У тому, що саме представники двох найбільших польських партій – Коморовський від «Громадянської платформи» (Platforma Obywatelska, далі PO) та Дуда від партії «Право і справедливість» (Prawo i Sprawiedliwość, PiS) виборюватимуть у підсумку президентський пост, не сумнівався ніхто: обидві сили уже років десять домінують на місцевій політичній сцені, залишаючи решті у кращому випадку роль другорядних партнерів.
Але на старті президентської виборчої кампанії здавалося, що єдиною їх інтригою буде результат фаворита – Броніслава Коморовського. Тобто, чи виграє чинний президент Польщі вибори уже у першому турі, чи все-таки йому доведеться долати Анджея Дуду у другому.
Стартові позиції Броніслава Коморовського виглядали практично непохитними. У січні 2015 року за нього були готові віддати свої голоси від 50 до 65% поляків – за даними різних опитувань. Дуда – 20-25%. Решта – в межах похибки. Виглядало на те, що чинному президентові достатньо не допускати грубих помилок, аби зберегти свій пост.
Електоральна кампанія Броніслава Коморовського була по-президентськи спокійною і респектабельною. Офіційне гасло – «Вибирай злагоду і безпеку», лейтмотив – наголос на успіхах і самого президента, і його політичної сили, яка безперервно є основою урядової коаліції з 2007 року. «Економіка зростає, авторитет Польщі у світі також – навіщо міняти стабільність на непередбачуваних радикалів з PiS?» – приблизно так спрощено можна окреслити набір аргументів штабу PO.
Окремою лінією йшла кампанія проти кандидата від PiS, якого зображали несамостійним політиком, таким собі аватаром Ярослава Качинського – батька-засновника і незмінного лідера «Права і справедливості».
А також ультраконсервативним політиком, який, зокрема, виступає проти запліднення in vitro.
Анджей Дуда також обіцяв полякам безпеку. Точніше, «гідне життя в безпечній Польщі» – таким було офіційне гасло його президентської кампанії. Як опозиційний кандидат, Дуда традиційно зосередився на критиці влади: «не все так добре у нашій країні, і ми знаємо, як це виправити».
Антиреклама штабу Дуди била не стільки по самому Коморовському, скільки по його партії загалом
При цьому, програми та пропозиції обох кандидатів були досить схожими. У Коморовського в програмі – шість пріоритетів: «безпека» (підвищення витрат на оборону, модернізація армії, підтримка євроатлантичної інтеграції України), «сім’я» (податкові пільги для багатодітних сімей), «діалог» (відкритість і доступність влади), «економіка» (реформа податкової системи), «хороше законодавство» (дерегуляція і впровадження безкоштовної юридичної допомоги для бідних), «гордість за Польщу».
У Анджея Дуди таких пріоритетів чотири – «сім’я» (допомога при народженні дитини, скасування піднятого пенсійного віку), «робота» (створення нових робочих місць, збереження злотого та відмова від переходу на євро, програма реіндустріалізації країни), «діалог» (відкритість влади), «безпека» (посилення армії, боротьба зі злочинністю та корупцією).
Чому ж Коморовський програв перший тур – в умовах абсолютно рівної кампанії, не допустивши особливих помилок?
Дуда переміг його в кількох компонентах. По-перше, – у кількості особистих зустрічей з виборцями. Чинний президент Польщі в принципі не міг собі дозволити присвячувати так багато часу виборчій кампанії. По-друге, Дуда поставав перед виборцями як молодий та енергій кандидат, якому буде тісно у президентському палаці. А Коморовського, який в принципі є дуже спокійною людиною і при цьому не надто блискучим оратором, власний штаб, за словами одного з його керівників, виніс дуже високо на п’єдестал. Виборці бачили живого молодого політика і забронзовілого президента.
Та як би образливо це не звучало для кандидата від PiS, Броніслава Коморовського переміг не він, а… втома. Польське суспільство відверто втомилося від майже восьми років беззмінного перебування PO на чолі країни – попри усі очевидні успіхи урядів Дональда Туска (лідер РО та прем’єр Польщі у 2007-2014 роках). Туск цю втому, схоже, відчував, а тому змінив у грудні 2014 року Варшаву на Брюссель, ставши головою Європейської Ради. А наслідки від втоми дісталися його однопартійцям.
До того ж, успіх Броніслава Коморовського закладав би серйозний фундамент для перемоги РО на парламентських виборах, які відбудуться восени цього року. Ще п’ять років цілковитої «стабільності та злагоди» імені «Громадянської платформи» – це як в улюбленій поляками приказці «co za dużo, to niezdrowo» (що забагато, то шкідливо).
Але майже точно так само, як і від «Платформи», поляки втомилися і від їх «вічних» опонентів з PiS. І від самого «вічного» ж протистояння цих двох партій. Саме тому явка на виборах склала рекордно низькі 48,96% (на минулих президентських виборах у 2010 році явка в першому турі склада 54,94%) І саме тому головним бенефіціаром цієї втоми став не Дуда, а кандидат, який посів третє місце, набравши 20% голосів – Павел Кукіз.
Боротьба за голоси антисистемного кандидата
Павел Кукіз - польський музикант та актор, вокаліст рок-групи Piersi у 1984-2013 роках. У політику прийшов під патронатом РО, працював у штабі Дональда Туска, коли той балотувався на пост президента у 2005 році, під час парламентської кампанії 2007 року також активно підтримував «Платформу». Зараз же Кукіз – один з найагресивніших критиків польського істеблішменту та політичної системи країни. Його погляди – дивна суміш правого радикала (виступає за жорстку міграційну політику, проти абортів та гей-шлюбів) та ліберала (мінімізація ролі держави).
У ході своєї виборчої кампанії Павел Кукіз багато співав.
Стрижнем своєї кампанії Кукіз зробив боротьбу проти чинної у Польщі системи виборів за відкритими регіональними партійними списками (можливість запровадження якої зараз активно обговорюють в Україні) та запровадження мажоритарної системи. На думку Кукіза, така система забезпечує монополію великих партій, не залишаючи шансів дрібним організаціям та незалежним кандидатам. До того ж, партії-переможниці виборів отримують фінансування з бюджету (у 2014 році склало майже 15 мільйонів доларів, левову частку поділили між собою PO та PiS), що лише посилює нерівність.
При цьому, було б помилкою вважати, що майже 20% польських виборців так переймаються реформою виборчої системи. Голосували саме за «антисистемність» кандидата. По-суті, це був вибір «проти всіх».
Проте обидва фаворити уже включилися у боротьбу за голоси Кукіза. Коморовський та Дуда наввипередки заявили, що готові розпочати дискусію про запровадження мажоритарної системи. Штаб президента Польщі навіть оперативно оприлюднив ролик, який розповідає виборцям, що їх кандидат підтримує запровадження мажоритарки та зменшення фінансування партій з бюджету, а от Дуда, мовляв, проти.
Також Броніслав Коморовський заявив, що ініціюватиме референдум із цих питань.
Сам Павел Кукіз уже заявив, що не підтримає у другому турі жодного з кандидатів, оскільки обдурять обоє, і закликав своїх прихильників зробити те саме.
Українське питання
Особливих розбіжностей у ставленні до україно-російського конфлікту в учасників другого туру виборів немає. Дещо агресивніший на словах, звісно, Анджей Дуда – як опозиційний політик, він може не стримувати себе, на відміну від чинного президента. При цьому кандидат від PiS так само, як і Коморовський, категорично проти безпосередньої участі польських збройних сил у конфлікті на Донбасі (у розпал кампанії опоненти приписали Дуді заяву про необхідність збройної допомоги Україні, і її іноді досі цитують, видаючи бажане за дійсне). Обоє вважають, що Польща повинна діяти спільно зі своїми союзниками по ЄС та НАТО.
Хто переможе?
Польські політичні експерти дуже обережні у своїх прогнозах. Після майже 30% падіння рейтингу Броніслава Коморовського за підсумками першого туру та несподіваного тріумфу несистемного Кукіза будь-які прогнози – справа невдячна.
У першому турі обидва кандидати практично вибрали «ядерний» електорат своїх партій. Хто буде переконливішим для електорату «стороннього» – статечний та спокійний 62-річний Броніслав Коморовський чи гіперактивний 42-річний Анджей Дуда?
У кожного з них є два тижні, щоб попрацювати над мобілізацією своїх потенційних виборців, які не прийшли на дільниці у першому турі (більший резерв є, мабуть, у Коморовського), а також переконати молодь, яка була вкрай пасивною на цих виборах (і тут більше шансів у Дуди). Емоційно зараз комфортніше штабові Дуди: перемога, хоч і в 1% у першому турі - це все одно перемога. Тим більше, коли твій конкурент - чинний президент, який ще учора здавався непереможним.
Наступного дня після виборів у штабі Коморовського, за непідтвердженою інформацією, змінилися керівники кампанії. Як пишуть польські ЗМІ, президент залучив нових фахівців з іміджу, а глобальне керівництво узяв на себе один із найавторитетніших партійців, чинний міністр закордонних справ Польщі Гжегож Схетина.
А Анджей Дуда зі своїми штабістами пішов до однієї зі станцій варшавського метро роздавати ранкову каву.
