Отже, за один день ставки у великій українській грі виросли надзвичайно. Особливо враховуючи, що стосунки з патріотичною спільнотою у команди Зеленського і так порядно зіпсовані справами Марченка, Шеремета та Федини-Звіробій. Зауважимо, що прицільний постріл «Схеми» зробили не по збитому льотчику Богдану, а по щойно призначеному Єрмаку, який хоч і пропрацював все життя в сфері «софту» (інтелектуальної власності), але в масових комунікаціях виглядає доволі непереконливо. І за яким тягнеться чи то КГБ-шний чи то ГРУ-шний слід батька. Бо тільки наївна дитина повірить, що начальник відділу кадрів торгового представництва СРСР в Афганістані як мінімум активно не співпрацював з КГБ, а швидше за все був кадровим офіцером радянських спецслужб.
Але цей допис не про Єрмака і не про Зеленського. Наразі сенсаційний репортаж від «Схем» наче міна, що прилетіла, але не вибухнула. Якщо ОП здуру почне судитись з Радіо Свобода, можуть відкритись джерела інформації і підтвердитись факти, озвучені в репортажі як припущення. І тоді Зеленському стане непереливки. Бо конфіденційна зустріч на території третьої країни з генералом армії РФ - наступником Путіна на посаді директора ФСБ, обтяжена спробами ввести в оману громадян України та дипкорпус нашиз західних партнерів – ніщо інше як державна зрада. І тому події в Україні вже невдовзі можуть почати розвиватись непередбачувано і карколомно швидко.
І тут постає питання: якщо не Зеленський, то хто? Зрозуміло, що реваншисти з обох таборів (ЄС та ОПЖЗ) сплять і бачать, як вони – справжні хазяї життя в цій країні – скинуть «вискочку» Зеленського і знову почнуть ділити Україну на двох. ЮВТ бачить ті самі сни, тільки в її версії український Болівар не винесе двох – на ньому має тріумфально в’їхати на Банкову тільки одна дама в білому. Аваков з Яценюком, будьте певні, також бачать свої владно-еротичні сни. От тільки ми, схоже, готові станцювати на граблях своєї вічної неготовності сказати остаточне прощавай нашим горе-елітам, які впевнено ведуть Україну до чергового історичного фіаско.
Не буду тут писати за адептів «русского мира» в Україні. Я до цієї спільноти не належу і її не відчуваю. Ба більше, переконаний, що наявність виборчого права має бути жорстко прив’язана до лояльності до «проекту Україна», головним акціонером якого має бути не Москва, не Брюссель і не Вашингтон, а народ України. Тому для всіх власників українських паспортів, які не сприймають тризуб, як Міхаїл Булгаков не сприймав українські вивіски в Києві часів Гетьманату та УНР, вихід простий – пошукати інший паспорт. З одно- чи двоголовим орлом. Слава Богу, таких вистачає: від маленької Чорногорії до великих США та Росії…
Мені болить не за русскомирних 20% і не за лібералів-космополітів-«какаяразница». Мені болить за ветерансько-волонтерську спільноту. Яка може опинитись в ситуації, в якій знову буде змушена шукати скромні сидячі місця у чужих партійних вагонах, як це вже двічі трапилось після Революції гідності. Або знову скаже, що політика – брудна справа і ветерани нею не займаються. Тоді політика знову займеться нами, як нещодавно зайнялась Антоненко-Ріфмайстером, Кузьменко, Дугарь, Марченком і навіть Марусею Звіробій.
Я не буду сперечатися, був Порошенко хорошим президентом чи поганим. Бодай тому, що правдива відповідь – був різним, як і всі його попередники. Мені особисто здається, що він був головним фарисеєм країни. І саме ця наскрізна фальш Порошенка (а не геніальна операція ФСБ) штовхнула українців в обійми справжньої чи удаваної щирості Зеленського. Але то таке. Маємо нарешті перегорнути сторінку й остудити голову.
А холодна твереза голова говорить, що Петро Олексійович – досі абсолютний лідер народної недовіри серед усіх чинних політиків. З таким антирейтингом можна зібрати навколо себе секту преторіанців, які свято віритимуть у всемогутні ФСБ-шні технології, тупих та невдячних хохлів і геніального пророка-лідера, як і всі пророки невизнаного у своїй вітчизні. І цієї секти може виявитись достатньо, аби захистити активи її провідника. Але з таким антирейтингом апріорі не виграють президентські вибори. Особливо в Україні, яка живе надією на краще майбутнє і бажанням змін, а не ностальгією по золотому віку.
Тому аби після НЕПу Зеленського не пережити справжній терор реваншистів, нам вже сьогодні слід творити СВІЙ політичний рух. Врешті-решт в Україні наразі майже 370 тис. офіційних учасників АТО/ООС, які отримали статус УБД, з них більше 250 тис. – військовослужбовці ЗСУ. Додамо до цієї цифри добровольців, волонтерів, рідних та близьких ветеранів. Отримаємо близько мільйона осіб, для який відсіч російській агресії – це їхня війна.
А тепер пригадаємо, що за «Голос» на останніх парламентських виборах проголосувало лише 851 722 осіб, за ЄС – 1 184 620, за Батьківщину – 1 196 303. Цього вистачило, аби сформувати в парламенті свою фракцію. З огляду на скасування мажоритарки, тепер для проходження до парламенту потрібно буде ще менше голосів.
Залишилось зовсім трохи: схаменутись, усвідомити масштаб небезпеки, відкласти до кращих часів свої дрібні амбіції та взаємні образи, згуртуватись і почати творити СВІЙ політичний рух. Якщо ми його не почнемо творити вже зараз, тим кому поталанить, знайде другу батьківщину в екзилі. Ті, хто вміє швидко домовлятися з власною совістю, напевно має шанс зробити кар’єру в Малоросії. Якщо доведе, що вміє ревно служити будь-якому господарю. Решті ж варто починати вчити латинський вислів Vae victis…