За даними Мінфіну дефіцит держбюджету за перших п’ять місяців 2013 року, порівняно з цим же періодом минулого року, виріс у 5 разів. Дефіцит збільшується через падіння промислового виробництва та зниження ділової активності. Це абсолютно прогнозований наслідок економічної та політичної монополізації країни.
Влада поспіхом почала рятувати катастрофічну ситуацію узаконенням нових поборів і закручуванням гайок. Як результат, закони про: 1) запровадження сплати податків «авансом»; 2) обов’язкове подання звітності через реєстратори розрахункових операцій (РРО); 3) трансфертне ціноутворення; 4) реструктуризацію бюджетної заборгованості із застосуванням фінансових векселів.
Узаконення практики збирання податків наперед яскраво продемонструвало, що сьогодні українська податкова система має чітко визискувальну, а не стимулюючу орієнтацію. Практика авансових платежів з податку на прибуток, яка сьогодні уже переросла в злоякісну пухлину, змушує бізнес кредитувати уряд. За моїми підрахунками, фактичне виконання державного бюджету за доходами без авансових платежів уже неможливе. Натомість уряд не здатний навіть гарантувати вчасне і у повному обсязі повернення переплат за податковими платежами.
З нового року для підприємців стало обов'язковим подання до органів доходів і зборів звітності в електронному вигляді, – з використанням "реєстраторів розрахункових операцій". Підприємець від цієї новації не отримав нічого, окрім додаткових витрат на придбання спеціальних пристроїв та небезпеки витоку конфіденційної інформації через них. За даними Міндоходів станом на 22 травня 2013 року було підключено лише 30 тисяч РРО, що становило 12% від їх необхідної кількості в Україні. Це пряма дорога до визискування штрафних санкцій за використання "старої" техніки з паперовою касовою стрічкою – що по суті аж ніяк не є жодним ухиленням від оподаткування. Отже, у влади з'явився ще один нехитрий спосіб наповнення бюджету за рахунок поборів з бізнесу.
Що ж до запровадження контролю за трансфертним ціноутворенням, то це дійсно має збільшити надходження до бюджету від великого бізнесу, який налаштований на оптимізацію доходів в офшорах. За приблизними підрахунками податківців, нововведення може додатково залучити до бюджету близько 25 млрд. грн. Адже, вже з 1 вересня поточного року Міндоходів отримає можливість перевіряти всі ціни, задекларовані в контрактах обсягом понад 50 млн. грн. на рік. Проте, не варто робити поспішні висновки про успіх цього нововведення. Побачимо, як саме влада використає можливість тотального контролю над транзакціями бізнесу. Чи не виявиться так, що операції "своїх" фірм президентського оточення будуть над законом, а підприємства непокірних депутатів опиняться "під злим мікроскопом"?
Серед останніх "покращень" – надання державі права відшкодовувати податок на додану вартість експортерам векселями з терміном погашення до 5 років. Така схема дозволяє владі вимивати обігові кошти з бізнесу та на папері "позбутися" боргів держави з повернення ПДВ. Розрахувавшись з підприємцем папірцем, у нього відібрали реальні гроші, а натомість примусили вступити у бартерні розрахунки. Багатьох експортерів це поставить на межу виживання: вони не зможуть роками чекати на реальне повернення ПДВ. У результаті отримаємо відновлення "тіньових" схем відшкодування ПДВ із дев’яностих, зростання обсягу "відкатів" та ще один чинник поступового "згасання" економіки.
За деякими неофіційними даними з уряду, заборгованість перед підприємствами з повернення ПДВ складає 20-28 млрд. грн. Можливо не дарма цього року випуск векселів обмежений урядом сумою в 25 млрд. грн.? Мабуть, у такий спосіб держава вирішила «пробачити усім, кому винна»?
Всі описані податкові новації, на думку влади, сприяли збільшенню економічної активності та створенню нових додаткових можливостей для розвитку підприємництва в Україні. Мабуть, саме тому обсяг промислового виробництва у травні 2013 року впав на 9,3% відносно травня 2012 року (дані Держкомстату). Згідно з даними Мінекономрозвитку, за підсумками січня-квітня цього року (в порівнянні з таким самим минулорічним періодом) обсяги життєво важливого металургійного виробництва зменшилися на 6,9%, машинобудування – на 13,1%, реалізації сільськогосподарської продукції – на 11%.
Розглянуті «реформи» не вичерпують перелік усіх заходів держави, спрямованих на визискування бізнесу. Намагаючись зібрати до бюджету якнайбільше, влада отримала зворотній ефект: зниження темпів розвитку економіки. Це рух до прірви. Хижацька спрямованість податкової політики держави дедалі більше загострюватиме бюджетну кризу. Обмеженням місцевих рад у розрахунках через систему держказначейства промовисто свідчить – вже нині Україна задихається від нестачі коштів. Попереду ж ще цілих шість місяців до закінчення фінансового року...