Порошенко обіцяв продати свою компанію, якщо стане президентом. Але хто її може купити? Roshen навіть зараз, під час війни, оцінюють у $1,2 млрд. Ймовірно, купити компанію можуть лише світові лідери кондитерського бізнесу. LB.ua вирішив розповісти вам про власників п'яти найбільших у світі солодких корпорацій.
№1. Mars Incorporated
Маклейн, штат Вірджинія, США, річний обсяг продажів у 2013 року $33 млн (згідно рейтингу Forbes America's Largest Private Companies), 72 тис. співробітників.
Компанія заснована у 1911 році та належить вже третьому поколінню родини Марс: онукам Френка Марса - Жаклін, Форресту-молодшому і Джону. Але щоденною діяльністю корпорації керує виконавчий директор Пол Майклз.
Mars завжди був таємничою компанією. Власники проживають на віддаленому ранчо у Вайомінгу і уникають публічності. Головний офіс - безіменна коричнева будівля. Можливо тому корпорація отримала прізвисько "Кремль", пише The Guardian. Та прибутки компанії обчислюються мільярдами доларів, а продуктовий портфель містить 29 брендів у трьох галузях: солодощі, корми для тварин, рис. Найвідоміші бренди: Milky Way, M&M, Twix, Skittles, Snickers, Dove Chocolate, Bounty, Whiskas, Chappy, Pedigree, Royal Canin, Uncle Ben’s.
Успіх компанії за останнє десятиріччя - в значній мірі результат роботи Пола Майклза, який працює на цій посаді з 2004р. До 11-річного досвіду роботи у Mars він перебував на багатьох управлінських посадах у Johnson&Johnson.
Перший «нединастичний» керівник корпорації зумів вплинути на завжди закритий бізнес сім’ї Марс, зробив його більш прозорим. Топ-менеджер Mars – прибічник відкритості, тому проводить активну політику у сфері реклами та інновацій, аргументуючи це у інтерв’ю журналу Fortune: «Ми не випускаємо ядерної зброї. Це компанія, про яку не заборонено говорити».
Mars став першою компанією, яка почала продавати товари через Facebook. У соцмережі MySpace запрацювала офіційна радіостанція Mars, яка повинна була привернути увагу молоді. Компанія зробила ставку на починаючі групи, які можуть швидко себе «розкрутити» за допомогою неї.
За нього відбулося покупка Doane Pet Сare Company у 2007 році, що значно покращило позиції Mars у ринку кормів для тварин. У 2008 році Mars придбав найбільшого виробника жувальної гумки Wrigley за $23 млрд., що дало згодом $27 млрд. прибутку від продажів.
Хоча під час роботи Майклза не все розвивалося так просто. З 2007 року багато продуктів Mars оголосили непридатними для вегетаріанців (Mars, Twix, Snickers, Bounty та Milky Way), оскільки керівництво заявило про початок використання у їхньому виробництві речовин тваринного походження. Також Mars критикували за закупку какао-бобів у західноафриканських фермерів, які експлуатували працю дітей, на що корпорація заявила, що закупляє какао-боби лише від постачальників, які відповідають екологічним, трудовим та виробничим стандартам. Видання Washington Business Journal питало, чи часом товари компанії не призводять до ожиріння. На що речник компанії відповідав, що їхня реклама не ставить собі за мету впливати на дітей до 12 років та що компанія пропагує здоровий спосіб життя.
У Shoppers Guide (pdf) канадського відділення міжнародної організації Greenpeace солодощі Mars - у "червоній" зоні. Як ті, що "можуть вміщати генетично модифіковані інгридієнти". До цього розділу також віднесені компанії, які відмовилися відповідати на запит Greenpeace і не спростували вміст ГМО у своїх товарах, коли могли це зробити.
№ 2. Mondelez (Kraft Foods)
Майбутній виконавчий директор компанії Mondelez (більше відомої українцям як Kraft Foods) Ірен Розенфельд мріяла стати президентом США.
Першим професійним досвідом Ірен стала робота в рекламному агентстві Dancer Fitzgerald Sample, яке проводило маркетингові дослідження для компанії General Foods (пізніше стала частиною Kraft Foods). У 1996 році Ірен прийшла працювати у Kraft Foods директором канадського представництва.
Більше 12 років Ірен працює у Kraft Foods і займає ключові посади. В результаті її роботи було проведено немало успішних кампаній з розробки і реконструкції промислових об’єктів у США, Канаді і Мексиці. Одним з найбільш вдалих проектів Ірен вважає інтеграцію і придбання Nabisco. Іншими відомими брендами Kraft Foods є Milka, Jacobs, Oreo, Trident, Корона.
В червні 2006 року Ірен зайняла посаду головного керівника всієї компанії Kraft Foods, а в лютому 2007 році отримала президентську посаду у раді директорів компанії. Під час повернення Розенфельд до Kraft Foods фірма була в проблемному стані: сфокусованою на звільненнях та скороченні витрат. Розенфельд швидко змінила усю систему управління компанії. У 2011 році Kraft Foods розділився на дві публічні компанії: одна, яка фокусується на міжнародних снекових брендах (Trident,Oreo); інша – північноамериканський харчовий бізнес, який включає каву Maxwell House та м'ясо Oscar Mayer.
Успішні кроки Розенфельд на посаді керівника, постійна робота у поєднанні з неабиякою креативністю, вмінням відстоювати свою позицію принесли Kraft Foods у 2013 році прибуток у розмірі $35 млрд.
Financial Times, Fortune і Forbes постійно розміщують Ірен у їхніх рейтингах «ТОП-50 жінок у світових бізнесах», «50 найвпливовіших жінок у бізнесі» та «100 найвпливовіших жінок». Зокрема, у 2014 році Ірен Розенфельд зайняла 15 місце у рейтингу «100 найвпливовіших жінок світу» Forbes, одразу ж після Опри Вінфрі. Проте сама Ірен не прагне публічної популярності, мало спілкується з пресою.
Незважаючи на численні успіхи Розенфельд у KraftFoods, їй приписують прорахунки в укладенні угод і оперативній діяльності. Наприклад, вона помилилася з прогнозом у категорії жувальної гумки, яка становить значну частку Mondelez; дуже витратною стала битва за Cadbury. Інвестори постраждали від її помилок: акції Mondelez і досі відстають від харчової галузі на фондовому ринку.
№ 3. Nestle
Виконавчий директор - Пауль Бюльке. Його кар’єра розпочалася з посади фінансового аналітика у Scott Graphics International, У 1979 році харчовий гігант узяв його як стажера у відділ маркетингу головного офісу Швейцарії, займатися операціями компанії у Швейцарії, Іспанії та Бельгії. 16 років він пропрацював у відділах маркетингу та продаж у Перу, Еквадорі та Чилі.
80-ті роки не були легкими для нього, оскільки Перу загрузнуло у гіперінфляції та тероризмі, а Чилі керував диктатор Августо Піночет. Але це була чудова можливість для Бюльке отримати досвід у нових ринках. Він повірив у потенціал країн, що розвиваються, в питанні збільшення населення та його купівельної спроможності. Внаслідок його роботи ринки цих країн стали провідними для Nestle у сегменті обслуговування осіб з низькими прибутками.
У 2004 він став виконавчим віце-президентом у Америці – не лише у США, але й Канаді, Латинській Америці та Карибах. Під час цих 4 років Бюльке добився зростання продажів на 20% (до $33 млрд.).
Бюльке був призначений на посаду виконавчого директора, коли продажі оцінювалися в $110 млрд, в той час, коли ціни на продукти харчування неймовірно зросли – це була справжня криза.
Nestle за часів Бюльке показує «кризостійкість»: за півроку після призначення продажі зросли на 8,9%. Хороші показники – це найкращий доказ ефективності стратегії «4-х конкурентних переваг Nestle»: дослідження і розробки, продуктовий асортимент, глобальна присутність на світових ринках і штат персоналу більше 280 тис. осіб. Топ-менеджер також опирався на 4 основні платформи росту компанії: поживні властивості продуктів, нові покупці, преміум-товари і продукти для домашнього використання.
Компанія довела, що може швидко адаптувати стратегію для локальних ринків: в Африці Nestle продає кубики Maggi у індивідуальній упаковці – дешевий і доступний продукт, який завдяки наявності заліза допомагає боротися з малокрів’ям. Nestle також адаптував для найбідніших країн пристосування Top Cup — фільтр для кави, яка одягається на верх чашки.
Робота у Nestle в країнах, що розвиваються – досить суперечливий момент. Більше 20 років поспіль компанію звинувачували у агресивному маркетингу деяких продуктів в країнах Третього світу.
У 2008 році організація Advertising Standards Authority звинуватила Nestle у нечесній рекламі, яка стверджувала, що «кубики Maggi допомагають зміцнювати кістки і мускули». Як виявилося, ця реклама була призначена тільки для показу на території Непалу, де законодавство про рекламу не таке суворе, як у Великобританії. Випадково ця реклама була показана на одному зі супутникових каналів британцям.
№ 4. Meiji
Четверте місце у рейтингу посів Шігетаро Асано як президент та голова правління японської корпорації Meiji Holdings Co. Ця компанія cкладається з 2 сегментів: харчовий та фармацевтичний. Харчовий сегмент виробляє солодощі, морозиво, молоко, сир, розчинні напої, здорова їжа; фармацевтичний – медпрепарати для агрокультур, ветеринарні ліки.
Керівнику провідної харчової компанії Японії властивий азіатський поступовий кар’єрний ріст в межах однієї компанії, який розпочався у 1966 році. Спочатку Асано працював у підрозділі Meiji «Молочні продукти», де він отримав досвід у сфері людських ресурсів (HR) та маркетингового планування на посаді менеджера. Це допомогло йому у 1995 році очолити відповідний підрозділ. Успіхи Шігетаро Асано у індустрії молочних продуктів підштовхнули Раду директорів обрати його у 2009 році виконавчим віце-президентом Meiji Holdings. Далі він послідовно змінював управлінські посади, в результаті чого з червня 2014 року топ-менеджер є головою правління і представником директора Meiji Group.
Завдяки Шігетаро Асано корпорація розвивається на підставі чіткого довгострокового планування: довгострокової управлінської стратегії Візія The Meiji Group 2020, та середньострокової управлінської стратегії TAKE OFF 14 (2012–2014). Завдяки цим планам компанія поширює цінності бренду Meiji і розширює глобальну групу корпорацій у сфері харчування та здоров’я. Зокрема, трьома пріоритетами TAKE OFF 14 є: управління ризиками, різноманітність персоналу та комунікація з цільовою аудиторією.
У 2011 році бізнес було реорганізовано: Meiji Group об’єднала 6 цільових груп у середовище управління соціальною відповідальністю, щоб досягти сталого розвитку: Meiji Holdings Co., Ltd., Meiji Co., Ltd., and Meiji Seika Pharma Co., Ltd.
№ 5. Ferrero
Ferrero вважається четвертою за величиною кондитерською компанією світу. Їй належить 8% глобального шоколадного ринку після Nestlé, частка якої складає 12% (за інформацією групи Euromonitor). Дохід від продажу продукції Ferrero щорічно приносить компанії, яка починалася з 1942 року з невеликого кондитерського магазину, більше €8 млрд.
Згідно з опитуванням Інституту репутації у 2009 році, Ferrero - найбільш шанований бізнес у світі. Це приватна компанія, якою володіє родина Ферреро і яку характеризують як «одну з найсекретніших фірм у світі». Власники ніколи не проводять прес-конференцій, не дозволяють журналістам відвідувати їхні фабрики, щоб убезпечити себе від промислового шпигунства.
Брати - П’єтро і Джованні Ферреро – спільно очолювали компанію впродовж 10 років. У квітні 2011 року П’єтро Ферреро трагічно загинув в ПАР, де він знаходився з гуманітарною місією. П’єтро був ідейним натхненником компанії і сам безпосередньо керував процесом оновлення «соціальних підприємств» Ferrero. Cьогодні Джованні Ферреро продовжує успішно керувати компанією, ставлячи перед собою ще більш високі цілі і підтримуючи позитивний настрій та мотивацію – як це раніше робили його батьки і старший брат. Сьогодні діяльність компанії заснована на давніх сімейних цінностях. Власники компанії завжди були ревними католиками. У них є спеціальна присвята до Лурдської Мадонни, щороку керівники відвідують Лурд і кожен офіс Ferrero у світі має її статую.
Промислові відносини у містечку Альба (Італія), де розташовано головний офіс компанії, здаються такими, де ніколи не було суперечок. Компанія має високий рейтинг соціальної і екологічної відповідальності. Ferrero займається філантропією, зокрема купляє рослинну олію в Індонезії, щоб не шкодити італійському довкіллю.
Не дивлячись на численні спроби світових кондитерських бізнесів заволодіти компанією Ferrero, вартість якої експерти оцінюють не менше, ніж на $30 млрд., Джованні Ферреро непохитний у рішенні не продавати своє дітище. Крім цього, сама фірма ніколи не укладала масштабних угод поглинання інших компаній, і надалі не планує цього робити. За словами Джованні, Ferrero завжди залишиться суто сімейним підприємством, яке, на відміну від інших, не зацікавлене у швидкому збагаченні та нарощуванні прибутку.
Розвиток компанії Ferrero супроводжується стрімким ростом продажів. З 2006 року виторг збільшився приблизно на 45%. У значній мірі на це вплинули продажі продукції брендів Kinder і Nutella у Європі, а також в Азіатському регіоні, який є найбільшим ринком для шоколадних цукерок Ferrero Rosher. Тому в Китаї Ferrero планує побудувати нову кондитерську фабрику.
Складним для Ferrero є ринок США. Шоколадні вироби тут маловідомі, продажі здебільшого забезпечує драже Tic Tac. Існують бар’єри, які не дозволяють Ferrero продавати свої знамениті шоколадні яйця Kinder з іграшкою всередині в США – закон, що забороняє продаж харчових продуктів, які містять неїстівні компоненти.
Компанія Ferrero зіткнулася з проблемами у рекламній кампанії Nutella. Комітет рекламних стандартів (Advertising Standards Authority, або ASA) постановив, що поживна цінність Nutella у цій рекламі була перебільшена. Втім, трьома роками згодом суворий контроль ASA пройшла інша реклама, що закликала людей "почати день з Nutella" та інформувала: "Кожна 15-грамова порція містить 2 цілі горішки, молоко і какао.
Найближчі 10 років у планах Ferrero – подвоїти активи за рахунок розширення продажів за межами Європи, у якій компанія отримує до 80% виторгу, посилення присутності в Азії та США, конкуруючи з домінуючими там корпораціями Mars і Hershey.