Все починається з того, наскільки методологічно коректно відповідними органами державного управління формуються та аналізуються дані, що поступають від суб’єктів економічних відносин. Якщо вони сформовані некоректно та не відображають реального стану справ, тоді прийняти правильне рішення, як органам державного управління, так і суб’єктам економічних відносин, доволі важко. Тоді рішення, по суті, приймаються наосліп.На жаль, ситуація зі статичними даними, які формуються фахівцями Держкомстату та Нацбанку, вже давно в мене викликає серйозні заперечення. Відверта неохайність з формуванням даних, що оприлюднюються, їх неузгодженість, сумнівна методологічна якість – це давно вже норма для цих поважних інституцій.
Тому, на жаль, я особисто змушений доволі обережно ставитися до них та використовувати їх в аналізі лише як певний орієнтир.
Але якщо раніше я лише тихо бурчав з цього приводу та писав закриті аналітичні записки високопосадовцям, то останні статистичні дані, оприлюднені цими відомствами, викликають в мене бажання довго та гучно лаятись.
Так, спочатку Держкомстат, а потім Нацбанк, оприлюднили дані щодо рівня індексу споживчих цін (ІСЦ).
Слід відзначити, що вони абсолютно тотожні, тому виникає підозра, що співробітники Нацбанку тупо передрали інформацію з сайту Держкомстату та ніякої власної аналітичної діяльності зі збору та обробки статистичних даних, пов’язаних з інфляцією, насправді, взагалі не ведуть. Хоча для Нацбанку саме статдані щодо рівня інфляції є фундаментом, на якому має будуватися вся політика центробанку. Тому вони просто не можуть в цьому довірятися іншому відомству.
Більш того, для уряду, бізнесу, експертного середовища важливо бачити професійну, але відокремлену роботу Держкомстату та Нацбанку зі збору та обробки даних щодо індексів інфляції. Вони, за логікою, мають свою систему збору та обробку статінформації. Їх дані можуть не збігатися, може бути власна оцінка процесів, що відбуваються в економіці. Це різноголосся, насправді, надзвичайно важливо для прийняття зважених рішень.
Але можливо, я би не привертав зараз увагу такому «дивному» збігу статданих Держкомстату та Нацбанку, якби там не був оприлюднений очевидний, кричущий ляп. Який в мене викликав відчуття шоку.
Так за даними цих обох відомств ІСЦ в квітні місяці стрибнув зразу на 3,5% відсотки. Що жодним чином не можна було вважати закономірним. Економічна логіка попередніх місяців не давала жодних підстав для цього.
І справді, ціни на продукти харчування та безалкогольні напої виросли лише на 0,1 відсоток. Внаслідок зростання ставок акцизів з 1 квітня суттєво зросли ціни на алкогольні напої та тютюнові вироби – відповідно на 1,8 та 3,5 відсотків. При цьому слід нагадати, що ці дві групи споживчих товарів формують 50 відсотків кошика, по якому розраховується ІСЦ.
Головна ж причина, яка обумовила, на думку Держкомстату та Нацбанку, таке значне зростання показника ІСЦ – це оголошене зростання цін на природний газ для населення – на 48,4 відсотки.
От саме таке включення в розрахунок ІСЦ за квітень оголошеного підвищення цін на газ викликає в мене категоричне професійне заперечення.
Слід нагадати щодо недавнього часу в нас існувало дві ціни на газ для населення. Для тих, хто використовував газ для приготування їжі та підігріву води, ціна на газ складала 7188 грн за тис кубічних метрів. Для домогосподарств, що використовують газ також для опалення осель, ціна в опалювальний сезон (з жовтня по квітень) складала 3600 грн за тисячу кубів. Це в тому випадку, якщо споживання в сукупності за весь опалювальний сезон не перевищувало 1200 куб. Ціна на весь обсяг перевищення вже складала 7188 грн за тисячу кубів.
З квітня по вересень включно – ті самі 7188 грн за тисячу кубів.
Нацкомісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, наприкінці квітня прийняла рішення про ліквідацію з 1 травня двох тарифів на газ та встановлення єдиної ціни на газ протягом року – на рівні 6879 грн за тисячу кубів.
Тут необхідно зробити важливе методологічне пояснення.
Яким чином розраховуються індекс цін? Для того, щоби дані були більш коректними, в інших державах центральні банки та відповідні статистичні органи ведуть облік та оприлюднення індексу цін про групам товарам кожні 5-7-10 днів. Це робиться, щоби середньомісячний показник був більш коректним та розуміння для всіх суб’єктів економічних відносин було більш адекватне. Тобто йдеться про показники цін не станом на останній день місяця, а про середньозважений показник за період.
При цьому, що дуже важливо, беруться дані про ціни, за якими реально здійснюються угоди з купівлі-продажу товарів та послуг протягом цього конкретного місяця.
А тепер подивимося на ситуацію з тарифами на газ.
В квітні тарифи на газ зберігалися на попередньому рівні. Споживання (купівля) газу відбувалося за цінами, які на жодну копійку не змінилися.
З якого тоді переляку Держкомстат та Нацбанк дають дані про зміну цін на газ в квітні? На якій підставі вони показують зростання цін в квітні?
Хоч один кубометр газа був придбаний в квітні за якоюсь іншою ціною ніж та, яка була встановлена ще в минулому році?
Більше того, з травня місяця ціна на газ де-факто не зросла, а знизилася. Газ в травні домогосподарства купуватимуть не за ціною 7188 грн за тисячу кубів, а за ціною 6879 грн за тисячу кубів. Лише починаючи з жовтня, можна показувати зростання цін на газ у порівнянні з цінами на газ за жовтень 2015 року.
Що ми маємо по факту? Керівництво Держкомстату та Нацбанку показали просто волаючу безграмотність. Вони, по суті, дезінформували уряд, бізнес, населення щодо реальної економічної ситуації в країні.
Це не просто якась малозначуща гра з цифрами. Інформація про стрибок цін, який начебто відбувся в квітні, може мати вкрай шкідливі наслідки.
По-перше, уряд отримує неправильну інформацію щодо прогнозного зростання надходжень до бюджету, внаслідок зростання цін, неправильно оцінюватиметься ситуація з реальними доходами та витратами населення.
По-друге, Нацбанк на підставі своїх ж недостовірних даних обґрунтовуватиме неможливість зниження своєї облікової ставки. «У нас, он бачите, як ціни зросли».
По-третє, МВФ та інші міжнародні партнери отримають недостовірну інформацію, про один з дуже важливих показників стану економіки. Що цілком ймовірно викликатиме неправильні пропозиції з їх боку.
По-четверте, бізнес буде змушений орієнтуватися в продажі своєї продукції на значне зростання цін, якого, насправді, не було. Що само по собі породжуватиме додаткову так звану інфляцію очікувань.
По-п’ятих, Держкомстат та Нацбанк на підставі недостовірних породжують негативну реакцію населення щодо економічної ситуації в країні.
Знаєте, панове, з настільки абсурдним ляпом з боку органів влади я давно вже не стикався. Хоча за роки незалежності надивився в діяльності органів влади багато чого.