«Маємо факти системної корупції, маємо покривання цих фактів, на жаль, на високому політичному рівні»
Конфлікт, що розгорнувся всередині Кабміну - між Міністерством інфраструктури та Укрзалізницею – наразі є однією з топ-тем. В понеділок, в рамках тематичного круглого столу в Інституті Горшеніна ви заявили про те, що маєте намір передати до правоохоронних органів докази системної корупції в Укрзалізниці. Обіцянку наразі виконали? Якщо так, то до яких конкретно органів зверталися і що передавали?
На фоні того, що відбувається на сході України, такі події – дрібні речі. І дуже прикро, що вони мають місце в українському політикумі. Щодо фактів корупції – ми вже повністю все зібрали, завтра ( 1 лютого - С.К. ) зранку я передаю це в правоохоронні органи, як і обіцяв.
Куди саме?
До НАБУ, в СБУ, прокуратуру і Міністерство внутрішніх справ. Ми робимо максимальну розсилку, у всі правоохоронні відомства, аби згодом не було якихось виключень: мовляв, щось не отримали, не добачили, не знали. Ситуація дуже проста: ми маємо факти системної корупції, маємо покривання цих фактів, на жаль, на високому політичному рівні. Я вважаю, що це недопустимо.
Системна корупція – це що? Можете навести конкретні приклади?
Умовно, є народний депутат Дубневич( Ярослав Дубневич, голова транспортного комітету ВР - С.К. ) . Сигнали щодо нього ми отримували як з преси, так і з боку експертів, співробітників залізниці, правоохоронних органів. Мова йшла про неправомірне постачання, неправомірні торги, які виграють одні і ті ж компанії в силу різних причин: чи то тільки їхня продукція сертифікована, чи то тільки їхня ціна найкраща, чи відповідним чином складаються торги.
Рік тому ваш попередник, Андрій Півоварський, в інтерв’ю нашій програмі, стверджував: більша частина закупівель УЗ відбувається через систему «Prozorro». А «Prozorro» махінацій не допускає.
Знаєте, в системі «Prozorro» - і це ми з Максимом Нефьодовим неодноразово обговорювали під час запуску її у 2015 році - є дуже проста проблема. Вона забезпечує прозорі торги та кінцевий їх варіант. А от підготовка тендерної документації, вимоги до продукції – це все на совісті співробітників тих чи інших відомств, які проводять торги.
Уточнюю: ви подаєте до правоохоронних органів факти, які, на вашу думку, можуть свідчити про порушення з боку пана Дубневича – про що, зокрема, ви говорили в понеділок - правильно?
Безумовно.
Саме він останнім часом є головним вашим опонентом.
Він не є головним опонентом. Насправді, таких опонентів декілька, але проблема в тому, що, на мою думку, він має чіткий конфлікт інтересів, втручається у ті питання, в які втручатися права не має. І я вважаю, що час покласти цьому кінець, адже такі дії мають негативний вплив на розвиток Укрзалізниці.
Ще до когось є питання? Чи йдеться ( у зібраних для правоохоронних органів матеріалах - С.К. ) лише про Дубневича?
Не лише про нього. У нас дуже дивна ситуація із закупівлею дизельного пального для Укрзалізниці, коли щоразу відбуваються несистемні речі: виграють компанії з мінімальною ціною, потім вона повсякчас росте, і у підсумку ми купуємо за набагато вищою ціною, ніж проводилися торги. Це свідчить про недобросовісну конкуренцію, про те, що УЗ втрачає значні кошти. Окрім цього, у нас є низка фактів щодо програшу в судах великих сум – близько двох млрд гривень. Ще й протягом дуже короткого проміжку часу. Це теж наводить на певні думки. Разом з тим, я не хочу бути істиною в останній інстанції, в мене немає на це повноважень.
«Протягом останнього часу» - це коли в УЗ вже працював Войцех Бальчун?
Так. Ідеться буквально про останні три-чотири місяці. В вересні ми побачили, що залізниця, ймовірно, може програти в судах по великому кейсу компанії «Догуш». Справа тягнулася протягом кількох років. Ми неодноразово сигналізували про це пану Бальчуну, пропонували свою допомогу.
Можливо, питання не до Бальчуна і не до Укрзалізниці, а до українського правосуддя?
На жаль, наша проблема - в повній недоказовості корупції. Колективна безвідповідальність призводить до того, що кожен корупціонер, дивлячись в очі, може сказати: «Ви знаєте, я тут ні до чого. Я просто чесно взяв участь у тендері і чесно виграв».
«Сподівався, що моя функція - як реформатора - буде набагато кращою, ніж борця з корупцією»
Ви працюєте міністром досить тривалий час. Чому тільки зараз вирішили зробити настільки гучні заяви?
Я все-таки покладав сподівання на те, що реформа буде успішною. Сподівався, що моя функція - як реформатора - буде набагато кращою, ніж борця з корупцією. Бо моя роль у цьому плані другорядна. У першу чергу тут повинні працювати правоохоронні органи, а не міністр. Сконцентрувавши свої зусилля на реформі, я побачив чітко, що, на жаль, реформа заблокована, хаос продовжується, і корупція не зменшується, якщо не збільшується.
Ви говорили про це з паном Гройсманом до того, як вийти у публічну площину?
Безперечно. І мій вихід в публічну площину, на жаль, зумовлений тими обставинами, що на ці розмови не було жодної реакції.
Що конкретно вам відповідав прем’єр? «Це - неправда!» чи: «Я цим займуся» - і відкладав у довгу шухляду?
Другий варіант: «Окей. Я подивлюсь, я вирішу, я займуся».
Зрозуміло. З боку виглядає так, ніби детонатором цього конфлікту стало перепідпорядкування Укрзалізниці від вашого відомства до Кабміну – така собі апаратна перемога віце-прем’єра Степана Кубіва.
По-перше, він її ще не отримав, постанова досі не реалізована - не підписана і не опублікована. По-друге, ви правильно кажете, треба дивитися, із чого все починалося. А починалося з того, що Омелян повсякчас порушував відповідне питання. Спершу на рівні уряду, спокійно і фахово наголошуючи на потребі провести експертний аналіз щодо Укрзалізниці, подивитися на фінансові показники, технічні показники розвитку компанії, в якому стані вона знаходиться. Відгуку це не знаходило, зустріч щоразу переносилася, тому я почав озвучувати своє прохання в Кабміні. Це теж не спрацювало. Розуміючи, що мої заклики деструктивно впливають на бажання окремих осіб далі працювати поза правовим полем, було прийнято рішення забрати Укрзалізницю (вивести її з-під керування Мінінфраструктури - С.К. ). Щоб у мене не було доступу до інформації, не було впливу на компанію. А займатимуться нею люди, котрі не ставитимуть зайвих запитань.
Ви зараз фактично звинувачуєте вище керівництво держави в діях, які можуть нести ознаки корупційності.
Не хочу голослівних звинувачень, хочу фахової розмови. На жаль, вона досі не відбулася, я порушував це питання знову буквально вчора. Сподіваюся, що розмова все ж таки відбудеться. Адже я вірю, що керівництво держави зацікавлене зрозуміти, що відбувається в компанії, яка формує 5% ВВП України.
Чому Володимир Гройсман публічно підтримав Бальчуна, а не вас?
Краще в нього про це запитати.
Не маєте бажання коментувати?
Я не хочу заглиблюватися в припущення.
Чи просто не хочете остаточно псувати стосунки з прем’єром?
Думаю, конструктивні стосунки у нас ще можливі. Я вже підкреслював: мені важливо бути успішним міністром в команді успішного прем’єр-міністра. Це можливо тільки тоді, коли я повноцінно працюю і маю результат. Я не хочу бути ньюзмейкером щодо поганого ставлення до Укрзалізниці, я хочу говорити про чотирьох стратегічних світових інвесторів - найбільших в українській економіці.
Пан Кубів вважається представником Банкової у Кабміні, і його роль у перепідпорядкуванні УЗ значна. Хто на сьогодні більше контролює підприємство - Володимир Гройсман і Кабінет міністрів чи Банкова і пан Кубів?
Мені кажуть в Укрзалізниці, що вплив Дубневича - визначальний. Я бачу, що прем’єр-міністр вірить у реформатора Бальчуна, хоча вчора заявив, що згоден на аудит компанії, за підсумками якого буде вирішена доля нинішнього її керівника. Чесно кажучи, Банкової на УЗ я не бачу. І з розмови з Президентом я зрозумів, що ці події - щодо так званого анбандлінгу Укрзалізниці - для нього теж були великим сюрпризом.
Але ж ви самі схвалювали призначення Бальчуна!
Безперечно. Ми всі були апологетами ідеї незалежних конкурсів, ринкових зарплат для провідних державних компаній. Ми вважали, що людина, яка обрана на конкурсі, повинна показати високий ККД. На жаль, цього не сталося. Таке буває і в сфері великого бізнесу: коли беруть найкращих бренд-менеджерів з усього світу, призначають в якусь конкретну компанію, а вони зі своєю роботою не справляються. Свіжий приклад Apple - яскраве тому підтвердження.
«Фактично бачимо повзучу узурпацію влади, в м'якому розумінні цього слова»
Що взагалі відбувається у Кабміні? Окрім конфлікту щодо відокремлення УЗ, ви виступили й проти держсекретаря, котрого було призначено в МІУ. Те саме зробила і в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. Яка атмосфера в уряді?
Відверто кажучи, не найкраща. Є багато непорозумінь, які не обговорюються. Ситуація з державними секретарями - показова. Оскільки на моїх очах і на очах наших колег всередині державного апарату вибудовується якась інша державна система, абсолютно автономна. Роль міністрів нівелюється. Хоча ідея була хороша, ми її теж підтримували.
Держсекретар виступає одним з інструментів контролю над вами?
Не тільки контролю, але й впливу. Тому що всі кадрові призначення по державних підприємствах - це компетенція державного секретаря. Зараз ми бачимо дуже дивні консультації, коли тільки державні секретарі збираються в Кабінеті міністрів, формують порядок денний, формують порядок денний Верховної Ради, визначають законопроекти, які - від імені уряду - вноситимуться. Міністри усе отримують як факт, що теж дивно, бо це вже явне перевищення закону і повноважень. Але, тим не менш, таке існує, і я неодноразово звертав увагу, що це - неправильний підхід до системи державотворення.
Ідея державного секретаря - інституційна пам'ять. Тому що міністри міняються, а секретар формує політику, яку передає наступному міністру і дивиться за тим, щоб вона добре виконувалася. А ми фактично бачимо повзучу узурпацію влади, в м'якому розумінні цього слова.
Конфлікти з держсекретарями виникли тільки у вас і Супрун? Чи в решти колег-міністрів теж є непорозуміння?
Міністри, що працюють поруч зі мною, теж відчувають певний дискомфорт від того, що їхні держсекретарі - чи ті, котрі ось-ось мають бути призначені - точно не є незалежними, вони не є їхніми людьми. В хорошому сенсі цього слова.
Читач та автор LB.ua Дмитро Литвин має до вас дуже доречне питання. Як ви сподіваєтеся надалі працювати в уряді? Стосунки з Гройсманом ви - об’єктивно кажучи – вже зіпсували. З Кубівим ситуація не краща. Від держсекретаря ви відмовилися, але його таки призначили. При цьому заявляєте, що у відставку не підете. Як працювати далі за таких обставин?
Працювати необхідно, тому що в будь-якому випадку я відчуваю, що правда за мною. Я запитував прем'єр-міністра привселюдно: чи є якісь претензії до мене особисто як до міністра. Чи я лобіюю якісь компанії, чи призначаю непорядних людей, чи проводжу не ту політику? Відповідь була: "Ні"! Я ставлю перед собою необхідність реформування Укрзалізниці, Адміністрації морських портів, підприємств галузі. Я ставлю перед собою мету, щоб в Україну зайшли стратегічні іноземні інвестори, які можуть дати прямі іноземні інвестиції, чого в цій країні не було протягом десятиліть. Якщо не це політика уряду, то яка ж тоді політика уряду? Тому це питання для мене дуже просте.
Щодо особистих відносин... В мене немає жодних емоцій, бо цей конфлікт з Бальчуном хочуть перенести в сферу емоційного. Це не емоційний конфлікт, він - професійний. Якщо ми дійсно працюємо як одна команда, і наша мета - реформи, то ми - однодумці.
« Якщо ми говоримо про “договорняки” в політиці - тоді конфлікт неминучий, і я до нього готовий»
Ви усвідомлюєте, що ваша поведінка може дуже сильно вплинути на ситуацію в парламенті, в коаліції? Адже вас призначено за квотою "Народного фронту". Багато хто вважає, що призначенню завдячувати ви маєте позиції Арсена Авакова, що, власне, правда. Але наразі ви ризикуєте стати людиною, котра може розпалити конфлікт між "НФ" та БПП.
Я вважаю, що моя позиція є вірною і не спричинить жодного конфлікту. Якщо ми говоримо про “договорняки” в політиці - тоді конфлікт неминучий, і я до нього готовий.
Ви, може, й готові. Але не думаю все ж таки, що коаліція готова розвалитися через вас.
Кожен самостійно приймає рішення.
25 січня фотограф LB.ua Максим Левін - під час перебування на сході - зафіксував, як товарні вагони, завантажені лісом, рухалися в бік окупованих територій з України. Вагони - з маркуванням російської залізниці, "РЖД", цистерни - з маркуванням компанії, яка входить до холдингу "Метінвест" Ріната Ахметова. Поясніть, як може бути таке, що ми відправляємо вагони з лісом на окуповану територію?
У нас неодноразово була розмова з паном Бальчуном щодо посилення контролю над такими перевезеннями, але справа тут набагато масштабніша. Це ж не просто Укрзалізниця везе собі вантаж, куди хоче, всередині території України за зрозумілими накладними. Є декілька пунктів контролю, пропускні пункти, де йде перевірка СБУ і відповідних уповноважених митних органів, інших структур, які повинні давати або не давати допуск на перетин лінії зіткнення. На жаль, тут є прогалини, і з правоохоронними органами ми це обговорювали.
Власне, це - компетенція СБУ.
Звичайно. В першу чергу, це компетенція СБУ, яка дає добро або забороняє такі перевезення. Бо якщо у випадку західного напрямку - коли під час пікових нелегальних вивезень лісу на вимогу Мінінфраструктури виводилася конвенція на заборону перевезення кругляка - ми такі вагони зупиняли.
Зачекайте. Ви їх зупиняли, але ж хтось ці вагони завантажував та направляв за маршрутом. Одна справа - зупинити, інша - не допустити, щоб вони взагалі виходили на маршрут.
Ви ж розумієте, що залізниця відпускає вагони, вже маючи всі дозвільні документи. Випадки, коли Укрзалізниця - як транспортна компанія - самовільно споряджає потяг в будь-якому напрямку - чи східному, чи західному - виключені. Тому все ж таки проблема саме з дозвільною системою, з контролем з боку правоохоронних органів, які допускають чи не допускають такі речі.
Ви зустрічалися Василем Грицаком, очільником СБУ, з цього приводу?
Ми говорили з ним про це. Насправді, у нас багато спільних тем для розмови. Корупція поширюється на всі сфери, але на східному напрямку вона особливо чутлива, набирає великих розмірів через величезні зловживання.
І яким був результат. Зустрілися, поговорили, а далі що?
Розслідування тривають. Я сподіваюсь.
За фактом, який я наводила - в районі Верхньоторецького - є службова перевірка?
Поки що не готовий сказати. Але, безумовно, вона повинна бути.
Яким чином, взагалі, в одному рухомому складі знаходяться одночасно вагони з маркуванням російської залізниці та компанії Рината Ахметова?
Це ненормально, звичайно.
Звідки на українських шляхах вагони РЖД?
Я б радив поговорити про це з паном Бальчуном, щоб він надав свої пояснення.
«Не зрозуміло, куди ділися надходження від підвищення 2016 року. Тоді тариф зріс на 15%»
Нещодавно ви говорили про те, що тарифи на вантажні та пасажирські перевезення Укрзалізниці найближчим часом не підвищуватимуться. Натомість Укрзалізниця анонсувала здорожчання пасажирських квитків на 16% вже у першому кварталі року. Питання до вас, як міністра: то чи буде подорожчання, чи ні?
По-перше, для мене - як для міністра - не зрозуміло, куди ділися надходження від підвищення 2016 року. Тоді тариф зріс на 15%. Що саме залізниця зробила з цими грошима - а це майже 4 млрд гривень - ми досі не отримали відповідь.
По-друге, пропозиція Укрзалізниці підвищити тарифи дійсно є. Ми надіслали її у відповідні міністерства і відомства для того, щоб отримати збалансований аналіз цієї ситуації і того, який вплив на економіку України вона матиме. Я сподіваюся, що після того, як ми отримаємо відповіді, зможемо винести обговорення на рівень уряду.
І коли це станеться?
Думаю, аналіз займе щонайменше місяць, і предметно до обговорення цього питання можна повернутися наприкінці лютого, плюс-мінус тиждень.
Це якщо до того часу не буде реалізована, підписана та втілена постанова уряду щодо виводу Укрзалізниці з-під вашого перепідпорядкування.
Безумовно! Є багато різних варіацій, але це тільки ускладнює процес підвищення тарифів. В такому випадку Міністерство економічного розвитку і торгівлі змушено буде розпочинати процес спочатку. Плюс – у випадку перепідпорядкування - відсутній правовий механізм.
Що ми розуміємо чітко? Бізнес не готовий кидати гроші в бездонну діжку. Дійсно, тарифи Укрзалізниці – одні з найнижчих у нашому регіоні і їх необхідно підвищувати. Але це можна робити тільки у випадку, коли ми бачимо ефективну, прозору компанію. Коли розуміємо, що додаткові кошти, отримані від підвищення тарифів, йдуть на оновлення рухомого складу, покращення сервісів і роботи. Тобто пасажири отримують комфортні поїздки, бізнес – надійне постачання своєї продукції. Цього наразі немає.
Але ж Укрзалізниця не здатна забезпечити той рівень послуг, на який очікуватимуть пасажири у разі підвищення тарифів…
Безумовно! І те підвищення, яке планується, буде доволі відчутним для гаманця кожного українця.
Чи правильно я розумію, що протягом найближчого місяця підвищення ( тарифів - С.К. ) – допоки не розберетесь з усіма бюрократичними процедурами - точно не буде?
100%. Хіба що раптом з’явиться якесь унікальне політичне рішення з цього приводу, в порушення всіх процедур. Але, згідно з необхідним проходженням документів, протягом найближчого місяця це неможливо.
«З реформою Укрзалізниці ми спізнилися дуже сильно, років на десять мінімум»
Нещодавно транспортний комітет, який очолює ваш «улюбленець» Ярослав Дубневич, завернув проект закону про залізничний транспорт на підставі того, що представники професійних спілок вважають його недосконалим. Ви займали іншу позицію. Яка ситуація наразі - і з законопроектом, і зі співпрацею по лінії комітету?
У 2016 році співпраця була дуже гарна. Я, насправді, задоволений скромним, але вагомим результатом, який ми маємо в автодорожній галузі - був прийнятий дійсно системний закон.
Чого не скажеш про галузь залізничну.
Так. Стосовно “залізничного” закону відбувається певна містерія, я б це назвав так. Це не відсутність політичної волі, це бажання зберегти речі такими, якими вони є станом на сьогодні.
Конкретніше, будь ласка.
Залізниця повинна бути реформована. З реформою Укрзалізниці, створенням відкритого, ефективного ринку, ми спізнилися дуже сильно, років на десять мінімум. Це - остання залізниця в Європі, яка не пережила трансформації, не має корпоративного правління. Ми бачимо: щодо інших законів політична воля знаходиться. Закон про електронний квиток, наприклад, був прийнятий в парламенті в дуже короткий період.
Можливо, ви просто не вмієте працювати з парламентом?
Ну, чого ж? З іншими законами спрацювало! Це “залізничний” закон не працює, бо людям красти величезні гроші набагато комфортніше в тих умовах, які є. А як буде далі – незрозуміло.
Ваш попередник, Андрій Пивоварський, в цій студії казав таке: «Я – виконавець. Я – невдалий політичний лобіст. Мені складно працювати з Верховною Радою тому, що я повинен сам приходити на комітет, я маю якимось чином просувати свої закони, оскільки я, як чиновник, в цьому зацікавлений. Але я не вмію цього робити!» Що у вас з цим вмінням?
Я ходив на комітети частіше, ніж до церкви. І ті закони, які стали пріоритетними, вони прийняті, що дуже тішить.
Поговоримо про стан доріг. В 2016 році було прийнято закон про дорожній фонд. Раніше той же Пивоварський наголошував: з моменту прийняття закону знадобиться три роки на те, щоб українські дороги стали такими, як у Європі. В це слабо віриться, на жаль. У вас є якийсь апдейт цієї інформації? Коли повноцінно запрацює закон, коли почнеться впорядкування доріг?
Закон про дорожній фонд запрацює повною мірою з 1 січня 2018 року. За нашими підрахунками, потрібно що найменше 50 млрд грн на рік для того, щоб протягом п’ятирічного періоду відновити нормальний стан українських доріг. Тим не менш, ми працюємо. В минулому році відремонтували близько тисячі доріг за рахунок прямого бюджетного фінансування. В цьому році розраховуємо на двічі більшу протяжність – десь 2-2,5 тис. На ці цілі в нас є близько 35 млрд грн. 14,2 млрд – з бюджету, і від Нацбанку буде ще 15 млрд, я сподіваюся. Плюс – митний експеримент продовжимо.
Сума велика, бо у нас ринок повністю зруйнований. Відсутня конкуренція, ринок монополізований, на ньому працює тільки до п’яти компаній, які можуть давати обмежений результат, тому що їхня потужність теж значно менша, ніж було раніше. Що ми робимо уже? З минулого року запровадили ваговий контроль. Це для того, щоб не руйнувалися і збудовані дороги, і ті, які існують сьогодні. Ми запровадили систему контролю і якості – FIDIC та CoST. FIDIC контролює кожен етап роботи, і в підсумку результат приймається тільки тоді, коли дорога в належному стані - відремонтована чи збудована. CoST – незалежний контроль, коли паралельно громадські фахові експерти відстежують, як здійснюються роботи по всій Україні. Це не контролюється ні урядом, ніким. Ми просто маємо факт: зроблено добре або зроблено погано.
Заслуги ці ваші чи прем’єра Гройсмана? Оскільки для Володимира Борисовича дороги – один із пріоритетів діяльності, чого він не приховує. Я б навіть сказала, сподівається отримати на цьому політичний капітал, електоральний.
Я кажу щиро: усі заслуги - спільні. Я готовий віддавати п’єдестал прем’єр-міністрові, голові Верховної Ради, лідерам коаліції… А от поразки – це моя особиста проблема, моє особисте горе.
«МАУ уже - не монополіст»
Маю також питання стосовно авіакомпаній. За моєю інформацією, наприкінці 2016 року власник МАУ Ігор Коломойський, а також його партнер Геннадій Боголюбов уклали – на етапі націоналізації «Приватбанку» - щось на кшталт неформальної угоди із Нацбанком та Мінфіном, в якій зобов’язалися протягом найближчого часу, конкретно – півроку, внести реальні застави під численні кредити, які обслуговує Приватбанк, інакше в подальшому його доля також може спіткати «1+1» або МАУ. Ви впевнені в тому, що МАУ - як монополіст - після історії з націоналізацією Приватбанку продовжуватиме нормальну роботу?
Скажу відверто, я нічого не знаю про таємні протоколи. Була певна занепокоєність ( щодо МАУ - С.К. ), коли відбувалася націоналізація Приватбанку. Я обговорював цю ситуацію з керівництвом МАУ. Вони запевнили мене, що ситуація жодним чином не позначиться на фінансовому стані компанії: літаки оновлюватимуться, флот збільшуватиметься, компанія нарощуватиме обсяги. Тому ми тримаємося цієї лінії. І я сподіваюся, що все так і буде, без будь-яких потрясінь. МАУ може комусь подобатись, комусь ні, але ми маємо факт – МАУ присутня, і українські громадяни можуть нею користуватися…
МАУ – монополіст.
Уже ні! Фактично, лише 30% зовнішнього трафіку припадає на МАУ і близько 50% внутрішнього. Решта - за іншими компаніями.
Хіба 30% – це мало?
Безумовно, це багато. Але ми маємо компанію, яка літає. В іншому випадку, іноземні компанії на цьому етапі можуть запропонувати зручний трансфер через Стамбул або Франкфурт у всі країни світу, але українці тоді спершу змушені будуть летіти до цих міст та не матимуть прямих рейсів.
Виникають питання і щодо внутрішніх рейсів. Ви прекрасно знаєте, що МАУ, як монополіст, встановлює ціни на власний розсуд, багатьох це обурює. Часто квиток з Києва до Дніпропетровська, наприклад, коштує дорожче ніж до Лондона, і зробити з цим щось неможливо.
Така ситуація була з Одесою. В 2016 році ми її переламали, і там з’явилася приватна компанія, котра продавала квитки і по 500 гривень. Переважно вони коштували, насправді дещо дорожче - 800-900 гривень, але якщо придбати заздалегідь, то були і по 500.
І як же вам вдалося переламати ситуацію?
Ми просто лобіювали ринок, забрали звідти чиновників. Якщо ви пригадуєте, раніше видача маршрутів Державною авіаційною службою відбувалася з постійними скандалами, скаргами, судами, блокуваннями. З липня 2015-го і протягом 2016-го цього не було взагалі. Це теж великий крок вперед. Ще одне свідчення того, що забираєш чиновника, ринок самостійно регулює пропозицію - і, в принципі, все працює доволі ефективно. Ми, дійсно, хочемо мати ще хоча б одну компанію, яка б забезпечувала внутрішній український переліт. Ми над цим працюємо, але не так просто знайти людину, українця, який готовий вкласти мінімум 150 млн доларів. Можливо, нам вдасться переконати зовнішніх інвесторів. Протягом лютого в мене будуть переговори з декількома компаніями з цього приводу. Вони отримають українську реєстрацію, створять свій парк з 5-7 літаків, забезпечать польоти всередині України з опцією міжнародних перевезень.
Це може стати відповіддю на дуже важливе питання, котре турбує багатьох українців: коли ми зможемо користуватися не тільки зручними швидкісними потягами, але й відносно дешевими внутрішніми авіарейсами?
Поява ще однієї авіакомпанії буде кроком до цього. Насправді, в нас немає і швидкісних потягів. Наші найшвидші потяги їдуть приблизно 160км/год, а це - не швидкість. В Європі швидкісні потяги - це 300-350км/год. В нас проблема з головами, в першу чергу, а потім вже з рейками, грошима і з усім іншим.
Чому “Хюндаї” не розвивають більшу швидкість?
Вони технічно не готові їхати швидше за 200 км/год по наших коліях, з нашою інфраструктурою. Є ділянки, де вони рухаються 60-80км/год.
Насправді, з багатьма великими містами в Україні немає авіасполучення. Як з Ужгородом, наприклад. Якийсь час літаки туди літали, але рейси скасували. Чому?
В Ужгород літаки полетять. Минулого року полетіли до Чернівців. Причому всі пророкували нерентабельність та низьку популярність. Ми зробили тестові рейси - один, другий. Літаки заповнені - люди літають. Впевнений, те саме буде і з Ужгородом. Наразі ми залагоджуємо технічні проблеми, які маємо зі Словаччиною, оскільки аеропорт Ужгорода розташований чи не на кордоні ( зі Словаччиною - С.К. ) - щоб здійснити посадку, потрібно мати дозвіл словацької сторони. Я думаю, ми врегулюємо це найближчим часом, і з весни підуть перші польоти.
Знову ж таки, багато що залежить від керівника аеропорту, від підтримки області. В даному випадку дуже промовистий випадок Херсону. Очільник Херсонської області був дуже активним, горів цією справою – і в херсонський аеропорт полетіли літаки. А є міста, де доходило до варварських актів - смуги ( злітно-посадкові - С.К. ) зривали і будували там котеджні містечка чи ставили якісь незрозумілі хати і з незрозумілим призначенням.
Тобто питання наразі до Геннадія Геннадійовича Москаля ( губернатор Закарпатської області - С.К. )?
Він, до речі, горить цією справою, і він її зробить.
Які авіакомпанії зайдуть на український ринок у цьому році? Можливо, будуть якісь лоукости?
Лоукости будуть.
Які саме?
Вибачте, змушений вам відмовити у відповіді. Наразі триває переговорний процес, ми домовилися з компанією, яка заходить в Україну цього року, що не будемо розголошувати і коментувати будь-яку інформацію з цього приводу.
Коли це відбудеться?
Львів “полетить” точно восени, можливо, навіть трохи раніше. По Києву є зупинка через те, що досі не призначено керівника аеропорту «Бориспіль». Компанія, про яку йдеться, чекає його входження на посаду де-юре. Як тільки це відбудеться, вони прилітають на переговори, і ми максимально швидко вирішуємо решту питань.
Йдеться про сполучення з європейськими країнами?
Безумовно. Це буде Європа.
Щодо Європи… Чому договори про “відкрите небо” ми підписуємо з окремими країнами Євросоюзу, а не з ЄС в цілому?
Це питання я порушував щоразу на зустрічі з усіма європейцями, з якими мав можливість зустрічатися. Проблема дуже проста, на жаль, - внутрішньополітична і європейська. Вони не могли поділити свого часу Гібралтар, постійні сутички Іспанії і Великої Британії призводили до того, що низка угод не лише з Україною, а й з іншими державами, заблокована. Поїздки в грудні до Лондона і Мадрида дали непогані результати. Ми знайшли окрему формулу, і, можливо, справа буде зрушена з мертвої точки. Водночас, щоб не чекати, саме Єврокомісія порадила нам робити двосторонні угоди на основі положень про “відкрите небо”. Це паралельний процес, який не шкодить, і, в принципі, угоди працюють.
У цього питання складова політична чи суто технічна?
Суто політична - через питання Гібралтару.
Під політичною складовою я мала на увазі ставлення до України.
Ні-ні, я б не назвав це так,. Але ми використовуємо і той аргумент, що велика нація не може чекати на вирішення такого питання століттями, яке це триває. Європейці це теж розуміють. Я сподіваюся, що нам підуть назустріч.
Щось це нагадує історію з нашою європейською інтеграцією…
Я утримаюсь від коментарів, якщо можна.
Минулого року, заступаючи на посаду міністра, серед своїх пріоритетів - окрім реформування залізничної галузі - ви згадували й про морську адміністрацію. В професійному середовищі до цієї ініціативи було багато запитань, зокрема, з точки зору децентралізації. Є якісь зрушення в цьому напрямку?
В принципі, у нас є всі елементи конструктора, тепер нам треба їх зібрати разом. Ми повністю розробили положення про морську адміністрацію – базовий державний орган, який займатиметься регулюванням морської галузі. У нас змінено керівництво Адміністрації морських портів, перед новим керівником поставлено завдання впродовж місяця дати чіткий стратегічний план розвитку цього підприємства та його приватизації. В нас готова, фактично, нова методика. Я думаю, в лютому вона буде доопрацьована відповідним українським інститутом. Нова методика портових тарифних зборів передбачає радикальне скорочення, бо наші порти - найдорожчі в Чорноморському регіоні, одні з найдорожчих у світі. Цю практику ми повинні ламати, якщо хочемо бути конкурентоздатними.
Про корупцію в морських портах багато розповів би Михайло Саакашвілі...
Ми з ним спілкувалися з цього приводу. Але одна справа - емоційна частина, зовсім інша – змістовна.
Змістовна, взагалі, була?
Була.
В чому вона полягала?
В дуже простих речах. Людям вигідно тримати максимально ускладнені правила гри, бо на цьому вони заробляють свої бонуси. Як тільки ми спрощуємо систему, отримуємо дуже жорсткий опір. Нам пояснюють, що ми нищимо Конституцію, закони України, правила та звичаї українського народу…
І це питання зависло на рівні Кабміну?
Ні, наразі на рівні Кабміну зависла тільки «морська адміністрація». Я сподіваюсь, що ми це таки продавимо, бо у нас, окрім реформи, у 2018 році буде перевірка з боку Міжнародної морської організації. Це - надзвичайно важливий захід.
Сумніваюся, що ви залишатиметесь міністром до 2018 року.
Я цим не переймаюсь. Я вболіваю за галузь. Де я буду – це моя персональна проблема, і я це прекрасно розумію.
«Безкінечний мексиканський серіал під назвою «Кому належить Укрзалізниця» - це несерйозно»
Якщо вам доведеться звільнитися з міністерства внаслідок скандалу, який наразі триває ( із Бальчуном - С.К. ), ви підете в політику?
Я не виключаю цього. Але, чесно кажучи, я хотів би зосередитись на справі, яка непогано виходить. Є системні речі, які ми зробили дійсно якісно.
В якому статусі ви бачите себе у політиці?
Україну треба змінювати, і це не пусті слова. Я розумію, яким чином це робити. Є непогана команда однодумців, які готові йти вперед. Важливо, чи нам це вдасться, бо елементарний приклад з Укрзалізницею вже показовий – ми вже забуксували. Цей безкінечний мексиканський серіал під назвою «Кому належить Укрзалізниця» - це несерйозно. Ми лише втрачаємо час, а я хотів би зробити реформу.
Ви вважаєте своє перебування на посаді успішним?
Я не можу себе критично оцінювати, насправді. Я бачу речі, які виходять. Вони виходять добре, і є чим пишатися. Безумовно, є маса недоліків. Безумовно, можна знайти цим недолікам 250 пояснень з кожного окремого приводу. Але я намагаюсь ніколи не скаржитись і робити те, що я можу зробити.
Чи є у ваших планах створення власної політичної сили чи приєднання до котроїсь, що вже існують?
Я не готовий наразі чітко сказати. Відповідь на ваше питання щодо політичної діяльності було експромтом. Але я абсолютно щиро хочу змінити країну. В мене болить серце за те, в який ситуації ми знаходимося. Під час переговорів з Міжнародним оператором портів я відвідав Дубаї, ознайомився з тим, як там все функціонує. Я побачив, що впродовж одного покоління, при наявності політичної волі, можна з пустелі зробити справді суперсучасне місто. А ми з України - суперсучасної на той час країни - зробили пустелю.
Ви пов’язуєте своє можливе політичне майбутнє з «Народним фронтом», за квотою якого потрапили до Кабінету міністрів?
Для мене головне – результат. Я з вдячністю прийняв пропозицію «Народного фронту», коли мені вже вдруге запропонували стати міністром.
Зокрема, пан Аваков…
Роль Авакова дуже перебільшена. Я читав багато інтерв’ю, де мене «призначав» Коломойський, Фаєрмарк, Аваков, Яценюк, Вашингтон. Це все дуже далеко від дійсності.
Насправді, я дуже поважаю пана Авакова, він - один із небагатьох інтелектуалів в Україні, з яким приємно говорити. Але, слава Богу, він достатньо розумна людина, щоб ніколи на мене не тиснути.
Так що до «Народного фронту»?
Якщо я їм буду цікавий, то я готовий. Але питання в тому, хто які цілі перед собою ставить.