ГлавнаяПолитика

Олег Уруский: Моя позиция однозначна: сейчас никакого сотрудничества с Российской Федерацией быть не может в принципе

У липні Кабінет міністрів поповнився новим відомством – Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості. Ідея створити новий орган виконавчої влади, який би опікувався питаннями промисловості, обговорювалась уже тривалий час, однак при формуванні уряду Дениса Шмигаля вакантну позицію заповнити не вдалось. Керівник новоствореного відомства, віцепрем’єр Олег Уруський стверджує: теж спершу відмовився від пропозиції. Хоч робив її Володимир Горбулін, у команді якого чинний віцепрем’єр працював у РНБО та Комічному агентстві ще у далеких 1990-х. Переконала погодитися, розповідає чиновник, особиста розмова з Володимиром Зеленським.Пріоритетна сфера відповідальності нового міністерства – оборонно-промисловий комплекс, інші галузі промисловості Олег Уруський обіцяє підтримувати – якщо попросять. Головні ж зусилля планує скерувати на реформу «Укроборонпрому». «В тому вигляді, в якому концерн є зараз, він існувати не може», – каже він в інтерв’ю LB.ua. Непростий процес реформування чекає й Державне космічне агентство, а два флагмани космічної промисловості країни – КБ «Південне» та завод «Південмаш» – не менш складний процес об'єднання. LB.ua також розпитав Олега Уруського про перспективи українського літакобудування і наміри позмагатися з Ілоном Маском. 

Фото: Макс Требухов

"Перше питання, яке задав Володимир Олександрович, чому я відмовився"

Соня Кошкіна: Як відбулося ваше призначення, як вам зробили пропозицію? Хто, за яких обставин?

Тривалий час, починаючи з 2014-2015 років, тривали розмови про необхідність відновлення якогось центрального органу виконавчої влади для того, щоб управляти промисловістю, формувати державну політику щодо промисловості. Тому що проявилися серйозні недоліки, серйозні пробіли в цьому питанні. Насамперед, депутати говорили про оборонно-промисловий комплекс, оскільки саме в цьому комплексі більшість підприємств залишилися державними. Зрештою, було проведено немало "круглих столів" з залученням експертів, у тому числі іноземних. Кожен "круглий стіл" ухвалював рішення про доцільність утворення центрального органу виконавчої влади в сфері оборонно-промислового комплексу. Було зрозуміло, що ситуація з державним концерном "Укроборонпром", і, власне, ухвалений Верховною Радою закон "Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно – промисловому комплексі" не відповідає реаліям. Поєднання регуляторних функцій, і функцій формування політики, і господарських функцій в одній структурі – це абсолютно неприпустимо.

С.К.: Про "Укроборонпром" ми згодом поговоримо. Давайте спершу про ваше призначення. Хто вам телефонував, робив пропозицію?

Насправді, таке рішення було непростим. З квітня місяця я був призначений директором компанії "Прогрестех-Україна". У мене були певні домовленості з засновниками компанії про подальшу роботу. І тому, коли перші розмови відбулися, я спокійно відмовився.

С.К.: Розмови з ким відбулися?

Скажімо так, з членами номінаційного комітету, зокрема з Володимиром Павловичем Горбуліним.

С.К.: Хочеться спитати про роль Горбуліна в усій цій історії. Тому що писали, що ви, в хорошому сенсі, протеже Горбуліна.

Зателефонував Володимир Павлович, запросив до себе поговорити. Я йому відповів, що маю зобов’язання на нинішній роботі і відмовляюсь. Ми поспілкувалися, я йому висловив свою позицію і на цьому наша розмова була закінчена.

Фото: Макс Требухов

С.К.: А після цього вже подзвонили з Офісу президента?

Так, після цього відбувся дзвінок з приймальні, і мене запросили на розмову.

С.К.: Які вам Володимир Олександрович питання на співбесіді задавав?

Перше питання, яке задав Володимир Олександрович, чому я відмовився.

С.К.: А що вас переконало в іншу сторону?

Переконала безпосередньо розмова з президентом. Переконало його щире бажання, його налаштованість на те, щоб наша промисловість дійсно стала стратегічним напрямком в розвитку країни.

Олег Базар: Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості займатиметься лише ОПК, чи, можливо, ви будете наділені функціями щодо інших галузей – легкої промисловості, машинобудування, хімії?

Ми готові допомагати всім. Водночас розуміємо, що нас не вистачить на всіх. Але якщо, наприклад, асоціація легкої промисловості підготує вагомі серйозні пропозиції, які полегшать життя чи створять механізм для нормального функціонування, то ми з задоволенням розглянемо і підтримаємо.

С.К.: Окрім того, що ви міністр, ви ще й віцепрем’єр. Чи визначені вже відомства, якими ви опікуватиметеся?

Поки мова йде про Державне космічне агентство, Державну службу експортного контролю, концерн "Укроборонпром".

 Передача ЗСУ відремонтованих танків на Київському бронетанковому заводі
Фото: ukroboronprom.com.ua
Передача ЗСУ відремонтованих танків на Київському бронетанковому заводі

"В Росії була чітка програма відсторонення України з кооперації військово-технічного співробітництва"

Андрій Водяний: Ви працювали у компанії "Прогрестех", яка належить громадянинові Росії Володимиру Кульчицькому. Саме російське "коріння" компанії, зокрема, стало перешкодою в її участі у проектуванні злітно-посадкової смуги аеропорту Дніпра.

Все з точністю навпаки. Я хотів би прояснити, яка це людина. Він українець з древнього роду Кульчицьких. Служив в радянській армії, звільнився з неї ще до розпаду Радянського Союзу, зайнявся бізнесом, створив групу компаній "Прогрестех". Зрештою, "Прогрестех-Україна" на 100% американська компанія, штаб-квартира знаходиться в Х’юстоні.

О.Б.: Але чи російське громадянство пана Кульчицького і його бізнес в РФ не створюють певних ризиків?

Ні. Слухайте, в 2014 році якраз в період Революції Гідності Володимир Антонович (Кульчицький, – LB.ua) виїхав з Росії і переїхав сюди. У нього була принципова позиція. Зараз він має право на проживання в Україні.

С.К.: Якщо ми вже заговорили про Росію. Чимало підприємств і проектів в ОПК зав’язано на Росію. Що з цим робити?

Моя позиція є однозначною: зараз ніякого співробітництва з Російською Федерацією бути не може в принципі. Насправді я ще в 1990-ті роки про це говорив, бо в Росії була чітка програма відсторонення України з кооперації військово-технічного співробітництва. Вони залишали саме такі моменти, які їм важко було компенсувати, які потребували мільярдних вкладень. Такі як "Мотор Січ". Тоді вони ходили, красиво посміхалися в обличчя, а насправді вели роботу по максимальному вилученню українських підприємств з кооперації. Ми прокинулись, коли вже зрозуміли, що розпочалася війна. 

Зрозуміло, що ще з 2014-го року потрібно було впроваджувати програму імпортозаміщення. Вона повинна бути складовою частиною програми реформування оборонно-промислового комплексу. І зрозуміло, що держава не може узяти на себе всі питання по імпортозаміщенню. Але визначити стратегічні моменти ми повинні. А менеджмент, кожне підприємство повинно шукати європейський ринок, американський ринок, азіатський ринок. Світ на одній країні клином не зійшовся.

'Укроборонпром' на міжнародній виставці IDEF-2019
Фото: ukroboronprom.com.ua
'Укроборонпром' на міжнародній виставці IDEF-2019

О.Б.: На вашу думку, чи повинна держава інвестувати кошти у створення нових виробництв для заміщення російських компонентів? 

В нас держава взагалі мало в що вкладала. В кінці 1990-х років, коли я ще працював в РНБО, вже тоді було зрозуміло, до чого ми підходимо. На 2005 рік наші Збройні сили вже криком кричали щодо систем озброєння. А ми фінансували науково-дослідні конструкторські роботи по лінії Міністерства оборони на рівні 30-50 млн. доларів. Як ви розумієте, за ці кошти нічого зробити не можна. В той час один міністр, пам’ятаю, шкодував, що йому не додали на розробку харчової добавки для чорнобильців близько 10 млн. гривень. Тобто пріоритети були для мене не зовсім незрозумілі. І тільки після того, як розпочалася війна, відбувся серйозний зсув.

А в нас стільки проектів загублено, прекрасних проектів! Наприклад "Світязь", який передбачав повернення першого ступеня ракети "Зеніт", що мала стартувати з "Мрії". А І. Маск реалізував це і прогримів на весь світ на двадцять років пізніше! 

С.К.: Яке ваше ставлення до нового закону "Про оборонні закупівлі"?

Я знаю, що до цього закону є багато зауважень. Я сам ще не встиг з ним ознайомитися і найближчим часом це зроблю. Сьогодні (розмова відбулася у понеділок 20 липня, – LB.ua) на установчій нараді нашого штабу ми цим вже почали займатися. Думаю, завтра матеріали в мене вже будуть на столі і я їх вивчу.

С.К.: Що за установча нарада? Це якась ваша команда?

Так, це люди, з якими я працював. Це всі люди з галузі, всі фахові. Випадкових людей в міністерстві не буде.

С.К.: Тобто президент дав згоду на те, щоб ви заповнили вакансії своїми людьми?

Так, у нас з президентом немає розбіжностей щодо професійного складу команди.

Фото: Макс Требухов

"Моя позиція щодо «Укроборонпрому» наступна: в тому вигляді, в якому концерн є зараз, він існувати не може"

А.В.: Критики кажуть, що ваше міністерство буде міністерством поділу грошей і розпилу підприємств "Укроборонпрому".

Моя позиція щодо "Укроборонпрому" наступна: в тому вигляді, в якому концерн є зараз, він існувати не може. Можливо, це буде державна холдингова компанія. Перед тим пройде процес корпоратизації всіх підприємств. Зараз з’явилися ідеї з кластерами. Це непогано, але, наскільки я пам’ятаю, в нашому законодавчому полі поняття "об’єднання підприємств у кластер" не існує. А я ще в 2014-у році, коли працював в "Укроборонпромі" пропонував створити 7-8 холдингових компаній і над ними- керуюча компанія. Не так, як зараз в концерні відбувається: 260 людей в штаті, які втручаються в фінансову діяльність підприємств; та сидить департамент безпеки, що слідкує, як директор закуповує, вибачте, мило, туалетний папір і таке інше. Управляюча компанія повинна дивитися, куди розмістити акції цих холдингових компаній, а не втручатися в фінансову та економічну діяльність.

О.Б.: Така реформа передбачатиме зміну чинного менеджменту "Укроборонпрому"?

Питання не дуже коректне, адже директор змінюється указом президента. Проте я вважаю, що менеджмент повинен бути серйозно змінений. Я прихильник корпоративного управління. Чим менше функцій буде в мене у підпорядкованому підприємстві, тим мені спокійніше. Мені треба створювати механізм, мені треба домовлятися з іноземними партнерами, мені багато є чим займатися в міністерстві. Фахово підготовлений і професійний менеджмент керуючої компанії – запорука того, в нас все налагодиться і буде нормально функціонувати.

С.К.: Чинні керівники "Укроборонпрому" мало не щодня щось пишуть у Фейсбуці, звітують про роботу. І це викликає довіру до цієї структури. Але я трішки прочитала звітність. За 2018 рік "Укроборонпром" мав 3,5 млрд гривень чистого прибутку. А за перший квартал 2020 року 700 млн. гривень збитку і майже 5 тисяч співробітників скорочені. Як так вийшло?

Ну ви самі й відповіли, адже ваше питання риторичне. Це почалося, коли прийшли нефахові менеджери, які вважають, що знань з економіки достатньо, щоб управляти танковим заводом.

 Ремонт десантного корабля ‘Юрій Олефіренко’ на Миколаївському суднобудівному заводі
Фото: ukroboronprom.com.ua
Ремонт десантного корабля ‘Юрій Олефіренко’ на Миколаївському суднобудівному заводі

О.Б.: Коли це почалося?

Це почалося з призначення керівника "Укроборонпрому" в 2014 році.

О.Б.: Що в планах по створенню холдингових компаній чекає на "Укрспецекспорт" та інших спецекспортерів?

Цікава тема. Я вважаю, що спецекспортери повинні бути виведені з "Укроборонпрому". (LB.ua). Це абсолютно окремі структури і багато цікавості би пропало до "Укроборонпрому", якби звідти вивели спецекспортерів, повірте мені. Я вважаю, що кількість спецекспортерів повинна бути оптимізована. Він не може бути один, з об’єктивних причин їх має бути декілька. І вони не повинні бути в структурі "Укроборонпрому".Ми взагалі думаємо про перейменування, бо ця назва стала надто токсичною.

С.К.: Не хочу зурочити, але мені здається, якщо ви підете війною на Абромавічуса (керівник "Укроборонпрому", – LB.ua) та його команду, вони вас просто зжеруть в публічній площині, миттєво.

Я не збираюся з ним воювати. В них є напрацювання, я готовий їх вислухати. І в принципі, наші погляди на майбутню трансформацію "Укроборонпрому" не сильно відрізняються. Є відмінності стосовно того, які це будуть холдингові компанії, та яке їх наповнення.

О.Б.: Уже зараз потрібно вирішувати конфлікти, які спровоковані діями керівництва концерну. Мова, наприклад, про заміна менеджменту на ряді підприємств, наприклад, на ДП "Антонов". Ви розумієте як будете зараз з цієї ситуації виходити? Фактично на "Антонові" є достатньо серйозний конфлікт з трудовим колективом.

Я в курсі цього конфлікту. Знаєте, з "Антоновим" окрема історія, тому що це унікальне підприємство. Та, на жаль, само себе вимучує. І з великим болем позбавляється своєї минулої величі в переконанні, що "ми дуже крута компанія, яку знає весь світ". І отак триває вже двадцять років: то за одного керівника судимося, то за іншого. З колективом можна і треба розмовляти, але колектив не повинен керувати. От, наприклад, стосовно корпоратизації – кажуть: "не можна". Ну що значить не можна? Потім виявляється: та ні, ми теж за корпоратизацію, але треба врахувати те-то і те-то. То в чому питання? Давайте врахуємо, і так треба підходити до розгляду цієї задачі. А що стосується персоналій, я би ухилився від обговорення, бо в мене ще поки навіть нема інструменту, щоб це вирішувати.

Фото: Макс Требухов

"Останніми роками космічна програма в нас перетворювалася на те, що може зробити КБ «Південне» і «Південмаш». Це неправильно"

О.Б.: Ще про "Антонов". В інтерв’ю колегам з "Інтерфаксу" ви сказали, що самостійно такі підприємства виживати не можуть. У галузі є два гіганти – Boeing та Airbus, – і треба якимось чином інтегруватися чи кооперуватися з ними. "Антонов" їм може бути цікавий?

Я сьогодні ще цього не знаю, та був би дуже щасливий, якби це сталося. Треба пропонувати конкурентоздатні проєкти, і тільки тоді виникне зацікавленість. І з ними можна виходити до різних компаній. Наприклад: з Ан-188. Boeing може зацікавитися, тому що в них ця ніша фактично не заповнена. З 178-м можна іншого партнера шукати, а з 148-м, 158-м – ще іншого. Туреччина зацікавлена, наскільки я поінформований.

А.В.: Державна авіаційна компанія з літаками "Антонова", яку пропонує створити Зеленський, це реально?

Зараз на "Антонові" у нас є в напрацюваннях певна кількість моделей. Є проблеми по імпортозаміщенню, але їх можна вирішити. Тому, щоб виконати доручення президента, треба задіяти всі механізми і просто це зробити. Повинно працювати Міністерство інфраструктури як замовник, та запропонувати механізм чи створити лізингову компанію. А інша сторона має забезпечити виготовлення літаків. Тобто задача – об’єднати зусилля і домовитися.

С.К.: Скільки часу це може зайняти?

Ну, насправді це ж не така проста задача. Ясно, що за рік вона не створиться, це потрібен триваліший час.

А.В.: У 2015 році ви казали, що хочете об’єднати "Південмаш" і КБ "Південне". І тоді буквально через кілька тижнів вас звільнили.

Я написав заяву за власним бажанням.

Фото: facebook.com/yuzhmash

А.В.: Якою буде доля цих підприємств?

Що стосується "Південмашу", я є прихильником того, щоб Космічне агентство повернулося до тих витоків, яким воно створювалося Володимиром Павловичем (Горбуліним, – LB.ua). Ми його замислювали як справжнє європейське агентство, яке формує і реалізовує політику досліджень космічного простору та є замовником космічних послуг і сервісів. Потім я пішов звідти, туди затягнули підприємства ракетно-космічної галузі і, власне, воно перетворилося на дещо інше.

Я вважаю, що треба повернутися, і там також можна створювати холдингові компанії. Одна повинна бути ракетно-космічна, а інша – з систем управління. Виводити їх з-під управління Космічного агентства. Там має залишитися Національний центр космічних засобів і випробувань космічних засобів. "Укркосмос" може залишитися.

Останніми роками космічна програма в нас перетворювалася на те, що може зробити КБ "Південне" і "Південмаш". Це неправильно. Вона повинна орієнтуватися виключно на задачі держави. Якщо нам потрібен супутник з розрізненням в один метр і, якщо КБ "Південне" цього зробити не може, то це лиш означає, що ми його купуємо в іншому місці.

Що стосується об’єднання і приєднання. Так, дійсно, наша команда Космічного агентства розробила проєкт постанови про приєднання "Південмашу" до КБ "Південне". Проєкт був погоджений всіма зацікавленими органами виконавчої влади – Фондом держмайна, Мінекономіки, Мінфіном, Мінюстом. Мені залишалося тільки винести його на засідання уряду. Але не сталося. Якби це було реалізовано, на сьогоднішній день вже забули б, що був Південний машинобудівний завод, КБ "Південне", а функціонував би ракетно-космічний центр "Південний". Модернізований. 

О.Б.: Зараз ви будете пропонувати це знову?

Прем’єр-міністр мені сказав: давайте відновимо цю постанову.

Фото: Макс Требухов

С.К.: У нас було велике інтерв’ю з головою Космічного агентства. Як ви оцінюєте його роботу?

Наскільки я розумію, у нього закінчується випробувальний термін і уряд дасть оцінку. Ми з ним розмовляли і я йому висловив своє бачення ще в лютому після його призначення. "Повітряний старт" він підтримав, "Артилерійський старт" теж.

А.В.: Чи є в України реальна можливість встигнути за американцями в "Повітряному старті"? Наскільки цей ринок взагалі існує?

Ринок зараз збільшився, тому що це ж легка ракета. На неї зараз серйозний попит. Конкуренція серйозна і багато проєктів ракет зараз в розробці. Якщо, ж, звісно, встигнемо знайти інвестора...

О.Б.: Це має бути внутрішній інвестор чи зовнішній?

Для нас це не є принциповим. У нас є багаті люди. Не стільки, як в Європі чи Азії, але вони є. Вони можуть прийняти рішення про інвестиції – це не такі зараз великі гроші. Якщо ми говоримо про наш Ан-188, проєкт нової ракети, то це обсяг інвестиції в розмірі до 500 млн. доларів. Можна говорити з арабськими країнами. Єдине, що може бути, це – обмеження по РКРТ, але є можливість не передавати технології, а домовитися з інвестором, що авіаційно – технічна система буде базуватися в Україні.

Пуск ракети-носія «Антарес» з космодрому Воллопс (США). Основну конструкцію першого ступеня розроблено КБ «Південне» та виготовлено ПІВДЕНМАШем.
Фото: facebook/Yuzhnoye State Design Office
Пуск ракети-носія «Антарес» з космодрому Воллопс (США). Основну конструкцію першого ступеня розроблено КБ «Південне» та виготовлено ПІВДЕНМАШем.

О.Б.: 500 млн. доларів – не такі великі гроші для такого проекту. 

Абсолютно. Питання тільки в тому, наскільки ми зможемо переконати, що стали цивілізованими людьми. І не будемо запитувати про свій інтерес, коли людина прийде з 500 млн. доларів.

О.Б.: Які строки реалізації такого проекту? До моменту, коли стартує перша ракета.

Думаю, за 3-4 роки ми б це зробили за умов нормального фінансування.

Але є різні точки зору. Ще треба КБ "Південне" переконувати. Вони вважають, що "Повітряний старт" є не дуже економічно виграшним в порівнянні зі стартом з космодрому. Вони ще мріють про Херсон...

С.К.: Космодром в Херсоні? 

У наших степах. Є розрахунки, що по полях падіння, начебто, все гаразд. Але так чи інакше маршрути пройдуть над Туреччиною, і я не думаю, що наші шановні сусіди будуть цьому раді.

С.К.: Щодо вашої заяви про звільнення в 2015 році у мене дуже різна інформація. Одні джерела кажуть, що на вас натиснули, інші – що ви не змогли взяти участь у перемовинах в Парижі і щоб обійшлося без скандалу написали за власним. Що правда?

Правда в тому, що, коли я відчув, що немає підтримки в керівництві уряду, я зрозумів, що відсутній жоден подальший сенс. Яке б рішення я не підготував, воно не буде втілене в життя. То що, на корзину працювати?

Фото: Макс Требухов

О.Б.: Було якесь конкретне рішення?

Зокрема і по "Південмашу". Крім того, були інші нюанси. Принциповим питанням була відсутність підтримки.

А.В.: Зараз у вас є підтримка?

На сьогоднішній день поки так. З боку президента, з боку прем’єр-міністра і з боку секретаря Ради національної безпеки. І Верховна Рада підтримує. Не всі, але це нормально.

Соня КошкинаСоня Кошкина, Шеф-редактор LB.ua
Олег БазарОлег Базар, Главный редактор LB.ua
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram