Україна стала сировинним придатком Європи і не є економічно-незалежною. Потенціал нашої старої моделі розвитку вичерпаний. Структура економіки є неефективною, якість життя людей дуже низькою по європейським міркам.
Головна проблема нашої економіки – її якісна деградація. Якщо нічого не зміниться, ми просто так не вийдемо з цієї економічної кризи і будемо далі економічно деградувати. Тому що попали не в циклічну, а в структурну кризу. Це характерно саме для України.
Далі, наша економіка є сировинною, а ціни на світовому ринку на метал і зерно падають і зростати не планують, тому на сьогодні ми повинні повністю перебудувати економіку та свої пріоритети розвитку. Навіть якщо і почнеться ріст на сировинних ринках, нас це не повинно задовольняти. Тому що при діючій структурі економіки, навіть при рості цін на метал і зерно це не веде до розвитку внутрішнього ринку і виробництва, а до зростання імпорту, погіршення торгівельного балансу, збільшення навантаження на бюджет і накопичення боргів. Коли я чую, як наші міністри говорять про ріст ВВП 2-4 % у рік – мені стає сумно. Тому що при таких темпах ми відстанемо назавжди від провідних європейских держав.
У зв’язку з цим потрібні системні зміни практично в усіх гагузях держави та державного управління. Кожен день відкладання реформ лише ускладнює положення України на світовій арені. Але нашою ключою реформою є не податкова реформа, освітня чи медична. Важливою реформою є реформа системи державного управління. Не зробивши її успішною, не ліквідувавши стару партійно-номенклатурну структуру радянського зразка, ми не зробимо інші реформи успішними. Кадри вирішують усе. Ми почали її робити, але процес адміністративної реформи та децентралізації знову зупинився.
Як результат, ми займаємо самі низькі показники в рейтингах ефективності державного управління серед країн світу та маємо провали практично по всіх напрямках реформування держави. А підняття цін на газ чи тепло, запровадження дотацій – я не вважаю реформами, якими потрібно пишатися. Патрульна поліція – так, це реформа, але цього теж замало. І якщо не зміняться інші складові системи державного управління, то правоохоронна система досить скоро перетвориться на систему попередників. .
За останні два роки, ми не досягли успіху по проведенню реформ, по одній причині: не можуть самі міністерства себе трансформувати! Тому, потрібно створювати окрему державну структуру, як в Грузіі – «Міністерство по координаціі економічних реформ». Каха Бендукідзе, який очолював в свій час це міністерство, називали бульдозером економічних реформ. При Бендукідзе в 2004 – 2007 рр Грузію згідно доповіді Світового банку назвали найреформованішою країною в світі. Нам також потрібна така людина з таким підходом.
І на завершення, хотілося б зазначити, що не буває успішних реформ, росту ВВП двозначними цифрами без стратегії розвитку держави. У нас вона просто відсутня. Тому і маємо такі низькі показники розвитку.
У зв’язку з цим, на порядку денному в Україні стоять питання щодо розробки стратегії соціально-економічного розвитку держави на довгостроковий період до 2050 року; на середньостроковий період – до 2030 року та короткостроковий період - до 2020 року. Головна ціль такої стратегії реформ (про які хотілось би сказати через 5 років, як найшвидший курс радикальних перетворень в історії сучасності) – глибока модернізація, як держави так і економіки та суспільства, перехід до інвестиційно-інноваційного типу економічного розвитку та забезпення переходу нашої держави із «третього дивізіону до першого» протягом наступних 20 років.