"Втрата резервів – це і є девальвація"
- На початку вересня на міжбанківському валютному ринку фактично припинилася торгівля доларом. Попит був, але пропозиції не було. Курс зріс до 8,2 гривень за долар США.Чому так сталося і хто винен?
- Lufthansa винна, хіба ви не знаєте? Уряд дав таке пояснення. (Раніше міністр соціальної політики України Сергій Тігіпко пояснював, що страйк на Lufthansa є одним з чинників, які вплинули на курс валют, - LB.ua).
Проблему можна ховати певний час. Але якщо вона не вирішується, то все одно проривається. Настає час, коли її неможливо приховувати.
Прихована девальвація йде вже давно. Втрата резервів – це і є девальвація. Тобто це процес знецінення, який приховують за рахунок валютних резервів. Але це не призначення резервів. Вони потрібні, щоб не допустити спекулятивних коливань курсу, уникнути сезонних коливань. Наприклад, сьогодні хтось продає, а покупців нема, а завтра - навпаки.
Але втрата майже $10 млрд за рік – це девальвація.
П’ять років тому ми могли купити долари без паспорта чи будь-яких інших документів. А скоро у нас вимагатимуть вже біографію писати в обміннику. Працівники обмінних пунктів сидять уже не на кріслах, а на стосах ксерокопій паспортів.
НБУ підготував проект закону про відновлення обов’язкового продажу валютної виручки експортерів і про право НБУ зменшувати терміни повернення валютної виручки. Все це рішення одного плану, що зачіпають наслідки, а не причини.
- Офіційний курс 7,99 грн/USD зараз, а в обмінниках можна зустріти і 8,2 грн/USD.
- Я хотів би зрозуміти логіку цього подвійного курсу. У Радянському Союзі долар коштував 62 копійки. Що означав цей курс? Нічого. Можна було і 5 копійок написати. І сьогоднішній курс НБУ нічого не означає, тому що реальні операції не здійснюються за цим курсом.
- Нацбанк казав, що винні п'ять банків, які спекулювали.
- Та ні, ми же говорили - Lufthansa винна! (Сміється, - LB.ua) Як тільки я в ефірі «5 каналу» попросив їх припинити страйк – все стало нормально.
Обмінний курс – це ціна, як і будь-якого товару. Вона залежить від балансу між попитом і пропозицією. Перша велика частина балансу – це зовнішня торгівля. Ми купуємо за долари більше, ніж отримуємо від експорту. Тому утворилася дірка, яка зростає і за півроку досягла $7 млрд. Є друга частина – борги. Протягом 12 місяців (короткотермінові борги) нам треба повернути близько $ 60 млрд.
Щоб не витрачати резерви НБУ, треба $60 млрд позичити протягом 12 місяців. Тепер відкриваємо будь-яку газету і читаємо: Уряду не вдалося залучити гроші до бюджету з продажу облігацій...
- Проте нещодавно все ж таки залучили 160 млн гривень.
- Це різні суми, різні категорії. Може їх вистачить перекрити якусь частину бюджетної дірки. Але ми говоримо про дірку в платіжному балансі. Це фундаментальна проблема, яка існує три роки. Пощастить гроші позичити - курс втримається. Якщо ні – баланс не в’яжеться. Але з кожним роком залучати гроші все складніше. Бо ми обтяжені боргами, і це викликає у кредиторів занепокоєння. Якщо не зійти з такої дороги, колись настане момент, коли нам скажуть: для вас грошей нема.
- Нацбанк намагається залучити долари від населення під 9,2% через казначейські зобов’язання.
- Чому ми вважаємо, що наші люди не мудрі? Ми не гірші, ніж західні інвестори. Чому західні інвестори бояться позичати гроші уряду, а населення буде? Друга теза: уряд потребує ресурсів у гривнях, а залучає у доларах. Давайте згадаємо 2008 рік. Люди тоді брали кредити у доларах, а потім мусили віддавати ті ж долари, що стали на 60% дорожчими, плюс відсотки. І кредит їм коштував 80-90%. Тепер Уряд хоче зробити те ж саме. Позичити гроші у доларах. А потім повертатиме не по 9,2%, а з додатковим навісом девальвації. Наступне – у нас уже була спроба залучити кошти населення. До того ж, в умовах, коли слово «дефолт» населення навіть не чуло. Вона нічого не дала. І останнє, це ж не вирішує проблему фундаментально. Дисбаланс як був, так і залишився. Тоді вже краще звернутися до США і уклінно попросити право друкувати долари. (Сміється, - LB.ua)
У нас хорошие валютные резервы, у нас низкая инфляция. Причин сегодня для волнения нет.
— Сергей Арбузов, руководитель НБУ
- Що ж треба робити? Що вирішує проблему: повільна девальвація, зміна економічного устрою (але ж це швидко не можна зробити)...
- Наявні дисбаланси – системні проблеми. І потребують системних пакетів рішень щодо їх усунення. Не всі вони дають негайний ефект. Але вони дають правильні сигнали поведінки, орієнтації. Курс належить до таких сигналів.
Обмінний курс, як температура: він є наслідком проблем і сигналізує про них. Але зміна температури має і лікувальний ефект. Зниження обмінного курсу гривні піднімає конкурентоспроможність української економіки, експортні позиції країни поліпшуються, імпорт стає дорожчим, а отже, посилюється конкурентоздатність і на внутрішньому ринку. Боргова проблема потребує очевидного прагматичного рішення жити по засобах.
Фундаментальною залишається проблема інвестиційного клімату. Гроші можна отримати. Один невеличкий приклад: зробити продаж ліцензій на видобуток корисних копалин у відкритому публічному режимі. Ви отримаєте не тільки пристойні гроші за доступ, але й інвестиції. Бо перепродаж за таких умов заробітку не дасть. Це лише одне рішення, а таких рішень країна потребує ой як багато.
"Соціальні ініціативи президента не мають під собою доходної основи"
- Якщо казати про бюджет (хоча документу ми ще не бачили), чи ми побачимо у 2013 році зростання економіки? Чи відчує на собі звичайний громадянин це зростання?
- Ми будемо мати незначне зростання. Чи можна при темпах зростання у 2-3% говорити про прорив у добробуті людей? Можна, якщо позичати і жити у борг. А через рік чи через п’ять? Доведеться повертати борги разом з відсотками. Зараз ми витрачаємо лише на сплату відсотків – два армійських бюджети. Це 23 млрд гривень у минулому році, хоча у 2008 році було всього 3,8 млрд гривень. Це, наголошую, лише відсотки. До того ж іде тенденція до подорожчання кредитів. Це ми зараз спостерігаємо у Греції, наприклад. Вони зменшують борги, а зашморг не слабшає. Бо позичали, скажімо, під 2%, а тепер позичають під 7-8%.
Мені важко судити про документи, яких я не бачив. Але є побоювання, що йде спроба "намалювати казкові цифри". Бо вже у бюджеті 2012 року були заплановані нереальні доходи. І його виконання уже провалене. По плану загальний фонд треба було збільшити на 19,3%, а пройшло вже вісім місяців (дві третіх року) – збільшено лише на 11%.
Маю оперативні дані за вересень – ситуація ще гірша. Приріст усього 9%. Тобто ресурсна дірка наростає.
Ті соціальні ініціативи, які запровадив президент, не мають під собою доходної основи. Схвалені ж законом відповідні витрати будуть фінансуватися за рахунок нарощування боргів.
Мене не радують спроби прийняти бюджет 2013-го року до 28 жовтня. Було б дуже добре, якби парламент не приймав бюджету, а Уряд навіть не подавав його (документ було ніби подано, але не оприлюднено, - LB.ua). Краще хай новий парламент розгляне його, навіть якщо це трапиться вже у новому році. Закон врегульовує подібну ситуацію. І трагедії в цьому немає. Значно гірше, якщо бюджет буде побудований на передвиборному популізмі.
- Проте Уряд активно рекламує свої ініціативи. Наприклад, програму доступного житла.
- Програма доступного житла не має і не мала перспектив із самого початку. З травня 300 людей залучено до цієї програми. Порахуйте, скільки має пройти століть, щоб програма зачепила кожну людину, яка потребує житла.
Ні один банк, що цінує свої гроші і гроші вкладників, не підтримає цю програму. Бо такі програми не можуть працювати на довгий строк. Візьміть реальну ставку по кредиту. Хай буде навіть 18%. Виходить, що держава має платити 15%, людина ще 3%. На мільярді кредиту державі треба платити 150 млн гривень у рік. І так 15 років – 2,25 млрд гривень. Тобто держава має виплатити у два рази більше, ніж сам кредит. Подібного роду програми зумовлені виборами.
"Мені остогид популізм"
- Для багатьох стало неочікуваним, що Ви балотуєтеся від партії "УДАР" Кличка. Як сталося, що Ви вирішили підтримати цю політсилу?
- Ми не раз зустрічалися з Віталієм Кличком. Я його давно знаю по спільній роботі, політичній у тому числі. Попри те, що він талановитий боксер, він – політик і не перший рік у політиці. По-друге, для мене важлива позиція цієї політичної сили. По-третє, імпонує поява багатьох нових облич, із якими можна вести діалог. Не скажу, що з усіх питань одразу знаходимо єдину позицію, але ми постійно в діалозі по принципових питаннях політики, економічної у тому числі. У команді сприймаються аргументи, що дозволяє виробляти правильну позицію.
- Ви ж наче в бізнес пішли...
- Я ніколи не займався бізнесом і не маю його. Я найманий працівник, який отримує заробітну плату.
- Відносини з "УкрСиббанком" не розірвали? Вони не заперечують, що Ви пішли на вибори?
- У нас дуже хороші стосунки з власниками. Але коли відбудеться те, що відбудеться 28 жовтня, треба буде приймати рішення (звільнятися, - LB.ua). Я це розумів.
- Пропозицію стосовно участі у виборах Вам зробив безпосередньо Кличко?
- Що це змінює, по суті? Я не шукав місце в парламенті.
- Чи не мали сумніву щодо співпраці з Кличком, адже у Вас уже був невдалий досвід балотування в парламент по очолюваному ним списку? Чи це було хапанням за соломинку?
- У нас не було проблем співпраці - ні тоді, ні тепер. А по-друге, соломинку куди завгодно кидайте, тільки не сюди: мені соломинки не потрібні. По-третє, наші громадяни вже визначилися щодо політичної сили Кличка.
- Чи можуть люди мистецтва і спорту бути ефективними в політиці? Марія Матіос, наприклад, за які заслуги отримала таке високе місце у списку?
- Хіба це має якесь значення – номер у списку? Мене не цікавлять номери політиків у списках. Набагато важливіше – єдність позиції і рух уперед. Мені так остогид популізм, коли країна, як ніколи, потребує чесних рішень. Країна потребує руху, а не постійного створення видимості руху.
З позиції економіста я мав би нібито говорити, що треба більше економістів. Але наше життя складається не тільки з економіки. І тут потрібні фахівці різного профілю, бо парламент приймає рішення з усіх аспектів життя. Найважливіше ж інше. Воля на зміни, рішення, що не завжди прості. Тут, як ніде, важлива позиція, воля лідера. А така воля у Віталія Кличка є.
- Якщо передбачити, що Кличко пройде в парламент і буде підтримувати законодавчі рішення Партії регіонів, якою буде Ваша позиція?
- Не треба передбачувати – "УДАР" пройде, він у парламенті! Питання лише - скільки? Думаю, що №17 нам випав недаремно, бо це мінімальний відсоток, який отримає "УДАР" на майбутніх виборах.
По-друге, коли говоримо про цінності, то не принципово, хто їх реалізовує у владі. Я не сприймаю людей, позиція яких залежить від крісла. Дуже б хотів, щоб цінності, які сповідує Кличко, сповідую я і наша команда, підтримувала будь-яка політична сила. Ми ж цінності відстоюємо, а не крісла.
На жаль, поки що з рішень, прийнятих нинішньою владою, не бачу таких, які я погоджувався б підтримати.
- Будете співпрацювати з опозицією в новому парламенті? Чи може ви образилися на них?
- Знаю багатьох людей в опозиції, з багатьма йшов пліч-о-пліч. І я не сприймаю образу в політиці, хоча, як людина, я реагую на багато речей. Так, як це роблять наші громадяни. Але в політиці не маєш права жити образою.
В опозиції є багато людей з близькими нам поглядами, тому ми будемо в діалозі постійно з тими політиками, які перебувають зараз в Об’єднаній опозиції.
- Чому такі важливі члени опозиційної команди як Філенко, Стецьків, Безсмертний не потрапили в список?
- Я не формував список. Тому питання не до мене.
- Чим відрізняються економічні підходи Тимошенко і Азарова?
- Я звик оцінювати дії. А в нинішніх умовах принципово важливим є вирішення проблем, з якими стикнулася країна. А це борг, дефіцит бюджету, курс валют, інвестиційний клімат.
Я був противником прийняття бюджету в 2009-му, і втягнення країни в борг, бо це нічого хорошого не дає. Життя у борг - це наркотик. Він створює ілюзію. Ви дали наркотик, але похмілля наступить. Все одно доведеться долати проблему, але чим пізніше – тим це важче.
Борг України на початок 2008 року складав 89 млрд грн, на 2010 —- 317 млрд. Змінився Уряд. А сьогодні вже — 497 млрд грн. боргу. Це не те змагання, яке я хотів би бачити.
Був прогрес у минулі два роки в бюджетному дефіциті. Дефіцит 2011 року складав 35,2 млрд, майже 2,7 % ВВП. Але зараз ми спостерігаємо рух у зворотньому напрямку.
Мені не просто сприймати рішення, що приймаються зараз. Наприклад, уряд каже, що має намір закрити офшор Кіпру і водночас подає закон про офшорні зони в Україні. Закон, який звільняє окремі фірми від податків за рішенням чиновника.
Платників податків ділять на сорти. Я не розумію, для чого приймався Податковий кодекс. Не зрозуміло, яку роль зіграв новий Бюджетний кодекс. А днями "зрозумів", що головною проблемою країни є створення Земельного банку. Чомусь цей закон став предметом особливої уваги уряду та парламенту.