Однак, не встигло останнє несторівське: «Прощай!!!» затихнути у Верховній Раді, як Луценко знову повернувся на посаду керівника МВС. «Не дострелили!» - потішався Юрій Віталійович. Він порівняв себе з головним героєм радянського фільму «Холодне літо 1953». «Там банда, перед тим як пограбувати село, мала вбити дільничного інспектора міліції. На жаль, регіонали погано дивляться кіно, бо з першої кулі дільничного там не вбили», - хвалився Луценко.
Отже голосували-голосували, а в країні залишився новий-старий керівник МВС Юрій Луценко. Тільки й змін, що до його посади долучилися дві букви – «в.о.». Трохи неприємно, принизливо, але жити і працювати можна.
Фото: kharkov.ua
Юрій Луценко розповів, як вдалося провернути таку милу хитрість: «Після моєї відставки, Клюєв Михайло як виконуючий обов´язки прибув на засідання Кабміну і вніс пропозицію про введення ще одної посади першого заступника міністра. Кабмін прийняв це рішення. На цю посаду призначили Луценка і на нього ж поклали в.о. міністра», - роз’яснив він кадрову «камасутру».
Хитра схемка, нічого не скажеш, в ній не вистачає тільки одного – поваги до законодавчої гілки влади. Але кого з політиків в цій країні турбує авторитет державних органів?
Отже голосування відбулося, а в системі МВС мало, що змінилося. Звичайно, призначення в.о. Луценка Регіони можуть оскаржити в суді. Але тоді вигулькне в.о. Москаль, і все почнеться по новій.
Щоправда, це голосування дало можливість добре пропіаритися Партії Регіонів. Показали: можуть, якщо хочуть. Показали, що більшість голосів в парламенті вже не у Тимошенко, а у Януковича, що її коаліція нічого не варта, адже член коаліції Блок Литвина майже одноголосно «підспівав» біло-блакитним.
БЮТівці навіть встигли оголосити Литвина новим Іудою-Морозом.
Литвинівцям нічого було відповісти, вони, якщо перейти на сленг, відморожувались по повній. Буквально поховалися у сесійній залі від настирних журналістів, що чатували біля дверей в кулуари на «балакаючі голови» Литвина - Зарубінського, Гриневецького, Шарова. Але даремно, ніхто не виходив. «Що, чекаєте Зарубінського? - з дверей сесійної зали висунулася сива голова одного з литвинівців, який був чомусь дуже веселий. - Хі-хі, не чекайте - він не вийде».
Він помилився - нардеп Зарубінський вийшов. Щоправда не для коментарів пресі. У нардепа відключили мобільний телефон, і він вискочив в кулуари, щоб докричатися до оператора, в сесійній залі порозумітися їм заважав шум. Однак, скоро він зрозумів свою помилку – журналісти обступили з усіх сторін, і Зарубінський здійснив панічний ривок назад - у рятівні двері сесійної зали. Але перед жаданими дверима виявилася перепона в особі автора. Зарубінський задіяв м’язи - він так рванув на себе двері, що перешкода у вигляді журналіста просто відлетіла геть.
«Відчепіться!» - це останнє, що почули журналісти від депутата Блоку Литвина перед тим, як він остаточно зник за дверима.
Фото: tsn.ua
Зарубінський згодом вибачився.
Об’єктивності заради, визнаю: автор дійсно пасивно перешкоджала Зарубінському потрапити в сесійну залу, але лише з однією метою - щоб дізнатися про мотиви голосування Блоку Литвина. В демократичній країні політики повинні публічно аргументувати свої дії.
Хоча, Зарубінського також можна зрозуміти, він був емоційно заведений після відставки Луценка. Адже, за інформацією автора, нардеп був не в захваті від позитивного голосування своєї фракції, і від свого особисто.
Справа в тому, що фракція Литвина відрізняється дисциплінованістю, і настанови - як голосувати, дає особисто Володимир Литвин. Не послухатися – смертельно образити лідера.
Так було і цього разу - Литвин дав вказівку валити Луценка, а сам не проголосував, щоб засвідчити свою особливу порядність і гідність, повне неприйняття політичних зрад. Так, до речі, відбувається не вперше: Литвин зберігає обличчя і не голосує за рішення з «душком», а фракцію кидає на амбразури.
Фото: mediaua.com.ua
...Отже, литвинівці ховалися від питань про зраду в сесійній залі. Там їм було затишно, бо колеги з коаліції не доставали їх питаннями.
«А чому нам їх питати? Хіба проститутка пояснить, чому вона проститутка?» - зауважив нардеп Кирил Куліков.
Насправді, голосування для колег, чи то екс-колег, не стало сюрпризом – тому й мотиви особливо не цікавили. Про «зміну орієнтації» Литвина було відомо зазделегідь.
Як розповідали автору депутати БЮТ, Володимир Литвин розпочав неофіційні переговори з Януковичем про співпрацю зразу після першого туру виборів.
Що це означає? Що Володимир Литвин критично оцінює шанси Тимошенко на перемогу і переживає за своє спікерство? Справді, в Раді ходять чутки, що Партія Регіонів веде розмови про формування нової коаліції геть з усіма фракціями крім БЮТ, і начебто найбільш «принципові» прихильники Віктора Ющенка забажали крісельце спікера. Тож Литвин діє на випередження?
Що цікаво, жодних гальм у Володимира Литвина, в забігу до Януковича, не існує. Як засвідчило 17-те січня, виборців у Володимира Михайловича, м’яко скажемо, не багато. А це означає, що йому особливо немає, кого розчаровувати зміною політичної орієнтації.
Можливо, рішення перебігти в табір «біло-блакитних» навіяв його головний спонсор, який вже давно депутат Партії Регіонів, Василь Хмельницький? Бізнес колишнього співвласника «Запоріжсталі» зараз доволі скромний, однак Хмельницький вважається одним з найбагатших людей України. Секрет в тому, що останнім часом Василь Хмельницький заробляє не на бізнесі, а на різних схемах, де, як багато ким вважається, використовуються й державні кошти.
Відповідно, Хмельницькому треба постійно тримати «ніс по вітру», щоб, бува, не втрапити в опозицію. Вірогідно, він серйозно сумнівається в шансах Тимошенко на президентство, Блок Литвина демонструє таку неймовірну політичну гнучкість.
До речі, литвинівцям та їх спонсорам дуже добре велося в коаліції з Тимошенко. Литвин отримав спікера. Його брат залишився керувати прикордонниками. Спонсори отримали найбільш «хлібні» місця в уряді: це «Укрзалізниця», «Держкомрезерв» та «Держкомзем».
Причому публічна відповідальність за урядову діяльність на Блок Литвина не лягла, адже посади литвинівцям дісталися геть непублічні.
Що ж стосується «хлібця», то литвинівці не демонстрували скромність. Зокрема, згідно журналістського розслідування автора, лише на процедурі «освіження» запасів Держкомрезерву, яким керувала квота Литвина, бюджет недоотримав 1 млрд. грн.
Отже Литвину при Тимошенко жилося непогано. І зараз мається непогано, хоча він і став людиною Януковича. Адже «хлібні посади» в уряді він наразі навряд чи втратить: по-перше, Тимошенко зараз просто не до нього; по-друге, офіційний вихід Блоку Литвина з коаліції БЮТу не вигідний. Ось так влаштовуються в житті «олігархи розумової праці», «потрібні країні політики»!
...Відносно голосування представників інших політичних сил за відставку Луценка, то прогнозованим для БЮТ було позиціонування «Єдиного центру». Після того, як на вотчині Балоги, Закарпатті, Віктор Янукович переміг Тимошенко, тільки лінивий не звинувачував екс-голову СП в співпраці з «біло-блакитними».
Що ж стосується комуністів, то у них ситуація аналогічна - як у литвинівців. Відомо: комуністи довгий час були «неофіційними членами» коаліції Тимошенко, тому що так було зручно головному спонсору, «червоному» бізнесмену Костянтину Григоришину. Цілком природно, нині Григоришин зайняв нейтральну позицію, а за відсутності його авторитетного голосу комуністів легко звабити посадою віце-спікера для Адама Мартинюка (місцем якому, як пообіцяли «регіонали», поступиться Лавринович).
Загалом, голосування по Луценку засвідчило: у Януковича в парламенті наявна більшість голосів – він може весь уряд зробити в.о. А ось формування нової коаліції проблематичне – фракції не ліпляться, посад на всіх бажаючих не вистачає. І навіть перемога Януковича на виборах не вирішує проблеми функціонування ВР. Трохи легше організувати Раду, якщо переможе Тимошенко. Проте, виходу України з політичної кризи це навряд посприяє – його не видно й за хмарами.