Поки ж до перемоги у МСП ще дуже далеко. І лише з часом ми зможемо сказати, чи правильно було обрано предмет позову, чи достатньо фаховою була українська делегація, чи не стане позов лише інструментом піару влади, спрямованим на українського громадянина, а не на досягнення міжнародного успіху.
Відповіді на питання, на що ми можемо сподіватися, а чого очікувати не варто, дає певною мірою позов Республіки Хорватії (РХ) проти Союзної Республіки Югославія, а згодом Республіки Сербія (РС) та зустрічний позов РС проти РХ.
Базуючись на досвіді цих двох позовів, уже сьогодні можна сказати, що не варто очікувати від МСП у справі Україна проти Росії швидких рішень та рішень, які на 100% будуть на нашу користь.
Безумовно, що будь-які порівняння кульгають, і аналогій з хорватсько-сербським кейсом може й не виявитися, але я пропоную до вашої уваги десять цікавих фактів про цей відомий процес.
1. Республіка Хорватія подала позов (Application) проти Республіки Сербія до МСП 2 липня 1999 року, а рішення ним було ухвалене 3 лютого 2015 року, тобто розгляд справи тривав майже 16 (!) років.
2. У своєму позові Республіка Хорватія звинувачувала Республіку Сербія у геноциді хорватського населення на території РХ.
3. Республіка Сербія подала протест на юрисдикцію МСП 1 вересня 2002 року, який після тривалої дискусії був відхилений судом аж 18 листопада 2008 року.
4. Як поведе себе МСП щодо протесту Сербії до останнього моменту залишалося невідомим, бо Суд у своїй дотеперішній практиці мав два схожих випадки, щодо яких ухвалив діаметрально протилежні рішення:
- у випадку позову Боснії і Герцеговини проти Сербії і Чорногорії щодо порушення положень Конвенції про злочини геноциду та покарання за нього МСП ухвалив рішення щодо має юрисдикцію розглядати позов;
- у випадку позову Сербії і Чорногорії проти держав-членів НАТО через порушення обов'язку незастосування сили МСП вирішив, що не має юрисдикції розглядати цей позов.
5. Контр-позов проти Хорватії Сербія подала 4 січня 2010 р., звинувачуючи РХ у геноциді сербів до і під час відомої військової операції «Буря» (Oluja). Сербія також відповіла на позов Хорватії, представивши т.зв. письмову вимогу (Counter Memorial).
Контр-позов проти Хорватії Сербія подала 4 січня 2010 р., звинувачуючи РХ у геноциді сербів до і під час відомої військової операції «Буря» (Oluja). Сербія відповідає на позов Хорватії, представивши т.зв. письмову вимогу (Counter Memorial) і висуває контр-позов проти Хорватії.
6. Позовна заява Хорватії складалася з шести томів. Перший, обсягом 414 сторінок, – власне сам позов, а інші томи – супровідна і додаткова документація.
Позов містив вступ, фактаж про історичний та політичний контекст, факти про Югославську Народну Армію ((JNA) та парамілітарні формування, перелік геноцидних дій у Східній Славонії та на решті території РХ, правові аспекти, пов’язані із юрисдикцією Суду, Конвенція про геноцид, позиція щодо відповідальності СРЮ та вимоги РХ.
До інших томів увійшла інформація про окремо взяті регіони з описом подій у них (Східна Славонія, Бановина, Кордун, Ліка і Далмація) з демонстрацією етнічної структури, заяви свідків, додавалися також інші важливі документи, зокрема, географічні, історичні, етнічні та військові карти, фото таборів і масових поховань, фото пошкоджених пам’яток культури тощо. Також додатки містили іншу відповідну правову і політичну документацію, повідомлення міжнародної і місцевої преси, а також військову документацію. Також були надані хронологія подій, відео та аудіо докази мови ненависті, а також списки захоплених, зниклих і пропалих безвісти осіб.
7. Хорватську делегацію на різних етапах очолювали американський адвокат Дейвід Б. Рівкін-молодший, добре відомий українцям постійний представник РХ при ООН проф. Іван Шімонович. До складу хорватської команди у Гаазі входили авторитетні науковці у сфері юриспруденції, хорватські та іноземні адвокати.
8. Хорватія витратила на фінансування свого позову майже 4 млн. євро, в той час як Сербія – трохи менше мільйона євро. Переважна більшість коштів пішла на роботу іноземних адвокатів.
9. Хорватська опозиція і громадськість звинувачували владу у політичному підтексті поданого проти Сербії позову. Таким чином, мовляв, партія влади хотіла привернути на свій бік виборців напередодні парламентських виборів, що відбулися у січні 2000 року. З іншого боку, владу жорстко критикували за завідома програшний результат і викинуті на вітер гроші.
10. Міжнародний суд правди 3 лютого 2015 року, через 16 років розгляду відхилив обидва позови: РХ проти РС і РС проти РХ.
У нас звичайно свій шлях, але минуле знати треба, бо історія має властивість повторюватися.