В чому сила українського футболу?

Те, що лідери українського футболу – «Динамо» і «Шахтар», потенційно можуть дати бій будь-якому гранду, але в останні роки не витримують турнірної боротьби у групі Ліги чемпіонів, – факт, який усі й так знають. Зрештою, нинішній сезон дає підстави сказати інше – обидва наших «гранди» вийшли до півфіналу Кубка УЄФА і хтось із них обов‘язково гратиме у вирішальному матчі. Та ще й харківський «Металіст» пробився до 1/8 фіналу цього ж турніру і був вибитий лише своїми. Чи є це критерієм, що свідчить про зростання класу українських команд? Вочевидь так. Але чи можна сказати, що це зростання зумовлене загальним підвищенням рівня гри команд в українській лізі?

Про те, що на ґрунті української ліги виріс єврокубковий боєць, за підсумками цього сезону можемо говорити лише стосовно «Металіста»: команда Маркевича справді спочатку вперше в історії вибилася у призери і восени 2007-го стала дебютантом єврокубків, а наступного сезону знову взяла «бронзу» і отримала статус не просто учасника «плей-офф», а й команди, яка у цьому раунді перемагала. Харків‘яни – це той самий паросток української ліги, який дає підстави сподіватися, що у нас з‘явиться третій-четвертий клуб, здатний стабільно і, головне, результативно презентувати наш футбол в Європі і водночас давати бій двом незмінним учасникам Ліги чемпіонів від України. Поки це лише сподівання, бо й «Дніпро» Кучеревського сезону 2003/2004 років давало таку надію, однак стабільністю успіх того часу не підтвердився.

Тема конкуренції у Лізі традиційно найбільш актуальна для тих команд, які борються за виживання (їх у контексті зростання класу Ліги не чіпаємо), і для претендентів на нову «Лігу Європи» – сьогодні таких команди чотири (залежить від того, чи вийде «Металіст», представництво якого в єврокубках сьогодні сумнівів не викликає, у фінал Кубка України). Ця четвірка, котра вже якось спробувала на смак європейський футбол, – донецький і запорізький «Металурги», полтавська «Ворскла» і дніпропетровський «Дніпро», у котрого цього досвіду найбільше з усіх перелічених. Саме запекла боротьба між згаданими чотирма і зумовлює розмову про зростання сили української ліги, однак все ж реальний клас цих команд покаже рівень можливого виступу в єврокубках.

І, врешті, щоб остаточно розвіяти міф про те, що висока конкуренція у лізі – це свідчення її сили, наведу приклади із сучасного положення лідерів у провідних чемпіонатах. Італія: «Інтер» – фактично чемпіон, інтрига лише у боротьбі за останнє, четверте місце у Лізі чемпіонів; Англія – теоретично «Ліверпуль» ще може завадити «Манчестеру» стати чемпіоном, але лише теоретично, всі чотири представники країни у Лізі чемпіонів уже зрозумілі; Іспанія – тут є нюанси для цікавого фінішу: відстань між «Барселоною» і «Реалом» – 4 очки, але відрив цієї двійки від решти гігантський – 21 очко, а нижче борються 4-5 команд – це дуже схоже на Україну. І лише в Німеччині на чемпіонство претендують 5 команд, але ця країна – тільки четверта у рейтингу коефіцієнтів УЄФА, її команд немає у півфіналі Ліги чемпіонів, але дві, як і від України, – у півфіналі Кубка УЄФА. Як багато спільного між нами! Що й не дивно, адже українці за підсумками цього сезону піднялися на 7 місце. Отож таки, сильнішаємо і що найприємніше, сильнішаємо в Європі!