Ще у 2018 році Ангела Меркель заявила, що це вже точно її останній термін у кріслі очільниці уряду країни з найпотужнішою економікою Європи. Після 16 років на цій посаді вона нарешті хоче вийти на політичну пенсію. Навряд чи можна стверджувати, що Меркель за цей час готувала собі наступника або сприяла стрімкому розвитку молодшого покоління однопартійців. Утім усе ж таки того ж 2018 року вона передала лідерство в партії «Християнсько-демократичний союз» (ХДС) своїй потенційній наступниці Аннегрет Крамп-Карренбауер. Від неї очікувалося, що вона повністю дотримуватиметься лінії Меркель та буде абсолютно передбачуваною як у внутрішній, так і у зовнішній політиці. Проте через брак авторитету в партії вже за кілька місяців після обрання на цю посаду Крамп-Карренбауер відмовилася від керівництва структурою та від канцлерських амбіцій. З того часу минув майже рік, і тільки тепер нового лідера партії та потенційного наступного канцлера було визначено. 16 січня ним став Армін Лашет.
Це ім'я навряд чи багато скаже українському читачеві. Проте деякі вітчизняні медіа вже встигли, хоч і небезпідставно, начепити на нього ярлик «проросійський». Однак це було б занадто спрощеною картиною сприйняття як внутрішніх, так і зовнішніх процесів у Німеччині.
За крісло очільника ХДС після зречення Крамп-Карренбауер боролися троє кандидатів: Армін Лашет, Фрідріх Мерц і Норберт Реттген. З української точки зору найкращим кандидатом на цю посаду був би останній, бо саме він зараз очолює зовнішньополітичний комітет Бундестагу. Утім він отримав найменшу підтримку серед усіх. Очевидно, це вкотре говорить про те, що Німеччина зараз тяжіє більше до вирішення внутрішніх проблем, аніж зовнішніх.
Скоріш за все, саме тому на думку однопартійців 59-річний Армін Лашет виглядає значно перспективніше на чолі ХДС. Він є доволі успішним прем’єр-міністром найбільш густонаселеної федеральної землі ФРН – Північний Рейн-Вестфалія. Попри те, що перед голосуванням на з’їзді Ангела Меркель закликала однопартійців лише до єдності під час вибору, вважається, що саме Лашет був її фаворитом серед трьох кандидатів. А це означає, що ліберально-центристський курс Меркель, вочевидь, буде продовжено. Окрім мовчазного схвалення канцлера, значно покращує позиції Лашета підтримка молодого та енергійного міністра охорони здоров’я Єнса Шпана, який на тлі боротьби з пандемією злетів на друге місце в рейтингу найпопулярніших політиків Німеччини (на першому, звісно, Ангела Меркель, – LB.ua).
Хоч Армін Лашет ще не тільки не став офіційним кандидатом від ХДС у канцлери – його ще навіть не було офіційно обрано лідером ХДС (поштове голосування завершиться 22 січня, – LB.ua), уже зараз викликає занепокоєння його лояльне ставлення до Росії.
Хто кому товариш
Армін Лашет – «старожил» німецької політики, проте зовнішньополітичний напрям точно не його найсильніша сторона. Він виступає за відновлення традиційно добрих як економічних, так і політичних відносин з Росією. Лашет значно стриманіший у критиці політики Кремля та ніколи не виступав за припинення будівництва газогону «Північний потік - 2» (проте тут варто нагадати, що Меркель цього теж ніколи не робила). Потенційний кандидат на крісло німецького канцлера навіть колись закликав утриматись від ізоляції Росії та її демонізації. Це було у 2014 році, одразу після російської анексії Криму.
Однак обраний лідер ХДС у 2014-2015 роках вдавався до не менш контроверсійних висловів, усупереч центральній лінії своєї партії щодо інших гарячих точок земної кулі. Наприклад, він говорив, що в Німеччині занадто спрощене сприйняття війни у Сирії або що співпраця з Росією щодо врегулювання цього конфлікту є недостатньою і навіть ледве не висловлював підтримку Башару Асаду, закидаючи США неефективність боротьби з ІДІЛ. Так само свого часу він вважав покладання відповідальності за отруєння Скрипалів у Солсбері на Росію занадто передчасним.
Водночас він ніколи не виступав за скасування антиросійських санкцій через її дії в Україні. Лашет загалом їх підтримує, але був би не проти якомога швидше ці обмеження скасувати, «як тільки з’явиться конструктив у мінському процесі». На відміну від багатьох інших німецьких політиків, після отруєння російського опозиціонера Олексія Навального Армін Лашет не наполягав на запровадженні нових санкцій проти РФ. Він висловив обурення цим фактом і закликав Росію покарати винних. І лише після цього, на його думку, «Європа має надати єдину спільну відповідь, у якій висловить свою позицію щодо Росії».
Звісно, все це залишає неприємний посмак. Але чи справді позиція канцлера йому вже гарантована?
Чи альтернатива можлива?
Усі ці сумнівні вислови Арміна Лашета на зовнішньополітичну тематику точно не додають йому пунктів. Як тільки стало відомо, що Лашета обрано лідером ХДС, у німецьких медіа та експертних колах піднялася хвиля цитат-нагадувань, що ж він говорив на ті чи інші теми останніми роками та наскільки вдалими були його закордонні візити. І ці нагадування також не грають на руку Лашету як кандидату в канцлери від ХДС.
Варто зазначити, що коронакриза та боротьба німецького уряду з нею значно покращили позиції ХДС і її партнера по блоку партії «Християнсько-соціальний союз» (ХСС). Згідно з останніми опитуваннями, цей політичний союз може отримати близько 35% на осінніх виборах до Бундестагу. А особистий рейтинг Арміна Лашета як кандидата на канцлерство від консерваторів не такий оптимістичний. За даними опитування від 18 січня, його підтримують лише 12% німців, з величезним відривом у цьому рейтингу перемагає лідер ХСС і прем’єр-міністр Баварії Маркус Зьодер із 43% підтримки. Хоч у Німеччині виборці не обирають канцлера напряму, це все одно важливий дзвіночок для блоку ХДС/ХСС під час визначення, хто ж таки буде від них претендувати на крісло канцлера. Попри те, що традиційно кандидатом від цього блоку є представник ХДС, шалена особиста популярність Зьодера має всі шанси змінити цю традицію. Саме в цьому й полягає інтрига цьогорічної зміни влади в Німеччині. Ім’я кандидата-консерватора має бути визначено вже у квітні.
До чого готуватися Україні
Із 35 відсотками підтримки після виборів ХДС/ХСС точно отримає «свого» канцлера. Навряд чи варто розраховувати на різку зміну внутрішньої чи зовнішньої політики в Німеччині. Незалежно від того, хто саме стане канцлером-консерватором, центризм політичного курсу Ангели Меркель залишатиметься актуальним. Що, вочевидь, не так уже й погано в ці турбулентні для Європи часи, обтяжені не лише економічним спадом через коронавірус, але й зростанням підтримки правих популістів.
Окрім того, щоб перемогти на виборах, наступнику Меркель потрібно буде також сформувати уряд. Минулого разу цей процес розтягнувся на місяці. З великою імовірністю, що коаліційним партнером ХДС/ХСС може стати партія «Союз 90/Зелені», яка зараз має близько 20% підтримки виборців. Цього має вистачити, щоб сформувати уряд, головне, щоб усі сторони змогли домовитись. Якщо коаліція виглядатиме саме так, то це радше позитив для України, адже міністром закордонних справ традиційно стає представник молодшого партнера по коаліції. А «Зелені» чи не найпослідовніше підтримують Україну всі ці роки.
Утім хто б не став канцлером Німеччини та яким би не було ім’я глави МЗС ФРН, потрібно розуміти, що німецькому політичному устрою не притаманне одноосібне ухвалення жодних рішень, у ньому завжди зважають на баланси та позицію коаліційних партнерів.
Проте це не означає, що перед Україною не постануть нові виклики на міжнародній арені. Після завершення канцлерства Ангели Меркель підтримка України Німеччиною може значно послабитися. Тому і українському уряду, і особисто президенту Володимиру Зеленському вже зараз треба перейматися не тільки тим, як зберегти цю підтримку, але й як навчитися розраховувати виключно на власні сили.