«Склад Верховного Суду оновиться на 96%»
Оприлюднені фінальні результати конкурсудо Верховного Суду. Опираючись на них, чи можна говорити про успіх на цьому етапі судової реформи?
Що можна вважати успіхом у конкурсі до Верховного Суду? Очевидно, його фінальний склад. Якщо сьогодні склад Верховного і вищих спецсудів в сумі складає 330 суддів, то в новому буде лише 200. Поки ми відібрали 120. Це – перша відмінність між новим і старим судом.
Друга – полягає в тому, що в новому Верховному Суді будуть не тільки судді, а й адвокати і науковці. На різних етапах конкурсу тих кандидатів, котрі не мали стажу судді було близько 30%.
24% адвокатів, науковців та кандидатів, які мають сукупний стаж, перемогли на конкурсі в новий Верховний Суд. Багато це чи мало? До нині діючих касаційних і Верховного суду взагалі не входили особи без суддівського стажу. Якщо порівнювати з іншими країнами, то, до прикладу, у Португалії, котра досить схожа по судоустрою з Україною, квота для науковців та юристів у Верховному Суді становить всього 10%.
Скільки суддів з нинішнього Верховного Суду стали переможцями конкурсу?
Лише п’ять із 18 нині діючих суддів Верховного Суду успішно пройшли всі етапи конкурсу. Деякі судді зі складу Верховного Суду не склали тестування чи практичне завдання (Богдан Пошва, Василь Гуменюк, Олександр Волков – ред.). Стосовно однієї судді (Людмили Охрімчук - ред.) не був подоланий висновок Громадської ради доброчесності.
Загалом склад Верховного Суду оновиться на 96%, якщо Вища рада правосуддя підтвердить результати конкурсу.
Тобто лише 4% конкурсантів становлять судді Верховного Суду України, котрі пройшли конкурс?
Так. Я вважаю таке суттєве оновлення позитивним результатом. Та поки це лише статистика. Оцінювати результати конкурсу можна буде після принаймні тисячі рішень Верховного Суду або піврічної його роботи. Можуть прийти нові і дуже чесні люди, а наступного дня почати брати хабарі. Або навпаки: прийти так звані «люди із системи» (сьогодні активно застосовується таке кліше), але бути доброчесними.
Однією з найбільших інтриг була ситуція щодо голови Верховного Суду Ярослава Романюка. Комісія змогла подолати негативний висновок ГРД, однак сума балів за тестування і практичне завдання у нього була не така вже й висока. 142,5 бала при мінімально допустимих 125.
Так, Комісія подолала негативний висновок ГРД щодо кандидата Романюка: 11 голосів «за», три «проти».
Чому під час оголошення переможців конкурсу Романюка спочатку назвали таким, що пройшов в Касаційний цивільний суд, а потім зачитали його заяву про зупинення участі в конкурсі? Хіба не можна було врахувати його заяву до оголошення результатів?
Заява надійшла безпосередньо під час пленарного засідання, вже після того, як колегії виставили свої бали. На пленарному зсіданні Комісія задовольнила заяву та припинила участь кандидата Романюка у конкурсі.
Після прийняття заяви Романюка комісія підняла список переможців до Касаційного цивільного суду на одну позицію вгору? Хто зайняв його місце?
До тридцятки потратив Мартєв Сергій Юрійович (суддя Апеляційного суду Полтавської області – ред.).
Як ви зазначили раніше, на різних етапах конкурсу вибуло лише кілька суддів Верховного Суду України. Чи зумовлено це тим, що деякі учасники конкурсу нині оскаржують рішення ВККС щодо проведення конкурсу до Вищого адміністративного суду, а апеляційною судовою інстанцією для розгляду подібних скарг після ВАСУ є ВСУ? Цілком очевидно, що ні ВККС, ні Адміністрації Президента не вигідно наживати ворогів у Верховному Суді, щоб не провалити реформу в цілому. А наживати собі ворога в особі голови ВСУ – Ярослава Романюка, який працюватиме на посаді, поки парламент не ухвалить зміни до процесуального законодавства і не запрацює новий склад суду, й поготів.
Комісія не керувалась політичними мотивами під час відбору кандидатів. Можна подивитися на всі наші рішення стосовно різних кандидатів, в тому числі тих, яких журналісти називають «одіозними». Комісія керувалась виключно типи критеріями, за якими проводився конкурс, - компетентність, професійна етика, доброчесність. Інші фактори мені не відомі ні щодо цього, ні щодо інших кандидатів.
Рішення нині чинного Верховного Суду України можуть стати підставою для делегітимізації конкурсу в Верховний Суд. Погодьтесь, що мати в ньому прихильників Комісії не завадить.
Я, як і мої колеги, відношусь з повагою до будь-якого рішення суду. За час нашої роботи було чимало судових рішень, котрі нас стосувались. І впевнено скажу, що жодних спроб, як кажуть журналісти, «вирішити питання» або втрутитися в розгляд судових справ стосовно діяльності Комісії, ні з мого боку, ні з боку моїх колег не було. В жодному суді. Ми поважаємо роботу суду і закликаємо інших учасників судових процесів в Україні поступати так само. Якщо всі займали би таку позицію, у нашій країні давно був би незалежний суд.
Скільки станом на сьогодні подано скарг щодо діяльності ВККС під час конкурсу до Верховного Суду?
Загалом до Вищого адмінсуду подано 40 скарг. На розгляді перебує 27, ще п’ять – оскаржуються в апеляційній інстанції – Верховному Суді.
До прикладу, ВАСУ прийняв рішення щодо зупинення кваліфікаційного оцінювання в конкурсі кандидата Ємельянова (суддя Вищого господарського суду Артур Ємельянов – ред.). Зараз справа оскаржується в Верховному Суді. Натомість суд прийняв рішення на користь Комісії за позовом кандидата Брегея (судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Романа Брегея – ред.), що завершив свою участь в конкурсі на етапі виконання практичного завдання.
Причиною для оскарження конкурсу до Верховного Суду може стати і термін його проведення. Зокрема, законодавством передбачено шестимісячний строк. ВККС оголосила початок конкурсу у листопаді минулого року. Тож він повинен був закінчитися в травні.
Знаєте, є навіть анекдот, який закінчується фразою: «Я ж не знаю, як суд вирішить» (сміється – ред.). Таких теоретичних підстав (для оскарження конкурсу – ред.) можу «намалювати» чимало. Так, конкурс справді затягнувся, але давайте подивимось, чи цей фактор порушив чиїсь права? Якщо порушив і ця особа наведе серйозні аргументи, то треба розглядати конкретний випадок. Поки суд не побачив, щоб права кандидатів чи інших осіб були порушені.
Стосовно одного з членів ВККС Павла Луцюка, обраного з’їздом адвокатів, Національна асоціація адвокатів України розпочала процес відкликання його з посади, зважаючи на ніби-то фальшиве адвокатське посвідчення.
Як адвокат, який призупинив діяльність, я багато знаю про адвокатуру, в тому числі про різні події та течії, що притаманні цьому органу самоуправління. Я, до речі, як адвокат, намагався уникати участі в цій «тусовці». І в мене були підстави для цього, я був досить поінформований про ті процеси, що там відбувалися.
Про ситуацію щодо Луцюка я також поінформований. Він перший мені повідомив. Потім я вже самостійно перевіряв цю інформацію. Та поки не буду це коментувати. Давайте дочекаємось, можливо, стануть відомі певні факти.
Знову ж таки, чи може це стати приводом для судових позовів щодо оскарження результатів конкурсу?
В Законі «Про судоустрій і статус суддів» чітко прописані умови припинення діяльності члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів. І там немає жодного слова про можливість відкликання його з посади органом, який його делегував.
До речі, близько півтора року тому були намагання відкликати членів Комісії, обраних з’їздом суддів. Комісія тоді, відповідно до закону, мала почати первинне кваліфікаційне оцінювання суддів. І це не сподобалось багатьом. Я попередив тоді окремих осіб, щоб не шантажували Комісію, бо оприлюдню їхні прізвища.
Окремі політики та експерти визначали таким собі маркером судової реформи наявність чи відсутність в фінальному списку голови Окружного адміністративного суду Павла Вовка. Під час останнього пленарного засідання він зняв свою кандидатуру. Очевидно до такого рішення кандидата Комісія сформувала свою позицію щодо нього. І мала намір прийняти певне рішення.
Комісія мала позицію стосовно кожного з кандидатів. І цього – в тому числі. Ми вважаємо, що він зробив два мужніх поступки: перший – пішов на конкурс, другий – написав заяву з проханням зупинити його участь у конкурсі.
До Комісії надійшла рекордна кількість інформації з НАБУ саме щодо цього кандидата. Останній документ містив також багато матеріалів. Ми негайно про це повідомили кандидата, він ознайомився з цими матеріалами, а в понеділок, 17 липня, подав заяву про вихід з конкурсу.
За моєю інформацією, Вовк моніторив ситуація в Комісії і розумів, що її позиція – не на його користь.
Краще запитати про це в самого кандидата.
Під час останнього пленарного засідання 17 липня з конкурсу знялися четверо осіб: Нінель Маринчак, Микола Сірош, Лариса Іванова та Павло Вовк. Андрій Овсієнко написав заяву про зупинення участі в конкурсі, оскільки він займає посаду члена Вищої ради правосуддя. Випадково чи ні, але ці особи були одними з найбільш дискусійних за весь конкурс. Їх часто критикували в ЗМІ, вони отримали негативний висновок ГРД… У вас є припущення, чому ці конкурсанти вирішили зупинити участь в конкурсі саме в останній пленарний день?
Я би не хотів озвучувати припущення. Можу лише сказати, що в той день були зроблені правильні і мужні кроки. Як би до них не відносились ЗМІ чи ГРД…
Чимало кандидатів конкурсу таки не пройшли в фінальний рейтинг через неподолання ВККС негативних висновків ГРД. Та усім їм доведеться повернутися на свої посади. Чи можуть бути негативні рішення щодо доброчесності і професійної етики певного кандидата приводом для перегляду відповідності його професійним здійсностям займаній посаді?
Ні. Підстави, за яких ВККС визнала певного кандидата таким, що не відповідає критеріям доброчесності і професійної етики, застосовувались лише для мети участі у конкурсі на посаду судді Верховного Суду. Крапка. Ми не говорили, що окремий кандидат – не доброчесний, не професійний, не здатний працювати на займаній посаді. Більше того, в наших рішеннях не звучало слово недоброчесний.
«Квот у фінальному списку переможців рейтингу немає»
Верховна Рада довго відтягувала ухвалення законопроекту, що стосується змін до процесуальних кодексів для запуску нового Верховного Суду. Планувалось, що депутати розглянуть його на передостанньому пленарному засіданні у четвер, 13 липня. Того ж тижня Вища кваліфкомісія відклала пленарне засідання щодо окремих кандидатів зі скандальною репутацією на понеділок, 17 липня. ВККС не поспішала із завершенням відбору кандидатів, аби уникнути політичного впливу на фінальний список конкурсантів?
Досить часто я закликав журналістів, політиків, громадськість не розділяти кандидатів на поганих і хороших. І не акцентувати увагу лише на поганих. Я навіть запропонував назвати ідеальних кандидатів. Згодом один громадський діяч написав в Facebook список із п’яти, на його думку, достойних кандидатів. Не пам’ятаю, чи це стосувалось навіть конкурсу до Верховного Суду. Він їх просто похвалив. І після цього на нього посипалась критика. «Скільки тобі заплатили?» - писали йому в коментарях. Так що в нас (ВККС – ред.) – невдячна робота.
Я переконаний, що сьогодні ми (Україна – ред.) різко вирвались вперед за прозорістю відбору суддів Верховного Суду та незалежністю від парламенту і Президента. Подивіться, що відбувається зараз у Польщі. Фактично ухваленням одного законопроекту можна повернути фактичний контроль міністерства юстиції над судовою системою. І якщо раніше ми часто їздили до колег-поляків, запозичували їхній досвід, то тепер ситуація серйозно змінилась. Ми серйозно стурбовані ситуацією, що склалася в сусідній державі.
Все таки повернімось до мого запитання. Чи відтягувала Комісія визначення фіналістів конкурсу, аби уникнути політичного впливу на список?
Ми не дуже звертали увагу на те, як депутати працювали над згаданим вами законопроектом. Є такий вираз: «А нам своє робить». Хай парламент справиться зі своїми завданнями, а ми – із своїми.
Якщо парламент все ж не ухвалить цей законопроект, зважаючи на дискусійні норми, котрі потрапили до нього під час останнього засідання комітету?
Громадськість робила до нас чимало закликів, щоб ми персонально відповідали за склад нового Верховного Суду, і, відповідно, за рішення, які приймаємо. Думаю, не завадить зробити такі заклики й до парламенту.
Наприкінці травня, коли парламент не зміг внести в порядок денний законопроект про зміни до процесуальних кодексів, заступник голови Адміністрації президента Олексій Філатов написав у Facebook пост, в якому йшлося про боротьбу за квоти в Верховному Суді. «Можна не включати до порядку денного Верховної Ради законопроекти про судову реформу. Можна атакувати в медіа. Новий Верховний суд все одно буде. І квот в ньому не буде. До тих, хто «проти», питань немає. Інша справа - ті, хто «в принципі за, але ...» або «поговорили і ще подумаємо». Можна шукати, на яку регламентну норму послатися, щоб не брати на себе відповідальність за голосування. Можна ще чим-небудь допомогти борцям за квоти», - написав він.
Чи була боротьба за квоти?
Якщо певний натяк про це міститься у дописі серйозної фігури з верхньої частини державної піраміди, то мабуть йому про щось відомо. Мені відомо про те, що квот у фінальному списку переможців рейтингу немає. Подивіться на остаточний список і зробіть власний висновок по кожному прізвищу.
Чи був тиск на комісію з боку депутатів стосовно кандидатів?
До комісії надійшла певна кількість звернень, в тому числі в дуже рішучій формі, від депутатів парламенту, політичних чи громадських організацій, окремих осіб. Вони закликали нас або змінити процедуру проведення конкурсу, або вимагали звернути увагу на певні прізвища кандидатів. Крім цього, ми звертаємо увагу на матеріали зі ЗМІ, на блоги чи якесь «кіно» про кандидатів. Все це можна розцінити як тиск або намагання впливу.
Поширювалась інформація, що ще на початку конкурсу політики сформували список зі 120 осіб, котрі повинні бути в новому Верховному Суді.
Навіть не так. Ходили чутки, що цей список комусь із Комісії надіслали з Адміністрації Президента. Цей файл був опублікований у ЗМІ. Однак вже після першого етапу конкурсу – тестування – більшість кандидатів, котрі містились в цьому списку, не подолали прохідний бар’єр.
Таких фейкових списків було багато. Та найбільше списків було опубліковано на сайті Комісії після кожного етапу конкурсу. Пропоную довіряти офіційній інформації і порівнювати її з уявленнями тих, хто поширює різні чутки щодо конкурсу.
Адміністрація Президента намагалася впливати на рішення Комісії стосовно процедури проведення конкурсу чи окремих кандидатів? Наприклад, треба чи не треба подолати вето Громадської ради доброчесності стосовно певного конкурсанта.
Подолати чи не подолати вето ми вирішуємо самі. Іноді по дві години проводили засідання в нарадчій кімнаті. Неодностайність під час голосування членів Комісії ви можете помітити за результатами.
Всі члени Комісії знайомилися з матеріалами щодо конкретного кандидата заздалегідь. В нашому розпорядженні були висновки ГРД, відповіді кандидатів і документи, які він дає на підтвердження своїх пояснень, а також порівняльна таблиця: претензії ГРД і пояснення кандидата. Це давало нам можливість ставити різні уточнюючі запитання конкурсанту.
У нарадчій кімнаті відбувалися, м’яко кажучи, жваві дискусії. Якщо ви зауважили, то з певного часу під час того, як Комісія виходила у нарадчу кімнату, у залі звучала класична музика. Чому?.. Не лише для підняття настрою, а й для того, щоб не було чутно емоцій членів Комісії.
Тобто з Адміністрації Президента вам не дзвонили щодо списку?
Хотів би, щоб зараз прозвучав дзвінок. Бачите, телефони мовчать (сміється – ред.)…
Ні, щодо списку не дзвонили…
Я можу по-різному спілкуватися з Адміністрацією. Мені часом не подобаються деякі норми законопроектів. Якщо я розумію, що в законопроект, який стосується роботи Комісії, планується внести певні зміни, - приходжу (в АП – ред.) і спілкуюся з членами Ради з питань судової реформи зі «скандалом».
До речі, під час конкурсу Комісія запропонувала внести зміни до Закону «Про судоустрій і статус суддів» в частині обмеження прав адвокатів та науковців. І ці поправки були внесені, хоча вони стосуватимуться вже наступного конкурсу до Верховного Суду.
Як щодо спроб впливу на конкурс таких нардепів як Олександр Грановський, Сергій Ківалов, Руслан Князевич?
Краще у них запитати, чи вдалось їм вплинути на комісію.
То чи вдалося?..
Хочу дочекатися відповіді від них.
Ви відчували певний вплив цих осіб на когось із членів комісії під час голосування за чи проти подолання вето ГРД?
Звичайно, у кожного з членів Комісії є своя біографія, свій досвід, коло спілкування. Але нарадча кімната – це ніби інша планета. Ми намагалися з холодним розумом оцінювати кандидатів. І часом були запеклі дискусії.
Крім цього, члени ВККС заявляли самовідвід щодо певного кандидата, з якими знайомі особисто. Інколи траплялись випадки, коли самовідвід заявляти було пізно, тоді член Комісії просто виходив з зали засідання. При тому кворум зберігався і ми голосували без нього.
Скажу відверто, я не був у захваті від самовідводів. Чим більше членів Комісії, тим більша можливість для правильного вибору. Я жодного разу не заявляв самовідвід. До роботи в ВККС працював адвокатом, але рідко бував в українських судах, частіше за кордоном.
Що стосується політиків, яких ви назвали, то я не бачу їхнього впливу на фінальний список. Знову ж таки, зможете самі зробити висновок.
«Правила гри мають бути відомі до її початку»
Якщо говорити про всі етапи конкурсу, то Комісію звинувачували в тому, що практичне завдання писалось від руки і за наявності зразків почерку можна було визначити певного кандидата і вплинути на його бали; і в поверненні 44 кандидатів за підсумками балів за тестування і практичне завдання; і в визначенні прохідного балу після проведення певного етапу конкурсу. Ви неодноразово пояснювали, чому Комісія приймала саме такі рішення. Тож цікаво, чи планують члени Комісії змінили в майбутніх конкурсах процедури їх проведення, щоб вони були максимально ефективними і прозорими?
Ми проводили конкурс на 120 посад в Верховному Суді: по 30 в кожному касаційному. Чи могло так вийти під час відбору конкурсантів, що, наприклад, в Касаційному цивільному у фінал виходять 38 кандидатів екстракласу, а в адміністративному – 22? Могло. Але в законі чітко передбачено – конкурс на 30 посад. Ми не можемо перевести з одного касаційного суду певну кількість кандидатів в інший. Умови конкурсу не дозволяють. Тому варто, як на мене, внести зміни в закон і дозволити проводити конкурс не на 30 посад в кожному касаційному суді, наприклад, а до 30. Відповідно, не на 120, а до 120. Це додало би нам більше гнучкості в визначенні переможців.
Що стосується практичних завдань, то ми розглядали два варіанти їх написання: письмово і на комп’ютері. Ми прогнозували, що як в першому, так і в другому варіанті нас би звинувачували у зловживаннях. Зокрема, якби виконували практичні роботи на комп’ютері, то казали б, що був застосований транзитний сервер. Писали роботи від руки – кажуть про можливість вгадати почерк.
Насправді кожен член Комісії перевіряв близько 200 робіт. Всі вони були зіскановані і «залиті» на комп’ютери без доступу до інтернету. Як тільки я виставляв оцінку, робота зникала. До речі, зір впав у всіх членів комісії. Ми перевіряли…
Натомість як відбувається конкурс суддів до Верховного Суду у Німеччині? Там проводять усну співбесіду з чаєм та кавою за зачиненими дверима. І ні в кого не виникає зауважень.
Законом передбачено, що кандидат може брати повторно участь у конкурсі до Верховного Суду не раніше, ніж через рік після попереднього рішення комісії. Тобто якщо хтось із досточних кандидатів зайняв 31 місце, то він не зможе повторно подаватися на конкурс найближчим часом?
Дійсно, закон так визначив. Більше того, є ще одне питання в законодавчій площині. Після визначення переможців ми передамо в Вищу раду правосуддя список з рекомендаціями призначити їх в Верховний Суд. ВРП, в свою чергу, може зупинити участь у конкурсі когось із кандидатів.
Виникає питання: чи має право Вища кваліфкомісія суддів підняти рейтинг і рекомендувати призначити в Верховний Суд наступних за рейтингом кандидатів? Ми не бачимо такої законодавчої можливості. Натомість в університетах під час вступу така можливість існує. Можливо, таку норму нам треба запровадити. Хоча частина громадськості виступає проти такого нововведення. Мовляв, ті кандидати, що зайняли нижчу позицію за рейтингом, - гірші. Навіть якщо різниця з тими, хто увійшов в тридцятку, була в кілька балів з тисячі…
Народний депутат Леонід Ємець після результатів практичного завдання заявляв, що його роботу, як і роботи всіх кандидатів до Касаційного адміністративного суду, перевіряла група членів Комісії, яку очолював Юрій Тітов, що ніби-то є кумом Сергія Ківалова. За словами Ємця, ці члени ВККС застосували власну методику оцінки робіт.
Класно сформулювали питання. Можете його так і залишити?
Так, звичайно.
Я поважаю депутата Ємця за його роботу у Верховній Раді. І коли політик приймає рішення йти в такий психологічно виснажливий конкурс, це викликає повагу.
Від Комісії неодноразово вимагали оприлюднити всі роботи конкурсантів. Ми могли це зробити лише в двох випадках: якби відповідна норма містилась в законі, а також про таку умову знали всі учасники до початку конкурсу. Адже правила гри мають бути відомі до її початку.
Стосовно заяв кандидата Ємця можу сказати, що Комісія не заперечує, якщо цей кандидат, як і будь-який інший, візьме копію своєю роботи і опублікує.
До речі, свою роботу опублікував лише один кандидат (Роман Брегей – ред.), що також не набрав необхідної кількості балів у відборі в той самий суд, що й депутат Ємець.
Тепер відповім на питання про начебто якийсь вплив на склад адміністративної колегії членів ВККС. Кандидат Ємець назвав одне прізвище (Тітова – ред.). Хочу наголосити на тому, що цей член Комісії поставив Ємцю найбільший бал із цієї колегії. А тепер треба визначити: або це було спеціально зроблено під впливом політика, прізвище якого Ємець також називав (Ківалова – ред.), або треба змінити версію, хто на кого впливав.
Тим не менше, була помітна різниця в оцінюванні робіт цією групою членів ВККС в порівнянні з іншими.
Певна різниця була. До цієї колегії входили люди, кожен з яких має дуже тверду позицію. Можливо, у них не завжди був колективний підхід до роботи.
До речі, практичні роботи були двічі закодовані. І шукати серед 200 робіт з різним почерком якусь одну – звучить як нісенітниця. Скажіть, а ви часто пишете кілька сторінок А4 від руки? Можна підписатися чи написати кілька фраз від руки… Виникає і ще одне питання: часто депутат Ємець роздає зразки свого почерку?..
Після цього інциденту ви змінили склади всіх колегій.
Ми декілька разів змінювали склад: і під час допуску до конкурсу, і під час перевірки робіт.
Заміна складу колегії — це порушення закону?
Ні, це дискреція Комісії. Якби завжди працювали колегії в одному складі, нас би звинувачували в необ’єктивності.
Разом з тим, хочу всіх повернути до процедур з відбору суддів у 2010 чи 2012 рік. Чи слідкував хтось так прискіпливо за складом тих людей, котрі вирішували, хто працюватиме в Верховному Суді? Мабуть, що ні. Бо і ці люди були відомі вузькому колу осіб. А сьогодні біографії членів ВККС, їхні декларації розміщені на сайті Комісії, всі співбесіди відбувалися в прямому ефірі…
«Члени ГРД не несуть жодної відповідальності. Вони – вільні люди»
Вперше під час конкурсу до Верховного Суду запрацював, як ви назвали в одному зі своїх інтерв’ю, квазідержавний орган – Громадська рада доброчесності. Оцінюючи її роботу під час відбору, зважаючи на зміст та спосіб голосування за негативні висновки стосовно кандидатів, чи доцільно було залучати її до роботи Комісії?
Відповідаючи на це запитання, доведеться вибирати між позицією прагматика та ідеаліста.
Прагматик скаже: «В світі такого органу немає». А ідеаліст: «Ну, в Україні ж така ситуація склалась…». Прагматик знову скаже: «Кандидати проходять виснажливий відбір, їх досьє – у відкритому доступі, вони підтверджують свої декларації. А члени ГРД не проходили жодних перевірок. Більше того, вони не отримують за цю роботу жодної винагороди. А за що живуть ці дев’ять місяців?» Ідеаліст заперечить: «Це їхня ідеологія життя». Прагматик знову вступить в дискусію: «Чому в окремих випадках ГРД приймає негативні висновки, а потім їх скасовує? Деколи за негативний висновок голосує 18 членів ради, а деколи 8. Чому комусь із кандидатів ГРД дає можливість виступити, а комусь ні?»
Незважаючи на те, що стаття в законі («Про судоустрій і статус суддів» - ред.), що регулює діяльність ГРД, - найдовша, практика показує, що дуже багато аспектів роботи ради не врегульовано. Так само, як члени Комісії збираються виправити певні недоліки у своїй роботі, було би доцільно, щоб і ГРД поправила свої.
Річ у тім, що члени Комісії, так само як працівники секретаріату ВККС, несуть адміністративну, кримінальну відповідальність, відповідальність, яка передбачена в антикорупційному законодавстві. А члени ГРД не несуть жодної відповідальності. Вони – вільні люди.
До прикладу, Національне антикорупційне бюро надало нам інформацію щодо кандидатів в конкурсі. Вона зберігається в Комісії як інформація для службового користування або інформація з обмеженим доступом. Працівники ВККС несуть відповідальність за зберігання і розповсюдження таких даних. В ГРД таких обмежень немає.
Якщо хтось із членів ГРД виходить з її складу (троє, до речі, вже вийшли з неї), що відбувається з доступом цих осіб до інформації, котру вони встигли отримати? Де вона зберігається і які наслідки її розповсюдження?
Коли закінчаться повноваження членів ГРД, яка процедура закриття їм доступу до певної інформації? Ці процедури, на жаль, законодавством не врегульовані. А це – питання особистої безпеки учасників конкурсу! Хоча мені поки що не відомі випадки витоку такої інформації.
Керівник групи експертів Проекту ЄС «Підтримка реформ в сфері юстиції в Україні» Довідас Віткаускас в інтерв’ю LB.ua зазначив, що майже в 90% випадків, коли ГРД представляла негативну інформацію з приводу конкретного кандидата, такий же висновок можна було зробити з результатів психологічних тестів.
Покажу вам, як виглядають висновки психологів. Приберу тільки першу сторінку, де є прізвище (показує). Це – короткий висновок.
От наприклад: за результатами тестування визначено, що рівень соціальної компетентності високий (це максимальний показник). Організаторські і управлінські здібності – також високі.
Професійна етика – дуже низький (при оптимальному рівні високий і дуже високий). Доброчесність (чесність і порядність) – оптимальний рівень – дуже високий, а в кандидата – низький. Відсутність контрпродуктивних дій – низький. Відсутність схильності до зловживань – низький. Загальний рівень доброчесності і професійної етики – низький.
У висновку йдеться, що «кандидат ймовірно схильна до нехтування встановленими правилами та нормами, може ставити свої інтереси та бажання вище за професійну необхідність».
Такої інформації у ГРД немає. Так, це може збігатися з негативною інформацією, котру вони збирають про кандидата, однак не завжди.
(Дзвінок телефону)
О, пішов перший дзвінок. Дивіться, скільки ми з вами вже працюємо.
(Інтерв’ю на той момент тривало годину і десять хвилин)
Щодо спільної роботи з ГРД мене найбільше цікавить (якщо емоції відкинути в сторону), наскільки якісно підготовлений документ, який від них надходить в Комісію. Як завчасно вони передають цю інформацію ВККС і надсилають кандидатові. Законом передбачено, що вони повинні це зробити за сім днів до засідання щодо певного кандидата. Ми навіть пішли ГРД на зустріч, бо спочатку йшлося про десять днів. Якщо ці терміни порушувались, то доводилося переносити засідання. Це – одна з причин того, чому співбесіди тривали досить довго.
Важливим є і зміст документу, який готує ГРД. Зокрема, досить часто в ньому присутні оціночні фрази, не підтверджені факти тощо. Негативні висновки ГРД публікує на своєму сайті до того, як кандидат може на нього відреагувати, що також, на мою думку, неправильно. Якби ГРД змогла зустрітися з кандидатами, послухати їхні заперечення (усні і письмові)… Тоді, можливо, негативних висновків було б менше.
Більш того, члени ГРД не завжди спілкувалися з Комісією з того чи іншого питання перш ніж робити гучні заяви, котрі досить банально потім спростовувала Комісія. Думаю, якби встановити певну комунікацію, то працювати було би комфортніше.
До складу ГРД входить чимало діючих адвокатів. Неодноразово під час співбесід вони згадували стосовно кандидата справи, в яких виступали однією зі сторін судового процесу.
Європейські експерти критикують такий факт. Хоча закон це дозволяє. Я наразі не можу робити певних заяв, мрію повернутися в адвокатуру, де зможу рішуче про це говорити.
Ви шкодуєте, що прийшли в ВККС?
Не можу сказати, що я шкодую, що прийшов в ВККС. Я шкодую, що я не в адвокатурі (сміється – ред.). Багато років я був вільним громадянином України…
Чи помічали явне підігрування чи надмірне негативне ставлення з боку членів ГРД до когось із кандидатів?
Ми (члени ВККС – ред.) звертали увагу членів ГРД на надмірну критику щодо окремих кандидатів. Досить часто ми стримували свої емоції, можливо, і дарма. Треба було більш рішуче звертати увагу на певні недоліки в їхній роботі.
Паралельно із завершенням конкурсу ВККС розпочала добір кандидатів на навчання в Національній школі суддів, котрі в майбутньому можуть стати суддями місцевих суддів.
Так, наразі заявки подали 5336 осіб на 600 місць для навчання в Національній школі суддів. Що це означає? Що «вбити» репутацію судової системи не вдалося, незважаючи на те, що останні рік-півтора кандидати проходили надзвичайно складні процедури, в тому числі в Верховний Суд. Очевидно, молоді юристи не бояться цього.
Судова система справді сьогодні стоїть перед серйозними викликами. Минулого року близько 30% суддів пішли у відставку з тих чи інших причин, тож в Україні є суди, де не працює жоден суддя. А щоб підготувати з нуля до указу Президента нового суддю, потрібно близько 24 місяців.
Цей добір на навчання в школі суддів проводитиметься за таким же принципом, що й конкурс до Верховного Суду?
Ні, процедури будуть простіші. Іспит, навчання в школі суддів, а потім конкурс в місцеві суди, де кандидати знову проходитимуть тестування, практичні завдання, психологічне оцінювання і співбесіду.
Коли можна очікувати конкурс до Верховного Суду на 80 посад для його доукомплектування?
Важко прогнозувати. Очевидно, конкурс на 80 посад до Верховного Суду буде не цього року.
Наразі нам потрібно справитися з процедурами добору в школу суддів, а потім – добору в суди першої та апеляційної інстанції.
І все ж. Чи плануєте ви продовжувати займати посаду голови ВККС під час добору суддів на 80 посад до Верховного Суду?
Ну, мене ще треба вмовити (сміється – ред.).
Сьогодні треба вирішити ті проблеми, котрі створюють дискомфортні умови в роботі судової системи. Потрібно, щоб всі процедури відбувалися в спокійному плавному режимі, а не в режимі авралу. Аврал – це кризовий менеджмент. А спокійний режим – це сталий розвиток.