50 днів росія веде терористичну війну. Ці 50 днів дали нам приклади неймовірної звірячої люті російського загарбника. Вбито тисячі цивільних громадян. Зруйновані цілі міста. Життя мільйонів українців вже ніколи не буде таким, як до війни. Назви українських Маріуполя, Харкова, Бучі, Чернігова, Сум, Ірпеня, Бородянки стали символами військових злочинів росії і про них знає весь світ. російські окупанти навіть примудрилися обстріляти Бабин Яр, де до них злочини проти людства чинив лише режим Гітлера.
50 днів показали, хто наші справжні друзі та партнери. Хто розуміє, що фашистський режим в росії загрожує всьому цивілізованому світу, а не тільки Україні, і хто досі не зрозумів, що кістлява рука російського фашизму прийде за кожним, до кого дотягнеться.
50 днів кожен, кому не байдужа доля України, робить все можливе для нашої перемоги. Кожен військовий, кожен волонтер, кожен цивільний, що платить податки та працює задля перемоги. Якщо ви думаєте, що робите недостатньо - це нормально. Багато хто думає так само. Але не зважайте, з внеску кожного з нас гартується спільна велика Перемога.
50 днів зруйнували міф про непереможність російської армії та продемонстрували всьому світу хоробрість та професійність українських Збройних сил. Провідні західні аналітики, які були впевнені, що Україна протримається максимум 72 години, зараз пишуть статті про неймовірний рівень командування Збройними силами та силу українських військових. Вчора ми вже втопили флагман російського чорноморського флоту. До того наші ППО поповнили український фонд російських полонених “легендарними” російськими пілотами, які бомбили мирні міста. А всі ці “надсучасні” таманські дивізії, псковські десантники та кадирівський спецназ і близько не стоять до наших героїв.
50 днів наблизили нас до того, щоб захистити свою незалежність, своє право будувати власну державу, своє право мирно і щасливо жити. Але нам доведеться ще дуже багато зробити, щоб перемогти.
Попереду битва за Донбас, битва за Схід, для якої росіяни зібрали все, що в них є. росія все ще має перевагу в повітрі та у морі, хоча постійні успіхи нашої протиповітряної оборони та морських сил і зменшують їх активність. В росії все ще дуже багато техніки, запасів боєприпасів, ще величезний натовп орків, готових померти за пральну машину та божевільні ідеї путіна. Тому нам не час відпочивати. Попереду – найбільш відповідальний період війни, коли ворог вже розуміє нашу силу та не буде повторювати всіх своїх помилок.
Що треба робити далі, щоб перемогти короткостроково та довгостроково? Які ключові уроки цих 50 днів?
Перший етап, який ми маємо пройти – здобути перемогу на полі бою. Ми маємо виграти цю фазу протистояння з росією. Що для цього необхідно?
1. Ленд-ліз має розширюватися, поки росія не зазнає поразки. Нам потрібно більше сил та засобів для успішного відбиття наступу росії та переходу до звільнення окупованих територій. Допомога від союзників збільшується, наші підприємства ВПК працюють 24/7, але нам треба більше танків, більше бронемашин, нам потрібні літаки та вертольоти. Ще більше засобів ППО та протикорабельних ракет. російський режим – наша спільна загроза. Наші союзники мають розуміти, що ми платимо найдорожчу ціну за те, щоб зламати путінський режим.
2. Санкції мають постійно посилюватися та зберігатися до того часу, поки росія не погодиться повністю відновити територіальну цілісність України, в тому числі з Кримом та всією територією Донбасу. росія буде готова до реальних перемовин, тільки якщо їм дати по зубах. І не тільки на полі бою, а в сферах економіки та політики. Наші партнери занадто довго закривали очі на злочини путіна в росії та за її межами. Час для адекватних дій та придушення режиму.
3. путінська агентурна мережа в Україні та Європі має бути знищена. Вже зараз друзям путіна та росії в світі важко (часто – неможливо) висловлюватися на підтримку росії чи в стилі “не все так однозначно” розмивати правду. Але це не означає, що агентурна мережа та п'ята колона кремля зникла. І нашим спецслужбам і політикам, і західним треба послідовно витравити потенційних колаборантів, що роками годувалися кривавими кремлівськими грошима, з політичного та економічного життя.
Другий етап – вже зараз думати, що буде з Україною та Європою після війни.
1. Ми маємо зробити ЗСУ ще сильнішими, ніж вони були до війни. Це – єдина працююча на 100% гарантія безпеки. Має бути реформовано управління військово-промисловим комплексом. Закупівля іноземного та розробка власного озброєння має бути пріоритетом бюджету. Підготовка військових регулярної армії та військового резерву – ключовим викликом для країни.
2. Україна має вже зараз будувати нову систему європейської безпеки навколо себе та ключових партнерів. Нам потрібно формувати свій регіональний оборонний альянс, куди увійдуть Україна та її сусіди та партнери у Центральній Європі. Бо доки існує росія, загроза буде зберігатися для кожної країни, що має з цим мордором спільний кордон.
3. План Маршалла має бути деталізований ДО того, як почне працювати на відновлення. Україні завдано збитки на сотні мільярдів доларів. І вже зараз і українські політики, і українські дипломати, і всі друзі України в Європі та Америці мають працювати над тим, щоб Україна швидко отримала гроші та ресурси на відновлення, в першу чергу – з заарештованих російських коштів. Крім того, нам потрібна прозора, чиста від корупції система використання цих коштів – в першу чергу, має бути відновлено житло українців, економічний потенціал країни, критичну інфраструктуру, школи та лікарні.
4. Україна має вже зараз думати, як реформувати країну після війни. Ми бачимо, як дорого коштують країні неправильні пріоритети, корупція та відсутність запасу економічної та фінансової міцності. Лібералізація економіки, боротьба з інституційною корупцією, судова реформа – на часі. Якщо ми хочемо бути у безпеці, нам треба озброюватися. Щоб озброюватися – нам потрібні принципово інший рівень науки, промисловості та економічного розвитку.
5. Повернення українців на Батьківщину – наш пріоритет. Більше 4,5 мільйонів українців зараз - біженці за кордоном, біля 8 мільйонів стали внутрішньо переміщеними особами. І наша головна мета зараз – створити умови для їх повернення. Тут потрібні і план Маршалла, і економічні стимули (в тому числі – низькі податки), і чітка європейська перспектива розвитку країни. Уряд та Верховна Рада мають вже зараз пропрацювати механізми швидкого забезпечення людей житлом та необхідними коштами для тих, хто повертається до країни.
Я впевнена, що ми реалізуємо обидва етапи. І переможемо у війні, і зробимо правильні висновки після. Бо ми заплатили вже і ще заплатимо дуже дорогу ціну за урок, що не можна ставитися до загроз зверхньо. Що не можна за внутрішньо політичними чварами забувати про готовність країни захищати свою суб'єктність економічно, політично, і – головне – військовим шляхом. Захищати від зовнішнього ворога.
Ми будемо постійно готові, ми будемо достатньо багатими, розумними та сильними, щоб це ніколи не повторилося. Бо доки в світі є війни, доки в світі є агресивні диктатури, доти Україна має бути готова до оборони.