Знаєте, в чому полягає різниця між окупацією і анексією територій? Окупація – це захоплення земель, коли противник насаджує там свої військові порядки, але все ж визнає їх власністю держави, у якої їх відібрав. Анексія – це насильницьке приєднання, коли відібрані території повністю переходять під юрисдикцію країни-агресора.
Це саме те, що ми нині спостерігаємо на Донбасі. Видача російських паспортів, запровадження рубля як платіжного засобу, медичне страхування РФ – усе це були елементи анексії частини Донбасу. Тепер там відбудуться вибори: окупанти створюють центри для оформлення списку електронних виборців, влаштовують «каруселі», українців змушують обирати путінську «Єдину Росію».
Дехто каже, що це явище краще акуратно характеризувати як повзку анексію, мовляв, процес ще не завершився – Росія не повністю перенесла ознаки своєї державності на Донбас. Ми вживатимемо слово «анексія». Адже куди вже далі?
Звичайно, можна сказати, що росіяни не ставлять поки що в ОРДЛО урни для голосування, що вони організовують десятки виборчих дільниць на території Ростова, куди масово звозитимуть українців. Говорять, що охочих не так багато, що люди їхати не бажають. Утім росіяни для цих цілей організували 825 автобусних та окремо 12 залізничних рейсів.
Але як бути з електронним голосуванням – новою вигадкою політичних кураторів Кремля? Адже на окупованій раніше території Донецької та Луганської областей було відкрито 255 і 140 спеціальних центрів відповідно. Вони облаштовувалися в школах, установах культури, «бюджетних» організаціях. Там «невизнані» пишуть заяви на отримання страхового номера індивідуального особового рахунку (СНІОР), проходять реєстрацію на Єдиному порталі державних послуг (яка триватиме й у день голосування) і стають виборцями. Фактично все це працює як виборча дільниця тривалої дії. Ті, хто зареєструвався, зможуть поставити галочку напроти тієї чи іншої партії.
LB.ua понад рік бив на сполох і розповідав про початок анексії територій Донбасу, активна фаза якої розпочалася з ухвалення оновленої Конституції Путіна. Ми ставили це питання президентові Зеленському під час його щорічної пресконференції. Глава держави нам відповів: «Щодо виборів. ...Росіяни і раніше це робили – тільки на своїй території: відвозили людей туди для голосування. Зараз вони вирішили навіть не везти, а показати, що там є громадяни Росії. Це найскладніше питання. Як вони голосують – мені це не дуже цікаво. Так само не цікаво, куди вони підуть – у Держдуму або в якісь інші органи РФ».
Проблема в тому, що «те, як вони голосують», куди важливіше від паспортизації. Тому що видача паспортів стала початковим етапом анексії, а нинішнє голосування – провісником її завершення. Далі процеси, які негативно позначаться на майбутньому України, підуть набагато швидше.
Уже зараз депутати Держдуми РФ, представники правлячої партії «Єдина Росія», що агітують на Донбасі – як-от Дмитро Саблін – кажуть, що в ОРДЛО «відбувається експеримент із возз'єднання території з Росією». Ба більше, він заявляє, що вже під час наступних виборів на цих територіях «будуть нарізані російські мажоритарні округи».
Прикро, що українська влада за цілий рік так і не провела виразної інформаційної кампанії серед країн Заходу, що вона відмовчувалася. Все, що змогли – ухвалили відповідну заяву від Верховної Ради, за що окреме спасибі деяким депутатам – правда, тепер доведеться ухвалювати ще одну, за фактом; утім це вже формальності.
Ще більше неприйняття викликає той факт, що сам Захід, по суті, легітимізує російську анексію, самі вибори на Донбасі.
Вищий керівний орган Парламентської асамблеї Ради Європи, Бюро ПАРЄ, відправляє до Росії оціночну місію з 17 по 19 вересня. За інформацією LB.ua, це було зроблено на запрошення віцеспікера Держдуми РФ і за сумісництвом заступника голови ПАРЄ Петра Толстого. Асамблея прикрилася бюрократичними процедурами та «правилами» ПАРЄ і назвала місію оціночною замість моніторингової. Проте суть від цього не змінюється. Приїзд цієї місії до Москви означає, що ПАРЄ визнає сам факт проведення російських виборів, які відбуваються, зокрема, й на Донбасі. Вкрай погано, що з безлічі європейських країн «проти» виступили лише представники України і Литви. Де були всі наші «друзі»? Незрозуміло.
До цієї місії входитимуть п'ятеро людей, двоє з яких, як повідомили LB.ua, мають явно проросійські погляди. Усе це означає, що наразі є загроза того, що місія може дати загальну позитивну оцінку виборам, чим обов'язково скористається Москва. Зрозуміло, що все залежить від дій представників ПАРЄ, однак Росія виграє від самого факту такої місії.
У кінці вересня стартує осіння сесія ПАРЄ, і українській делегації – парламенту в цілому і Банковій зокрема – необхідно ухвалити рішення про те, як на це все реагувати. Тому що те, що європейські парламентарі зробили, називається дуже просто – пособництво агресору.
Загалом перспективи перед нами відкриваються дуже райдужні, з огляду на те, що далі буде тільки гірше – адже в Держдуму потраплять люди з числа тих, хто воював зі зброєю на Донбасі. Під ці цілі Кремль створює політичного гомункула – партію «Справедлива Росія – За правду», де лідерами є близькі до адміністрації президента РФ Сергій Миронов і письменник та бойовик Захар Прилєпін.
Хтось скаже, що це не становить жодного додаткового ризику для України.
Помиляєтеся. Окупований Донбас поступово стає політичним продовженням Росії, а це означає, що політика РФ щодо України буде ще більш войовничою. Що після анексії Донбасу Росія піде далі: агресор, як показує історія, ніколи не може втамувати голоду, у нього ніколи не виникає почуття перенасичення. Це доводить факт негласної паспортизації, яку Москва здійснює в деяких областях України. До речі, нагадаю, що саме паспортизація дозволяла Москві кілька разів використати війська для захисту громадян РФ на території низки пострадянських країн.
І тепер потрібно поставити собі таке питання: що це все означає з погляду Мінського процесу – тих самих домовленостей, які для нас склав Путін разом з нашими західними друзями? Якщо говорити просто, то «Мінську» і «Нормандії» настав кінець.
Де в документах, укладених 2015 року в Мінську, прописана паспортизація? Де – російська валюта і СНІОР? Де – вибори до Держдуми і перекроювання округів? Там цього нічого немає. Ба більше, таке мирне врегулювання неможливе за наявності російської анексії. А вона триватиме, щоправда, вже з куди більшим розмахом.
Біда в тім, що Україна буде й надалі зосереджувати увагу на «Мінську», Захід акцентуватиме на його безальтернативності, президент Зеленський пропонуватиме Путіну зустрітися, а Росія просто з усіх знущатиметься, продовжуючи захоплювати українську землю, насаджуючи там свої порядки.
А чому так? А тому що інших варіантів ніхто придумати не може. Альтернативи «Мінську» немає. Чому? Тому що в інші ігри Москва грати не хоче. Їй вистачає того, що вона успішно вигадала для себе у 2015 році. Українській владі час увімкнути мізки і подивитися на все тверезо.
