Але навряд чи слід його виокремлювати. Частково очевидні провали є наслідком згортання і інших реформ, наприклад реформи держслужби. Принцип «свої люди замість професіоналізму і розбудови інституцій» закономірно призводить до слабкості формування та реалізації політики. Було б дивно, якщо б хтось цим не спробував скористатись.
В озвученому принципі, щонайменше, слово «замість» слід замінити на «на додачу».
Знайдіть хоч одну країну, де під час коронакризи скасували конкурсні принципи добору кадрів (де вони звісно були). А може рівень держслужби за цей час зробив якісний стрибок? Люди це відчули? Можна, звичайно посилатись на необхідність змін до закону, а можна просто відновити публічні конкурси, щоб як мінімум активна частина суспільства могла би уважніше придивитись до кандидатів дати зворотній зв’язок.
Але оскільки в реформах присутній очевидний тренд на відкочування до рівня 2012-2013 років, логічно пригадати хіти агарної/економічної політики тих часів. До чого слід готуватися, якщо політикум не усвідомить, що необхідно змінювати не окремі рішення, а вектор руху?
- Обмеження експорту із наданням преференцій державним компаніям.
- Квоти за гроші.
- Відшкодування ПДВ за відкати.
- Надбудови для адміністрування програм підтримки.
- Використання дозвільних документів із корупційною метою.
- ДП-шки як ресурс для збагачення.
Хотілося б дивуватись таким згадкам. Поки що не виходить.
Критерій в агро дуже простий – схвалення законопроектів 2194 (дерегуляція в земельній сфері), 2195 (земельні аукціони, прозоре управляння землями державної і комунальної власності), 3295 (прозора підтримка через Державний аграрний реєстр), 3012-2 (приватизація державних сільськогосподарських підприємств), 3118.
Ці рішення не можна назвати достатньою умовою незворотності позитивних змін, але сміливо можна назвати умовою необхідною.