Чого очікуємо ми
Українська присутність в Таллінні не пройшла непоміченою та, зрештою, й учасникам нашої делегації не довелося повертатися додому без нагород. Так, українсько-словацький проект “Межа” режисера Петера Беб'яка став головним переможцем міжнародної секції конкурсу Work in Progress у рамках професійної конференції Industry@Tallinn & Baltic Event, отримавши нагороду у 5000 євро. Сам приз, який присуджується проекту “що вдало поєднує в собі творчий і комерційний потенціал” має назву Orbital Vox Studios’ Post Production Award і може бути використаний на пост-продакшн: зокрема, цифровий мастеринг, звуковий дизайн або спецефекти. Спеціальну відзнаку журі міжнародної секції також отримав українсько-італійський кінопроект “Easy” Андреа Маньяні.
Конкуренти у українських кінопроектів були досить серйозні. Під час обох сесій міжнародної секції Work in Progress загалом було представлено 14 майбутніх фільмів. Це і новий проект російського режисера Алєксєя Фєдорчєнка “Війна Анни” за сценарієм Натал'ї Мєщанінової про єврейську дівчинку, котра вижила у перші роки Другої світової війни. Зацікавив учасників секції й проект “Бальна зала” з Коста-Ріки: вони особливо відзначили яскраву промову продюсера з цієї далекої країни. “Наш фільм — про 70-річних підліткв”, - коротко і дуже влучно сказав він, представляючи доволі оригінальну підбірку знятих сцен. Не залишили без уваги присутні і невеликий бюджет стрічки — лише $ 45 тисяч. Всерйоз заінтрігували також продюсери ірано-швейцарського кінопроекту “Mean Anomaly” режисера Алі Ахмадзаде. Власне, представлена нарізка з цієї майбутньої стрічки була, фактично, готовою короткометражкою, де протягом одного плану відбуваються інтригуючі подорожі у часі і просторі.
Українські кінопроекти дивилися з не меншою зацікавленістю, хоча й не всі з 4 наших фільмів дійсно вразили публіку. Особливо жваво присутні реагували на зовні невибагливу комедію “Easy”. І це не дивно, адже комедії в останні роки є достатньо рідкісним жанром на фестивальних кіноекранах. Тож ті, хто відважується ризикнути в цьому напрямку мають усі шанси домогтися успіху.
Industry@Tallinn & Baltic Event, що відбувається в рамках міжнародного кінофестивалю категорії “А” PÖFF — вдала можливість для українських кінематографістів заявити про себе. Тим більше, що на цей кінофорум уже не перший рік поспіль з'їжджаються деякі ключові фігури світового кінобізнесу та відбірники цілого ряду відомих міжнародних кінофестивалів.
"Приємно, що ми вже вкотре доводимо те, що українські кінопроекти можуть на рівних конкурувати з європейськими. А наша присутність на “Темних ночах” надзвичайно важлива й тому, що це кінофестиваль категорії “А” – а небагато кінофестивалів мають такий престижний статус. До того ж Таллінн має надпотужну індустріальну платформу, під час якої відбуваються надзвичайно важливі зустрічі, присвячені промоції тих чи інших кінопроектів!, - прокоментував LB.ua голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко.
За його словами, про проведення презентації «Ukraine – Your New Co-Production Partner» у рамках Industry@Tallinn & Baltic Event і про приїзд української делегації в Таллінн вдалося домовитися ще під час приїзду директорки PÖFF Тійни Локк на останній Одеський міжнародний кінофестиваль.
"Я радий, що до цього проекту долучився Фонд Ігоря Янковського, який зробив можливим чудовий український прийом і взагалі підняв цю подію на серйозний індустріальний рівень. Нам вдалося представити в Таллінні цілу низку надзвичайно цікавих нових українських фільмів, які знаходяться у виробництві і котрі український глядач побачить, вочевидь, у 2017 році. Також ми представили можливості для пошуку копродукційних партнерів і презентували Україну як країну, що починає повертати собі належне місце на світовій кіномапі. Для мене принципово важливо — і не лише як для чиновника, а передусім як людини — щоб Україна знов змогла задавати тренди у кіно. Як це було у 1920-ті, 1930-ті, 1960-ті, 1970-ті роки. Сподіваюся, що проекти, які у нас знаходяться у виробництві, змінять обличчя світового кінематографу", - наголосив Іллєнко.
Чого очікують від нас
В тому, що Україна здатна запропонувати світу надзвичайні проекти — і передусім у сфері жанрового кіно — переконаний і відомий кінокритик та член відбіркового комітету PÖFF, радник “Двотижневика режисерів” Каннського міжнародного кінофестивалю по країнах колишнього СРСР, член Ради експертів премії Asia Pacific Screen Awards Ігор Гуськов:
"Справа в тому, що останнім часом жанрові стрічки з різних регіонів світу стали трендом великих світових кінофестивалів. І вони, і ми в Таллінні шукаємо горрори, фентезі, комедії, трилери. Так, зрозуміло, що кожен із цих жанрів має своїх лідерів. У комедіях це США, Великобританія і частково Франція, в горрорах це Південна Корея і США, а також Великобританія, Японія, Китай, Тайвань. Тож великим відкриттям для Талліннського кінофестивалю, завдяки індустріальній секції Одеського МКФ стало те, що в Україні, як з'ясувалося, є достатньо велика кількість продюсерів, котрі здатні дуже грамотно працювати.
Результатом поїздки до Одеси було налагодження контактів з режисерами та представниками кінобізнесу з України, з керівництвом українського Держкіно, завдяки яким і було прийнято рішення про проведення спеціального українського вечора в рамках PÖFF. Ми страшенно раді, що Пилип Іллєнко почув наші аргументи, відгукнувся, приїхав і дуже яскраво, чітко представив можливості України і варіанти співпраці з українською кіноіндустрією. Тому що нині як ніколи важливо позбутися існуючих кліше про вашу країну. Ми знаємо, що в Україні триває війна, але це не означає, що ваш кінематограф припинив своє існування".
На думку Ігоря Гуськова, Україні надзвичайно важливо запровадити так званий “поворотний податок”, який був прописаний у Законі “Про державну підтримку кінематографії в Україні”:
"У вас є чудові кадри в різних регіонах країни, надзвичайні умови по локаціях, де можна знімати, забезпечуючи знімальні майданчики гарними фахівцями. Саме Україна здатна запропонувати економічно вигідні умови для зйомок. А за цим можливий прихід до вас іноземних компаній, створення робочих місць для ваших спеціалістів. Нині ж у світі всі шукають економію. Свого часу в цьому дуже сильно виграла Чехія і Румунія, де почали знімати велику кількість серіалів. У ці країни потекли величезні кошти. Не в останню чергу тому, що вони, як і більшість країн Європи прийняли закони, що передбачають повернення податків. Це необхідно зробити і вам, інакше Україна ризикує втратити цей ринок".
За словами відбірника, фестиваль PÖFF має амбітні наміри стати містком між північною і центральною Європою. Свого часу роль такого містка між Сходом і Заходом грали Московський і Берлинський міжнародні кінофестивалі. Згодом за різними причинами Москва втратила будь-яке значення для кіноіндустрії і для просування фільмів сусідніх країн. Цю нішу спробували перехопити Карлови Вари. Однак Таллінн не є їх конкурентом. Ці фестивалі по-різному бачать своє завдання. Карловарський кінофестиваль знаходиться в центральній Європі і цілком справедливо підтримує передусім свій регіон. PÖFF же прагне стати містком з представниками північної Європи: Данії, Норвегії, Фінляндії, Швеції, Ісландії, в яких відбувається потужний креативний бум.
"На моє переконання, перспективи у українського кіно — надзвичайні. Смішно слухати самих українців, які вважають, що у вас нічого цікавого не відбувається. Адже важливо розуміти просту річ: якщо не буде різних фільмів, фільмів знятих українською, цікавих українському глядачеві, з українськими історіями, то вам буде дуже складно рухатися далі, – додає Гуськов. – Так, можна сперечатися щодо тих українських фільмів, які ми могли побачити на Одеському МКФ. Але “Гніздо горлиці” – це яскравий приклад того, що його автори — і передусім продюсери і режисер — пішли правильною дорогою. Нема нічого ганебного в тому, щоби знімати мелодраму. В кіно нема поганих жанрів: жанри гарні всі, крім нудного, як казав Вольтер. Важливо, щоб глядачі від перегляду фільмів отримували емоції. Не слід також забувати, що жанровим фільмам дорога на найбільші світові кінофестивалі зовсім не зачинена".
Яскравий тому приклад: “Плем'я” Мирослава Слабошпицького, який мав не такий уж і великий бюджет і дістав підтримку Держкіно.
В секції фестивалю Work in Progress організатори хотіли продемонструвати всю лінійку жанрів — від комедій до звичних для кінофестивалів драматичних стрічок і артхаузу. Ця секція розрахована на професіоналів: представників компаній-продавців, які шукають фільми для своїх каталогів і для просування та продажу їх на своїх територіях, а також для відбірників кінофестивалів.
До міжнародної секції в Таллінні було відібрано 4 проекти від Росії і 4 — від України. Але до України у відбірників Талліннського фестивалю була особлива увага. "Ми хотіли привернути увагу до української кіноіндустрії і представити різні жанри. У нас був проект із Коста-Ріки з бюджетом в $45 тисяч і проект фільма-катастрофи росіянина Кліма Шипєнко “Станція “Салют-7” з бюджетом в $6,5 млн. Можна було зустріти в нашій програмі комедію і драму, навіть ізраїльский горрор про маньяка-вбивцю. А наступного року ми думаємо зробити вже окрему секцію Work and Progress для жанрових фільмів", – розповідає Ігор Гуськов.
PÖFF намагається не зациклюватись на повторі важливих фільмів року з різних кінофестивалів: організатори роблять акцент на тих фільмах, які ще не були представлені на міжнародних кінофестивальних майданчиках, які не мали показів за межами країни виробництва.
Цьогоріч українських фільмів в обох головних конкурсах фестивалю не було, не було фільму з України і поза конкурсом: попри все бажання відбірників показати сучасне українське кіно, на цьому фестивалі цього зробити не вдалось. Хоча вже були кандидати з України і фільми, зроблені українцями в ко-продукції.
Однак це не означає, що українських фільмів не буде на PÖFF і наступного року. "Завдяки секції Work and Progress в Одесі і в Таллінні ми побачили, що Україна має великий потенціал, – додає Гуськов. – І, повірте, у багатьох людей в кіноіндустрії є дуже великі сподівання на українські фільми наступного року. Тому ті, хто встигне закінчити свої роботи — той матиме шанси увійти в відкриті для них зараз двері".