Франція бачила різні протести. Але коли молодики з пивом намагаються загасити Вічний вогонь під Тріумфальною аркою, а саму арку розмальовують написами на кшталт "Жовті жилети тріумфують" і "Кінець правління Макрона"… А потім розгромлюють виставкову залу, зокрема столітні статуї – це мало нагадує мирний народний виступ проти податків, натомість схоже на звичайнісінький вандалізм. Той який громить, аби громити. До того ж, громить не абищо, а символи Республіки – ті, про які розповідають на уроках кожному французькому школяру.
Поміж інших “витівок” протестувальників: сотня підпалених автівок та шість будівель, поміж яких кілька житлових; розгромлені аптеки, крамниці, кафе, з яких протестувальники повиносили товари і касові апарати. Мерія Парижа нарахувала понад один мільйон євро збитків.
Набагато критичніший і прикріший результат суботнього протесту - понад 130 поранених у столиці. З них – 20 поліцейських і один протестувальник у критичному стані – після того, як на нього впала огорожа саду Тюїльрі, яку він з десятком “активістів” намагався зламати (ще один акт вандалізму у двох кроках від іншого французького символу – Лувру).
Найактивніші у соцмережах і медіа “жовті жилети” поспішили від імені свого руху запевнити, що їхньою єдиною метою залишається мирний протест і що вони не поділяють методів “радикально налаштованих провокаторів”, які лише “ховаються за жовтими жилетами”, а насправді “прагнуть лише беззаконня і хаосу”.
Так само як і минулої суботи, до півночі у центрі Парижа вже не залишилося жодного протестувальника, а впродовж неділі комунальні служби міста розчистили вулиці від барикад і залишків вогнищ. Однак замалювати графіті на Тріумфальній арці недостатньо для того, щоб вивести французьке суспільство з кризи, ігнорувати яку стає дедалі складніше.
Діалог глухих
У той час як Париж палав, Еммануель Макрон був на саміті Великої двадцятки в Аргентині і робив усе, аби мінімально коментувати події на батьківщині. Мовляв, “кожній темі свій час і місце”. Варто віддати президенту належне, одразу після повернення він вирушив до Тріумфальної арки, аби на власні очі побачити результат вандалізму. Після цього він зібрав міністрів на термінову нараду.
Французький президент опинився у непростій ситуації: якщо він піде на поступки протестувальникам зараз, це буде знаком того, що безчинство і жорстокість на вулицях Парижа спрацювали і вплинули на президента – а це ризикує заохотити провокаторів і показати їм, що вони “все зробили правильно”.
Якщо ж Макрон і далі гнутиме свою лінію і не задовольнить жодну з вимог протестувальників, то “жовті жилети” повернуться на чергову акцію, яка, з огляду на градус напруження, може призвести до ще більшого хаосу і кількості постраждалих. Тому президент витримує паузу. Тим часом правоохоронні органи роблять свою роботу - за результатами паризької акції “жилетів” було затримано 370 провокаторів, дві третини з яких постануть перед судом.
Сумнівний здобуток вихідних у вигляді руйнацій і арештів - далеко не те, на що сподівалися “жовті жилети”, принаймні ті з них, які активно спілкуються з медіа. Якщо ще минулого тижня у руху не було офіційних представників, то зараз їх з’явилось аж надто багато.
Почалося все з того, що на початку минулого тижня “жилети” назвали вісім речників, готових від імені руху вести перемовини з владою. Їх одразу ж запросили на зустріч з Міністром екології. З восьми речників на неї прийшли лише двоє, та й ті залишились незадоволеними, що їх приймав “лише” міністр, а не прем’єр або президент. Критика була почута, і у четвер на “жилетів” чекав вже сам прем’єр-міністр Едуар Філіп. Однак знову ж таки, на зустріч дійшли не всі, а ті, хто дійшов, обурились, що перемовини не можна транслювати онлайн у Фейсбук. На тлі неконструктивного діалогу з владою поміж жилетів почалися внутрішні конфлікти і до кінця тижня з окремими заявами про своє бачення розвитку подій виступили ще дві підгрупи - “Рух жовтих жилетів” і “Вільні жовті жилети”. То з ким тепер зустрічатися владі? Яка з груп є більш легітимною для того, щоб представляти інтереси усього руху? Відповідь на це запитання “жилетам” потрібно знайти якомога швидше - Еммануель Макрон наказав прем’єру за найближчі дні влаштувати зустріч з представниками усіх парламентських фракцій і делегацією протестувальників.
Програма-максимум і програма-мінімум
“Жовті жилети” можуть скільки завгодно говорити, що Тріумфальну арку розмалювали і огорожу Тюїльрі розгромили не вони, а провокатори, але факт залишається фактом - агресія у французькій столиці відбулася у рамках їхньої акції, а отже частина відповідальності лежить на “жовтому” русі. Найкритичніші голоси “жилетів”, щоправда, вже встигли звинуватити владу у тому, що правоохоронні органи навмисно не зупинили провокаторів, аби дискредитувати рух. Таких голосів - меншість. На практиці невтішний результат суботнього протесту для “жилетів” означає лише одне - заздалегідь програшна позиція у перемовинах з французькою владою, яка, і це стало зрозуміло з мовчання Макрона, зробить усе, аби показати свою безкомпромісність до безчину.
На що ж тоді сподіватися протестувальникам? Кілька днів тому рух оприлюднив список із 42 вимог до французького президента. Скасування податків на пальне, з якого почалися протести, фігурує під скромним номером дев’ять. До речі, за іронією долі, ціни на бензин у Франції за останній тиждень впали внаслідок падіння світових цін на нафту. В інших пунктах списку “жилетів” йдеться про найрізноманітніші реформи: від покращення умов прийому біженців до встановлення максимально дозволеної зарплати очільникам великих корпорацій або зменшення кількості учнів у шкільних класах.
Зрозуміло, що стратегії “просити максимум, аби отримати мінімум” ніхто не забороняв. Однак чи зійдуться “жилети” і уряд на спільному “мінімумі” залежатиме як від того, кого активісти відправлять на переговори, так і від гнучкості влади.
Опозиційні партії теж своєю чергою скористалися моментом, аби попросити про свій “максимум”: лідерка крайньо-правого “Національного зібрання” Марін Ле Пен у Твіттері закликає розпустити французький парламент, Національну асамблею і провести нові вибори. Лідер лівої “Нескоронеї Франції” Жан-Люк Меланшон каже про “початок революції” і “поразку Макрона”. Варто підкреслити, що обидва опозиціонери засуджують вандалізм у столиці.
Коли “свободи, рівності і братерства” недостатньо
У той час, як політики сперечаються, а медіа-активні “жилети” шукають, кого відправити на переговори, соцмережами вже ходить запрошення на нову подію - “Акт-4” наступної суботи. Цього разу має відбутись похід на Єлисейський палац. За зосередженістю на подіях у столиці легко забути, що протести відбуваються і в інших французьких містах – у суботу учасників різноманітних акцій по всій країні назбиралось 136 тисяч, а це на 50 тисяч більше, ніж минулого тижня. Ніде не дійшло до такого рівня агресії, як у Парижі. Шокована вандалізмом частина “жилетів” закликає своїх побратимів залишатися наступної суботи у регіонах і блокувати ключові промзони і магістралі, як на початку протесту – аби уникнути зростання агресії і її концентрації у столиці.
Навіть якщо провокатори і не належать до “жовтого” руху – це теж французи, яких щось штовхає до насильства, яке вони чинять. Звісно, можна спекулювати на тему, хто “спонсорує” вандалів, кому це вигідно. Але йдеться і про звичайних мешканців Франції, які не відчувають жодного пієтету перед символами Республіки, в якій “свобода, рівність і братерство” були виборені понад два століття тому. Сьогодні у блискучих минулими перемогами символах їм вбачається лише гнітючий образ держави, уособленої Макроном - “президентом багатих”, який, на їхню думку, лише підтвердив свою зверхність, коли навіть не звернувся до свого народу після перших двох акцій протесту.
Мовчить Макрон і після третьої акції. Йти на поступки - не у характері президента, який запланував для країни ще кілька масштабних реформ. Залишається дізнатися, якою ціною він готовий їх провести.