Хотіли як краще
Ідея створення муніципальної поліції мусується в країні із середини 1990-х. У 2014 році, на хвилі розмов про реформу децентралізації, новообрані народні депутати навіть вписали пункт створення нового органу в коаліційну угоду.
Однак така ідея наразилася на супротив у парламенті. Як стверджує LB.ua начальник управління КМДА з питань взаємодії з правоохоронними органами по забезпеченню муніципальної безпеки Олег Куявський, проти появи муніципальних силовиків виступив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, який нібито проти появи локальних «армій», підконтрольних мерам. Хоча соратник Арсена Авакова нардеп Антон Геращенко запевнив LB.ua, що глава МВС насправді підтримує ідею створення муніципальної поліції, проте у 2015-му в парламенті було надто багато спекуляцій навколо цієї теми.
Зрештою, замість муніципальної поліції вирішили створити муніципальну варту, хоча й цей законопроект ледве вдалось ухвалити в першому читанні, після чого його відклали у далеку шухляду. Попри це, на місцях від ідеї муніципальних варт не відмовились, але через неуніфіковане законодавство у цій сфері почали створювати певною мірою гібридні структури з різними повноваженнями.
За словами директора департаменту комунікації МВС України Артема Шевченка, мери зацікавлені у збільшенні повноважень муніципальних варт, однак це точно не в інтересах держави.
«Є ризик створення паралельних поліцій, чого допустити не можна, – упевнений він. – Спершу ці формування взагалі називалися «муніципальними поліціями», ми завдяки ухваленню Закону змусили їх такі назви змінити. Зараз парламент також має ухвалити законопроект, яким ми хочемо заборонити використовувати цим «вартам» символіку Національної поліції – кольори, емблеми, тощо. Бо зараз вони маскуються під Національну поліцію. А Національна поліція має бути тільки одна – це Національна поліція України». Шевченко також додає, що в МВС не вважають законопроект «Про муніципальну варту» потрібним.
«Ми вважаємо, що чинного законодавства достатньо для того, щоб громадськість брала участь в охороні громадського порядку», – говорить він.
У багатьох містах України (наприклад, у Львові, Дніпрі, Одесі) муніципальні варти оформлені як комунальні підприємства при міських радах. Їхні статути відрізняються, але зазвичай в обов’язки муніципальних варт входить охорона будівель органів місцевого самоврядування та муніципального майна, патрулювання вулиць, «сприяння виконанню рішень місцевих рад» і протидія адміністративним правопорушенням. У статутах деяких варт також написано, що вони повинні охороняти посадових осіб органів місцевого самоврядування і виконавчої влади під час виконання службових обов'язків.
Щоб охороняти, потрібні спецзасоби. І тут, за словами експерта «Реанімаційного пакету реформ» Євгена Крапивіна, починається «юридична плутаниця».
«Згідно із Законом, комунальники можуть лише носити і демонструвати спецзасоби, але не застосовувати. Водночас і прямої заборони застосовувати спецзасоби, а тим паче відповідальності за це, не існує», – каже Крапивін.
Обличчя Київської муніципальної варти
Київська муніципальна варта зареєстрована не як комунальне підприємство, а як громадське формування, діяльність якого ґрунтується на Законі «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону». В основному вони патрулюють вулиці і допомагають поліції охороняти масові заходи.
Офіс муніципальної варти розташований у самому центрі Києва, недалеко від Бессарабської площі. На журнальному столику біля входу розкидані брошури: одні закликають стати наставником для сиріт, інші пропонують безоплатну правову допомогу і працевлаштування для ветеранів АТО.
Київська муніципальна варта була створена на базі Київської спілки ветеранів АТО, тому більшість її складу – колишні військові.
«Після війни починаєш по-іншому дивитись на світ. З деякими речами ти просто не можеш більше миритися. Ти приходиш і розумієш, що ти тут зайвий. Тобі немає місця у країні, яку ти захищав. Ти маргінал. Ти ідіот. А в Муніципальній варті всі свої. Це спілкування дуже для нас важливе», – каже речник Муніципальної варти Антон Колумбет.
До війни він працював гідом-перекладачем, супроводжував туристичні групи. А у 2014-му пішов добровольцем в АТО, служив у 12 батальйоні на Луганщині, звідки його у 2015-му перевели в запас.
У «муніципали» Антона покликав його побратим по службі в АТО Ігор Марі – голова Київської муніципальної варти.
Марі все життя був військовим. У 2013-му в чоловіка стався інсульт, рік опісля він пішов добровольцем в АТО.
Після повернення з Донбасу ветеран зацікавився концепцією муніципальних варт.
На той час у Києві вже існувала «Добровольча народна дружина» (ДНД) – організація, яка декларувала, що допомагає поліції охороняти порядок. Але фактично її члени продавали посвідчення на купівлю травматичної зброї, стверджує Марі.
«Прийшли ми спершу до ДНД, хотіли з ними об’єднатися, але за умови, що ми будемо їх заступниками. Ті спершу: «Так, давайте, «молода кров», атовці, патріоти». А потім вони порадилися у штабі і вирішили, що їм такі заступники не потрібні. Ну навіщо їм заступники, які будуть контролювати, куди гроші йдуть. Тоді ми за допомогою депутатського корпусу перекрили їм фінансування з міського бюджету. Мені дуже багато людей казали, що це фінансування просто «розпилювали», – тихо і дуже повільно веде Марі.
Після того, як не вдалося об’єднатися з ДНД, у Марі з’явилась ідея створити власне муніципальну варту. За збігом обставин до ветерана з пропозицією організувати таке формування звернувся керівник управління КМДА з питань взаємодії з правоохоронними органами по забезпеченню правопорядку Олег Куявський.
«Доля звела», – сміється Марі.
Тож спершу з’явилося громадське формування «Муніципальна варта», а потім комунальне підприємство «Муніципальна охорона», яке є фактично охоронною фірмою при Київській міській раді. Ці структури пов’язані між собою. Колумбет пояснює, що члени Муніципальної варти не отримують зарплату, вони патрулюють вулиці у вільний від роботи час, але мають можливість згодом перейти на повноцінну роботу в Муніципальну охорону.
У Муніципальну варту після спеціальної перевірки можуть вступити всі охочі, які не мають судимості і психічних захворювань. На політичні погляди особливо не зважають: є члени політичних партій, як от 25-річна Дарина із «Самопомочі», чи представники праворадикальної організації «С14» на чолі з її лідером Євгеном Карасем.
Для досягнення своїх цілей праворадикали не цураються займатися «дрібним хуліганством», як вони самі характеризують свої дії. Той факт, що представники цієї ж організації стежать, щоб не хуліганили інші, викликає дисонанс.
«Ми не можемо заборонити людині через її переконання бути членом Муніципальної варти, – каже Антон Колумбет. – Якщо є факти вчинення злочину членом нашого формування, будь ласка, передайте усю інформацію – і ми будемо розбиратися».
Довести провину
Проблема полягає в тому, що довести, що твої права порушив член Муніципальної варти, дуже важко, каже Євген Крапивін.
Це на власному досвіді відчув одеський активіст Віталій Устименко – той самий, якого неопізнані молодики спустили зі сходів Солом’янського суду під час розгляду справи мера Одеси Геннадія Труханова.
Устименко розповів LB.ua, що члени Одеської муніципальної варти не раз брали участь у бійках з місцевими активістами. Як приклад наводить випадок, що стався 26 квітня минулого року на сесії Одеської міської ради. Того дня депутати розглядали питання передачі частини пляжу Ланжерон у приватні руки з можливістю подальшої забудови під торговий центр. Устименко стверджує, що питання було винесено на розгляд з порушенням регламенту, з голосу. Коли активіст почав обурюватися, його силою вивели з сесійного залу чоловіки, які представилися співробітниками Муніципальної варти. За словами Устименка, вони порвали йому куртку, а на шиї навіть залишились сліди від рук. За цим фактом каже, написав заяву в поліцію.
«Муніципальна варта в Одесі – приватна армія фінансово-промислової групи, яка контролює місто. Їм надані надзвичайно великі повноваження, їх постійно дофінансовують із місцевого бюджету і збільшують їхню чисельність. Їхня основна задача – батлитися з нами. Розкішна схема», – каже активіст.
Якщо ж говорити про Київську муніципальну варту, яка є громадським формуванням, то в її членів немає номерних жетонів, за якими їх можна було б ідентифікувати. У кожного вартового є лише посвідчення, у якому вказано його особистий номер. Хоча Куявський обіцяє, що незабаром у КМДА створять базу з ідентифікаційними номерами усіх членів варти.
Євген Крапивін переконаний: щоб не було такої плутанини в повноваженнях, яка є зараз, вихід один – потрібно уніфіковувати законодавство у цій сфері. На його думку, також доцільно забрати право у громадських формувань застосовувати спецзасоби і доставляти порушників до відділку поліції – ці функції повинні виконувати лише поліцейські.
А закон буде?
У Верховній Раді вже навіть зареєстровано законопроект №8206 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих положень з питань охорони громадського порядку і державного кордону”, який передбачає обмеження повноважень муніципальних варт, а також дещо ускладнює реєстрацію громадських формувань і передбачає порядок їх ліквідації. Втім документ поки що не розглянули у профільному комітеті, тому до його ухвалення депутати дійдуть ще не скоро.
У КМДА і в Київській муніципальній варті сподіваються, що депутати таки зможуть ухвалити законопроект «Про муніципальні варти».
Депутат Антон Геращенко, який є членом комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, погоджується, що розвантажити поліцію було б непогано, але каже, що ухвалити законопроект депутати навряд чи зможуть.
«Я не впевнений, що під нього зараз будуть голоси. Знову почнуться політичні спекуляції. Говоритимуть, що Муніципальну варту хочуть створити під вибори, або щось таке. Хоча у перспективі така структура потрібна», – заявляє Геращенко.
Інші депутати, з якими поспілкувався LB.ua, з ним солідарні.
Незважаючи на позицію народних обранців, в КМДА свої плани. Найближчим часом там хочуть об’єднати Муніципальну варту і Муніципальну охорону, запустивши пілотний проект, що, на думку Куявського, стане ще одним кроком на шляху до муніципальної поліції.
– Щоб там не казали, що чоловіки і жінки однакові… Нам потрібно це... Не знаю, як пояснити.., – каже мені Антон Колумбет, проводжаючи до виходу з офісу Київської муніципальної варти.
– Захищати? – питаю я.
– Так. Тому наші хлопці й роблять це безкоштовно. Вони війну пройшли. І ти звикаєш до цього відчуття. Відчуття, що ти комусь потрібен, що на тебе дивляться, як на героя.