Росія всіма силами і засобами намагається приховати свою агресивну сутність, видаючи себе за миротворця й гуманіста. Це характерна особливість "гібридної війни", яка водночас несе загрозу не тільки Україні, а й усьому цивілізованому світові. Вона проявляється в багатьох сферах: військовій, економічній, інформаційній, психологічній тощо.
Як відзначив президент Світового Конгресу Українців Євген Чолій під час зустрічі з прем'єр-міністром України Володимиром Гройсманом восени 2016 року: «Російська Федерація намагається переконати західний світ, що в Україні відбувається внутрішній конфлікт. Насправді ж це не лише українсько-російський конфлікт - це міжнародна криза, і Україна, захищаючи свої кордони, фактично захищає Європу і захищає світ».
Війна в Україні, глобальні проблеми і економічна криза згуртували закордонних українців, і вони вкотре доводять, що їм небайдужа доля Батьківщини. Саме цей фактор став особливо важливим для Москви, адже там зрозуміли: українська діаспора – це велика, потужна і згуртована частина українського світу, і вона чинитиме активний опір «руському міру», а тому її необхідно всіма силами розпорошити, знекровити, розчленувати, внести в лави діаспорян розкол. Для цього підходять будь-які методи, а кошти на таку діяльність в Кремлі завжди знайдуться. Зокрема, і на підкуп «потрібних» людей та створення маріонеткових організацій, які б реалізували проросійську політику серед українських громад за кордоном.
Португалія
Яскравою ілюстрацією до сказаного може слугувати ситуація в низці країн, де присутнє чимале число українців: як інтегрованих у місцеве суспільство, так і трудових мігрантів. Наприклад, у Португалії, офіційно нараховується 35 тисяч українців, які мають дозвіл на перебування, ще десь близько 15 тисяч тих, хто отримав громадянство цієї держави.
Ситуація в Португалії досить складна – там є чимала кількість проросійськи налаштованих українців, які свідомо чи підсвідомо працюють на Кремль. Проблема лише в тому, що ці люди ходять у вишиванках і, б'ючи себе в груди, кричать, що вони «за Україну». Насправді ж це далеко не так.
«Зараз почався скандал, навколо нової (як на мене), технології «руського міра», – якісь люди, про яких до Майдану ніхто не чув (деякі взагалі аноніми), створили у Facebook блог «Українці в Португалії» і відразу почали долучати нових членів групи, в більшості випадків – без відома користувачів (Facebook це дозволяє). За тиждень – 1600 учасників!”, - розповів голова Спілки українців Португалії Павло Садоха.
За його словами, спочатку теми в групі були нейтральними: комерція, відпочинок, соціальні питання. Хоча більшість учасників коментували російською. “Та коли на день відкриття безвізу з ЄС модератори розмістили репортаж про те, як українці брутально кидаються перетинати кордон (з відповідними іронічними коментарями), я зрозумів, що це інформаційна технологія і відповідно зреагував. Того тільки й чекали…», - повідомив Садоха.
Дійсно, знайомлячись із перебігом дискурсу з питань української та російської мов, що міститься в коментарях на цьому ресурсі, розумієш: його модераторами ведеться тонка гра не лише стосовно мовних питань, але (перш за все) і щодо формування толерантного ставлення до росіян та всього російського.
Це відзначає і сам лідер української громади, наводячи красномовний приклад : “Хотілося б виділити пост однієї з активісток цієї групи, яка, відповідно, представляє в Португалії організацію "Global Ukranians", а саме: "Португальцям не цікава наша війна проти росіян чи між собою, їм цікаві ми, наша культура, наші талановиті люди".
Інший випадок – підривна діяльність прокремлівської громадської організації «Координаційна рада російських співвітчизників Португалії». Голова цього об’єднання Гундаріна вказує, що в Португалії нараховується 50 тисяч "русскоговорящіх". Тобто всіх українців (цифри наведені вище) вона зробила потенційними носіями «руського міра».
“Іншими словами: коли вся українська діаспора та й Україна в цілому, домагається у світових країн підтримки у війні проти Росії, яка віроломно напала на Україну, ці, та подібні їм активісти намагаються відвести проблематику війни від її першопричин. Нас знову хочуть приспати до ідеології про спільний культурний, історичний та мовний простір”, – підкреслює Садоха.
Отже, запущений блог на Facebook і створення так званої «ради соотєчествєнніков» свідчать про нове проникнення пропагандистських щупалець Кремля в українську діаспору Португалії з метою нав’язати закордонним українцям дискусію про «пухнастість і толерантність» росіян у ставленні до українців, про відсутність російської агресії щодо незалежної держави.
Разом з тим, після публікації цієї статті до LB.ua звернулись ораганізатори та участники группи «Українці в Португалії» та організації" Global Ukranians", які категоричено відкинули висунуті їм П.Садохою звинувачення. Закиди в їх бік у "проросійськості" вони пояснюють елементарною конкуренцією:
"Голова найстарішої та найвпливовішої організацій українців Португалії наполегливо й методично атакує активних і незалежних співвітчизників. Всіх, хто з'являється на горизонті, хто не готовий беззастережно визнати його монополію на представництво нашої громади за кордоном, хто не згідний діяти виключно в рамках його організації, хто ставить під сумнів методи і форми його діяльності, всі ці люди оголошуються «ворогами України», «посібниками агресора» і прихильниками «руського миру»", - йдеться у відповіді.
Детально з відповіддю можна ознайомитись в статті "Монополія на патріотизм".
Іспанія
Виявляється, подібні «координаційні ради» – дітище Кремля і спецслужб – з’являються всюди, де функціонують потужні українські громади чи спостерігаються помітні міграційні процеси.
Ось що каже з цього приводу голова асоціації «Українці Іспанії за права, честь і гідність українців» Юрій Чопик (в цій країні налічується близько ста тисяч наших співвітчизників): «Росія, коли побачила велику активність українців із захисту ідей Революції Гідності, жертовності і допомоги воякам, почала створювати і наповнювати антиукраїнською роботою «координационные советы соотечественников», куди залучають українців і потім поширюють свою пропагандистську діяльність, влаштовуючи виставки на кшталт «Донбасс – горькая правда», де нас зображують як братовбивць, спекулюють на фото дітей і т.п. Щороку в Мадриді проводять на "День Побєди" марші з георгіївськими стрічками тощо. Не виключено, що спецслужби працюють і ми не знаємо хто біля нас. В Португалії ситуація ще серйозніша».
Італія
Вплив російської пропаганди на українську громаду в Італії доволі обмежений, вважає голова Християнського товариства українців Італії Олесь Городецький.
За його словами, оскільки українців у цій країні досить багато (близько 250 тисяч легально і приблизно стільки ж – нелегально), а переважна більшість є вихідцями зі Західної України, то проводити тут відкриті проросійські заходи доволі непросто і практично немає сенсу.
“Існують окремі групи прихильників Путіна і «руського міра» в різних містах Італії, які час від часу нагадують про себе нечисельними заходами, як то «безсмертний полк», чи маніфестаціями «проти київської хунти». Але такі акції поодинокі, нечисельні і розраховані переважно на італійців. Центром пропаганди «руського міра» залишаються парафії московського патріархату, куди за звичкою ходить частина православних, переважно з Центральної та Східної України!” - зазначає Городецький.
При цьому значно серйозніше російська пропаганда працює над впливом на італійців. “Такий вплив здійснюється через політичні партії, такі як «Північна Ліга», «Рух 5 зірок», «Вперед, Італіє» та інші, а також через засоби масової інформації - як державні, загальнонаціональні, так і приватні, що належать до групи «Медіасет», власником якої є Сільвіо Берслусконі. Велика увага приділяється антиєвропейським настроям, питанням зняття санкцій, важливості посилення економічної співпраці з Росією», – підсумовує Городецький.
Країни Балтії
Як і в практично всіх державах пострадянського простору, більша частина української громади Естонії (а вона нараховує близько 23 тисяч осіб) – це люди радянської епохи, розповідає голова Конгресу українців Естонії Віра Коник.
«Багато з них, хоча і називають себе українцями, не відчувають зв'язку з Україною і по духу залишаються радянськими. Переважна більшість не володіє естонською мовою і перебуває в російському інформаційному та культурному просторі; в побутовому плані також тяжіє до спілкування з росіянами та російськомовними. Лише невеликий відсоток (до 4 %) дітей з українських родин відвідували і відвідують школи з естонською мовою викладання, решта вчиться в російськомовних навчальних закладах. Відповідно, молоде покоління української громади практично асимільоване до російського середовища», – свідчить Віра Коник.
За її словами, головним джерелом інформації людей старшого і, певною мірою, середнього покоління естонських українців є телебачення. Українці, як і місцеві росіяни, дивляться російське телебачення, надаючи перевагу Першому балтійському каналу (ПБК), який є адаптованою для країн Балтії версією ОРТ. Без перебільшення можна сказати, що ПБК є рупором Кремля у балтійських державах. На цьому каналі виходять також новини російською мовою, підготовлені місцевими журналістами; новини Естонії та з-за кордону подаються у вигідному Москві ракурсі. Українських каналів у мережі кабельного телебачення небагато; але і деякі українські, зокрема, Інтер+, також можна віднести до проросійських ЗМІ, зазначає українська активістка.
Під впливом російської пропаганди у більшості естонських українців і формується думка про події в Естонії, Україні та світі. Щоб якимось чином нейтралізувати вплив російських телеканалів, Естонія, зважаючи на події в Україні, у 2015 році запустила російськомовний канал ETV+. Мета – «відтягнути» хоча б частину глядацької російськомовної аудиторії від російських інформаційних джерел. Однак рейтинг ETV+ поки що не надто високий.
Росія також достатньо ефективно використовує так звану «м'яку силу» – різноманітні заходи, які пропагують російську культуру. Часто відбуваються культурні події, на які запрошують українських виконавців, тим самим формується імідж «єдиного народу». Показовий приклад: на фестиваль «Славянский венок» у місті Сілламяе, серед населення якого переважають росіяни, були запрошені українські молодіжні танцювальні колективи з України та Польщі.
“Під час святкового походу містом українців ображали місцеві жителі – вербально та нацьковуючи на них собак. Після цього інциденту стався розкол у місцевому українському товаристві, керівника якого звинуватили у «бандерівщині»”, – обурюється Віра Коник.
Разом з тим, впродовж останніх років до Естонії на постійне місце проживання почали приїжджати молоді родини з України, які володіють правдивою інформацією про життя в Україні і не користуються російськими інформаційними джерелами. “Здебільшого це кваліфіковані фахівці – медики, ІТ-спеціалісти, економісти. Прибувають також біженці з окупованої зони Донбасу, серед яких є люди різних поглядів”, – розповідає очільниця української громади Естонії.
США
«У нас тут спокійно, «рашки» мало – переважно, одні українці. Є пара пропутінських, але на них ніхто вже не звертає уваги – тут усі за нашу неньку. А ще молдавани є, так вони теж, я бачу, не люблять Україну, особливо – хто з Придністров’я”. - говорить один із іммігрантів родом з Херсонщини Сергій Наконечний, котрий нині мешкає в містечку Рочестер (штат Нью-Йорк).
Він припускає, що в інших штатах проросійська пропаганда, можливо. спостергається. Також можна дивитись російські канали за допомогою супутникових антен, але ж вони не у всіх є, бо це коштує грошей – мінімум $50 на місяць, а це не кожному по кишені.
При цьому на місцях пропагандою займаються працівники посольства Росії в США, які у Вашингтоні ходили з «безсмертним полком». А в Нью-Йорку літак, на зразок «кукурудзяника», кружляв на висоті біля океану з прив'язаноюгеоргіївською стрічкою…
“Словом, ідіотів вистачає. Один такий навіть телефонував Путіну з проханням не забувати про них… Стверджував, що переїхав з Києва”, – розповів Наконечний.
Росія
Але проблеми закордонних українців із західних країн не йдуть у будь-яке порівняння з проблемами їх побратимів з Російської Федерації. Тут вони знаходяться під пресом всього репресивного державного апарату, що посилюється потужною антиукраїнською пропагандою.
Широко застосовується адміністративний тиск — організації українців не реєструють (а значить їх виносять за рамки закону і вони діють поза правовим полем).
Також в наявні українські організації впроваджується російська агентура, яка працює на розвал. Так, широко відомий випадок Бібліотеки української літератури в Москві, яку наразі розформували, а директора Наталію Шаріну засудили до 5 років умовно. Так от, проблеми в установи та в директора персонально почались після того, як на посаду заступника директора БУЛ було прийнято такого собі Сергія Сокурова-Величко (колишній директор Російського центру у Львові) — за словами самої Шаріної, про це її "попросили в ФСБ".
Додатково посилились проблеми після особистісного конфлікту Шаріної ще з одним ставлеником російських спецслужб в бібліотеці - Богданом Безпальком (його застукали на перегляді порно на робочому місці, після чого оголошена догана).
Мало того, той же Безпалько є засновником і керівником спеціально створеної під нього «Федеральної національно-культурної автономії українців Росії», яку створювали в режимі секретності (журналістів на установчий з'їзд не допустили), а самі українці Росії визнали її «фейковою».
Крім того, найактивніших активістів української громади намагаються максимально витіснити з Росії (заборона на в'їзд в країну — наприклад, щодо Юрія Кононенко та Віктора Гіржова) або залякують та обмежують їх можливості (Наталя Романенко з Хабаровська).
Є й багато інших прикладів, що заслуговують на додаткове дослідження. І воно буде оприлюднено в наступних публікаціях на LB.ua.
Безперечно, діаспора, патріотично налаштовані організації повинні більш активно працювати в напрямку нейтралізації ворожої пропаганди, використовуючи всі наявні інформаційні ресурси, роз'яснюючи світовій спільноті брехливу й агресивну суть російської державної політики та демонструючи інструменти, за допомогою яких Кремль та його спецслужби дезінформують і дезорієнтують не лише власних громадян, але і західне суспільство. Але і держава - насамперед в лиці МЗС України - повинна швидко й адекватно реагувати на повідомлення з осередків української діаспори про недостатню роботу працівників українського дипкорпусу з названих проблем. Є й такі випадки.