- Ви двічі були міністром фінансів, а цього разу не потрапили у Кабмін. Чому?
- Це ж не означає, що я повинен бути присутній у всіх урядах. Чинний Уряд сформований. І зараз не йдеться про нового міністра фінансів. Обрання нового президента за чинним законодавством не веде до зміни уряду.
- Але після втечі Януковича, коли формували новий уряд...
- Уряд сформований. Тому я не бачу предмету для обговорення.
- Але вам пропонували якусь посаду? Чи не пропонували?
- Уряд працює. Знайдено компроміс політичних команд. Я думаю, що ми вийшли з того стану, коли можуть грати гру окремі політики. Сьогодні важлива командна гра. Я працюю в команді УДАРу Віталія Кличка. Питання ж місця - другорядне. Не це повинно бути принципово значимим. Для мене первинною є мета. Чітко окреслена мета, чітко окресленні інструменти її досягнення... Заради чітких цілей, демонстрації волі на її досягнення я готовий працювати на будь-якому місці. Але працювати, а не бути додатком до посади.
- Якщо будуть дострокові вибори, ви підете з УДАРом або з іншою командою?
- Я — член команди УДАРу. І я працюю в партії, з якою прийшов у парламент. Ще раз наголошую на принциповій важливості командної роботи, командної роботи нашої фракції, командної роботи з Президентом, з нашими політичними партнерами.
- Як ви зараз оцінюєте роботу Уряду, особливо його економічної, фінансової частини?
- Гравці команди завжди важливі. Але Уряд – це не просто набір гравців. Тут важлива позиція всієї команди, більшість якої має прагнути одного і того ж. Принципово важливим є запит, воля на зміни, нерідко вкрай непрості зміни.
Уряд уже працює певний час, і це дуже непростий період. Не позаздриш тим, хто працює в нинішній економічній ситуації, стикається з неочікуваними викликами, пов'язаними з неоголошеною агресією проти України.
Тим не менш, я був налаштований на більш рішучі дії від Уряду. Кроки, які були зроблені, є недостатньою відповіддю на надзвичайно серйозні виклики, що стоять перед країною.
Країна так і не відійшла від дуже загрозливого життя в борг. Зазначу, у стрімко зростаючий борг. Дуже хвилює наростаючий популізм українських політиків, української влади. Популізм став реальною загрозою Україні. Мене турбує налаштованість на продовження латання «дірок» за рахунок кредитів, що веде до ще більших «дірок». Я добре розумію, чому Україна повинна позичати гроші. Але також розумію, що Україна має відходити від причин, що ведуть до неможливості життя без боргів. А руху в цей бік не відбулось, або майже не відбулось.
- А що треба було б зробити, на ваш погляд?
- Латання «дірок» новими кредитами — це шлях у нікуди. Не усуваючи «дірок», які є, нічого доброго не можна досягти. Добре, що МВФ зараз дає дешеві гроші. Але це не самоціль. Життя в борг будь-якою ціною вже призвело до того, що видатки на обслуговування боргу склали 12,6% відсотків доходів загального фонду бюджету (за даними п'яти місяців поточного року). Це безпрецедентна для України цифра. Майже 13% наших доходів ідуть на вітер. Для порівняння: у 2008 році ця цифра становила менше 2%. Це плата за небажання бути чесними з суспільством та приймати непрості рішення. Країна мусить позбавитися тяжких боргових проблем, навчитися витрачати лише те, що зароблено.
- Що саме треба реформувати негайно?
- Найважливіше, щоб була воля, бажання робити. Тоді є сенс говорити, що робити. Безумовно, це проблема “Нафтогазу”. Там є проблема зловживань, про які всі говорять, але цим і обмежуються. Але є і друга проблема, про яку говорити бояться, - субсидовані тарифи для населення. Безумовно, важко говорити про тарифи без запровадження прозорих стосунків, закриття можливостей маніпуляції. Але не можна допускати, щоб цим «заговорювали» проблему тарифів. А вона має ще й моральний аспект. Бо політика субсидованих тарифів вигідна в першу чергу заможним громадянам, а не бідним. Хто споживає більше, той отримує більшу підтримку від споживання. Крім того, це викликає проблеми в енергозаощадженні. Не всі знають, що основним споживачем газу в Україні є не підприємства, а населення, домогосподарства. Це майже 30 млрд. кубометрів. На жаль, політики тут часто маніпулюють цифрами, бо до того газу, який прямо споживається у квартирі, «забувають» додавати газ, який спалюють «поруч», щоб подати у квартиру гарячу воду та тепло.
У таких рішеннях важливо допомогти тим, хто не може платити за новими тарифами, хто має низькі доходи. У кінцевому рахунку ми завжди платили і платимо сповна платити за газ. Безкоштовно нам його не дають. Але в тому числі й система побудови тарифів із подальшими заліками, схемами покриття різниці в тарифах є гарним підґрунтям для зловживань і маніпуляцій, в результаті яких газ стає ще дорожчим, ніж декларується.
Зараз прийнято перші рішення щодо тарифів, а також щодо поділу “Нафтогазу” на окремі частини. Це позитивні кроки для усунення, так званого перехресного субсидування, коли чорт ноги зламає, шукаючи кінці. Це завжди мутне болото.
Залишається гострою також проблема Пенсійного фонду, і тут рішень поки що немає. Читаю повідомлення про затвердження дефіциту Пенсійного фонду на цей рік на рівні 18,1 млрд гривень. Очевидно, щось у нас негаразд із арифметикою. Власні доходи Пенсійного фонду на цей рік — 167 млрд гривень., а витрати становлять 249 млрд. Різниця – далеко не 18 млрд. І Пенсійний фонд цього року має рядок у державному бюджеті у 84 млрд. Не бачити проблеми - це наражати на постійні ризики пенсійну систему, блокувати перспективу достойних пенсій наших пенсіонерів.
- Є реформи, які вже відбулися і які ви схвалюєте?
- Радує прийнятий закон про державні закупівлі. Але вже турбує те, що кожного тижня йдуть спроби цей закон зруйнувати під різними «благими» намірами. Хоча закон доволі гнучкий та дозволяє вирішувати питання швидко в режимі запиту цінових пропозицій, але кожного тижня його намагаються «поліпшити». Але повернімося до рішень, які ми згадували. В нинішніх умовах вкрай важливо, щоб влада демонструвала готовність іти на самообмеження. Мають бути введені обмеження для депутатів, чиновників, інших категорій. Для мене було певним приємним сюрпризом, коли парламент проголосував закон про скасування пільг народним депутатам. Я очікував, що Уряд продовжить подібні ініціативи стосовно інших категорій. На жаль, цього не трапилось. (Розмова відбулася до 9 липня, коли депутати скасували пільги для колишніх чиновників, - ред.).
- Уряд прогнозує 3% падіння ВВП у цьому році. Хоча МВФ та інші організації налаштовані більш песимістично — 5-7% падіння. Який ваш прогноз?
- Економічне зростання буде від'ємним. Сьогодні складно спрогнозувати рівень падіння, оскільки ситуація на сході країни важко прогнозована. Та і без цього економічна ситуація підстав для оптимізму не дає. Всі сектори у мінусі, окрім послуг та АПК. Але і там є тенденція до зниження темпів. Боюся, що мають право на існування більш песимістичні оцінки, ніж закладає Уряд. В будь-якому випадку з ними треба рахуватися. Ми досі не знаємо, як зустрінемо зиму. Я сподівався, що зупинка постачання газу призведе до певних рішень. А складається враження, що газ вимкнули комусь іншому, а не нам. Експерти кажуть, що до зими дотягнемо. Наша ж проблема не до зими дожити, а зиму пережити. Тому треба вже зараз вживати екстрені заходи, щоб зимою забезпечити хоча б мінімально комфортні умови для проживання людей і, що не менш важливо, - роботи економіки. Бо не виробляючи, що ми збираємося споживати? І коли я говорю про готовність до зими, то думаю, що Уряд принаймні має розповісти населенню, що він збирається робити. Я б хотів почути по пунктах: перше, друге... Суспільство має пройнятися відчуттям тривоги і відповідальності так само, як воно зараз реагує на військові дії. Ніхто ж не примушує людей возити харчі солдатам, одяг, бронежилети, взуття. Але в людей є відчуття, що це необхідно робити. Ось таке саме відчуття має бути щодо споживання газу.
Але для цього мають бути роз’яснення ситуації, має бути запропонована система дій, спрямованих на скорочення газоспоживання. Це, до речі, був би й добрий інструмент впливу для переговорів з Росією щодо побудови цивілізованих газових стосунків.
- Щодо дій Росії... Скільки втратила економіка України після анексії Криму, скільки втрачає внаслідок бойових дій на сході?
- Це той випадок, коли не можна говорити тільки з економічних позицій. Коли мова йде по те, що хтось хоче відібрати в тебе шматок душі й серця, тут не можна говорити економічними категоріями. Я не можу спокійно чути репліки на кшталт: "чи виживемо ми без сходу". А вони — це хіба не ми? Крим — це ми, Донецьк — це також ми. Можна прожити без будь-якого виробництва — все можна зараз у світі купити. Але я ще раз наголошую, що не можна загрози втрати територій оцінювати тільки з економічної точки зору. Звичайно, те, що відбулося з Кримом та відбувається з Донбасом, боляче б’є по українській економіці і додатково ускладнює ситуацію. Ми також зобов’язані реагувати на необхідність підтримки наших збройних сил. Але дві останні обставини мусять бути додатковими чинниками для рішучих дій, нашої налаштованості на ощадливість, на концентрацію ресурсів на вирішальних точках, викорінення з нашого життя брехливого і руйнівного популізму, який у більшості випадків є не більш ніж способом майбутнього "працевлаштування" політиків.
- Є механізм військових облігацій, залучають гроші через sms 565. Залучено вже близько $12 млн...
- Не знаю, сумувати з цієї цифри чи радіти.
Люди готові надати не сотню, а мільйони і навіть мільярди. Але одних закликів влади (це потрібна і важлива річ) мало. Сама влада має бути активним учасником цих пожертв. І пожертви не мають бути елементом самопіару. Громадянам, думаю, хотілося б почути, скільки депутатів, міністрів, інших чиновників перерахували кошти і на яку суму, без прізвищ. Важливими є цілі та ефективність витрачання коштів. Не шкодуйте часу і зусиль щодня показувати, що закуплено за зібрані кошти, за якою ціною, кому поставлено тощо. Ці дії люди добре розуміють і цінують. Тоді ви отримаєте довіру людей, і вони понесуть свої гроші.
Сьогодні ми маємо унікальні можливості для консолідації нації. Але, щоб це відбулося, влада має бути разом із народом, але не над народом.
- Україна підписала договір про зону вільної торгівлі з Євросоюзом. Що це значить для звичайного громадянина?
- Це вкрай важливо для роботи українських підприємств, для зайнятості наших громадян. Бо економіка потребує ринків збуту, розширення можливостей продажу своїх товарів на ринках. Ринок Європейського союзу на порядки більший за наш. Не треба думати, що з підписанням угоди завтра наші товари як потік води хлинуть на європейські ринки, що можливості реалізуються автоматично. Це процес, є маса вимог до виробників, які треба виконувати. Але дорога відкрита, поступово ми почнемо постачання у Європу. Очевидно, що слід готуватися до цього. Узгодити стандарти, технічні умови, регламенти, процедури і так далі.
- Але раніше були великі заперечення щодо цієї угоди. Чи не вплине це негативно на нашу економіку?
- У більшості випадків це не більше, ніж лякалка. Судіть самі. Середня ставка імпортних мит на європейські товари на даний момент складає в середньому 4,95%. Невже навіть повне скасування ставки становить загрозу Україні? У нас вже і так не перший рік європейські товари мають по суті вільний доступ на ринок. А нещодавня девальвація гривні рівносильна встановленню імпортних мит, оскільки іноземні товари подорожчали на збільшення вартості іноземної валюти. І це далеко не 5%. Тому, коли ми чуємо про "унікальну турботу" нашого північного сусіда про долю нашої економіки, то нічого спільного з економічними реаліями вона не має. Наш ринок і так відкритий для Європи. Зараз Європа відкриває ринок для нас. І чому десятки вже діючих угод про вільну торгівлю не турбували Росію, а зараз піднявся такий шум? Вільна торгівля – це шанс.
Бізнесу разом з Урядом треба працювати у напрямку виходу на новий ринок, треба просити допомоги з боку ЄС щодо швидшого проходження процедур сертифікації, пристосувань до норм і стандартів. І добиватися збільшення обсягів квот, там де ЄС ще їх зберігає щодо нашої продукції.
- Росія цією угодою не задоволена, буде нам заважати. Може, повністю закриє кордони для нашої продукції.
- Це ніщо інше ніж шантаж. Чи є взагалі підстави для такої позиції Росії, хоч якась аргументація? Чому раптом нашого північного сусіда хвилює ця угода?
- Вони кажуть, що ніби європейські товари будуть до нас заходити, тут перепаковуватися в українські обгортки, і йти до них без мит.
- Україна має угоду про вільну торгівлю з Російською Федерацією. Тобто це означає, що український товар може надходити в Росію без мита. Хотів би, щоб почули навіть у Москві: це право поширюється на український товар. Сподіваюся, що в Москві знають: у зовнішній торгівлі застосовується документ про походження товару. Як може потрапити товар з Угорщини через Україну в Росію без мит? Є документи про проходження товару, є митниця, яка ці документи перевіряє. Наша угода жодного відношення до доступу європейських товарів на російський ринок не має.
- Може, є якісь хитрощі. Якось цю ковбасу можна по-новому запакувати?
- Це смішно. Бо для цього не треба й угоди. Подібні заяви є спробою змусити Україну триматися у полі впливу Москви. А так, як Росія на практиці виконує угоду про вільну торгівлю щодо українських товарів, це тільки додатковий аргумент для пошуку України нових ринків, де діють за цивілізованими правилами. Бо як тільки в Росії виникають бажання натиснути на Україну, то і ковбаса в нас не така і сало росте на неправильних свинях.
Жодна думаюча людина не закликає і не буде закликати до того, щоб порвати зв\'язки з Росією. Бо за цим стоїть доля наших людей, робота наших підприємств. Дасть Бог, колись поміняються політичні обставини і будемо мати цивілізовані партнерські стосунки та нарощувати їх.
Не політики, а бізнес буде керувати цими відносинами. Але ніхто не має права вказувати Україні, де, що і кому вона має право продавати. В Україні нікому і в голову не приходило заявляти про загрози, якщо Росія підписувала з іншими країнами угоди про вільну торгівлю. У нас понад 40 угод про вільну торгівлю. І чомусь вони ніколи не заважали Росії, не викликали такої реакції, як Угода про асоціацію з ЄС. Чому Росія не галасує з приводу Ізраїлю, з якою в нас готується угода? З Канадою зараз ведеться розмова про укладення угоди. Ніде проблем не виникало. А коли мова йде про вектор розвитку, про геополітичний вибір, про цінності, раптом починається шантаж. Нічого спільного з економічними реаліями такий тиск не має.