«Ми відправили запрошення захисникам «беркутівців», але вони не прийшли»
Минуло понад 4 роки після трагічних подій на Майдані. Ви заявляли про те, що у справах Майдану 48 осіб були визнані винними, але тільки одна людина відбуває реальний термін покарання. Чому так?
На сьогоднішній день ми вже маємо 51 вирок. Двоє людей відбувають покарання, а іншим призначено або умовне покарання, або навіть штраф. Тобто це вироки, не пов’язані з позбавленням волі.
Минулого тижня були призначені додаткові слідчі експерименти по справах Майдану. Саме тому було призупинено будівництво Меморіалу та Музею Героїв Небесної Сотні. Чи є якісь перші результати цих слідчих дій? Чи щось знайшли нове за цей час?
Так, слідчі експерименти проводяться по подіях 20 лютого – це розстріли на вулиці Інститутській. Тоді загинуло 48 осіб і 80 отримали вогнепальні поранення. В принципі, більшість слідчих експериментів за цими епізодами раніше вже були проведені. Було тільки декілька (епізодів – LB.ua), де не було ні відеозаписів, ні свідків. Але потім в інтернеті почали з’являтися додаткові відеозаписи, або ж вони з’являлися у ході слідчих дій, або ж їх свідки приносили. Також знаходилися і додаткові свідки тих подій. Тому постало питання щодо необхідності проведення додаткових слідчих експериментів. Наразі все це проводиться в рамках саме досудового розслідування. Оскільки у нас є ще оголошені в розшук 21 «беркутівець». І за цим епізодом шести високопосадовцям, як організаторам, висунуті підозри, і вони теж перебувають в розшуку.
Уже проведено, якщо не помиляюсь, 12 слідчих експериментів. І вони уточнюють ті дані, які були встановлені раніше. Сказати, що є якийсь прорив в процесі, я не можу. В принципі, всі нові дані лягають в канву тих доказів, які були отримані раніше. А саме, що постріли могли бути здійснені саме з тих місць, де перебували правоохоронці.
Додаткові експерименти продовжуються. І сподіваємось, що ми їх завершимо до жовтня. Бо наче саме з жовтня мають розпочатися роботи по спорудженню Меморіалу. Ми плануємо до цього часу закінчити слідчі дії. Єдине, що в нас є така обставина, яка потребує максимально пізньої пори року. Є декілька епізодів, де заважає проводити експерименти листя на деревах.
Нам треба буде думати, як ми з цієї ситуації вийдемо. Можливо, проситимемо, щоб встановлення меморіалу розпочалося з іншого місця.
«Беркутівців», які знаходяться під слідством, привозили на місце експерименту? Вони беруть безпосередню участь в них? Ви говорили, що їхні адвокати були сповіщені, що будуть проводитися такі експерименти.
Ми відправили запрошення захисникам «беркутівців», але вони не прийшли. Якби вонибрали участь, чи, наприклад, заявили клопотання про те, що візьмуть участь їхні підзахисні, то це питання, думаю, розглянули б. Але сумніваюсь, що обвинувачені прийшли б, тому що вони досі навіть не визнали своєї участі і, тим більше, наявності у них зброї, і тим більше – ведення стрільби. На всі наші листи-запрошення адвокати також не реагують. Хоча ми ж якраз і акцентуємо в листах, що «маєте можливість взяти участь в слідчих експериментах», тому що існує об’єктивна потреба, якщо не назвати загроза, видозмінення вулиці Інститутської. Тому участь сторони захисту в цих слідчих діях важлива, у першу чергу, саме для них. Можна очікувати від них у майбутньому маніпулятивних заяв: «Тепер ми хочемо слідчий експеримент, однак, бачите, вони вже все змінили!».
Це є загрозою для визнання “беркутівців” винними?
Так, зміна обстановки може використовуватися захистом, тому що вона зробить неможливим проведення подальших слідчих дій. Тому і слідчий, і прокурор, і я запрошуємо захисників обвинувачених брати участь у слідчих діях зараз.
Минулого тижня ви заявили, що російська версія - «майданівці самі себе розстріляли» - давно вже відкинута слідством. Які наразі версії є ключовими?
Ні. Версії не відкидаються повністю, допоки не завершено розслідування. Ну, скажімо, коли не отримали вже 100% доказів. Висувалися версії, що стріляли правоохоронці, майданівці, третя сила. Або — майданівці, третя сила, провокатори. Бо зрозуміло, що хтось може бути переодягнений спеціально під майданівця, щоб провокувати. І, відповідно, ми не відкидаємо цю версію, що хтось міг бути пособником, якимось чином сприяти розстрілам чи корегувати вогонь. Тому всі версії відпрацьовуються. Частина підозрюваний вже ідентифіковані. Є організатори середньої ланки. Але ми не виключаємо, що є ще декілька осіб, причетних до вбивств. Тому робота триває.
Зібрані слідчими прокурорами докази дозволяють підозрювати саме вище керівництво держави в наданні вказівок розстрілювати людей. Тому повідомлено про підозру колишньому президенту, колишньому міністру внутрішніх справ, його заступнику, колишньому керівнику внутрішніх військ, керівнику київської міліції, керівнику громадської безпеки та командиру київського «Беркуту». Саме їм повідомлено про підозру в тому, що вони організували розстріли. А бійці загону так званої «чорної роти» «Беркуту» підозрюються у реалізації злочину. Проте остаточний висновок має дати суд.
Чи справді Інтерпол встромляє палиці в колеса українському слідству і відмовляється розшукувати підозрюваних, зокрема, екс-міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка?
Інтерпол висловив позицію стосовно підозрюваних у злочинах проти Майдану десь під кінець 2014 року, а саме: ці події відбулися на фоні зміни влади, а тому вони містять політичну складову і ознаки політичних переслідувань. Тому вони прийняли рішення не оголошувати в міжнародний розшук каналами Інтерполу будь-кого з підозрюваних у злочинах під час Євромайдану, крім «тітушок». Останніх оголошують, підтвердженням цьому є відома ситуація з затриманням у Франції Саркісяна Армена.
«Свідків злочинів проти Майдану, які мовчать і продовжують працювати в правоохоронних органах, тисячі»
На ваш погляд, чи нормально взагалі, що деякі підозрювані, які проходять у справах Майдану, продовжують працювати в правоохоронних органах, зокрема, у Національній поліції? От наприклад, старший лейтенант Руслан Марчук?
Дійсно. На мою думку, це неприпустима ситуація, яка характеризує ставлення керівництва до цього питання. Вони знаходять формально підставу, яка прописана в законі про поліцію, чи там в законі про СБУ, чи прокуратуру, чи про суд, що підставою для звільнення є вирок суду. Але такою ж самою підставою є і матеріали службового розслідування. Внутрішнє розслідування проводиться, встановлює порушення вимог нормативних документів, що є підставою для дисциплінарної відповідальності. Тому насправді керівництво без проблем може ухвалювати рішення про звільнення. Але вони не просто не проводили їх (службові розслідування, – LB.ua), вони не бажали їх проводити. Зайняли таку позицію: буде вирок – то буде звільнення. А ми ще й будемо робити все, щоб його по максимуму відтягнути.
Був, фактично, один акт службового розслідування МВС України, куди змішали всі події: з 30 листопада по 20 лютого. Все в один службовий акт, в одне службове розслідування! Звісно, що це неприпустимо. Тому що події 30 листопада – це одна подія. Першого грудня – інша подія та інші люди. 10-11 січня – ще інші. Думаю, це як раз є одним із способів, скажімо так, додати якихось складнощів у розслідування. Тому що винними у акті службового розслідування були визнані виключно ті, хто утік – зовсім мала кількість. А всі, хто залишився – ну, спробуйте, слідчі і прокурори, доведіть!
Таке несприяння, звісно, нас не зупиняє, і докази ми збираємо. І причетні будуть встановлені, і крапка буде поставлена.
Але складнощів і загроз розслідуванню додає і недосконалий (дуже м’яко кажучи) Кримінально-процесуальний кодекс України, який каже, що показання, отримані слідчим чи прокурором під час слідства, не мають жодного значення для суду. Може використовуватися лише допит під час досудового розслідування, якщо він проведений слідчим суддею. А такий допит можна провести, коли доведеш слідчому судді існування небезпеки для життя і здоров’я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді. А як переконати суд, що для 30-40-річного свідка існує небезпека, якщо він не в АТО? При тому, що деякі судді не бачать підстав для такого допиту і 75-літнього потерпілого із низкою хвороб.
Варто зазначити, що небезпека для окремих свідків справді існує – і як не дивно, в першу чергу для працівників правоохоронних органів, які дають правдиві свідчення. Їх дуже мало, але на щастя такі є. Але це маразм, щоб на п’ятому році після подій на Майдані, де люди гинули, щоб правоохоронна система змінилася, очистилася, ми маємо з десятків тисяч правоохоронців одиниці тих, хто дає показання. І ми секретимо тих працівників міліції і поліції, тому що вони реально бояться помсти.
Тобто більшість з тих, хто виконував накази бити та вбивати людей, й досі перебувають на службі в «органах»?
Є така біда. Наприклад, по подіях 30.11.2013 у нас є 19 підозрюваних. Але за три роки не було встановлено жодного підозрюваного виконавця. У нас були підозри екс-керівництву держави, у нас були підозри керівникам правоохоронних органів, яким інкримінується видача наказу, але не було підозр виконавцям! Проте проведена прокурором та слідчими робота дозволила, хай на четвертому році, але встановити шість таких осіб. І ось буквально вчора направили до суду стосовно чотирьох з них обвинувальні акти.
Насправді, тут у згаданому епізоді проблема просто в достатності доказів. Чому? Треба розуміти, що потерпілі шоковані. Вони нікого не впізнають, у тому числі, через шоломи на правоохоронцях. Відео, яке ми маємо, як правило, неякісне, бо зняте в нічний час. Або навіть якщо зафільмовано щось, то це не значить, що можна буле довести, що саме ця особа застосовувала насильство. От якщо зафільмують момент нанесення удару і можна провести експертизу, то це добре. Але через темінь портретознавчі експертизи теж не дають нічого.
Наразі ми точно знаємо, що 30.11.13 заходило для розгону 200 осіб. В першу чергу, київський «Беркут», з них било мітингувальників десь до 40 осіб. Але всі інші були поряд. Вони прекрасно знають, хто бив, вони навіть між собою це обговорюють. Головне, частина з них знає, чому була застосована та надмірна жорстокість проти людей.
Немає сумнівів, що розгін студентського Майдану був організований, інспірований зверху (хоча для категоричних тверджень має бути вирок суду). А от ця додаткова агресія проти людей, яких били, чи була вона за вказівкою? Чи це їхня власна воля? З однієї сторони, слідство з непрямих доказів висуває підозри, що була вказівка. Але все ж найкраще було б отримати показання «беркутівців», однак, на жаль, таких показань немає. На даний момент лише шість з тих, що безпосередньо застосовували насильство, притягнуті до відповідальності. Нехай там половина ще з них звільнилась. Але ж близько 100 осіб працює й досі! Тих, які фактично приховують злочин. Тобто маємо правоохоронців, які приховують злочин.
Колізія: немає доказів – не буде звільнення?
То не колізія, то чиста... Я впевнений, що під час так званої переатестації працівників поліції при бажанні керівництва МВС могли бути або отримані свідчення про обставини вчинених злочинів і осіб, причетних до їх вчинення. Або хоча б ті, хто приховує злочини, могли б бути звільнені. От керівництво МВС і Нацполіції мало би на атестаціях казати: «Хлопці, або ви даєте показання і далі працюєте. Або не даєте і не працюєте. Формально, те, що ви бачили і завчасно не повідомили, це вже підстава для звільнення. Але якщо ви на цьому етапі розповісте, хто застосовував силу, то далі працюєте. Це для вас очищення». А на практиці всі ці атестації, конкурси і оцінювання в правоохоронних органах і судах – це все лише про людське око, тобто, показуха для суспільства. Подивіться, ми займаємося «реформами», очищенням лав... І займаємося вже чотири роки. А реально позитивних змін в системі роботи правоохоронних органів просто нема.
І в результаті як мінімум 100 причетних до злочинів на Майдані осіб досі працюють в МВС?
Так, як мінімум ті, що знають і бачили, хто застосовував насильство, і не дають показань, вони продовжують працювати. А з них, ну, десь напевно 15-20 чоловік – ті, хто безпосередньо застосовував насильство. Просто на теперішній час вони ще неідентифіковані. Але це тільки за одним епізодом 30.11.2013. А якщо говорити про всі злочини, вчинені правоохоронцями в період листопада 2013 – лютого 2014 року, то свідків цих злочинів, які мовчать і продовжують працювати в правоохоронних органах, тисячі…
«Депутати ухвалили такий закон, бо приміряють на себе роль заочно засуджених»
Генпрокурор Юрій Луценко неодноразово вас критикував за вашу позицію щодо заочного засудження Януковича та Ко. Ви впевнені, що ця процедура насправді в перспективі дасть можливість вийти сухими з води всім звинуваченим у розстрілі Майдану?
Питання із якістю законодавчого регулювання спеціального розслідування, так званого заочного провадження, не зняте до цього часу. Депутати ухвалили такий закон, бо приміряють на себе роль заочно засуджених. В той час адвокати Януковича певно для себе прекрасно розуміють, що як би суд не намагався вести процес об’єктивно і забезпечувати право на захист (і він це робить), але використання діючої заочної процедури судочинства з її порушеннями практики Європейського суду з прав людини, міжнародних конвенцій з прав людини, загальних засад кримінально-процесуального законодавства України, дає всі підстави розраховувати на визнання Європейським судом з прав людини можливого вироку незаконним, що передбачає його скасування.
Але це не зупиняє керівництво Генпрокуратури. І тут, на мою думку, два зайця вбивається. З одного боку, суспільству показують, що начебто притягуються винні до відповідальності. Хоча у випадку вироку засуджений жодним чином не постраждає. Сам підозрюваний, перебуваючи в іншій країні, навіть подякує, бо отримає змогу піти в Європейський суд з прав людини і виграти 20-30 тисяч євро за порушення своїх прав.
З іншого боку, хтось на цьому робить собі піар. Я двічі писав доповідні записки Генеральному прокурору, у яких доповідав про всі недоліки існуючої процедури in absentia і загрози, котрі вона несе, і що це не тільки моя оцінка, а й багатьох правників – науковців, адвокатів, суддів, слідчих та прокурорів. Тобто про проблему знають, але ніхто нічого змінювати не хоче. Навпаки – зміни в цю процедуру, які прийняв парламент, лише посилюють її недоліки.
Ну, і продовжуючи далі –«поправки Лозового», ці «маски-шоу стоп», – ці зміни, які обґрунтовуються необхідністю припинити свавілля слідчих, фактично створюють перешкоди в розслідуванні. За такою логікою прийміть закон, яким забороніть розслідувати – і тоді точно свавілля не буде. Але і покараних за злочини в правовий спосіб теж.
Зараз слідчі займають черги у суді вночі, потім всю ніч стоять та чекають, приходять, а їм відмовляють. Знову ж, там є хитріші, які домовляються з секретарями судів, а потім ще і з головами судів по телефону, що ми приїдемо і привеземо вам 30 клопотань. А в цей час слідчий стоїть в черзі, а йому кажуть: прийом на сьогодні закінчений. І завтра він знову з ночі стоїть. Це називається розслідування злочинів?!! І це лише на обшуки, на інші невідкладні слідчі та процесуальні дії. А на тимчасовий доступ черга там на п’ять місяців вперед записується. Через п’ять місяців приходьте і будемо розглядати. Тобто таке враження, що у Верховній Раді сидять якісь підозрювані чи потенційні, які точно знають, які у них проблеми зі слідством і з прокурорами. І де треба внести зміни в закон, щоб свої проблеми вирішити. Називаючи це там «маски-шоу стоп», «боротьбою з тиском на бізнес», а фактично, переслідуючи свої цілі. Незаконні.
«В Луценка на посаді генпрокурора все відбувається в один спосіб – «якщо мені дуже хочеться, то я можу все, що завгодно, а закони – це для інших»
Щодо скандальної справи Бубенчика. Генпрокурор Луценко у вас її забрав, так?
Ні, не забрав. Він, скажімо так, забрав у тих прокурорів, які у справі працювали, право приймати рішення у цій справі. Насправді Луценко абсолютно незаконно, безпідставно, і це навіть має ознаки злочину – втручання в діяльність слідчого та прокурора (ст.343 КК України) – просто виніс постанову, назвавши слідство неефективним і поставивши старшим групи заступника генерального прокурора Стрижевську. Вона змінила підозру з двох вбивств і одного поранення вогнепального на одне поранення, відкинувши два вбивства. Як запобіжний захід обрали особисту поруку депутатів, а не тримання під вартою. Отже, вона стала приймати рішення, які слідчий і прокурор не вважали правильними. В Луценка на посаді генпрокурора все відбувається в один спосіб – «якщо мені дуже хочеться, то я можу все, що завгодно, а закони – це для інших».
Якщо генпрокурор не бачить матеріалів провадження, то його підпис під постановою, яка містить фразу: «слідство – неефективне», означає внесення до офіційного документу завідомо неправдивих даних (ст.366 КК України). Ти ж нічого не знаєш про справу! Люди розслідували, зібрали докази, які вони вважають достатніми для повідомлення підозри, а ти їх називаєш неефективними! Можливо, є якісь процесуальні порушення, які ти вважаєш підставою змінити слідчих і прокурорів. То – знову ж таки – потрібно витребувати провадження, почитати цю справу і дати відповідну оцінку. І зробити це має той, в кого є відповідні процесуальні повноваження. Бо генпрокурор не має права витребовувати справу, якщо він у ній не процесуальний керівник або ж не виконує функцію вищого прокурора. Щодо нашого підрозділу функцію вищого прокурора виконує заступник генерального прокурора Стрижевська. Це означає, що вона і тільки вона має право вивчати цю справу. Луценко ж згідно законодавчим вимогам може тільки розглядати скарги на її дії. Але, на жаль, закон для генерального прокурора Луценка є другорядним і взагалі неважливим в порівняні з його забаганками і примхами.
Ви і раніше заявляли про те, що Бубенчик не буде «сидіти». А що буде далі, за вашими прогнозами?
Тут вже питання в Законі від 21 лютого 2014 року «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань». Він каже, що ті особи, які вчинили ряд визначених законом злочинів і, зокрема, посягали на життя працівників правоохоронних органів, мають бути звільнені від кримінальної відповідальності. Один з наших прокурорів назвав закон нікчемним, що викликало велике обурення у голови ВРУ Парубія. Але нікчемний – це юридичний термін. І прокурор це аргументував, оскільки закон прийнятий з порушеннями загальних засад Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів і Конституції України.
Закон у такому вигляді виконати неможливо. В законодавстві написано, що від кримінальної відповідальності звільняється особа за актом амністії або за актом помилування. Акт помилування здійснює Президент вже після того, як вирок пройшов всі інстанції і вступив в законну силу. Акт амністії може бути на стадії досудового розслідування. Але знову ж, є чітка процедура повідомлення про підозру і направлення до суду для прийняття останнім рішення. Такого поняття, як недопущення переслідувань, немає! Це перше. Друге. В законі написали, що взагалі не повинна розслідуватися низка злочинів, пов’язаних із акціями протесту, наприклад, вбивства правоохоронців, інші тяжкі злочини. По суті законодавець сказав: всі, хто був учасником протестних акцій на Майдані, винні, але я їх звільняю від відповідальності.
Проте ж винною особа стає за вироком суду! Водночас слідство може встановити, що ці люди є і зовсім невинуватими або ж такими, що не підлягають кримінальній відповідальності. Чому? Тому що вони діяли в рамках необхідної оборони, крайньої необхідності, або просто вони не вчиняли цих злочинів. Проте законодавець каже: не треба розслідувати. Вони винні, але я такий добрий, я їх звільняю від відповідальності. І сам закон прописаний так, що він не може бути застосований.
Але з іншої сторони Конституція каже: закон, який пом‘якшує відповідальність, має застосовуватись. Цей закон пом‘якшує участь підозрюваних, але так, як він прописаний, його не можливо застосовувати. Тому знову ж це питання до депутатів. Якщо вони бажають дійсно допомогти, то нехай би прописали закон якісно і відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Щоб було зрозуміло і судам, і слідчим, і прокурорам, як його виконувати.
Тому на даний час провадження щодо Бубенчика, я думаю (а вирішує вже заступник генерального прокурора), будуть завершувати, направляти до суду, а вже суд буде вирішувати, чи застосовувати до нього вирок, чи ні. Знову ж таки, я кажу, що якщо навіть і застосує, то апеляційна інстанція скаже, що не можна його застосовувати, як це вже було зроблено у іншій справі.
«Ситуація з недостатньою кількістю суддів – штучно створена»
Ви обіцяєте, що додаткові слідчі дії у справах Майдану будуть завершені до жовтня цього року. Керівництво по спорудженню майбутнього Меморіалу Небесної Сотні обіцяє завершити всі роботи вже у лютому 2019 року. Якраз напередодні президентських виборів…
Треба зазначити, що громадська організація родин Небесної Сотні наполягає на тому, що до п’ятої річниці трагічних подій має бути споруджений Музей та Меморіал. Без сумніву, мають бути відзначені державою ті люди, які загинули. Але хто і як буде використовувати це, і під які політичні події - це вже на їхній совісті.
Я висловив таку думку, що не варто змінювати ландшафт до вироку суду, щоб не дати можливості маніпулювати адвокатам. Але у відповідь отримуємо звинувачення, що вже пройшло п’ять років, ви не могли вже за цей час все зробити? Щоб ми спокійно вшанували пам`ять рідних?
Питання логічне. Стосовно перших двох підозрюваних ми направили справи в суд ще в лютому 2015-го року, тобто, через рік після подій. А ще стосовно трьох - на початку 2016-го року. І справа два з половиною роки розглядається в суді. Тут якраз виключно об’єктивні чинники впливають на ситуацію. Хоча ні, не скажу, що виключно об’єктиві. Чому я виправився? Тому що недостатня кількість діючих суддів призводить до того, що один і той самий суддя, чи там їх троє, якщо я не помиляюсь, і ще плюс запасний, мають одночасно розглядати десятки (якщо не сотні) інших проваджень, окрім справ про злочини під час Майдану. У мене питання: невже в державі не можуть бути створені такі умови, щоб конкретно цей суддя міг зосередитися і розглядати лише одну справу до її завершення, і щоб не відволікався на інші справи, часто також дуже складні? Я думаю, що ситуація з недостатньою кількістю діючих суддів – штучно створена. І з цим також необхідно було б розібратись.
Ким штучно створена? Хто «керує» затягуванням судового розгляду справ Майдану?
Думаю, керівництво держави. У нас десь дев’ять тисяч суддів працює, а фактично на посадах 5,5 тисяч. Через це у нас дуже тривалі судові розгляди, затримки і постійні черги. Є така вимога в КПК, як безперервність судового розгляду (ст.322 КПК). Судовий розгляд відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Іншими словами, якщо ти увійшов в процес, ти повинен його завершити, не відволікаючись на інші провадження. І якщо суддя виходить за рамки, його повинні притягнути до відповідальності. Є також порушення розумних строків, що може навіть стати підставою для звільнення. Але на це всі закривають очі. Чому? Тому що тисячі справ, а суддів мало. За що їх притягати?! Наприклад, суддя в одному з районів Києва розглядає до 3,5 тисяч справ на рік. Це і кримінальні, і адміністративні, і інші.
Чому така ситуація? Наскільки мені відомо, попереднє призначення суддів Верховною Радою – як уперше, так і продовження 5-річних повноважень, відбувалося в липні 2013 року. А наступне – перше призначення нових суддів – відбулося аж у вересні 2017 року. Тобто, чотири роки тому ВР чомусь прийняла рішення не призначати суддів пожиттєво, не набирати нових. Десь так кулуарно кажуть, що вони це зробили для того, щоб очистити судову систему – допоки не буде прийнята реформа про судоустрій. Але ж люди добрі, злочини ж відбуваються щоденно! Люди повинні мати доступ до правосуддя щоденно! Так мало того, ті судді, у яких закінчилися повноваження на п’ять років, продовжували отримувати зарплатню. На них витратили 250 млн гривень! Хоча вони навіть не працювали, просто сиділи! Хто прийняв таке рішення? Ну ви ж самі це створили, своїми руками! І для чого створили? Я думаю, для того, щоб ця судова система була контрольованою.
Юрій Луценко прогнозує, що крапка у справах Майдана буде поставлена впродовж 2-3 років. За вашими оцінками, скільки потрібно часу, щоб поставити крапку?
Тут складно відповідати загалом. По більшості епізодів вже можна сказати, що розслідування завершено і ми знаємо, хто злочинці. Хоча не по всіх - наприклад, перші вбивства (Нігоян, Жизневський та Сеник - LB.ua), на жаль, так і не розкриті.
Але завершити розслідування недостатньо - потрібно ще рішення суду. А деякі справи у нас розглядаються в судах по 3-3,5 роки. В деяких випадках два роки підготовче засідання не можуть почати, або два з половиною роки воно не може закінчитися. І знову ж ми впираємося в недоліки судової системи, ми впираємося в Вищу Раду правосуддя – це єдиний орган, наділений повноваженнями притягати суддів до відповідальності.
«Після багаторічної боротьби з перешкодами навіть там, де їх просто не повинно бути, ти починаєш розумієш, що без зміни керівництва держави та правоохоронних органів руху не буде»
Ми можемо говорити про саботування розгляду справ Майдану судовою гілкою влади?
В мене доказів достатньо нема, щоб стверджувати категорично. Я скажу інакше. У нас встановлені дані, які дозволяють обґрунтовано підозрювати, що адміністрація колишнього президента Януковича впливала на судову систему. Припускаю, що ситуація не змінилася. Виходячи з розвитку подій.
Тобто вказівки суддям далі дають з АП?
На якомусь етапі, після багаторічної боротьби з перешкодами навіть там, де їх просто не повинно бути, ти починаєш розумієш, що без зміни керівництва держави та правоохоронних органів, руху не буде. Ні в плані розслідування злочинів під час Майдану, ні в плані якісної зміни правоохоронних органів і суду.
Я так кажу, оскільки я цю систему знаю. Умовно кажучи, є 5-10% – ці прийшли від серця працювати і боротися зі злочинністю. З часом цей відсоток може зменшуватись. 20-30% – ті, хто прийшов, скажу грубо, «косити бабло». Ми навіть між собою сміємося, що коли цих хлопців будуть на поліграфі питати, чи вони отримували хабар, в них стрілка не здригнеться, тому що в їх розумінні хабар – це нормальний заробіток, задля якого він і працює в органах. Інші 60-70 відсотків – це ті, хто рухається туди, куди спрямовує керівництво. Якщо керівництво каже: біжіть туди, інакше будете звільнені, вони побіжать туди. Якщо вони бачать, що начальство бере хабарі і нічого за це не буде, вони будуть брати хабарі теж. Але як тільки їм кажуть, що ви будете звільнені, якщо не будете діяти по закону, то вони у переважній більшості діятимуть по закону. Отже, від волі керівника правоохоронного органу залежить, чи буде 70-80% працівників дотримуватися закону.
Не буде реформи правоохоронної системи, якщо не буде невідворотного покарання за порушення закону. Бо людина – слабка істота. Можна підібрати в нові органи – НАБУ, САП та інші – ідеальних за тестами людей. Але якщо не буде чітких запобіжників, рано чи пізно вони почнуть порушувати закон, почнуть брати. Тому що відчуття безкарності розбещує навіть найбільш стійких. От мені навіть за журналістів в останній час образливо: виходять резонансні розслідування про правоохоронців і суддів – той з такою машиною, той туди поїхав, ті з тими переговорили і справу закрили. Здавалося би, має бути негайне реагування керівництва тих чи інших правоохоронних органів. В Генеральній прокуратурі мали б бути якісь розслідування службові, звільнення, покарання, звітування перед суспільством.
А на практиці повний нуль?
Так. Вирішили, напевно, що найкраще - просто не реагувати.
«Дії керівництва Генпрокуратури виглядають як дрібне шулерство»
До речі, скільки у вас змінилось людей в команді? Від початку розслідувань у 2014 році і донині?
Можливо, відсотків 20. З однієї сторони, я постійно наголошую на тому, що Луценко в жовтні 2016 року безпідставно 60 осіб скоротив, забравши 40 слідчих і 20 прокурорів із нерозслідуваних злочинів проти Майдану. Але, з іншої сторони, можна і подякувати. Тому що за невеликим виключенням добровільно пішли ті, хто не хотів викладатися. Кому не хотілося працювати на майданівські справи.
Як відомо, ваш департамент не так давно було розформовано за рішенням генерального прокурора. Він вас публічно назвав тоді «перфекціоністом», пояснюючи рішення щодо розформування цього департаменту. Як така реорганізація вплине на хід розслідування справ Майдану?
Це вже негативно впливає в тому плані, що дуже багато часу витрачається на технічні моменти щодо ліквідації – складання всіляких актів прийому-передачі, ускладнення листування з прокурорами, дві канцелярії, тривала пауза в доступі слідчих до таємного діловодства. Звісно, виникає маса таких питань, яких взагалі не повинно було б бути. Але вони зараз виникають, через розділення слідчих і прокурорів.
По суті питання - навіть якщо підрозділи слідчих і прокурорів будуть розділені, але керівництво не буде втручатися в справи, ні в наші, ні прокурорів, то проблем не буде. Благо, залишились ті самі слідчі, ті самі прокурори, ті самі керівники. Тобто ті, хто бажає досягати результату. То проблем не буде. Але ліквідовувався департамент Генпрокурором явно не для досягнення якихось позитивних цілей
Ви також подали до суду на Луценка щодо перевірок в розформованому департаменті. Для чого ці перевірки потрібні генеральному прокурору?
Щоб мати можливість впливати на прокурорів, тобто на тих, хто приймає рішення у кримінальному процесі. В першу чергу, щодо розслідування економічних злочинів. Я маю на увазі, що інтерес зі сторони керівництва до цих справ з`являється тільки тоді, коли у когось є якісь прохання. Бо судячи з тих питань, натяків, перешкод, які створюються, стає зрозуміло, що керівництво зовсім не цікавить процес збирання доказів та притягнення до відповідальності. А цікавить те, як швидше справу закрити. Останній з керівників, хто проводив наради по суті розслідування, давав поради, спрямовував, це був Баганець. Це ще був 2014 рік. Це був єдиний заступник генпрокурора, який збирав слідчих, прокурорів, оперативників для планування і звітування про роботу. А наразі нічого подібного не відбувається.
Чому немає прогресу у розслідуванні економічних злочинів Януковича та його оточення?
В першу чергу, розслідування встановлює, що була викрадена дуже велика кількість коштів. Напевне, достатньо велика, щоб ними поділитися. Звичайно, це припущення, бо у мене немає жодних підтверджень – хто бере, скільки бере. Але в мене немає жодного іншого логічного обґрунтування тим незаконним діям, котрі вчиняє керівництво ГПУ щодо таких проваджень.
Коли пишемо скаргу, розписуємо незаконність кожного рядка в документі генерального прокурора чи заступника, яким безпідставно забирається в нас чергове провадження. Ми їм показуємо, що дивіться, ви ж неправі. Ви порушуєте те і те. Будь-яка людина із інстинктом самозбереження сказала б: «Та ні, навіщо нам потрібно документування наших незаконних дій. Давайте все ж таки скасуємо ту постанову, і хай далі там розслідують». Ні. Вони цього не роблять. Дії керівництва Генпрокуратури, якщо дослідити їхні відповіді на скарги у окремих документах (їх можна продемонструвати), виглядають як дрібне шулерство.
«Бо був на нараді, питання по Клименку не обговорювали. Потім приходить протокол, а в ньому записано, що генпрокурор заслухав справу Клименка. Визнав розслідування неефективним»
Можете назвати тих «колишніх», хто, на вашу думку, «ділиться» з представниками чинної влади і таким чином гальмує слідство?
Ні, я не можу – не маю доказів цього. Я можу сказати, у яких справах приймаються незаконні рішення, які ведуть чи до закриття, чи до непритягнення винних осіб. Це справа Клименка (Олександр Клименко, екс-міністр доходів і зборів – LB.ua), в рамках якої планувалось набагато більше осіб притягнути. У підсумку справу забрали, сфальсифікувавши як протокол наради, так і постанову про зміну слідчого підрозділу, про це я теж неодноразово розповідав. Це було ще на шостий день перебування Луценка на посаді, коли я зрозумів, що певно нічого з того перебування не буде. Бо був на нараді, питання по Клименку не обговорювали. Потім приходить протокол, а в ньому записано, що генпрокурор заслухав справу Клименка. Визнав розслідування неефективним і доручив передати у військову прокуратуру. На той момент ми вже десяти особам повідомили про підозру. Билися, образно кажучи, із заступником Столярчуком, який не давав повідомляти про підозру. Слідчі прокурори чи не вперше в історії відстояли це право, повідомили про підозру тим, кому просили чи вимагали не повідомляти. В результаті приходить Луценко і каже: ви не ефективні.
Окрім справи Клименка, які ще гучні справи колишніх чиновників Януковича відверто гальмують?
Це справа за підозрою Лукаш. Вже півтора роки пройшло, але не дають рухатися. Прокурор ще в лютому 2017 року готовий був завершувати це провадження. Проте треба було підписати остаточну підозру. А оскільки вона адвокат, і там ще ряд осіб підозрюваних по цій справі адвокати, то це може зробити тільки заступник генерального. І заступники – спочатку Столярчук, потім Стрижевська – не виконують свої обов’язки і не дають жодного процесуального документу, чому не підписують підозру. Скаржимося Луценку на бездіяльність – ніякого реагування немає. Просто не підписують підозру – «бо не хочу». Чому? Кажу: «Якщо ви не бачите підстави, ви повинні винести постанову і обґрунтувати». Немає постанови. І в кінці-кінців ось в травні чи в червні Луценко передає цю справу до НАБУ, знову ж незаконно, бо за зібрані докази і розкриття злочину називає слідчого і прокурора неефективними. І рішення про передачу він супроводжує словами, що начебто прокурори САП не бачать перспектив у цій справі. Тому хай приймають рішення.
Далі, хто в нас там? Злочевський. У нас була справа за підозрою. Правда, вона побула у нас всього два місяці. Але й того вистачило, щоб її у нас забрати. Потім «вишки Бойка». Ті побули у нас три місяці. Генеральний прокурор Луценко витребував, дав вказівку повідомити, які перспективи. Йому доповіли про те, що зараз безпосередньо даних для повідомлення про підозру Бойку саме на той час немає, але є вже є дані стосовно виконавців. І слідчі бачать, як далі рухатися до результату. Як тільки цю доповідну ми написали, так відразу справу і забрали. А потім навіть в інтерв`ю LB.ua він розповідав наче про мою доповідну записку. Той абзац, де написано, що на даний момент немає доказів, вони згадали. А наступний абзац, що слідчі бачать перспективи по цій справі, не згадали. І так, справа вже перетворилася на вишки кого там? Бакуліна?
По Колобову – аналогічно. У нас і цю справу забрали. І вона дивним таким чином з 191 статті - «розкрадання» - перейшла просто в «халатність». Чим вони, фактично, «загробили» всю справу.
Хто ще з команди Януковича може себе почувати спокійно – окрім Лукаш, Колобова, Клименка?
У нас є ще один епізод з підозрою Захарченку. Корупційний. Ми починали його розслідувати, а потім в нас цю справу Луценко забрав. І не повертав, не дивлячись на неодноразові скарги. Але місяців два тому все ж повернули. Виявляється, що вона десь вісім місяців просто лежала, її не розслідували. От тому зараз розбираємось, скільки шкоди у ній зроблено за час, так би мовити, нашої відсутності.
Але і по теперішніх керівниках не дають – наприклад, генпрокурор забрав у нас провадження щодо голови одного з апеляційних судів, де встановлені ознаки заволодіння комунальним майном. Тобто будь-яке провадження під загрозою, коли з’являється інтерес у керівництва генпрокуратури до його розслідування.
«Де батон, на жаль, не знаю»
Що відбувається з арештованим майном Януковича та його оточення? От, наприклад, з тим же будинком екс-генпрокурора Пшонки?
Якщо майно записане на високопосадовця, якому повідомлено про підозру, або на його дружину чи дітей, то на майно накладено арешт. Також у багатьох випадках накладені арешти на майно, записане на тещу чи на сваху. Але тут треба трохи більше часу, щоб доводити, що це майно саме цього чиновника. Наприклад, у випадку з підозрюваним Віталієм Захарченком довели, що через голландську фірму ним контролюється тут майно. Але знову ж таки, робота не завершується. Вона є дуже тривалою. Чому? Тому що ми знаємо, що тоді діяли схеми по виведенню коштів за кордон. Потім через фірми, де заховані бенефіціари (високопосадовці чи їх довірені особи), кошти поверталися як інвестиції – купівля нерухомості, купівля підприємств і т.п. Ми починаємо йти шляхами: Кіпр, Беліз, Віргінські острови. На все це витрачається багато часу, на один запит, бува, чекаємо відповідь півтора-два роки, в окремих випадках швидше. Якщо десь є дані від країн ЄС про кошти, на них накладаються арешти спочатку судом в Україні. Але, знову ж таки, виникають складнощі, оскільки необхідне ще і рішення місцевого суду. Коли у нас суд виніс ухвалу, ми направляємо її, а далі там справа ще може півроку-рік тягтися.
Щодо Пшонки. Будинок арештований, але майно з нього дійсно розкрадалося. Тоді ще не було створене відповідне агентство (Національне Агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) – LB.ua). Наразі оформлюють документи з тим, щоб передавати будинок Пшонки на агентство. Згідно закону, саме вони можуть бути розпорядниками майна до вироку суду. Тому звертаються слідчі до суду і отримують дозволи на передачу майна до АРМА, як її скорочено там називають.
І останнє питання. Куди подівся золотий батон Януковича?
Нам самим цікаво. Бо наче є його фотографії. Але ми не знайшли жодної людини, яка його б бачила безпосередньо. Проте за фактом зникнення золотого батона та незначної кількості інших речей зареєстроване кримінальне провадження. Його передали до поліції. Але немає результатів розслідування, не встановлені причетні. Справа ведеться. А де батон, на жаль, не знаю.