Ми не знаємо на 100% що буде завтра але ми знаємо одне: ми добре готуємося. Кожен на своєму місці.
Якщо влада переслідує опозицію та будує авторитаризм, це неминуче завершиться кровопролиттям та іноземним вторгненням.
Це могло би бути не лише моєю, а загальноукраїнською мрією: побудувати державу, яка не душить і не тримає на припоні, а дає можливості для росту.
Сучасні громадські ради мають стати ключовим елементом громадсько-державної форми управління, за якого країна вже не матиме потреби у величезній кількості чиновників.
Якщо Україна не буде реально рухатися вперед, то ми як нація ризикуємо назавжди відстати та закріпити за собою статус країни третього світу.
Парламент — майже на сто відсотків є віддзеркаленням суспільства: з усіма плюсами і мінусами, перевагами і недоліками, хворобами, травмами і перемогами.
Мэр Конотопа Артем Семенихин на заседании городского совета облил водой народного депутата от "Слуги народа" Александра Качуру.
Качура в комментарии LB.ua сказал, что рассказывал…
Посадовцям найвищої ланки потрібно розуміти тенденції, за якими рухаються важливі для нас країни світу. Щоб потім держава не несла втрати від непродуманих дій очільників держави.
В первую очередь в регионы будут переводить службы, агентства и инспекции. Процесс рассчитан на два года.
Президент матиме новий фронт боротьби «за відновлення антикорупційної інфраструктури» та «оновлення Конституційного суду». От тільки українське суспільство знову програло.
Культурна політика, яка у такі часи має бути потужною українською зброєю, на порозі стрімкого
проросійського розвороту.
Допоки більшість наших громадян не усвідомить, що держава – це вони, Україна і далі перебуватиме на дні всіх світових рейтингів.
Наши чиновники привыкли, что не принимают и не несут ответственность за свои слова и поступки. Но самое ужасное, что и мы к этому привыкли.
Есть ли хоть кто-то, кто может взять на себя реальную ответственность за жизнь, здоровье и благосостояние людей?
Пандемия для власти – уникальный шанс, когда граждане добровольно и без малейшего сопротивления отдают свои свободы и права.
Є підстави думати, що ми намагаємось будувати демократію, користуючись для цього радянською тоталітарною мовою, яку створив комуністичний режим, і яка забезпечувала його існування.
Є значна кількість факторів, які визначають ставлення громадян до політичних подій та мотиви їх участі/неучасті у політичному процесі.
Принцип «влада – це я» безнадійно застарів. Сучасний тренд – залучати до управління якомога більше людей.
Ми, схоже, готові станцювати на граблях своєї вічної неготовності сказати остаточне прощавай нашим горе-елітам, які впевнено ведуть Україну до чергового історичного фіаско.
Есть много мировых примеров, когда именно налоговые реформы стали залогом успешного экономического развития и привлечения капитала извне.
У нас залишається все менше бажання шукати компроміс зі вчорашніми «регіоналами», які замість домовлятися про правила співжиття у майбутній Україні, вони готують для нас акт про капітуляцію…
Якщо ми не займемось політикою, вона займеться нами. Бо поле для компромісу стискається на очах. Або реванш, або продовження революції.
Люди завжди прагнуть бачити у керівництві країною досконалих особистостей, котрі є справжніми авторитетами за своїми природніми якостями. Ніхто не бажає підпорядковуватися нікчемам…
Відродження орієнтованого на цивілізований світ суспільства залишилось музейним експонатом в експозиції під назвою «Яскраво, але недовго».
Хто така Хезер Брук і чому запити на публічну інформацію можуть відійти в минуле.