Вплив на справу в обмін на посаду в Монако
Справа про корупцію з’явилася на столі суддів завдяки збігу. У 2013 році слідчі поставили на прослуховування номер тоді вже колишнього президента Саркозі в рамках розслідування незаконного фінансування його виборчої кампанії 2007 року грошима лівійського режиму. Швидко стало зрозуміло, що Саркозі використовував окрему сім-карту для спілкування зі своїм адвокатом Тієррі Ерцоґом.
Прослуховування цих розмов навело слідчих на зовсім інші “грішки” експрезидента. Той жваво обговорював з Ерцоґом важелі впливу на касаційний суд, де на той момент розглядалася ще одна справа проти колишнього глави держави (намагання витягти незаконним способом гроші на свою передвиборну кампанію в серйозно хворої літньої спадкоємиці імперії “Лореаль” Ліліан Беттанкур). Здавалося б, розмовляти з адвокатом можна про що завгодно, провини в цьому немає. Однак до гри долучився третій учасник – адвокат касаційного суду Жильбер Азібер, який висловив готовність допомогти експрезиденту отримати доступ до інформації про перебіг його справи та навіть вплинути на неї в обмін на “послугу”. Як потім дізналися слідчі, під “послугою” малася на увазі обіцянка допомогти Азіберу отримати посаду в Монако.
Згодом стало зрозуміло, що Саркозі дізнався про прослуховування своєї сімки, адже розмови про Монако і касаційний суд різко згорнули. Посаду Азібер так і не отримав, а у справі про Беттанкур так і не знайшлося достатньо доказів проти Саркозі. Попри це, реальний тюремний термін в один рік отримали усі троє – як Саркозі, так і Ерцоґ з Азібером, після того як прокуратура визнала їхні наміри "корупційним пактом". Саркозі і його захист мають намір подати апеляцію, спираючись на те, що вердикт занадто суворий, враховуючи, що “обмін послугами” так і не був реалізований. Втім за французьким законодавством, самого наміру використати своє службове становище для організації корупційних схем, аби вплинути на перебіг судочинства, достатньо для покарання.
Від зірок до тернів
Ніколя Саркозі був президентом Франції впродовж однієї каденції – з 2007 по 2012 рік. Хоча після цього він не обіймав жодну виборну посаду, з політичного життя експрезидент не зник. У 2017 Саркозі спробував улаштувати реванш і повернутися до влади, однак "пролетів" ще на етапі праймеріз, у яких "Республіканці" обрали своїм кандидатом Франсуа Фійона (який, до слова, теж не дуже дружить із правосуддям).
Попри фіаско Саркозі, його виступи на з’їздах партії досі збирають шквал аплодисментів, а книги б’ють рекорди продажів. Саркозі обідає з експрем’єром Макрона Едуаром Філіппом, підтримує теплі стосунки з чинним прем’єром Жаном Кастексом і міністром внутрішніх справ Жеральдом Дарманеном. Після нищівної поразки Фійона на виборах 2017 року "Республіканці" так і не знайшли харизматичного лідера, який зміг би відновити репутацію консерваторів і дати їхньому кандидату шанс вийти у другий тур у 2022 році. Останнім яскравим обличчям у партії, здатним збирати повні зали, залишається Ніколя Саркозі. На вирок його соратники відреагували одноголосно, назвавши рішення суду "непропорційно суворим", "шокуючим" і "політично вмотивованим".
Якщо хтось сподівався на повернення політика до великої гри на наступних президентських виборах у 2022 році, вирок у справі корупції змішав карти – єдина надія прихильників і соратників політика на реванш в апеляції, однак на це підуть довгі місяці. Захист Саркозі висловив намір боротися до останнього. Свою вправність в іграх з Фемідою адвокати політика вже показали: за останні вісім років Саркозі виграв щонайменше три інші справи, які, поміж іншого, стосувалися штрафу за перевищення максимально дозволених витрат на виборчу кампанію. У понеділок залу суду експрезидент покинув швидким кроком і без коментарів, але з високо піднятою головою.