4 години на оформлення і принцип мовчазної згоди
Концепцію "єдиного вікна" Кабмін затвердив ще у 2016 році, але депутати спромоглися проголосувати за відповідний закон тільки влітку 2018 року. І не без сюрпризів - народні обранці намагалися провести разом із правилами роботи "єдиного вікна" сумнівну норму про державну підтримку закупівлі вагонів-зерновозів. Президент Петро Порошенко ветував закон, і у вересні Рада прийняла його знов - вже з урахуванням президентських правок. І ось у жовтні він вступив у силу.
За задумом "єдине вікно" дозволяє подавати всі необхідні для експорту-імпорту документи в електронному вигляді через спеціальний онлайн-сервіс. Замість печаток та штампів державних органів на паперових документах ставляться електронні відмітки у спільній базі даних. Це усуває необхідність біганини по кабінетах. Система запроваджує обмін інформацією між митницею та структурами, що здійснюють ветеринарно-санітарний, санітарно-епідеміологічний, фітосанітарний, екологічний та радіологічний контроль.
Дозвільні органи зобов’язані протягом чотирьох годин з моменту отримання електронного повідомлення і необхідних сканованих документів винести рішення щодо товарів. Якщо рішення не винесено протягом цього часу, то відповідний вид контролю вважається завершеним. Це називається принципом мовчазної згоди.
Постановою Кабміну скасовується 27 нормативних актів, які втратили свою актуальність через запровадження "єдиного вікна". Але окремо Кабмін затвердив перелік товарів, які, у разі ввезення на територію України, підлягатимуть заходам контролю. Тобто митники будуть перевіряти вантажі з цими товарами навіть попри дію механізму "єдиного вікна".
Державна фіскальна служба за півроку має створити веб-портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі", де буде вся необхідна інформація та особисті кабінети користувачів.
В теорії звучить обнадійливо, але на практиці бізнесмени досі скаржаться, що система працює нестабільно, чиновники не вміють або не хочуть нею користуватися, електронні документи доводиться дублювати у паперовій формі, а час оформлення товарів не скорочується, а, навпаки, став більший – через що підприємці несуть збитки. Працівники контролюючих служб не бажають переходити на електронну систему, адже для них це означає позбавлення механізмів ручного керування або, простіше кажучи, механізмів отримання хабарів.
Чи залишається корупція на митниці
Ми попросили екс-чиновників митниці та податкової служби оцінити ефективність роботи митниці. Корупційні втрати на митниці для державного бюджету вони оцінюють у мільярди гривень на рік. Для порівняння, минулоріч митниця перерахувала до державного бюджету 303 мільярди гривень.
Найочевидніше про втрати для державної скарбниці свідчить те, що темпи зростання обсягів імпорту в Україну вищі за збільшення митних надходжень, а має бути навпаки. Екс-високопосадовець, що побажав залишитись неназваним, наводить такий приклад: збільшення надходжень на 5-10% при збільшенні імпорту на 15% виглядає підозрілим з точки зору простої математики. Колишній високопосадовець каже: «У 2015 ми обговорювали цифру надходжень 50 млн дол на місяць. Але вже до кінця року ми побачили, що детінізувати більше 200 млн щомісяця. А коли пройшов ще один рік, фактично обсяги платежів від митниці піднялися до 300 млн. Імпорт за цей час не виріс на 50%, а ВВП зростав тоді на 3,5%. Тому тут була виключно детінізація». Мовляв, при таких цифрах її видно, а якщо імпорт та надходження від митниці зростають рівномірно, йдеться про те, що нічого у роботі митниці не змінилося.
Те саме каже і екс-глава Держмитної служби у 2009-2010 роках Анатолій Макаренко: «У поточному році загальні обсяги імпорту зросли на 15,5%, а зростання надходжень на 14,5%. Питання: де гроші? За фактом, митниця була лише фотографом митного оформлення легального імпорту. При цьому, нічого не робилося як для контролю нелегального обороту товарів, так і для контролю контрабанди. Під виглядом зубних щіток провозяться мобільні телефони».
Серед основних товарів, на яких втрачає бюджет, екс-посадовці називають «евробляхи», які вже займають 19% ринку вживаних авто в Україні, а також техніку і електроніку.
Як це працює?
Існує кілька широко відомих, але досі при цьому працюючих схем ввезення товарів без сплати належних мит. Найпопулярніша і найпростіша схема - це дроблення партій. Її називають «човники», «бусики» або «піджаки». Коли люди в прикордонних територіях відповідно до закону можуть ввозити продукцію до 500 євро і вагою до 50 кг. Тобто, схема настільки відпрацьована, що на перший погляд вона цілком в рамках закону. Автобус, в ньому сидить, приміром, десятеро людей, і 500 кг товару вартістю 5 тис євро. Причому, на кожен товар вже є квитанція. Вони їздять туди-сюди, перевозячи цей товар, який фактично надходить в Україну легально, потім його перепродають через торговельні мережі або на ринках.
Або така схема: відправляється велика коробка, в якій розфасовано багато маленьких коробочок з телефонами і вказана адреса гуртожитку і прізвище студента. Вся ця коробка приїхала, вона подрібнена, але все формально в рамках закону. Правда, зрозуміло, що ці телефони призначені не для студентів в гуртожитку, а для продажу. Або сучасний телевізор важить менше 50 кг і коштує менше 500 євро. І ось таким чином сидить десять бабусь в автобусі, а з ними «їде» десять телевізорів. А нещодавно LB.ua писав про схожу схему з посилками.
Без контролю проходження товару всередині країни такі схеми зламати навряд чи можливо. Контроль всередині країни можливий також від покупця. В Італії, наприклад, податковий інспектор має право попросити у будь-якого покупця продемонструвати чек на товар. Якщо людина не взяла чек, то нестиме відповідальність. Якщо ж взяла, а чек не підтверджує легальності товару, відповідатиме продавець.
Якщо говорити про автівки, то, за словами Анатолія Макаренка, йдеться вже не про низову корупцію і ухиляння від мита, а про системну проблему: «Подібні рішення ніколи не приймаються співробітниками нижчої ланки. Значить, десь у вищих ешелонах домовилися пустити ці автомобілі в Україну, тому що з кожного автомобіля можна отримати близько 300-500 корупційних доларів».