяк: ми проспали чергову революцію свідомості…
-
«Церебро» Андрія Бондаря не схоже на його попередню прозу. Бодай тому, що це уже сто відсотків витриманий фікшн – художні оповідання без осадів публіцистики. І при тому «Церебро» – злегка таки
галюциногенна проза.
-
Фінська проза буває якою завгодно, але тільки не «нормальною» і не «обияковою». Роман «Німий бог» Юркі Вайнонена, який уже встиг залюбити у себе українського читача, – таким і є: не-нормальним і
не-звичайним. LB.ua розбирає зразок фінського…
-
Висновок із самого початку: пороблено українській прозі цього року, здається. І традиційна хвиля свіженьких книжок до Форуму видавців того факту навіть не намагається приховати. LB.ua оглядає
шість українських прозових новинок «під Форум»…
-
Кількість і якість українських поетичних книжок, виданих цього року, радує, здебільшого. LB.ua оглядає п’ять дебютних поетичних збірок 2018 року: Світлани Поваляєвої, Ірини Загладько, Катерини
Хаддад, Олега Каданова і Гєника Бєлякова.
-
Роман «Білий попіл» Ілларіона Павлюка читає «Вій» як детективний сюжет. І все в його світі принципово двозначне: і ким стане той чи інший персонаж або та чи інша річ наступної митті, сказати
складно. Ясно одне: життя героїв Павлюка от-от круто…
-
Поява цієї книжки українською – це насправді подія. Альфа-і-омега кіберпанку. Одна з найвизначніших жанрових книжок ХХ століття. Про неї написані десятки дисертацій. Це все про роман Вільяма
Ґібсона «Нейромант».
-
Якому ще автору можна повірити, якщо він повністю серйозно буде нам розказувати, що спілкувався телепатично з австралійськими аборигенами, регулярно має пророчі сни і видіння і носить в собі
інопланетне ДНК? Марина Абрамович – з таких авторів…
-
Здається, історична пам'ять – це і є головне питання ХХ століття. І мушу сказати, вичерпних відповідей на це питання наше ХХІ теж не поспішає надавати. LB.ua аналізує дві на позір несхожі книжки
есеїв – "Топографія пам'яті" Мартіна Поллака…
-
Книжки, які змістовно і жанрово скеровані на те, щоб читачу стало зле. Книжки, як мусять нас злякати (і бажано не тим, що погано написані). LB.ua розказує про шість книжок, створених для того, щоб
читачу-сміливцю понервувати всмак.
-
Проза Філіпа Рота – глибока психологічна проза, проза незручна і гостро соціальна, часом навіть сатирична. І за головний об’єкт сатири – різнорідні практики толерантності. Нічого обнадійливого ні
в сучасності, ні в майбутті своєї країни, окрім…
-
Нових книжок прози цієї зими-весни з’явилося небагато. Але і серед тих буде важко відшукати «хітову», і серйозно говорити варто хіба що про одну. LB.ua розказує про сім українських прозових
книжок, виданих до Книжкового Арсеналу.
-
Герої цих п’яти книжок мандрують островами Полінезії, Перу, Ліваном, Єгиптом, відвідують поспіхом десятки країн. Уже кілька століть в різних педагогічних теоріях подорожі вважають найкращим
способом самопізнання і самовиховання. LB.ua пропонує…
-
Німецький колоніалізм – тема не настільки опрацьована художньою літературою, щоб на її ґрунті могли вирости іронічні, ба пародійні романи. Здавалося б, це ж не британський тягар білої людини. Але
– на тобі, маємо: і іронію, і пародію, і роман…
-
Мова піде про книжки грубезні і сильно непрості. Вони потребують не просто вільного часу для читання, а самого повільного читання – наближення до твору особливого типу. Ці п’ять книжок тієї
терористичної уваги, котрої до себе вимагають, здебільшого…
-
Нестерпно-патетична анотація до «Нестримної сили води» Маркіяна Прохаська обіцяє нам дев’ять оповідей із розряду урбаністичної прози. Права анотація в одному: в книжці Прохаська – дев’ять
оповідань.
-
Література – це практики Іншого. Ми читаємо про те, що пережити і відчути уповні не здатні. Кожне прочитання – це втручання, яке змінює змісти і смисли. Як на мою думку, читацька цензура завжди
«прошита» в мистецькому творі. Та надважливо…
-
Нон-фікшн бестселер «Три сили» Емі Чуа і Джеда Рубенфелда – вправа на критичне читання про те, чому одні соціальні групи успішні, а інші – ні, і про те, чи впливають на наші стратегії успіху наші
раса, гендер, вік, соціальне і класове походження…
-
Роман Колсона Уайтхеда "Підземна залізниця" був включений в довгий список Букера і отримав Пулітцера - "роман-корекція", який озирається на класичну аболіціоністську прозу і люто з нею
сперечається. Торік вийшов його український переклад.
-
2017 року в нашому книжковому просторі представлені всі стилі, хоч той стиль на всіх один. Активізувалася проза про війну, яка була «втомилася» від цієї теми минулого року, а в поезії, яка завжди
вирувала і вибухала, настала стагнація.
-
Щоденники Астрід Ліндґрен, які вона створювала протягом 1939-1945 років, писались ще до появи «Пеппі Довгоїпанчохи», яка зробила Ліндґрен відомою. Як ту книжку читати? Як автодокументальну прозу
видатної письменниці? Чи як діаріуши воєнного…