Українська делегація була однією з найактивніших під час нещодавньої зимової сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), що тривала 24-28 січня у Страсбурзі. Одна з найгостріших тем — «Припинення насильницьких зникнень на території Ради Європи».
Тема насильницьких зникнень актуальна не лише для України, але й Білорусі, Азербайджану, Кіпру, Хорватії, Косово, Боснії та Герцеговини, РФ (регіону Північного Кавказу).
За даними Національної поліції України, протягом 2014-2021 років розпочато 12449 кримінальних проваджень за фактами безвісного зникнення та незаконного позбавлення волі 13495 осіб, зокрема 1136 військовослужбовців. Так, впродовж цих років оголошено у розшук 810 осіб, зниклих безвісти на території проведення операції Об’єднаних сил. У 2016 році – 102 особи, у 2017-му – 48, у 2018-му – 369, у 2019-му – 107, у 2020-му – 124, 2021-му – 60. Також оголошено в розшук 90 осіб, зниклих безвісти на території Автономної Республіки Крим після анексії півострова. Зокрема у 2014 році – 52 особи, у 2015-му – 5, у 2016-му – 7, у 2017-му – 6, у 2018-му – 14, у 2019-му – 2, у 2020 – 4 особи. Здебільшого зниклі кримські татари відстоювали у Криму проукраїнську позицію. Російська окупаційна адміністрація не проводить ефективного розслідування, і є докази на користь причетності державних органів РФ або підконтрольних організацій до насильницьких зникнень.
Україна неодноразово підтверджувала готовність практично реалізовувати домовленості щодо пошуку та звільнення осіб, незаконно позбавлених волі на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей внаслідок збройної агресії РФ. Це питання постійно опрацьовується в рамках роботи гуманітарної підгрупи Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на Донбасі.
Завдяки домовленостям ТКГ, з початку збройної агресії РФ на сході України звільнено 1768 незаконно позбавлених волі і становлено місцезнаходження 1693 громадян. У 2021 році, за даними Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, 140 особам було виплачено по 100 тис. грн в інтересах незаконно ув’язнених окупаційною адміністрацією та/або органами влади РФ українських громадян.
Україна демонструє відкритість та готовність до вироблення прийнятного механізму ідентифікації та передачі останків зниклих безвісти родичам: поступово створюється база даних ДНК, генотипів встановлених останків, а цього року очікується початок повноцінного функціонування ДНК-лабораторії у Донецьку, наданої місту у якості гуманітарної допомоги. Наразі попередньо віднайдені на тимчасово окупованій території Донбасу 26 місць поховань неустановлених осіб.
На міжнародному рівні Україна бореться з явищем насильницького зникнення, подаючи позови до Міжнародного Суду ООН та Європейського суду з прав людини, а у 2015 році приєднавшись до Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень (CED).
У 2018-му було ухвалено Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», що дав визначення цьому злочину та унормував процедуру розшуку зниклих осіб. У 2020-му Президент України підписав Указ «Про заходи щодо захисту прав та інтересів осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, жертв насильницьких зникнень, членів їх сімей», на виконання якого Кабінетом Міністрів України у травні 2021 року розроблено та затверджено Комплексний план щодо забезпечення захисту прав та інтересів жертв насильницьких зникнень та членів їх сімей.
У січні 2022 року парламент ухвалив законопроєкт №6104 «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей», що посилив захист заручників-військовослужбовців, цивільних заручників та політичних в'язнів тощо. Кабінет Міністрів України виступив ініціатором законопроєктів, які в майбутньому повинні збільшити ефективність діяльності Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин та унормувати функціонування Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Україна готова практично виконувати домовленості у контексті пошуку та встановлення долі зниклих безвісти на окупованих територіях Донбасу та Криму. На січневій сесії ПАРЄ було ухвалено Резолюцію 2425 «Припинення насильницьких зникнень на території Ради Європи» («Ending enforced disappearances on the territory of the Council of Europe»), до якої українська делегація подала шість поправок й усі вони були підтверджені. Зокрема мова йде про:
• Доповнення переліку резолюцій, на які посилається Асамблея щодо проблеми насильницьких зникнень в Європі, резолюціями щодо України: резолюція 2132 (2016) «Особи, які зникли під час конфлікту в Україні»; резолюція 2133 (2016) «Політичні наслідки російської агресії в Україні»; резолюція 2198 (2018) «Засоби правового захисту від порушень прав людини на українських територіях, непідконтрольних українській владі»; рекомендація 2119 (2018) «Гуманітарні наслідки війни в Україні».
• Асамблея висловила стурбованість у зв’язку з незрозумілою долею та місцем перебування жертв насильницьких зникнень на території Російської Федерації та окупованих РФ територіях Донбасу та Криму. Попри опір поправка була ухвалена.
• Доповнено визначення злочину насильницьких зникнень фразою «відповідно до Конвенції ООН про насильницькі зникнення». Учасником Конвенції є Україна та інші демократичні держави.
• Закликали держави-члени Ради Європи до збільшення строку давності злочинів насильницьких зникнень пропорційно їх тяжкості та запровадили санкції проти державних органів, підконтрольних державі груп та осіб, причетних до справ про насильницьке зникнення або які перешкоджають ефективному розслідуванню таких випадків.
Сподіваємось, що це допоможе повернути всіх зниклих додому та уникнути такого ганебного явища, як насильницькі зникнення, у майбутньому.