ГлавнаяКультура

Фестивальний гід: що дивитися на 50-й «Молодості»

Цьогоріч «Молодість» відзначає 50-річчя, що хоч-не-хоч наштовхує на певне узагальнення півсторічного досвіду. За цей період кінофестиваль двічі еволюціонував. Перша еволюція — це зріст від перегляду студентських робіт кінофакультету Карпенка-Карого до фестивалю акредитованого Міжнародною федерацією асоціацій кінопродюсерів (FIAPF). Друга — зміна статусу з головної української кіноподії до однієї з головних українських кіноподій.

Певний час відчувалося, що втрачати першість було доволі боляче. Раніше більшість найочікуваніших каннських або венеційських хітів мали прем’єру на «Молодості». Останні роки частину цих фільмів вдало перехоплюють інші фестивалі, тож «Молодість» перейшла на більш нішеве кіно. Що, насправді, не стало мінусом, а навпаки, збагатило програму неймовірними експериментальними роботами — часто дебютами.

Цього року фестиваль також остаточно прийняв те, що кіноринок виріс, і поняття головної кіноподії розмилося. Про це свідчать колаборації фестивалю. Так, у рамках «Молодості» відбудеться спеціальна подія Одеського міжнародного кінофестивалю (спецпоказ «Атлантиди» Валентина Васяновича) та буде показана ціла програма робіт з Docudays UA — «Це справжнє життя. Docudays UA на «Молодості». В останній програмі можна буде подивитися на великому екрані половину національного конкурсу цьогорічного Docudays UA та декілька хітів.

Програма International Short Film
Програма International Short Film

Серед інших секцій «Молодості», створених у співпраці — Square eyes (добірка короткометражних фестивальних хітів від однойменного дистриб’ютора), «Митці-початківці» (випуск експериментальних коротишів від асоціації німецьких короткометражних та повнометражних фільмів) і «Молодість. Знову до школи» (роботи учеників Варшавської кіношколи та Єрусалимської школи кіно й телебачення Сема Шпіґеля).

Ще одна магістральна зміна, яку варто відмітити — це вектор на омолодження авдиторії. Він був взятий ще у минулому едішені, коли глядача «Молодості» представили в особі Насті, 20 років (дивіться з 57.30). Для неї вже котрий рік поспіль створюють яскраву візуальну айдентику, співпрацюють з фешн-брендами та задіюють амбасадорів (серед них цього року Наріман Алієв, Андрій Федорів, Алан Бадоєв, Аліна Паш та інші).

Як вдається збалансувати інтереси молодої авдиторії та переважно складний артхаус — знає лише «Молодість. Але якимось чином це вдається, і за декілька років однією з найцікавіших стала позаконкурсна програма експериментального кіно FORMA.

Фото: Програма International Full-length Film

Тут зібрали «Соціальну гігієну» одного з улюбленців кінофестивалю — Дені Коте (який має за цю стрічку режисерську нагорода на Берлінале у секції Encounters), марксистську вампірську комедію «Кровопивці» Юліана Радльмаєра, казку про обмін тілами «Що ми бачимо, коли дивимось у небо» Александра Коберідзе, медитативне спостереження за міським простором вздовж річки Янцзи, що у Вухані, яке номінували на найкращий документальний фільм Берлінського кінофестивалю — «Річка біжить, повертає, змиває, заміщує» Шенцзе Чжу та інші фільми.

Всі перелічені вище стрічки з програми FORMA приїхали на «Молодість» з 71-го Берлінського кінофестивалю. Звідти ж і «Невдалий трах, або шалене порно» Раду Жуде, який виграв цьогоріч «Золотого ведмедя». Це історія шкільної вчительки, порно-відео якої раптом опинилося у мережі та демонстрація реакції суспільства на цей «злив». Фільм можна подивитися у позаконкурсній секції «Фестиваль фестивалів».

Окрім секс-комедії Жуде, тут прописалися номінант на «Оскар» «Камо грядеши, Аїда?» Ясміли Жбаніч, володар п’яти венеційських нагород (серед яких найкращий дебют та спеціальна відзнака журі секції «Горизонти») «Слухай» Ани Роши, емоційна документальна історія про сучасних мауглі «Акаса, мій дім» Раду Чорнічука, яка здобула приз за найкращу операторську роботу у документальному кіно на «Санденсі» (секція світової документалістики) тощо.

Фото: Програма Documentary. «Метаморфоза птахів»

Документальне кіно на цьогорічній «Молодості» вартує окремої уваги. По-перше, з’явився цілий новий конкурс документальних дебютів. Тут не хотілося б виділяти одну чи декілька картин, а можна сміливо рекомендувати все — і неймовірний гібридний фільм «Метаморфоза птахів» Катаріни Вашконселуш, і подарунок для синефілів — «Родина Росселіні» Александр Росселіні, і переможця національного конкурсу Docudays UA «Земля Івана» Андрія Лисецького, і всі інші стрічки.

По-друге, чимало документалістики прописалося у секції «Спеціальні події». Зокрема «Відвага» Аляксєя Палуяна, присвячений протестам у Білорусі, «Куленепробивний» Тодда Чендлера, що показує величезну малодосліджену індустрію захисту від стрілянини у школах США, «Будь ласка, залишайтесь на лінії» Павела Кузуйока, де нас знайомлять з працівниками телефонних служб Східної Європи (одна з них — «Укртелеком»).

По-третє, половина програми українських прем’єр — теж доки. Зокрема це «Боксерське кіно» Дмитра Бондарчука, де з архівних кадрів вибудована кінематографічна бійка довжиною у понад сто років. Ця робота продовжує цикл монтажних фільмів Дмитра, прем’єра яких якраз відбувалася на «Молодості» — «Історія рук» та «365 днів, також відомі як рік».

Спортивну тематику серед українських прем’єр підхоплює «Пульс» Сергія Чеботаренка. Ця спортивна драма очікувалася у прокаті ще минулого року, але через пандемію не вийшла. Так само, як і фільм «Я працюю на цвинтарі» Олексія Тараненка, який змагається у міжнародному повнометражному конкурсі. Він розповідає про Сашу — менеджера фірми, яка займається встановленням пам’ятників на кладовищі.

Окремо виділю національний довгобуд у програмі «Молодості» — фільм-закриття «Егрегор» Станіслава Капралова. Цю роботу вперше презентували на ОМКФ у 2016 році з режисером Любомиром Левицьким, який пізніше покинув проєкт. Цікаво буде порівняти фінальний результат з тим масштабним містичним детективом у дусі Дена Брауна, який планував втілити режисер «Штольні».

Програма National Short Film. «Територія пустих вікон»
Програма National Short Film. «Територія пустих вікон»

Якщо ми вже говоримо про українське кіно, то неможливо оминути національний конкурс. Тут як завжди перемішані короткі метри, які репрезентують різноманіття жанрів та підходів: естетський горор «Нетерпимість» Станіслава Бітюцього сусідує з мок’юментарі Романа Бордуна «Сила і правда» присвяченому реакції влади на пандемію, а інтимна документалістика Зої Лактіонової «Територія пустих вікон» про прощання і рідне місто, що перебуває у стані війни контрастує з анімаційною русалкою з «Глибокої води» Анни Дудко та детективом Микола Засєєва «Фаза».

Дещо осторонь стоїть «20-11-7.mp4» Аліни Панасенко, який одразу змагається і в національному, і в студентському конкурсах. Він показує батька і сина, які вперше вечеряють за багато років. Заявлена тут тема сім’ї стає наріжною для повнометражного міжнародного конкурсу, де, здається, зібрані всі можливі комбінації історій про батьків і дітей, дружин та чоловіків, а також про помилки, які можуть припускатися близькі і про тепло, яке вони дають.

Програма Sunny Bunny
Програма Sunny Bunny

Відголоски родинних цінностей червоною ниткою проходять через провокативне кіно Брюса Ла Брюса «Сен-Нарцис», яке змагається у конкурсі ЛГБТК+ кіно Sunny Bunny. Ла Брюс розповідає історію того самого грецього Нарциса, який був закоханий у себе, але в новітній інтерпретації додає матір-відьму, яку герой вважав загиблою та протистояння жорстокому настоятелю чоловічого монастиря.

Ще один вартий уваги фільм з секції — «Дівчина і павук» Рамона та Сільвана Цюрхерів. Брати цьогоріч взяли нагороду ФІПРЕССІ на Берлінале та розділили режисерську нагороду у програмі Encounters з Дені Коте. Сама ж робота говорить про розставання та зміни, які розглядає в трагікомічному ключі.

Кумедне та страшне перемішується у вже традиційній програмі Опівнічній сеанс, де показують чи то дуже хороше, чи то дуже погане жанрове кіно. Насправді це парадоксальна секція, де неважливо чи сподобається вам фільм — отримані емоції залишаться з вами надовго. Так само не залежить від індивідуальних уподобань програма Король кадрів: Курт Крен. Це особливий кінематографічний досвід, коли до глядача з великого екрану промовляють експериментальні роботи, які стали предтечею естетики кліпів MTV.

Роботи Курта Крена лише частина доволі великої ретроспективи, яку цьогоріч зібрала «Молодість». Фестиваль відкривається культовою класикою Івана Миколайчука «Вавилон ХХ», яка вміщає у собі найкращі здобутки українського поетичного кіно та є вершиною кар’єри Миколайчука-режисера. Крім того покажуть «Оранжлав» Алана Бадоєва, «Звуки шуму» Ола Сімонссона і Йоганнеса Шерне-Нільсона, «Доберман» Яна Кунена, «Смерть у Венеції» Лукіно Вісконті та ще з десяток класичних робіт.

Тим, хто вже давно з «Молодістю» також варто звернути увагу на програму «Скандинавська панорама». Цьогоріч тут немає безумовних фестивальних хітів, як було колись, наприклад, з переможцем каннської секції «Особливий погляд» «Форс-мажор» Рубена Естлунда, але зібрана репрезентативна добірка якісного скандинавського кіно.

50-й Міжнародний кінофестиваль «Молодість» проходитиме з 29 травня по 6 червня.

Алекс МалишенкоАлекс Малишенко, кіножурналіст
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram