Ви працюєте в галузі культури вже понад 20 років. Чи бачите ви якісь конкретні зміни у світовій культурі загалом та, зокрема, в країнах Східної Європи (Східного партнерства)?
Так, бачу. Концепція культурних і креативних індустрій досить нова. Вона з’явилася лише років 20 тому й зараз знаходиться на піку розвитку по всьому світу. У країнах Східного партнерства вона почала набирати обертів нещодавно.
Коли у 2015 році ми запускали Програму, культуру вважали сферою, що існує за підтримки держави й охоплює такі речі, як національний балет, театри та музеї, які фінансуються Міністерством культури. Але ця точка зору вже починає змінюватися. Наприклад, у цьому році в Міністерстві культури України створили відділ із питань розвитку культурних і креативних індустрій. Азербайджан створює національну комісію з питань кінематографу для підтримки своїх креативних індустрій. Грузинський прем’єр-міністр заявив, що розвиток креативних індустрій є одним із ключових напрямів стратегії Грузії з підвищення рівня зайнятості та розвитку економіки.
Нове розуміння культури полягає в тому, що вона не є наглухо відмежованою від бізнесу.
У найближчі двадцять років розвиток штучного інтелекту спричинить зникнення виробничих професій. Роботу на заводах виконуватимуть машини, а не люди. Тому людям та економіці доведеться виявляти креативність. В успішних країнах — Естонії, Нідерландах, Великій Британії — креативні люди розробляють ідеї, які згодом втілюють у життя машини. У цьому напрямі розвивається весь світ. І цей процес не спиняється на польсько-українському кордоні — він глобальний. Отже, економічне зростання спиратиметься на інновації, інновації потребуватимуть креативності, а креативність потребуватиме спеціалістів із навичками і знаннями в різних галузях культури.
Національний балет або національний театр не зникнуть — їх і надалі частково фінансуватиме держава. Вони є у всіх країнах, однак ідеться про те, яку частину фінансування забезпечуватиме держава, а яку — аудиторія, міжгалузева співпраця з ІТ-сектором та іншими галузями чи інші інвестиції. Суть у тому, щоби замість одного джерела доходу мати декілька.
Як виміряти внесок культури до економіки?
Велика Британія ось уже 20 років публікує звіти на цю тему спільно з міжнародними консалтинговими агенціями. Згідно з останнім звітом, щогодини культурні та креативні індустрії приносять у національну економіку 11 млн євро прибутку. Минулого року Велика Британія опублікувала звіт, у якому йшлося про те, що лише музичні фестивалі залучають до країни понад два мільйони туристів, які також роблять фінансові внески в місцеву економіку, витрачаючи гроші на харчування та проживання.
За допомогою звітів нашої Програми з використанням системи індикаторів впливу культури на соціально-економічний розвиток (CDIS) ми намагаємося сформувати об’єктивне уявлення про культурний сектор в Україні. Отримані дані показують, що культура генерує приблизно 4% ВВП України. Вона також забезпечує щонайменше 3% робочих місць у країні — це більше, ніж будівельна галузь. Саме тому цей сектор слід розглядати серйозно.
Чи означає це, що культура зводиться лише до її внеску в економіку?
Ні. Це набагато ширше поняття. Крім економічних переваг, культурні ініціативи відіграють надзвичайно важливу роль у вирішенні соціальних проблем.
У Великій Британії є проблема радикалізації молодих безробітних чоловіків-мусульман. Адже їх намагаються завербувати релігійні фанатики та ІДІЛ. Для вирішення цієї проблеми відкривають творчі центри, які допомагають знову залучити молодих людей до суспільного життя. Вони отримують можливість — формально або неформально — займатися певною продуктивною діяльністю.
Подібне відбувається і в Україні. Нещодавно я побував у Харкові, де побачив дивовижний центр хіп-хопу і брейк-дансу, і не в центрі міста, а в спальному районі. Тут хлопчаки відкривають для себе щось захопливе та знайомляться їх із більш широкою культурою.
Інший приклад — громади на кордоні між Вірменією та Азербайджаном. Ці дві країни здавна конфліктують. ЄС, разом з урядами Вірменії та Азербайджану, запустив у регіоні програму миру, до якої входили мистецькі проекти, музичні фестивалі та медіа-проекти, що пропагують мир.
Ці громади може й живуть на лінії фронту, проте залишаються відкритими для миротворчих ідей і концепцій. І люди, які відвідують ці зони в рамках таких культурних проектів, повідомляють, що в них беруть участь не тільки діти, а й цілі села.
Такі ініціативи мають величезний вплив. Вони допомагають людям впоратися зі стресом, який вони переживають. Коли уникнути конфлікту не вдається, пригнічувати емоції, які він викликає, дуже шкідливо. Будь-які форми самовираження підуть на користь. Єдиний спосіб вийти з пригніченого стану — поговорити про те, що турбує, висловитися через малюнки, якимось чином поділитися своїми почуттями.
Культура — це чудовий інструмент для відродження пригнічених регіонів.
Саме тому в багатьох європейських країнах неподалік від старих промислових об’єктів можна побачити захоплюючі нові комерційні будівлі. Один із найкращих прикладів — віддалений шахтарський район Південного Уельсу.
Ми спостерігали за одним із шахтарських містечок цього регіону до внесення його до списку об’єктів ЮНЕСКО, а потім порівняли наші спостереження із ситуацією після внесення. На головній вулиці міста багато крамниць пустували, але після отримання статусу від ЮНЕСКО тут виник справжній торговий шлях із численними кафе та ресторанами. Склади переробили на квартири; заснували креативні підприємства. Саме так і можна вдихнути життя в місто, що помирає. Потрібно визначити, що саме робить місто важливим, та інвестувати в це. І люди повертатимуться до нього знову і знову.
Разом з українськими менеджерами в галузі мистецтва ми наразі працюємо над аналітичною запискою з питань розробки кодексів для українських міст. Цей документ пропонує узгоджений стандарт важливих для міста аспектів, його зовнішнього вигляду (дороговкази, освітлення, малі архітектурні форми, нові будівлі тощо). Усім містам України потрібно встановити архітектурні норми, але досі це зробили лише декілька. Наприклад, Ужгород.
Що, на вашу думку, слід змінити в українських містах?
Відповім на прикладі Харкова, тому що це справді цікаве місто. У мене склалося враження, що це дуже креативне місто з величезним потенціалом, але йому не вистачає спільних зусиль, коли фахівці працюють разом, незважаючи на розбіжності.
Саме цим пострадянські країни відрізняються від країн ЄС. У ЄС конкуруючі організації часто працюють разом. Наприклад, ліві і праві журналісти можуть працювати спільно як єдина злагоджена команда. Панамські документи з’явилися в результаті тісної співпраці лівих і правих журналістів з усього світу. Коли змінюють законодавство про мовлення, усі засоби масової інформації згуртовуються. А тут усі сидять по своїх кутках і не довіряють один одному.
У Харкові понад 13 різних театрів. Усі вони працюють незалежно один від одного і вважають один одного суперниками, хоча й пропонують різні продукти і враження. Вони просто не співпрацюють, і я вважаю це їхнім основним недоліком. Якби вони працювали разом, то змогли би збільшити свій потенціал.
Увесь Харків просякнутий футуризмом. У цьому місті був відкритий перший кінотеатр у Радянському Союзі (який і досі працює). Це один із головних хіп-хоп центрів усієї Європи. Тільки в Харкові можна отримати вищу освіту із сучасного мистецтва. Тут є велика художня галерея сучасного мистецтва й перший у країні центр промислового дизайну при ХудПромі, а також перший зразок сучасної української архітектури (Харківська державна академія дизайну й мистецтв). Держпром — друга найзначніша будівля в стилі конструктивізму у світі після Баугаусу в Дессау. Західноєвропейське місто просувало б такі активи через співпрацю.
Харків є містом майбутнього, але наразі людям не вистачає довіри, не вистачає лідерства. А найприкріше те, що вони чекають якогось ідеального моменту, коли в суспільстві зникнуть проблемі, усе буде чесно, і буде багато грошей. Такий день ніколи не настане. Тож моя порада — просто почати зараз, подолати свої розбіжності та будувати своє майбутнє.
Митцям слід об’єднати зусилля й перетворити Харків на культурний і туристичний центр. У місті вже панує розмаїття культур. Тут навчаються студенти з Африки та Китаю. Харків — місто світового значення. Торік я бачив будівлю палацу «Україна» в Києві, повністю вкриту величезною рекламою міста Батумі. Чому б так агресивно не рекламувати в Києві Харків?
Можете назвати ще якісь перешкоди розвитку культурного сектору України?
У вас і досі пострадянська структура суспільства. У радянській моделі партія контролювала творчість, розподіл і збут. Це створювало помилкове враження, що творчі люди відділені від суспільства. Вони або наркомани, або неймовірно цінні та існують поза економічним ланцюжком. У Європі ми не поділяємо цю точку зору. Тут кожен — від Паваротті до Пікассо — є частиною ланцюжка створення економічної цінності.
Міністерствам у ХХІ сторіччі слід зосереджуватися не на виплаті заробітної плати співробітникам театру, а на розробці, підтримці та просуванні української продукції, консультуванні компаній із питань експорту, введенні податкових пільг.
Багато європейських міністерств зосереджені саме на цих аспектах.
Що порекомендуєте людям, які хочуть працювати у сфері культури?
Передусім, отримати базові навички. Перед тим, як приступити до розробки креативних проектів або використання інноваційних підходів, переконайтеся, що знаєте, як складати бюджет, керувати проектом, просувати його й розподіляти повноваження в межах своєї команди. Мати навички, демонструвати професіоналізм і керувати людьми належним чином. Це основне.
Що ж до креативної складової, я думаю, що креативним може й мусить бути кожен. Це єдиний спосіб вижити в майбутньому, навіть якщо ви бухгалтер або поліцейський. Без креативності нас усіх замінять машинами.
Які матеріали порадите новачкам у сфері управління культурою?
Книга Девіда Перріша з креативної економіки «Футболки й костюми» («T-Shirts and Suits») навчає менеджменту на основі історій реальних людей, які працюють у креативних галузях.
Наша програма передбачає семінари для культурних лідерів, які допоможуть їм реалізувати свій потенціал. Багато інших корисних порад, онлайн-курсів і відкритих конкурсів можна знайти на нашому сайті.