Тролінг Києвом скрєпоносної Росії, чий відрізаний від тіла “орган дружби” напередодні Євробачення розфарбували в запатентовані ЛГБТ-спільнотою веселкові кольори, змусив багатьох аркохейтерів замислитися: а чи й справді варто зносити це “Ярмо”, якщо його вміле використання здатне приносити українцям стільки фану та лулзів? Звісно, “Євробачення” за три тижні піде зі столичних пагорбів, і веселкові наклейки з понурого металевого монстра зникнуть разом зі “святом європейських геїв та домогосподарок”, але ж українці — достатньо креативна нація, щоби на разовій акції не зупинятися! Відтак — пропонуємо громаді приблизний перелік способів надання старому імперському одороблу нових сенсів та значень.
Якщо за три тижні “Євробачення” кияни занадто звикнуть до нинішніх кольорів Ярма і більше не схочуть нічого міняти, то “Арку Розмаїття” можна такою й лишити. От тільки металеві хлопці, які міцно “дружать” під ЛГБТ-символом, мають бути перевдягнені в чорні фуражки та шкіряні шорти — щоби при трактуванні символів уже жодних сумнівів не лишалося. Але цей варіант надто простий, якщо нам справді хочеться “розмаїття” (на щастя, це слово геями ще не запатентовано так, як веселка та шкіряні шорти). Тож не біймося нових експериментів із формою!
Якщо перфорувати арку отворами по всій її довжині, аби віддалено нагадувало підкову, то в нас вийде багатозначна скульптурна композиція “Нехай щастить!”. Окрім увічнення давнього талісману щастя й добробуту, підкова зможе символізувати й імовірний засіб пересування додому тих гостей, які досі не навчилися вірно перекладати фразу “Нехай щастить” рідною російською мовою. Єдина проблема з монументом-підковою — від нього постійно доведеться відганяти Віктора Ющенка, пояснюючи йому, що воно-то, може, й “Так!”, але цього разу — “Ні!”.
Збудувавши навколо країв Арки два величезних відра, ми отримаємо фольклорну композицію “Несе Галя воду” — екс-Ярмо в ній перетвориться на коромисло, яке гнеться під важкістю Галиної ноші. Окрім увічнення в металі рядків легендарної української пісні, композиція зможе стати символом боротьби феміністок за права жінок. Бо ж, оскільки самої Галі поруч немає, то очевидно, що знедолена жінка врешті обурилася тим, що воду має тягати саме вона, а не в'юнкий барвінок-Іванко, та кинула знаряддя експлуатації жіночої праці просто посеред дороги. А якщо хтось і спитає, де ж та Галя ділася і хто тепер воду носитиме, завжди можна вказати на Родіну-Мать: бачиш, мовляв, меч у того бабиська? то спробуй сам підійди, змусь до коромисла повернутися...
А якщо по всій площині арки доварити скульптурок фантастичних тварин, свійської худоби та зайнятих якимись ритуалами власників тієї худоби, то столичні пагорби вже прикрашатиме монументальна композиція “Скіфська пектораль”. Тоді патріотичним киянам та гостям міста, аби поглянути на візерунки видатного виробу праукраїнського мистецтва, більше не доведеться пертися до окупованої Московським патріархатом Києво-Печерської Лаври.
Утім, Арці можна надати й значно сучасніших сенсів — наприклад, проведення від дуги перпендикулярно землі мостових опор не залишить у мешканця столиці жодного сумніву в тому, що перед нами — пам'ятник будівництву Подільсько-Воскресенського мостового переходу. Оскільки багатостраждальний міст через Дніпро в Києві будується з 1993 року, то відкриття пам'ятника можна провести вже 2018-го року, приурочивши його до 25-річчя початку будівництва. Утім, з огляду на темпи будівництва, ідея не застаріє й на 30-річчя, а то й 50-річя знаменної дати.
Сенси, вкладені в арку, можуть бути й значно ближчими до широких верств громадськості. Наприклад, внутрішній бік арки можна прикрасити слідами людських зубів, а хлопців під аркою засипати металевими брилами в формі насіння. Тоді в нас вийде скульптурна композиція “Смачний був кавун”, яка увічнить плоди невтомної праці херсонських баштанників.
Але якщо такий варіант вам видається надто приземленим, під аркою можна збудувати величезну напівсферу — і тоді в отриманому “Пам'ятнику Сатурну” екс-Ярмо символізуватиме знамениті кільця далекого газового гіганта.
Всі наведені проекти єднає одне — вони дощенту вичищують із “Арки дружби народів” усі натяки на початковий символізм. Та якщо суспільство вирішить, що таку халепу, як “дружба з Росією”, хрін забудеш, то для цього випадку є ще кілька цікавих ідей.
Варіант із навішуванням дзвіночка, аби ніхто не сумнівався в тому, що “Ярмо” — це лише Ярмо й нічого крім Ярма, розглядати не будемо — надто банально. А от якщо додати пару осей координат, банальне Ярмо вже нагадуватиме “Графік дружби з Росією” й матиме практичне науково-прикладне значення. Кожен, поглянувши на графік, миттю переконуватиметься, що, як би московити в пікових точках не клялися в вічній “любові до братів”, рано чи пізно ця дружба та любов усе одно завершиться прямою військовою агресією Кремля.
Агресію можна продемонструвати й наочніше: встановлення біля одного кінця арки російського РСЗО “Град”, а біля іншого — української хати з солом'яною стріхою дозволить перейменувати Арку на “Балістичну криву російської дружби”. Чи сподобається українцям таке постійне нагадування про роз'ятрені “рани дружби”? Сумніваємося. Зате принаймні очевидність того, що це тоталітарне металеве знущання в центрі Києва таки варто знести з української землі, нарешті дійде й до тих, хто досі вважає демонтаж Ярма “дикунською націоналістичною забаганкою”.