Зміни
В новій редакції законопроекту дали визначення різним сферам безпеки: інформаційній, екологічній, фінансовій, енергетичній, соціальній, цивільній, інформаційній безпеці. Виписати усі ці сфери, які не були навіть згадані у першій редакції, було однією з вимог Головного науково-експертного управління і депутатів-критиків законопроекту.
З‘явились у переліку також такі сфери безпеки, як комунікативна, демографічна і гуманітарна.
У тексті законопроекту демографічну безпеку визначають як «комплекс обов’язкових заходів, здійснюваних державою, який ставить за мету збереження генофонду українського народу». Реалізувати демографічну безпеку повинна Державна міграційна служба.
Гуманітарна безпека звучить безневинно. «Це захист, консолідація та розвиток української нації, національної ідентичності, духовної незалежності, національної історичної свідомості, традицій культури, мови, символів та ознак України та українства, відродження та усвідомлення української національної ідеї, забезпечення свободи світогляду та релігійних поглядів». За реалізацію державної політики у сфері гуманітарної безпеки відповідатиме Міністерство культури.
Питання виникають до норми про «комунікативну безпеку». У законопроекті ця сфера визначається, як «гарантія права на свободу думки і слова», після чого йде перелік випадків у яких свобода слова може бути обмеженою. Цей перелік дещо ширший, ніж у статті 34 Конституції України.
Зокрема, написано, що свобода слова може бути обмеженою «для охорони моралі» і «протидії будь-яким формам пропаганди». Є ризик, що ця норма може призвести до цензури. До прикладу, у законопроекті немає визначення поняттю «мораль», а отже «охорону моралі» можна трактувати на розсуд «охоронців». Хоча у цій же статті подано чітке визначення поняттю «пропаганда».
«Пропаганда – це системні форми цілеспрямованого переконування, які намагаються вплинути на емоції, світогляд, погляди, переконання, думки і дії визначеної цільової аудиторії з політичною ідеологічною чи комерційною метою, що загрожує національній безпеці України», – йдеться у законопроекті. Комунікативну безпеку забезпечуватиме Служба безпеки України.
Запобігання і протидія корупції в державних органах влади також визначена, як одна із складових національної безпеки.
Окрім цього, у законопроекті виписані об‘єкти і суб‘єкти забезпечення національної безпеки, національні інтереси і загрози нацбезпеці. Детальніше виписати ці норми також вимагало експертне середовище.
Цікаво, що громадянин у законопроекті визначається і суб’єктом, і об’єктом національної безпеки.
У новій редакції законопроекту Службу безпеки України визначають, як «державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями та військовими формуваннями у його складі, що забезпечує безпеку держави, економічну безпеку, інформаційну безпеку, комунікативну безпеку з неухильним дотриманням прав і свобод людини».
Ймовірно, що таке визначення породить нову дискусію, адже багато критики лунає саме у бік підрозділу економічної безпеки СБУ.
Наприклад, журналісти СХЕМ виявили, що працівники управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ, попри скромні зарплати приїжджають на роботу на авто за десятки тисяч доларів, а їхні керівники володіють елітною нерухомістю.
Голова «Центру протидії корупції» Віталій Шабунін вважає, що значні статки у працівників цього відділу СБУ з’являються, бо вони вимагають хабарі від бізнесменів, або утискають їх бізнес, якщо ті відмовляються платити «данину».
Саме через це депутат Ганна Гопко нещодавно зареєструвала свої правки до законопроекту про нацбезпеку, якими якраз пропонує позбавити СБУ функції розслідувати економічні злочини. Її ініціативу підтримали також «Центр протидії корупції» та Європейська бізнес асоціація.
Однак судячи з відповідей секретаря комітету з нацбезпеки і оборони Івана Вінника, які можна прочитати у тексті трохи нижче, жодні функції в СБУ не планують забирати.
Читайте: Безпека «для галочки»
Чи не найбільша дискусія перед першим читанням розгорілась навколо норми про демократично-цивільний контроль над СБУ. В новій редакції зазначається, що Служба безпеки України підконтрольна Верховній Раді України.
А демократично-цивільний контроль над СБУ, згідно нової редакції, буде здійснювати комітет Верховної Ради, до питань відання якого віднесені відповідні повноваження.
Написано, що комітет повинен заслуховувати звіт СБУ двічі на рік – до 15 вересня і 15 березня. Розписано, що саме повинен містити звіт СБУ.
Однак ці звіти будуть закриті для громадськості. Відкриті слухання на тему діяльності сектору безпеки і оборони планують проводити раз на рік.
У законопроекті Кабміну також дають доручення створити або визначити центральний орган виконавчої влади, уповноважений на реалізацію державної політики у оборонно-промисловому комплексі України. Такий орган згадувався і у попередній редакції, однак у перехідних положеннях не було доручення його визначити, чи створити. Тепер таке доручення є.
Деякі з норм, що з’явились у новій редакції законопроекту викликають питання. Оскільки ознайомитись з текстом мала змогу поки зовсім невелика кількість депутатів, ми розпитали все у секретаря комітету з питань національної безпеки і оборони Івана Вінника, який безпосередньо займався підготовкою документу до другого читання.
У новій редакції законопроекту написано, що СБУ – це орган, який, у тому числі, займається економічною безпекою. А депутат Ганна Гопко подала правку, якою якраз пропонує скасувати цю функцію СБУ. Очевидно, що навколо цього питання почнеться дискусія. Для чого у визначенні СБУ прописали, що орган займається і економічною безпекою?
Насправді інформація щодо СБУ дещо викривлена. Наприклад, багато хто думає, що СБУ розслідує антикорупційні злочини. Це неправда. СБУ можуть, наприклад, фіксувати передачу хабаря, після чого одразу передають справу в НАБУ.
СБУ не будуть займатись окремо взятими суб’єктами (тобто компанією А, Б, В), а займатимуться макроекономічними питаннями. Зокрема, будуть вживати відповідних заходів, якщо хтось буде свідомо вчиняти дії, що загрожують державній економічній безпеці України. Будуть займатись категоріями економічної безпеки, визначеними за статтями: держзрада, диверсія, шпіонаж.
Можливо зараз є випадки, коли СБУ здійснює розслідування по статтям, що не підпадають під їхню підслідність. Саме щоб цього не відбувалось і має бути створений відповідний комітет.
Критика економічного відділу СБУ полягає у тому, що вони можуть «кошмарити» бізнес і важко перевірити, чи їх претензії і обшуки обґрунтовані?
Ми створюємо парламентський контроль якраз для того, щоб це перевіряти.
У тексті написано, що СБУ буде звітувати комітету «до предмету відання якого відноситься це питання». Йдеться про комітет з національної безпеки і оборони, чи цим буде займатись новий комітет?
Цим буде займатись той комітет, який Верховна Рада уповноважить це робити. Вона може уповноважити навіть комітет з питань культури цим займатися. Стаття 89 Конституції говорить про те, що Верховна Рада створює комітети, розподіляє їх по предмету відання і призначає голів комітетів.
Який комітет займатиметься цим питанням буде вирішувати Верховна Рада нового скликання?
Так.
У новій редакції також виписані сфери безпеки. Наприклад, у тексті згадується сфера демографічної безпеки. Як держава буде здійснювати реалізацію демографічної безпеки?
Створювати необхідні умови для материнства, для дошкільної і шкільної освіти, підтримувати фінансово матерів і дітей, забезпечувати захист сиріт, популяризувати українські цінності.
А от як держава «зберігатиме генофонд»?
Цією статтею виписані дії для створення відповідних умов, які сприятимуть збереженню генофонду. Якщо людина буде мати можливість працювати в Україні, народжувати тут дітей, купувати квартиру, а не емігрувати закордон, вона вочевидь буде залишатись тут і відтворювати нашу українську націю. Якщо у нас будуть такі умови життя, як у Швейцарії, звідси ж майже ніхто їхати не буде.
Але з інших країн приїжджатимуть сюди.
Тоді ми будемо здійснювати відповідні заходи спрямовані на захист нашого громадянства, країни і державної безпеки. Так, як це зараз робить Європа щодо різних категорій біженців. Ми будемо встановлювати державну політику щодо того скільки ми біженців можемо прийняти і що робити, щоб вони інтегрувались. Що ми повинні робити, щоб вони стали частиною соціуму, а не деструктивними елементами. Усе це елементи демографічної безпеки.
Держава має робити прогнозовану політику щодо незаконної еміграції в Україну. Міграційна служба, наприклад, повинна слідкувати, щоб люди не отримували незаконно українські паспорти.
Ще є сфера комунікативної безпеки. У законі вона визначається, як гарантія на свободу думки і слова, після чого перелічують у яких випадках свобода слова може бути обмежена. Але цей перелік ширший, ніж у статті 34 Конституції України. Наприклад, у Конституції не написано, що свобода слова може бути обмежена для охорони моралі, або протидії пропаганді.
Ця норма взята з декларації прав та свобод людини.
Не може ж хтось, наприклад, закликати ґвалтувати жінок. Чи ви вважаєте, що це має право на життя? Я вважаю, що є якісь моральні принципи існування суспільства.
Тоді потрібно визначити, що таке «мораль».
Кожен соціум живе по певних стандартах і принципах моралі. Вони виходять від прав і свобод визначених в Конституції України. В Конституції є термін «відшкодування моральної шкоди». Українські суди мають широку практику застосування цього терміну.
Але якщо це викликає такий шалений супротив.. Гаразд.. Нехай нацбезпека буде аморальною.
А пропаганда?
Без визначення пропаганди об’єктивно кваліфікувати дії, які загрожують інформаційному простору України з боку держави-агресора неможливо.
У нас ж не було визначення пропаганди.
А зараз з’явиться.
Для чого?
Для того, щоб Росія, або будь-яка інша держава не вела інформаційні війни. Не спотворювала наш ідеологічний простір.
Це не дозволить владі легше «закривати» ЗМІ?
Ні, є процедура яка працює в багатьох країнах світу. У Британії, між іншим, вона найменш демократична. Там рішенням уряду впродовж двох діб закрили «RussiaToday».
Ми хочемо ввести процедуру, яка схожа на ту, що працює в Німеччині і Франції. Наприклад, є національний орган, який спостерігає за медіапростором. Це Національна рада з питань телебачення і радіомовлення. Є якісь речі заборонені законом: комуністичні, фашистські символи, спроби легалізувати квазіутворення «ДНР», «ЛНР».
Якщо, наприклад, телеканал «Інтер», знімає відверто пропагандистський сюжет, як це було 9 травня, Нацрада з телерадіомовлення може написати відповідну заяву у відповідний орган. Там відкривають провадження. Під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про видалення відповідного матеріалу. Якщо рішення суду не виконується, можна вживати інших заходів. Наприклад, блокувати ip-адресу, тощо. В подальшому ухвала може бути оскаржена.
Це все детальніше потрібно прописувати у законопроекті, хіба ні?
Очевидно. Це буде деталізовуватись.
Чому громадянин визначається в законопроекті і об’єктом, і суб’єктом забезпечення національної безпеки?
Об’єкт – це той кого мають захищати. Тут думаю питань немає. Держава повинна захищати громадянина. А суб’єктом, тому що громадянин обирає державну владу, яка його захищає. Кожен громадянин має ставитись до виборів дуже відповідально. І не забувати, що він дуже важливий суб’єкт в контексті національної безпеки.
Поясніть, як будуть розподілятись обов’язки начальника Генерального штабу і головнокомандувача ЗСУ (зараз обидві посади об’єднані, а у законопроекті ці посади пропонують розділити). У законопроекті також згадується командувач Об’єднананого оперативного штабу. Хто чим буде займатись?
Командувач Об’єднаного оперативного штабу буде доповідати свій оперативно-тактичний задум Головнокомандувачу ЗСУ, той його погоджуватиме і даватиме команду що конкретно робити начальнику Генштабу, який у свою чергу повинен забезпечити матеріальне і логістичне забезпечення для виконання цієї команди.
Законопроектом також передбачається створення нового центрального органу виконавчої влади, що уповноважений на реалізацію державної політики в оборонно-промисловому комплексі України. Що це за орган?
Зараз концерн «Укроборонпром» виконує дві взаємовиключні функції, які протирічать одна одній. З одного боку «Укроборонпром» є суб’єктом господарювання, метою якого є отримання прибутку і сплати податків. З іншого боку, він є регуляторним органом, який керує 93-ма державними підприємствами. А регуляторний орган апріорі не може ставити за мету отримання прибутку.
Тому, у законопроекті ми визначимо, що «Укроборонпром» є суб’єктом господарювання. А регуляторним органом щодо всіх суб’єктів, які входять в склад «Укроборонпрому», має бути визначений центральний орган виконавчої влади. Цим органом може стати нове міністерство оборонно-промислового комплексу, а може - профільний заступник голови міністерства економіки, який буде опікуватись забезпеченням діяльності оборонно-промислового комплексу. Оборонно-промисловий комплекс не обмежується концерном «Укроборонпром», він включає у себе всі суб’єкти, які працюють і виробляють продукцію оборонного призначення, у тому числі і приватні.
До законопроекту можуть бути дописані ще якісь статті, або навіть розділи?
Ми будемо закінчувати ревізію по сектору безпеки і оборони. Будемо відходити від дублювання норм положень по профільних міністерствах, від дублювання чинних норм профільних законів.
Стаття демократично-цивільного контролю буде підкоригована. Поки ми фізично не встигли це зробити.
Чинний Закон про демократично-цивільний контроль буде скасований?
Поки я точно можу сказати, що буде скасований Закон «Про основи національної безпеки», адже у законопроекті ми бачимо новий концепт і він кращий порівняно з чинним Законом.
Коли ми проведемо ревізію розділу оборонного планування і демократично-цивільного контролю, то вирішимо, чи скасовувати Закон про демократично-цивільний контроль. Ймовірніше, що так. Просто найважливіше перепишемо у законопроект, найактуальніше допишемо, осучаснимо це все. Приведемо у відповідність до стандартів НАТО.
Але ж це цілий Закон, а тут буде один розділ.
Так, це великий, гарний Закон, але він не працює. А ми маємо написати нехай менше, але створити практичний механізм контролю громадськості над владою.