Більше того, якщо у наступному раунді ми успішно подолаємо французький бар’єр, бути ще одному українському двобою в єврокубку! Пам’ятаєте, як взимку ми з відчутною часткою обережності говорили про
можливе історичне протистояння «динамівців» і «металістів»? Говорили зі скепсисом, в першу чергу через те, що «Валенсія» – досвідчений єврокубковий боєць з потужною атакою. Щодо шансів харків’ян, то
тут превалював стриманий оптимізм – «Сампдорія» у січні відверто не вражала. Дозволю собі нагадати січневий прогноз одного столичного футбольного знавця: «якщо в 1/8 фіналу Кубка УЄФА вийдуть три
українські команди, ми у цьому сезоні виграємо Кубок». Щоправда, сказано це було з іронією, що переходила в сарказм, бо тоді ж людина, для котрої у футболі фактично немає таємниць, припустила, що в
1/8 фіналу Україну представлятиме лише одна команда. Але те, що для багатьох видавалося малоймовірним, таки сталося.
Не варто, звісно, використовувати цю нагоду для штучного пафосу і казати про гігантський стрибок у розвитку вітчизняного футболу, хоч не відзначити певний прогрес теж було б несправедливо. По-перше,
очевидною є поява ще однієї єврокубкової одиниці: «Металіст» виступив у цьому розіграші дуже впевнено і програв запекле протистояння «Динамо» саме тому, що поки не володіє необхідним досвідом
«виживання» у таких баталіях. Однак те, що команда Маркевича – це сильний самобутній колектив, який може ставити перед собою дуже серйозні завдання і вирішувати їх, цей сезон довів. Поразки лише
показують сегменти, над якими потрібно працювати. Це перш за все кількісний і якісний склад виконавців. Мало того, що лавка запасних у «Металі» – закоротка, то ще й варіантів для заміни ключових
гравців у Маркевича майже немає. Нічого дивного, адже у зимове міжсезоння Ярославський не робив гучних придбань, а купував лише тих гравців, котрі або так і не пробилися в «основу» свого попереднього
клубу (як Олійник), або ж зірками в українській Прем’єр-лізі ще не стали (як Асеведо чи Березовчук).
Ви правильно зауважите, що і «Динамо», і «Шахтар» таких футболістів теж не купували – криза ж на дворі! Але різниця між Харковом з одного боку і Києвом з Донецьком – з іншого у тому, що у них «зірки»
у складі (хай навіть у контексті українського футболу) вже є. Тому – «працювати, працювати і ще раз…», як говорив не великий знавець футболу, і тоді фраза легендарного футбольного тренера
«стабільність – ознака класу» стане доречною серед епітетів до гри «Металіста». До того ж, ознаки стабільності у вигляді двох поспіль «бронзових» нагород вже є. Найважливішою фігурою в розвитку
клубу, без сумніву, є Ярославський, котрий поки що все робить правильно і, хочеться вірити, розуміє, що для якісного стрибка потрібні ще більш якісні вливання.
Так от, продовжимо про певний прогрес українського футболу в єврокубках. «Динамо» і «Шахтар», «Шахтар» і «Динамо» – ці два клуби підтвердили реноме «фронтменів» і тепер будуть відстоювати наші
позиції у суперечці з лідерами чемпіонату, який у Старому світі посідає горду п’яту позицію – одразу за лігами «Великої четвірки».
Вихід динамівців і гірників до чвертьфіналу – це прогрес у результаті. Щодо гри, то тут яскравих компліментів не набереш, оскільки перемоги в 1/16-й і 1/8-й в обох клубів були трудовими. Винятком
може бути лише гра «Шахтаря» вдома проти резервного «Тоттенхема», але ж слово «резервний» тут не просто для виду.
В цьому контексті з французькими клубами у чвертьфіналі нам пощастило. «Вердер», «Гамбург», «Манчестер Сіті», «Удінезе» – усі ці клуби сильніші за «ПСЖ» і «Марсель». Відтак наші шанси побачити ще
одне українське євродербі доволі непогані! «Парі Сен-Жермен» зараз виглядає трохи слабшим за «Марсель» і тому, що програв йому вдома, і тому, що був розгромлений «Тулузою» у наступному турі, тож на
сьогодні шанси киян пройти до півфіналу виглядають більш привабливо. «Марсель», у складі якого проти «Шахтаря» Брандау зіграти не зможе, зараз «на ходу», тому можна сміливо припускати, що донеччанам
буде важче, ніж киянам, але не забувайте про один важливий фактор – кубковий формат і характер турніру. Дуже часто команди, в яких у внутрішніх змаганнях гра ну ніяк не йде, у міжнародних матчах
видають таку гру, що стає незрозуміло, звідки ж їхня «чорна смуга» у чемпіонаті взялася. «ПСЖ» і «Марсель» – гідні опоненти, яких треба остерігатися, але боятися – нічого. Зрештою, французький футбол
– хоч і є лише п’ятим за рангом в Європі, все ж позиції займає відчутно вищі за український, тому «шапкозакидальницьких» настроїв у наших клубів точно не буде. Все ж, при всій повазі до актуально
другої і шостої команд чемпіонату Франції, ризикну спрогнозувати, що наші перша й друга команди сильніші, а відтак з неприхованим ентузіазмом очікую на чергову дуель «Динамо» й «Шахтаря» з новим,
міжнародним відтінком. Якщо справдяться мої сподівання, то відбудеться повтор березневого протистояння динамівців і металістів – три очних зустрічі за два тижні.
В очікуванні іншої історичної події – матчу національної команди у Лондоні, відмовлюся від передматчевих аналізів і прогнозів. Усі ми добре знаємо силу української збірної, як і потужність англійців,
що лише зросла з приходом до керма Фабіо Капелло. Усі ми недарма побоюємося цього матчу. Побоюємося розгрому. Але давайте дивитися футбол! Той же Шевченко в інтерв’ю «Лівому берегу» казав, що нашій
команді потрібний серйозний іспит, ось він і з’явився. Давайте подивимося, чого ми варті!
В очікуванні нової історії
І все ж – «Динамо» і «Шахтар»! Саме ці команди продовжують писати історію українського футболу. Вперше наші команди вийшли до чвертьфіналу Кубка УЄФА і це – добре відомі нам вітчизняні гранди!