Серед авторів фільмів третьої серії – майстер тонкої психологічної драми Ігорь Мінаєв, представниця абхазької поетичної кіношколи Ада Квірая, яка кіноосвіту отримувала в Києві, режисер історично-патріотичних епіків Олесь Янчук цього разу з камерною історією, продюсер і телевізійник Олександр Роднянський, який розпочинав свою кар’єру як документаліст. А також російський режисер Владімір Кучінскій і оператор Олександр Шумович, які зняли візуально і формально вишукану замальовку з життя.
Ці рідкісні фільми, які навіть не завжди можна зустріти у фільмографіях режисерів, займають важливе місце у творчій біографії їх авторів, демонструють, як формувався їх кінематографічний почерк, разом із тим, дуже влучно передають загальний настрій епохи.
У 80-х роках уже частково привідкривається «залізна завіса» і радянські митці отримують доступ до величезного об’єму західної культури ХХ століття. За короткий час вони намагаються «одомашнити» це розмаїття форм, тем і жанрів.
Кінематографісти роблять спроби вписати свої роботи в європейський контекст, разом із тим відрефлексувавши тогочасну їм дійсність. Вони не тільки вдаються до формальних пошуків й експериментів, але й ставлять екзистенційні й гострі соціальні питання.
Як і фільми французької «нової хвилі», радянські 80-ті вивели на екран героя-аутсайдера, маленьку людину, яка перебуває в душевному сум’ятті й постійних пошуках сенсу буття. Герої цих стрічок намагаються віднайти якусь тверду опору й осмисленість: у стосунках з випадковими незнайомцями («Два пуделі», «Випадок у ресторані»), в законах світу природи («Водозабір»), в чіткій соціальній структурі і намаганні зробити все правильно («Вирішальний вік») і врешті-решт в епатажній поведінці і юродивстві («Срібна далина»).
Відчувається, що привид майбутніх змін уже блукає просторами радянського кінематографу. Героям фільмів тісно в рамках тогочасних соціальних умовностей і в замкнених просторах, вони шукають вихід у великий світ. Так само, як і кінематографістам стає тісно в межах «правильних» тем і реалізму, позбавленого зв’язку з життям.
«Вирішальний вік», 10 хв.
Київнаукфільм, 1983
Режисер Олександр Роднянський (продюсер «9 рота», «Пітер ФМ», «Левіафан» та інші)
Сценарист І. Максімов
Оператори І. Іванов, М. Кретов
Ця десятихвилинна стрічка документує, як у харківському дитячому садку ентузіасти-вихователі створюють умови для кращого розвитку творчих здібностей у дітей. Фільм цікавий не тільки педагогічними порадами, але й задокументованими деталями радянської повсякденності. Меблі, одяг, іграшки, навіть голоси і зачіски виховательок нагадують «народженим в СССР» їх власне дитинство й викликають непереборне бажання зазирнути у свій дитячий фотоальбом. Режисер фільму – засновник одного з провідних телевізійних каналів, а зараз відомий продюсер, який працює здебільшого в Голлівуді – розпочинав свою кар’єру як документаліст на студії «Київнаукфільм». Його фільми були відзначені призами міжнародних фестивалів. «Вирішальний вік» - дипломна робота Олександра Роднянського.
«Випадок у ресторані», 17 хв.
Одеська кіностудія, 1984
Режисер Олесь Янчук («Непідкорений», «Залізна сотня»)
Оператор Валерій Чумак
В ролях: Михайло Кокшенов («Девчата», «Золоте теля», «Спортлото-82», «Гараж», «Білі роси», «Женя, Женечка і Катюша»), Ернст Романов («Собака на сіні», «Декілька днів з життя Обломова»)
Дія фільму розгортається в дорогому ресторані, куди колишній вчитель малювання (Ернст Романов), приходить час від часу послухати юну співачку і залишити свою і так невелику пенсію. За чаркою коньяку в нього зав’язується розмова з молодим бригадиром з Уралу (Міхаіл Кокшенов). Діалог представників двох різних світів й епох закінчується тим, що герої вирішують їхати в Сибір. Фільм, сповнений сумних роздумів про змарновані роки, прихід нових «господарів життя» і зміну поколінь, водночас іронізує над побутом і бюрократією пізньорадянської доби.
«Водозабір», 16 хв.
Київський інститут ім. Карпенка-Карого, 1987
Режисер Ада Квірая («Анарха», «Дівчина на шарі. Втілення»)
Оператор Вернигора В.
В ролях: Баха Бекаурі, Сата Агухаа
Ручна камера проводить глядача закапелками абхазького міста, що стоїть на узбережжі моря, аж до кімнати та ліжка головного героя. Йому вже час іти на роботу і він з рушницею за спиною вирушає за межі міста, до невеличкої хатини лісника. Вдень він дбає про тишу і порядок у цих диких краях, слухає шепіт ріки, блукає гущавинами лісу, підставляє обличчя променям сонця... Якось вночі його увагу привертає стогін вовчиці, що потрапила у капкан. Чоловік рятує її, вона віддячує йому за послугу. Але неочікувано людські закони починають конфліктувати з законами природи. Фільм-притча, з її алегоризмом, рефлексією над природою людини і вишуканою візуальною поетикою, продовжує традицію грузинської школи поетичного кіно, найяскравішим представником якої був Тенґіз Абуладзе.
«Срібна далина», 29 хв.
Мосфільм, 1978
Режисер Ігор Мінаєв («Холодний березень», «Перший поверх», «Повінь», «Місячні галявини»)
Сценарист Едуард Володарський
Оператори Владімір Панков, Віктор Кабаченко
Композитор Володимир Губа
В ролях: Лілія Огієнко, Боріс Нєвзоров, Микола Токарь
В центрі сюжету вродлива, але самотня жінка Катерина (Лілія Огієнко). Вона з дочкою живе в сільській хаті без чоловіка. Одного зимового дня в дім до неї проситься сімейна пара, яка везе важко хвору дочку на лікування. В цей самий час біля її двору з танцями й піснями проходить весілля – це одружується на іншій її коханий чоловік. Режисер майстерно виводить психологічний портрет Катерини через нашарування різних емоцій – від співчуття до люті, від кохання до ненависті та врешті-решт примирення. Віртуозно зіграна історія, з епізодами, які перетікають з одного в інший, філігранно вибудуваними мізансценами, до того ж знята талановитою командою операторів (Панков, Кабаченко), яка згодом працюватиме разом над «Астенічним синдромом» Кіри Муратової. За тематикою і рясно використаними фольклорними елементами «Срібну далину» можна назвати найбільш українським фільмом Ігоря Мінаєва, який зараз живе і працює у Франції.
«Два пуделі», 27 хв.
Київський інститут ім. Карпенка-Карого, 1981
Режисер Володимир Кучинський
Оператор Олександр Шумович
В ролях: Борис Сморчков («Москва сльозам не вірить»), Олена Соловей («Вам і не снилося», «Шукайте жінку»), Дмитро Харатьян («Гардемарини, вперед!», «Серця трьох», «Королева Марго»)
Під час прогулянки осіннім парком знайомляться два пуделі, а разом з ними і їх господарі (Єлєна Соловєй, Боріс Сморчков). Їх невимушені розмови перериває тільки тенісист у виконанні юного Дмітрія Харатьяна. З перших хвилин фільму прозорою цитатою з «Фотозбільшення» Антоніоні глядачеві дають зрозуміти, що він потрапляє у світ кінематографічних умовностей. Це світ чорно-білих протилежностей, де дія розгортається неквапливо, немов шахова партія, де слова і речі означають більше, ніж це може здається на перший погляд. Можливо, тому фінальні кадри вікон панельних будинків сприймаються не як повернення додому, а як закінчення захоплюючої гри.
***
"Великі короткі метри. Vol. 3, 1980-ті" виходить в прокат з 28 травня у вибраних кінотеатрах Києва, Черкас, Запоріжжя, Одеси, Львова та Чернівців. Деталі - на сторінці події у Facebook.
Джерело тексту: Національний центр Довженко.