ГлавнаяОбществоЖиття
Спецтема
Почему я выбираю Европу

Почему я выбираю Европу. Лучшее из работ на конкурс

3 октября LB.ua и Юрий Луценко объявили совместный конкурс "Почему я выбираю Европу". 25-го ноября будут объявлены имена 5 победителей, которые получат приз - сертификат на полет на воздушном шаре. Подробнее об условиях конкурса читайте тут. Лучшие работы публикуются на странице спецпроекта, а с самыми яркими и интересными отрывками из этих работ вы можете ознакомиться ниже. Напоминаем, что при выборе победителей будет учитываться и количество лайков под каждой работой.

Ольга Бабак, г. Киев

Хорватия похожа на Украину. То же море, те же поля, те же горы. Язык очень похож на украинский. И менталитет почти такой же. Люди такие же работящие и гостеприимные как и у нас. Нищих и бездомных на улицах хорватских городов нет. Везде чистота до блеска, много цветов и сплошная аккуратность. В Хорватии по-другому течет время. Нет той спешки, гонки. Никто никуда не торопится. Люди просто живут. В этот город просто влюбляешься и хочется, чтобы все города были такими же приятными. А ведь в Украине тоже может быть так, чтобы не хотелось уезжать оттуда никуда.

Ровно за такой же период своей независимости, как и Украина, Хорватия смогла добиться таких результатов. Страна избавилась от совка, начала работать в направлении интеграции с Евросоюзом и изменилась полностью. Цены у них ниже, доходы выше, чиновников значительно меньше, нет проблем с законодательством и корупцией, продукты радуют качеством и натуральностью, дороги хорошие, да к тому же безвизовый режим с остальной Европой налажен. Что ещё нужно для счастья стране «тысячи островов»? Хорватия присоединилась к ЕС совсем недавно, а уже имеет значительные успехи. Это может ждать и нас, украинцев. Ведь нет страны, которая бы, присоединившись к Европе, стала бы жить хуже, чем до этого. Возможно, и мы сделаем шаг в лучшую жизнь, а глядишь, через лет 20-30, серьёзно поработав над ошибками, мы сможем стать очень развитой страной нового уровня.

Евгения Залесская, Киев

Конечно, мне хочется верить в то, что мы готовы сделать уверенный шаг в Европу и наконец-то стать её частью со всеми вытекающими оттуда последствиями. Низкий уровень жизни, безработица, безпорядки в парламенте – всё это преследует нашу страну как ночной кошмар. Пора просыпаться! Неужели мы не хотим большего? Неужели мы не достойны большего? Я уверенна, что это не так. Нам нужно в Европу. Для нашей страны это бы стало глотком свежего воздуха, дорогой к высоким стандартам, которых мы никогда не ощущали в повседневной жизни.

Я выбираю Европу! Потому что считаю, что нашему народу необходима надежда на счастливое и достойное будущее. Мы можем своими руками поднимать уровень жизни, совершенствовать систему образования, находить новые границы наших возможностей. Главное, чтобы власть этому способствовала или хотя бы не препятствовала. Уильям Шекспир говорил: «Опасна власть, когда с ней совесть в ссоре». Хочется верить, что наша власть услышит голос своей совести и уверенно обозначит курс на Европу!

Катерина Страшко, Київ

Прикро лише те, що введенням європейських принципів і капіталістичних засад в Україні відповідають люди, які все життя нищили їх, будуючи при цьому комунізм. Дійсно цікаво спостерігати політиками, які починали свою «політичну» кар ’ єру з ворожості до Заходу, а тепер сприяють євроінтеграції.

***

Можна, безумовно, піддаватись сумнівам, наскільки глибоко й органічно західні демократичні цінності проникли в українське суспільство, але важливою є саме бажання БУТИ ЄВРОПОЮ! Саме воно дає нам шанс на світле майбутнє, підтверджує зрілість українського громадянина і пропонує успішний розв’язок: демократія, але не авторитаризм, міцна держава, але не монополія.

Екатерина Самойленко, г. Киев

Многие говорят, что Украина утратит свою колоритность после ассоциации с Евросоюзом. Едва ли это уже возможно после того, что с Украиной и всеми странами мира сделала глобализация. А вот то, что правительству придется, словно отстающему в классе ученику, «подтягиваться по программе» - это правда. И это, хоть и требует усилий, хоть и заставляет недосыпать по ночам и изрядно портит нервную систему, все же должно произойти. Попасть в «плохую компанию», как по мне, гораздо проще, иногда даже интереснее, но нужно ведь думать и о будущем.

Степанюк Яна, м. Київ

Надзвичайно багато молодих українців прагне жити закордоном. Як на мене, це цілком логічно: простіше змінити на краще своє життя, ніж виправляти становище цілої країни. Я й сама завжди хотіла навчатися в Європі. Проте згодом я зрозуміла, що дійсно люблю свою країну й хочу залишитися тут. Бо Україна – це не брудна політика чи корупція; Україна – це чудова природа, мелодійна мова та чуйні люди. Це вже не частина Радянського Союзу або ж Росії. Наша країна заслуговує на краще майбутнє і на право йти своїм шляхом.

Ірина Лисогор, Київ

Можливість вступу до Митного союзу мене лякає. Лякає не тим, що це споріднить нас із Росією, а тим, що це набагато спростить в’їзд до моє країни азіатів та кавказців. Ні, я не шовініст. Але я хочу ходити своєю столицею і не боятися натрапити на який-небудь «чайнатаун». Я дуже люблю туристів у Києві та й взагалі іноземців, але я не люблю, коли люди із чужою нам культурою та ментальністю приїжджають в мою країну, щоб встановлювати тут свої порядки. Я не хочу другого Бірюльово.

 Крім того, питання про те, чи відкриє нам приєднання до МС нові можливості досить амбівалентне. Білорусь за три роки перебування у Митному союзі зазнала значних економічних втрат. Ціни підвищились на автомобілі, харчові продукти та бензин. Придбати нову машину для них стало недозволеною розкішшю. А ось виконувати обіцянку купувати білоруські товари Росія не поспішає.

Факел Росії повільно згасає, як Олімпійський вогонь у Петербурзі , а факел України лише починає горіти. І я вірю у те, що запалити нам його допоможе Європа.

Ольга Головко, м. Київ

Наступного дня ми познайомилися з життям німців ближче. Мало автомобілів, проте безліч велосипедів. Для місцевих жителів це основний транспортний засіб. Для них обладнані спеціальні доріжки, по яких пішоходам ходити не можна. Смітники окремо для паперу, пластику, скла, органічних відходів. Головне – ні в кого не виникає думка кинути щось не туди. Здавалося б, така дрібниця, та в цьому головна відмінність між нами та європейцями. Вони звикли жити за правилами, які не можна порушити. Ми ж постійно шукаємо шпарини, щоб уникнути їх.

***

На нас очікує зміна цінностей, способу мислення. Вже не можна буде «домовитися» з владними структурами та правоохоронними органами. Поки це звучить дивно, адже для початку самі владні структури повинні запровадити нові принципи діяльності. Зараз у 2013 році ми ще не вміємо жити розумно. Під «ми» я маю на увазі і депутатів, і звичайних громадян.

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram