Кожен з нас, мабуть, на мить замислювався над тим, що він буде робити, якщо “путін нападе”. І чи не треба зараз їхати з країни. І чи треба з Києва чи Харкова перевезти родину у Львів чи Чернівці, а самому йти до територіальної оборони чи продовжувати працювати “в тилу”. Особисто я як депутатка Верховної Ради збираюся виконувати свою роботу. На засіданнях парламенту, у роботі з нашими союзниками, в щоденному примусі влади до адекватних та професійних дій.
Ми як відповідальні політики всі спільно маємо щодня підсилювати нашу обороноздатність, сприяти економічній стабільності, інформувати українців про стан справ.
Саме тому ми з колегами по опозиції щодня продовжуємо тиснути на владу. Ми вимагаємо зібрати Верховну Раду якнайшвидше, щоб парламент працював у безперервному режимі, поки криза не мине. Ми вимагаємо своєчасно та чесно інформувати українське суспільство про все, що відбувається. Ми вимагаємо перерозподілити бюджет та замість забаганок Зеленського виділити кошти на оборону та підсилення наших позицій. Ми разом з колегами закликаємо владу не декларувати готовність, а бути готовими до війни. Саме тому парламентська опозиція готова працювати хоч цілодобово, аби приймалися необхідні для країни рішення.
Проте сьогодні хочу сказати українцям про інше. В першу чергу - слова величезної вдячності кожному, хто не залишає країну у ці напружені дні, а продовжує свою боротьбу за краще майбутнє без окупантів на нашій землі.
Наші військові, які зараз як ніколи готові боронити країну, заряджають кожного з нас оптимізмом та впевненістю. Пройшли ті часи, коли українці не знали, де їх ворог. Пройшли часи, коли боронити країну було нічим. За 8 років українська армія зі старої радянської структури вже стала вмотивованим та єдиним колективом, що готовий дати відсіч будь-якому супротивнику. Щодня ми спілкуємося з військовими, які сповнені впевненості та патріотизму. Дякуємо вам!
Тисячі українських жінок та чоловіків, що стали до лав територіальної оборони. Що після роботи та на вихідних їздять на полігони та вчаться стріляти. Впевнена, коли Путін та його генерали отримують рапорти про настрої українців, їх рішучість значно послаблюється. Дякуємо вам!
Українські волонтери, медики, підприємці, наймані працівники, що допомагають чи готові допомагати армії щодня. Ви поруч, коли держава неефективна. Ви поруч, коли потрібні найбільше. Збройні сили почуваються більш впевнено, коли знають що в них такий тил. Дякуємо вам!
Українські журналісти, які не сіють паніку, не торгують емоціями та “смаженими” сенсаціями, а зберігають спокій, розсудливість та журналістські стандарти. Зараз інформаційна гігієна, чесність та дотримання журналістських стандартів є запорукою здоров'я (фізичного та психічного) та життя мільйонів людей. Дякуємо вам!
Наші союзники. В Європі, в Сполучених Штатах, Канаді та по всьому світу. Мало що заспокоює українців зараз так, як щоденні звіти про літаки зі зброєю, новини про макрофінансову допомогу та про санкції, які чекають на Росію в разі нападу на Україну. Дякуємо вам!
Ми не знаємо на 100% що буде завтра чи 16 лютого, чи 20. Росія - підступний, жорстокий ворог, що веде з нами гібридну війну вже 8 років. Але ми знаємо одне: ми добре готуємося. Кожен на своєму місці. Кожен з вас має право на будь-які рішення, які він вважає правильним в межах українських законів. Та вражаюча більшість українців готова до потрясінь заради свого майбутнього та майбутнього своїх дітей.
Ми як нація, як громадянське суспільство, як громадяни подорослішали. Нас несвобода лякає більше агресора. Брехня обурює більше, ніж російський шантаж. А суверенітет важливіший за “мир за будь-яку ціну”. І тому я впевнена, що все буде добре. Зберігаємо спокій та чистимо кулемет.