Так було знищене покоління фермерів – людей які мали хист, знання і бажання займатись сільгоспвиробництвом.
Для наступних поколінь шанс померти від голоду був вже набагато вищим, ніж заробити на сільському господарстві.
Цей рубець на тілі суспільства явно окреслений і досі, мабуть певні речі передаються генетично. Чутливість до цін на продовольство, навіть за умов низької інфляції, - одна із явних ознак.
Є й інші. Хто би міг подумати, що значна частина приватних землевласників будуть виступати проти приватної власності на землю? Бджоли виступають проти меду.
«Та що я проти колгоспу?» - це вже не відмовка, а частина ментальності.
Певна частина керівників достатньо успішних господарств все ще ратують за реприватизацію землі – якось звичніше просто отримати землі в користування і не заморочуватись із пайщиками.
Прийнято нарікати на земельну реформу. Справді, багато питань. Але назвіть хоча б ще одну реформу в Україні, яка спрацювала б в інтересах мільйонів жителів, в даному випадку, ще і в слабо забезпеченій сільській місцевості. І яка призвела до кратного збільшення виробництва багатьох видів рослинницької продукції, зокрема зерна, через уможливлення переходу обробітку земель до більш ефективних аграріїв.
Чи є інші приклади? Хіба що сфера ІТ, хоча там спрацювала не стільки увага держави, скільки її відсутність.
Від елементарного відновлення обробітку земель, значна площа яких на межі 2000-х просто не оброблялась, ми переходимо до думок про те, як забезпечити вищу додану вартість.
Через конкуренцію за землекористування власник паю в багатьох випадках отримає в якості орендної плати навіть більше, чим заробляє фермер.
Сільськогосподарські землі давно продаються і купуються, хоча в політичній термінології використовується більш цнотливе слово «обіг». І багато хто із тих, хто виступає проти ринку, за наявності ургентної потреби або гарної пропозиції, разово зраджує своїм переконанням, особливо про це не шкодуючи.
Земельна міфологія все ще користується попитом. Але коли мегафон кладеться на полицю, більшим попитом користуються права на землю.
«Та що я проти колгоспу?». Не хотілося б, щоб це кредо знову стало актуальним. Законопроекти чекають в Верховній Раді. А життя чотирьох поколінь цього мабуть варте.