Карантин змінив режим роботи багатьох українців, не оминув і народних депутатів: у квітні цього року набув чинності закон № 539-ІХ про роботу Комітетів ВРУ у режимі відеоконференції. Відповідно до закону, голосування народні депутати можуть проводити засідання комітетів в онлайн-режимі, проте голосування здійснюється членами комітету особисто і відкрито шляхом підняття рук і вираження своєї позиції «за», «проти» або «утримався». Пленарні засідання ВРУ проводяться в звичному режимі. Проте онлайн, чи офлайн, але прогули все одно залишаються прогулами.
Згідно інформації Комітету виборців України, протягом першого року роботи народні депутати від фракції «Слуга Народу» в середньому відвідали 78% засідань парламенту. Показники «Європейської солідарності» та «Голосу» 75% та 72% відповідно. Далі йдуть фракції «Опозиційної платформи - За життя» та ВО «Батьківщина» з відвідуваннями на рівні 62% та 61% відповідно.
На сайті ВРУ можна ознайомитися зі статистикою голосувань народних депутатів у сесійній залі: хто і скільки разів голосував, скільки засідань був відсутній. Станом на 06 листопада 2020 є чотири народних депутатів, які протягом всієї каденції продемонстрували волевиявлення менше ніж в 10% від загальної кількості голосувань. Загалом 46 парламентарів голосували менше ніж в половині всіх голосувань, разом з тим 70 народних обранців демонструють статистику – понад 90% участі в голосуваннях.
З 1 листопада 2019 року набув чинності закон №1035-2 щодо припинення відшкодування народному депутату України витрат, пов'язаних з виконанням депутатських повноважень, у разі неучасті без поважних причин у голосуваннях на пленарних засіданнях Верховної Ради або пропуску засідань парламентських комітетів.
За інформацією Апарату Верховної Ради України, 11 народних депутатів не брали участі у понад 50% засідань парламентських комітетів, до складу яких обрані, без поважних причин. Ця статистика ведеться з 1 листопада 2019 року, після набуття чиннсоті закону та відповідно до розпорядження Голови Верховної Ради України від 03 грудня 2019 року № 1240-к «Про порядок обліку робочого часу та здійснення виплат, передбачених статями 32 і 33 Закону України «Про статус народного депутата України» й рішення Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України.
Народні депутати України, які з 1 листопада 2019 року без поважної причини не брали участь у більш як 50% засідань Комітетів ВРУ, до складу яких були обрані
Відповідний законопроєкт №1035-2 був ухвалений парламентом ХІ скликання і набув чинності 1 листопада 2019 року. Припинення відшкодування народному депутату України витрат, пов'язаних з виконанням депутатських повноважень, у разі неучасті без поважних причин протягом місяця у більш ніж 30% голосувань або у понад 50% засіданнях комітету, до якого обрані. Це є важливим першим кроком до підвищення дисциплінованості не лише депутатів, а й використання фінансових коштів на утримання недисциплінованих народних обранців.
Апарат ВРУ підрахував, що за рахунок «прогульників» утворилась економія коштів обсягом понад 24,4 млн грн, зокрема:
- В листопаді-грудні 2019 року – 3 005 436 грн;
- В січні-серпні 2020 року – 21 402 839 грн.
В бюджеті-2021 цих коштів вистачило б на наукову діяльність у сфері соцполітики чи у сфері розвитку молоді та спорту...
Разом з тим причини, через які народні депутати не відвідують сесійну залу чи засідання комітетів, бувають дійсно поважними. Наприклад, якщо обранець тимчасово непрацездатний, чи виконує доручення керівництва парламенту, чи бере участь у заходах, що здійснюються у межах роботи постійних делегацій, що також є складовою роботи народного депутата. Щоб урегулювати ці питання було ухвалено законопроєкт №3642, де уточнюється перелік поважних причин відсутності народного депутата України на пленарному засіданні Верховної Ради України, а також на засіданні комітету Верховної Ради України, до складу якого він входить. Серед таких причин: виконання народним депутатом доручень Верховної Ради України, комітету або спікера; відрядження, участь у заходах, що здійснюються у межах роботи постійних делегацій; тимчасова непрацездатність; отримання послуг у сфері охорони здоров’я (згідно з медичним висновком); відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка у зв'язку з народженням дитини, відпустка для догляду за дитиною, відпустка у зв'язку з одруженням, відпустка у зв'язку із смертю рідних, інші обставини, коли згідно з законодавством працівнику надається відпустка; документально підтверджені транспортні перешкоди. Такі ж підстави визначено і для членів Комітету. Це важливий другий крок для ефективного управління не лише присутністю, але й відсутністю депутатів.
Наступне – третій крок – це покарання кнопкодавів чи піаністів, які звикли тиснути кнопки за себе та товаришів. Як свідчить інформація руху «Чесно», протягом голосувань Верховної Ради України VIII скликання у 2017 році 73 народні депутати кнопкодавили 265 разів, а у 2018 — вже 140 парламентарів натискали «чужі» кнопки аж 1 270 разів!
Ситуація змінилася після ухвалення закону № 404-IX щодо забезпечення особистого голосування народними депутатами на пленарних засіданнях парламенту, який набув чинності з 16 січня 2020 року. Він вводить кримінальну відповідальність за умисне голосування парламентарієм на пленарному засіданні ВРУ замість іншого народного депутата та передбачає штраф за кнопкодавство у розмірі 51-85 тис. грн. З того часу рух «Чесно» відзначив лише чотирьох парламентарів-мажоритарників, які кнопкодавили 6 разів.
Четвертий крок. Ще 30 серпня 2019 року Президент України Володимир Зеленський запропонував парламенту скоротити конституційний склад ВРУ з 450 до 300 народних депутатів. Конституційний суд України, проаналізувавши президентський законопроєкт №1017, визнав його конституційним, а в лютому 2020 році документ був ухвалений парламентом у першому читанні. Якщо документ буде ухвалено в другому читанні (що можливо вже на найближчій сесії), то парламент наступного скликання буде у складі лише 300 обранців.
До прикладу, у Норвегії — 169 депутатів, у Фінляндії — 200, у Швеції — 349.
Франція, яка за територією співмірна з Україною, має більше населення та інші парламентські традиції. У двопалатний парламент французи обирають 925 депутатів. Схожа ситуація і в Італії, де обирають 945 парламентарів.
Проте наразі в цих країнах закликають до скорочення кількості парламентарів. Зокрема, зменшити парламент на третину, щоб зробити роботу законодавчої влади більш ефективною, пропонує президент Франції Емманюель Макрон.
У вересні цього року більшість італійців на референдумі проголосували за урізання кількості місць в Палаті депутатів з 630 до 400, а в Сенаті — з 315 до 200 осіб. Рішення вже схвалив парламент Італії. Реформа набуде чинності під час наступних виборів у 2023 році. За попередніми даними оптимізація парламенту заощадить цій країні 1 млрд євро за 10 років.
Підвищення ефективності та якості законотворчої роботи – важливий п’ятий крок. Як свідчить Комітет виборців України, наш парламент є абсолютним лідером серед європейських держав за кількістю зареєстрованих законопроєктів. В середньому протягом року українські парламентарі ініціюють 1,8 тис. проєктів законів. Для порівняння: в Португалії ця цифра становить 115 законопроєктів, Бельгії — 227, Фінляндії — 257, Франції — 337, Італії — 644. Цікаво, що лише 12% законопроєктів у ВРУ VIII скликання стали законами.
У боротьбі за якість законотворчого процесу в квітні 2020 року парламент вже зробив перший крок — ухвалив законопроєкт №1043 «Про внесення змін до регламенту Верховної Ради України щодо протидії зловживанням прав народних депутатів у ході законодавчої процедури». Документ унеможливлює затягування строків ухвалення законів через внесення з боку депутатів великої кількості поправок.
Є позитивні зрушення щодо покращення якості законопроєктів. В жовтні у ВРУ зареєстровано законопроєкт №4284 «Про дерадянізацію законодавства України», який пропонує прибрати законодавчий спам часів СРСР, а це майже 1500 законодавчих актів. За даними ради Лабораторії законодавчих ініціатив, у Верховній Раді України ІХ скликання кількість законопроєктів, які називають «законодавчим спамом», у перший рік роботи вже зменшилася на третину. Разом з тим суттєво зросла частка законопроєктів, що ухвалювалися в другому читанні: з 38% під час роботи парламенту восьмого скликання — до 74% у дев'ятому скликанні.