Україна, звісно, не США, проте саме нам не завадить повчитися здатності виправляти власні електоральні помилки. З Володимиром Зеленським ми стали чи не найбільшими рекордсменами у світі за глибиною падіння до безодні огульного нігілізму щодо самого інституту держави. При цьому, на відміну від стратегічного партнера, у нас відсутні свої усталені світоглядні національні засади та не сформовані беззаперечно позитивні управлінські практики, до яких можна було б покаянно прихилитися, досхочу награвшись з «клоуном».
Дійсно, поки що українці, як ті дітлахи із останнього новорічного президентського відео. Але перед ними зовсім не мудрий наставник типу Джо Байдена, а таке ж саме «політичне маля». Тому доведеться розумнішати самотужки, аналізуючи для прикладу теперішні заокеанські тенденції. Перш за все стали очевидними руйнівні наслідки маніпуляторської суспільної комунікації. Пустопорожній за своєю суттю безвідповідальний демагог, раптово піднесений на вершину влади хвилею народної ейфорії, апріорі не володіє конструктивними політичними інструментами. Відтак, йому тільки лишається постійно «прокачувати» маси, даючи їм хибні установки.
Основною ознакою рішень подібного керманича стає їх цілковита неадекватність в реальній ситуації. Вона зростає у геометричній прогресії через перманентну кадрову чехарду, якою прикривається особиста некомпетентність навіть в азах державного управління. Хвороблива ж самозакоханість перешкоджає формуванню сильного технократичного уряду. Одночасна позірна критика всього «старого» призводить до колапсу навіть елементарних функцій держави.
Якщо позасистемний Президент України вправляється лише на наших шиях, то Дональд Трамп поширив своє специфічне бачення величі Америки ще й на міжнародні відносини. Ініційоване ним войовниче розбалансування ряду колективних угод явно не посприяло поступу людства останніми роками. Коротше кажучи, його несумісність із займаною посадою виявилася настільки кричущою, що за прозріння виборців США вболівав ледь не увесь прогресивний світ. І воно не забарилося: феноменальна явка, переконлива перемога авторитетного опонента! Як міг би виразитися по-стадіонному красномовний Володимир Зеленський, це був остаточний і безапеляційний «вирок».
Тепер американці пильніше плекатимуть їхню систему, благо вона у них є. Чи врахують капітолійські висновки українці? Маємо надію на прискорене засвоєння показових дистанційних уроків. Ну, а нинішньому господарю першого кабінету Банкової на прощання варто подякувати за те, що вже своїм перебуванням там він дохідливо пояснив кожному, чого саме не треба більше «робити разом» на виборчих дільницях.