ГлавнаяБлогиБлог Юрія Лагутова

Хворі на «нікчемність»

Проект невідкладного Закону про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства, ініційований Володимиром Зеленським, прямим текстом називає нікчемним Рішення Конституційного Суду від 27 жовтня 2020 року щодо окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» та Кримінального кодексу. Думаю, навіть Андрій Богдан не порадив би гарантові застосовувати настільки небездоганну з юридичної точки зору термінологію. 

Фото: EPA/UPG

У статті 1 вищевказаного законопроекту наголошується, що згадане Рішення «не створює правових наслідків». При цьому їх виникнення одразу ж стало очевидним для всієї України та за її межами. Аби Володимиру Олександровичу було зрозуміліше, наведу приклад Будапештського меморандуму про здачу нашою державою своєї ядерної зброї нинішньому агресору. От він насправді є нікчемним міжнародним документом по факту. Тобто його наявність жодним чином не впливає на порушника територіальної цілісності України. Тут і запитання від Президента не зарадять.

Та й взагалі, про яке право можна говорити у нас, де безвідмовно працює лише «закон дишла». Повертати куди треба допомагає його величність Хабар. До речі, з усіх сучасних слов’янських мов це слово у значенні грошей або інших цінностей, що дають посадовцеві за сприяння при вирішенні якоїсь справи, є тільки в українській. Натомість у глибоке середньовіччя Хабаром називали людину за її вдачу, зокрема, виграші в кулачних боях (див. роман «Бусурман» Івана Лажечникова).

Суто українська понятійна битва вирує і сьогодні. Тож не варто нам тепер вельми дивуватися переродженню громіздкої розгалуженої системи спеціальних органів у провідного гравця вітчизняної силової забави – «боротьби з корупцією», бо це дійсно корисно та вигідно для її учасників. Одним словом – «хабарно», як сказали б далекі предки.

Тому я не можу виключати припущення, що десятиріччя європейського перевиховання України не дають відчутних результатів саме через отакі «генетичні коди». Євросоюз, як порівняно усталена єдина спільнота, прагне будувати відносини з нами навколо тих питань, у яких він має перевагу. Його політика стосовно України заснована на механістичній проекції власних норм і стандартів, котрі набувають спотворених форм, переломлюючись крізь українську «призму». З огляду на це ЄС досі не готовий генерувати чітку та однозначну перспективу для нашої держави.

Теперішня конституційна криза знову нагадує про споконвічну Україну з її невиліковними інфантильними хворобами. Безглуздо боротися з окремими суддями, вважаючи «нікчемними» виключно їх. Такого ж самого епітету заслуговують автори скасованих норм, написаних раніше як курка лапою, і «зелені» прибічники перезавантаження всього довкола. Ми вже побачили рівень останніх. А яким підходящим словом назвати явку виборців 25 жовтня 2020 року? Усе взаємопов’язане. Величні народи не породжують нікчемної влади.

Юрій Лагутов Юрій Лагутов , Директор Центру суспільного розвитку «ІНТЕР-АКЦІЯ»
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram