Щось зовсім нове
Перед початком нового навчального року Міністерство охорони здоров’я опублікувало довгий перелік протиепідемічних заходів і вимог до організації освітнього процесу. Однак перше, що згадує мама другокласника спеціалізованої школи №137 Олександра Ярова — скасування традиційних лінійок.
— Це, напевно, позитивний момент, щось зовсім нове і для нас, і для дітей, — розповідає Олександра. — З нововведень — у школі працюють усі виходи, а не один. Дітей приводять у різний час, для перших-других класів часовий проміжок між 8:30 та 8:45. За ними виходить вчитель, обов’язково в масці, і забирає їх. Так само є часові слоти для класів на харчування, щоб максимально не перетинатися. Якщо минулого року був «шведський стіл», то тепер у них ланч-бокси, індивідуально запаковані. Син каже, що ніби усе їстівне. Особливих змін у навчальному процесі я не бачу, хіба що фізкультура тепер обов’язково на вулиці.
Олександра говорить, що у неї радше позитивний досвід, хоча і є нюанси. Наприклад, важко зорганізувати дітей так, аби вони не контактували між собою взагалі. Хоч у будівлі молодша і старша школа розділені, діти можуть спізнюватися на заняття або приходити раніше. Відповідно, старші все одно контактують з молодшими, і не розділені цілком перед уроками. Так само попри запровадження часових слотів для потрапляння у школу, по факту виходить, що усі діти та дорослі все одно скупчуються на подвір’ї. Адже хтось раніше привозить дітей, хтось пізніше, залежить від робочого графіку батьків.
— Якоїсь універсальної системи, де молодша школа не контактувала б зі старшою, я не бачу, — каже Олександра. — У своєму класі я запропонувала допомогу — ті батьки, які не встигають, можуть привозити свою дитину до мене на восьму. Ми мешкаємо недалеко від школи, то я можу водити дітей на 8:30. Але батьків, які готові виручати, небагато, адже у всіх є свої справи.
Христина Коціра, мама четверокласниці з НВК «Ерудит», каже, що майже не відчула змін порівняно з тим, як починався навчальний рік минулого року. Діти як ходили на 8:30, так і продовжують, класи на групи не розділяли, гарячі обіди теж не скасовувалися. Школа відносно нова, і приміщення за площею більші, ніж у старих будівлях, відповідно й тримати, дистанцію легше, хоч в одному класі може бути по 35-36 дітей.
— У нас і раніше були окремі входи для старшої та молодшої школи, але діти заходили через один спільний вхід, — розповідає Христина. — Тепер же усі двері відкриті і немає скупчень. Великий позитивний момент — вчителька сказала принести каремати і тепер діти проводять уроки на вулиці, з книжками, з усім. Вона і минулого року досить швидко зреагувала, коли почався карантин, і проводила уроки в Zoom. Я не можу казати за всю систему, але мені здається, що які рекомендації не були б, усе тримається на особистостях.
Нова реальність — нові проблеми
Як батьки, так і школи готові шукати різні шляхи організації навчального процесу, аби діти змогли якомога довше навчатися офлайн. Для багатьох навчальних закладів пандемія стала легеньким струсом для усвідомлення власної самостійності у виборі розкладу уроків, місця і форми навчання, організації харчування. З’явилося багато плюсів — діти стали більше часу проводити на вулиці, класи частіше провітрюються, у багатьох школах відмовилися від чергування учнів, оскільки тепер прибирати класи мають з дезінфікуючими хімічними засобами. З іншого боку, деякі школи по-своєму інтерпретували карантинні обмеження, часом на шкоду учням.
Діти Любові Кубрак ходять до третього та шостого класу загальноосвітньої санаторної школи-інтернату №19. У зв’язку з карантинними умовами, в молодшої дитини навчання починається о 8 ранку, а в старшої — на півтори години пізніше. Батьки не мають змоги привозити дітей на різний час, оскільки обоє працюють. Працівники школи не пускають на подвір’я нікого, крім дітей, яким потрібно на урок за часовим проміжком. Тому старша дитина Любові змушена півтори гуляти вздовж паркану за периметром закладу.
— А одного разу я привела обох дітей, молодша зайшла, а старшій сказали відійти до воріт школи, — пригадує Любов. — Вона відійшла, але стояла на території, то я поїхала на роботу. А коли я була в офісі, подзвонили батьки інших дітей і сказали, що завуч вивела мою доньку за територію. Розумієте, одинадцятирічну дитину на вулицю, де поруч зупинка, проїжджа частина, де вважайте немає жодних обмежувачів з пішохідною і де купа незнайомців. І мені ніхто з адміністрації навіть не зателефонував. Яке вони мали право випихати дитину з території школи без мого дозволу?
У Департаменті освіти та науки КМДА LB.ua пояснили, що учні можуть знаходитися на подвір’ї школи, за умови використання засобів індивідуального захисту та дотримання соціальної дистанції. Любов каже, що у перший день навчання вчителька її доньки дозволила дитині посидіти самій у пустому класі до початку уроків. Але директорка заборонила так робити. Любов намагалася вирішити залагодити ситуацію, але марно.
— Я хотіла поговорити з директоркою, а вона перетворила це на якісь збори, покликала половину школи, вчителів, завучів. Єдине, що їх цікавило, хто за дитиною дивитиметься? Але ж до цього приводили дітей до уроків і вони знаходилися у вестибюлі, доробляли домашнє завдання. Тепер кажуть шукати когось, хто міг би сидіти з дитиною, а решта не їхні проблеми. Але чому? Ми обидвоє працюємо офіційно, платимо податки, які в тому числі ідуть і на утримання цієї школи. То що мені тепер з роботи піти?
— Спершу було багато маразматичних повідомлень від вчителів, які надходили батькам, — пригадує співзасновниця організації «Батьки SOS» Альона Парфьонова. — Одна вчителька, наприклад, вимагала, щоб крім масок, у дітей на уроках були ще й рукавички, аби вони могли писати крейдою в рукавичці, а потім утилізувати рукавичку в окремий смітник. Або ж ми отримували повідомлення про те, що дитину не пускали в школу, якщо вона запізнилася на пару хвилин, і дозволяли прийти лиш на наступний урок. Ми точково реагуємо на кожне повідомлення. Інколи адміністрації чи департаменту освіти доводиться напряму дзвонити директорам і пояснювати, що так робити не можна. Але це не масові проблеми.
Альона Парфьонова розповідає, що чи не найбільше нарікань було на організацію харчування. Батьки скаржилися, що діти продовжують ходити до їдалень і сидіти по кілька учнів за одним столом, а якщо кожен клас ходить на сніданки чи обіди по черзі, то доводиться забирати частину часу в уроків тощо. Але переважна більшість зауважень стосувалася якості їжі.
— Минулого року багато київських шкіл перейшли на мультипрофільне, різноманітне харчування, — каже Альона Парфьонова. — Це сподобалося батькам, учням, вчителям, усі звикли до гарячих сніданків та обідів. А цього року довелося перейти на «бургер-меню», і далеко не всі комунальні підприємтсва змогли якісно організувати процес — у найкращому випадку можна було побачити бутерброд з сиром і чверть яблука, яке за 20 хвилин коричневіло і ставало вже неїстівним. Київська влада досить швидко відреагувала на проблему — десь найняли субпідрядників, десь ввели контроль якості. Залишилася проблема з доступом школярів до питної води, адже питні фонтанчики, які раніше були в школах, зараз відключили через карантинні обмеження. Тепер батькам доводиться давати пляшечку з собою, а це додаткова вага в рюкзаку дитини.
Також не в усіх школах були в достатній кількості засоби індивідуального захисту — деякі вчителі змушені самі дбати про те, чи є в них маски для роботи. Ще наприкінці липня Міністерство освіти і науки у коментарі «Новій українській школі» пояснювало, що саме місцева влада має забезпечити заклади освіти масками, антисептиками для рук та дезінфекційними засобами для поверхонь. Початково з держбюджету на це не було виділено ніяких коштів узагалі. Лише 18 вересня Верховна Рада ухвалила постанову, яка передбачає виділення 1,1 мільярдів гривень на засоби індивідуального захисту для шкіл.
Станом на 2 вересня міський голова Києва Віталій Кличко повідомляв, що київські школи готові і мають усе необхідне:
— Хочу зазначити: всi школи забезпечені дезінфекторами та засобами індивідуального захисту. Місто виділило для безпечної роботи закладів освіти понад 30 мільйонів гривень, — заявляв він.
Цю суму пізніше збільшили. У коментарі LB.ua у Департаменті освіти і науки КМДА відповіли, що усього на закупівлю засобів індивідуального захисту виділили 47 мільйонів гривень з міського бюджету, з яких уже витрачено 32 мільйони.
Школа, як виклик системі охорони здоров’я
Альона Парфьонова зазначає, що крім того, що не всі школи забезпечені засобами індивідуального захисту, виявилося, що у 10% шкіл немає навіть однієї медсестри. При цьому адміністрація та вчителі наразі чи не найприскіпливіше ставляться саме до самопочуття дітей. І така прискіпливість створює додаткове навантаження на систему охорони здоров’я.
— Перший тиждень усі ходили, але наприкінці у батьківський чат почали надходити повідомлення про те, що у когось шмарклі, в когось піднялася температура, — розповідає Олександра Ярова. — Всі викликали лікарів, які підтвердили звичайне ГРВІ. Батьки стараються, щоб дитина хоч трохи побула вдома. Але якщо дитини немає в школі більше двох днів, то необхідно взяти довідку у лікаря. Я, наприклад, записувала дитину на прийом лише тому, що ми їдемо у відпустку на тиждень, а треба потім якось у школу повернутися. Адміністраторка при цьому зразу запитала — до лікаря чи за довідкою. Тобто пацієнти приходять не за консультацією, а просто щоб отримати папірець.
У Департаменті освіти і науки міста Києва LB.ua пояснили, що для того, аби повернутися до школи, необхідні дві речі — щоб дитина не контактувала з хворими на ковід і щоб батьки заповнили спеціальний опитувальник про самопочуття дитини, який можна знайти за посиланням (додаток 5). Довідок від лікаря, якщо в дитини немає жодних симптомів захворювання, не потрібно.
Попри усі карантинні обмеження, кількість шкіл і класів, яким доводиться закриватися через ковід, у Києві зростає. Наприклад, лише за один день, з 21 по 22 вересня, захворіло 25 педагогів та 25 учнів, а всього на дистанційне навчання переведено 429 класів у 126 закладах, станом на 22 вересня. Та навіть ті, хто мав позитивний досвід онлайн-уроків, все ж згадують про таку перспективу не радісно.
— Вчителька проводила заняття в Zoom, які для першачків могли тривати не більше 30 хвилин на день. За це час вона намагалася втулити різні активності, — пригадує мама Олександра. — Наприклад, на уроці математики діти клеїли повітряного змія з прикладами на його боках. Начебто прикольно, цікаво, діти включилися. Спершу треба було скласти А4 навпіл, а потім вирізати ромбик, і на ромбику першокласники можуть пробуксовувати. Взагалі у багатьох виникають питання, такі маленькі діти можуть щось недочути чи відстати. А на перепитування немає часу. У нормальній ситуації вчителька могла б підійти і допомогти. Онлайн це зробити неможливо. Дистанційне навчання для всіх учасників було емоційно важким.
У Департаменті освіти наголошують, що готові до повного переведення шкіл на дистанційне навчання тоді, коли це буде необхідно, а як саме організовувати процес, вирішуватимуть самі заклади. Проте для того, аби процес був легшим та відповідав вимогам часу, Міністерство освіти і науки має затвердити нове Положення про дистанційну освіту. Ще у березні у МОН в коментарі LB.ua говорили, що діюче положення застаріле і потребує змін. Проєкт положення пройшов громадські обговорення ще влітку, однак досі не ухвалений.