“Бабусю, а чому у вас такий великий джип?”
Не встигла українська громадськість забути про неймовірні пригоди відстороненого від посади голови ДФС Романа Насірова, як дбайливі податківці підкинули їй нову тему для класової ненависті. Виявилося, що тимчасовий наступник Насірова на посаді Мирослав Продан оформив позашляховик Lexus RX 350 на свою 70-річну маму Світлану Миколаївну.
Звісно, бабусями на джипах в Україні мало кого здивуєш, і 70 років — це аж ніяк не вікова межа для подібних екстремальних розваг: он слідчий Генпрокуратури Дмитро Сус навіть на 85-річну бабусю Audi Q7 записував. Але варто зазначити, що пан Продан значно краще підготувався до державної посади та відповідної уваги громадськості, ніж пан Насіров. Можна спрогнозувати, що, коли й до Продана прийдуть хлопці з НАБУ, то двері їм відчинить дебела бабця в хустинці й, шамкотячи ротом із бездоганними зубами, промовить грубим чоловічим голосом: “Мирчика нема вдома. Йому щось передати?”
“Бабусю, а чому в вас такий голос?” — спитає ошелешене НАБУ.
“Застудилася, в лексусі кондиціонером протягло”, — відповість старенька й щільніше натягне на плечі картатого пледа.
“Бабусю, а чом у вас така неголена мармиза?” — продовжуватиме НАБУ.
“Та то ж мода маладьожна, набридло, що всі бабусею кличуть!” — бідкатиметься бабця.
“А чого в вас, бабусю, мільярд гривень готівкою під ліжком лежить?” — не вгаватиме незалежний антикорупційний орган.
“Та то я десять год із пенсії відкладала — раптом синочкові на заставу знадобиться?” - відкаже старенька й лагідно всміхнеться.
І тоді, нема сумнівів, навіть допитливий Мустафа цій бабусі під спідницю зазирнути не наважиться!
Важке шахтне озброєння
Міжнародний суд ООН у Гаазі допитав делегацію Росії у справі за позовом України про підтримку Кремлем терористів Донбасу. Авжеж, ніхто й не чекав, що кремліни перед суддями опустять очі долу й розкажуть, як завозили в ОРДЛО “буки”, “буратіни”, псковських десантників і Гіркіна з Моторолою. Але свідчень Росії все одно чекали з нетерпінням: вигадлива фантазія впійманого на гарячому московита завжди вміє накреативити пачку нових неймовірних версій очевидного, а коли накреативить — у мережі вибухає стільки нових мемів, що хоч у Фейсбук не заходь.
Цього разу до основної версії Москви увійшли не лише якісь “залишені карателями танки”, а й шахти! Саме в родючих шахтах Донбасу, виявляється, “ополченці” нарубали все те важке озброєння, яке вже знищило тисячі людей і тепер щодня прасує Авдіївку. Версія зручна тим, що не треба шукати зайву мотивацію для терористів: пішов собі звичайний шахтар у копанку — а там ні грама вугілля, самі гранатомети лежать. Ну шо ж ти зробиш — жити ж якось треба! І хай, мовляв, іще українці подякують, що шахта була не ракетна.
Єдине, що в цій версії не дає спокою, — що ж тоді возив Рінат Ахметов з окупованих терориторій до блокади залізничних колій? Невже на українські ТЕЦ через лінію розмежування ішов не антрацит, а вагонетки класу “земля-повітря” й тактичні кевларові коногонки?
“Восьмоє марша”
Просте сімейне радянське свято 8 березня в Україні цього року набуло не меншого конфліктного градусу, ніж 9 травня. Та попри це, навіть жінки й чоловіки, які це 8 березня не святкують, все одно примудрилися помінятися звичними соціальними й гендерними ролями!
У Києві купка патріархальних радикалів облила кефіром і зеленкою учасниць “Феміністичного маршу”, а в Ужгороді в місцевих феміністок чоловіки відібрали плакати з гаслами. Дурнішої ситуації й уявити собі годі: феміністки, які завжди вважали привітання з “8 березня” образою власної гідності, виходять на марш саме 8 березня, фактично повертаючи цій даті її первинний політично-правозахисний зміст. Здавалося б, для ортодоксального сексиста-націоналіста це мало би бути як бальзам на душу — самі жінки власноруч деконструюють міфологію пережитку радянського минулого, обмежуючись у цей день маленькою ходою замість вимагати від чоловіків квітів та куховарства. Та похваліть їх за це, залиште в спокою та йдіть собі пити пиво з друзями! Що ж вам і тут уже не так?!
Пояснення такої поведінки патріархальних радикалів може бути лише одне: рвати плакати й лити зеленку вийшли саме ті чоловіки, які продовжують таємно святкувати 8 березня! Уявляєте собі розпач радикала, який встав раненько, приніс із базару відро тюльпанів, нарізав салат “Мімоза”, відкоркував “Просекко”, заходить тихенько у спальню — а в ліжку замість коханої дружини записка: “Любий, буду сьогодні пізно — ми з дівчатами на феміністичному марші”?! Щоооо?! Ах так??!! Ало, Миколо, твоя теж пішла? Не чув, де вони, курви, збираються?!
Шевченко, квіти й вражі діти
Традиції святкових заворушень продовжилися й наступного, вже Шевченкового дня — на Тарасовій горі в Каневі хлопці-”азовці” почубилися з делегацією “Українського вибору”, яка й собі спробувала прокрастися з квітами до могили Кобзаря. Покласти квіти медведчуківцям не дали, бо, на думку активістів, “покидьки, які своєю політикою підтримують московського окупанта, не мають права ступати на цю землю”.
Звісно, спроби партії кума Путіна попіаритися на священному імені дратують — бо якби Шевченка з кріпацтва викуповував хтось на кшталт Медведчука, Тарас Григорович би так до скону й пас ягнята за селом. Але якщо поглянути на ситуацію тверезо, то хіба погано, що навіть лютий ворог-окупант схиляє голову перед мудрістю нашого Пророка? Хіба погано, що навіть кум Путіна визнає справедливість безсмертних рядків “Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями!”?! Тим паче що силу Тарасового слова не варто недооцінювати — раптом медведчуківці під суворим поглядом Кобзаря впадуть навколішки, опустять очі долу й вигукнуть: “Пробач нас, батьку Тарасе, не втрималися, покохалися, тепер болить усе, більше не будемо!”?
І навіть якщо ймовірність такого покаяння вкрай невелика, то, як уже так хочеться відлупцювати окупанта, чом би не зачекати з цією процедурою ще кілька хвилин, поки окупант нарешті покладе квіти й буде стовідсотково готовий до вживання? Вам-то, хлопці, все одно, а Кобзареві й бонусна слава, й зайвий привід глузливо у вуса посміхнутися!
А чи був Янукович?
Віктор Федорович Янукович вляпався у справжній екзистенційний скандал. І якщо зазвичай у скандали Федорович вляпувався завдяки власним діям і висловам, то цього разу він і пальцем не поворухнув — усе за нього зробила Генеральна прокуратура Російської Федерації.
Згідно з офіційним листом прокурорів РФ до ГПУ, отого легендарного листа “Путін, пріді!”Януковича до російської Ради Федерації, яким вимахував покійний Чуркін на засіданні Ради Безпеки ООН і на підставі якого Росія дозволила собі окупацію українських територій, а Україна звинуватила Януковича в державній зраді, так ось — того самого листа... не існує!
У документі російської прокуратури чорним по білому вказано, що жодного подібного папірця ні до адміністрації Путіна, ані до Ради Федерації не надходило! З формальної точки зору це, безумовно, чистісінька правда. І навіть не тому, що Янукович за все своє багате на пригоди життя так і не навчився писати, а з усіх засобів дистанційної комунікації юзав лише скайп із двома контактами в адресній книзі — екс-дружини Люсі та Святошинського суду. Лист від Януковича не надходив до апарату Путіна саме тому, що безпосередньо в тому апараті й писався, а ганяти шматок паперу в Ростов і назад навіть для Адміністрації Путіна було би зайвим гусарством.
Але те, що логічно в реальному житті, завжди суперечить офіційній позиції Росії на міжнародній арені. Ну от як тепер московитам відповідати в Гаазі на питання “Якщо листа Януковича не було, якого лисого ви тоді взагалі до України полізли?!” Кремліни, звісно, щось цікаве та придумають — врешті, вони саме цим і займаються весь час, поки не нишпорять по сусідських городах. А якщо раптом фантазії забракне, то завжди ж можна просто сказати, що нічого не було. І зброї в шахтах не було, і московитів на Донбасі не було, і Криму не було й нема — про шо ви, який Крим вапщє? І навіть Януковича не було! Якубовича знаєм, про Януковича вперше чуємо — що ще за Янукович?
І отут-то Вікторові Федоровичу доведеться напружитися значно більше, ніж зараз, коли йому доведеться пояснювати, про який такий лист він триндів на всіх брифінгах останніх місяців. Бо довести, що Януковича не існує, для Росії — раз плюнути. На скромну ростовську могилку без таблички...