Як обирають гендиректора СОТ?
Вибори очільника СОТ не є виборами у звиклому сенсі, бо голосування як такого немає. Натомість відбувається поступове відсіювання кандидатів, які викликають несприйняття в тієї чи іншої країни. Фактично це означає, що для перемоги на виборах гендиректора потрібно мати 164 голоси “не проти”, а не 83 “за”. Такий підхід дозволяє уникнути створення коаліцій і знецінення позицій окремих країн, але дуже ускладнює саму процедуру.
Наприклад, український кандидат чи кандидатка не змогли б очолити СОТ, бо за нього не проголосували б Росія та її сателіти. Але справедливо і зворотне: Україна не підтримає представника держави-агресора. Саме тому держави, як правило, публічно не кажуть, кого підтримують. По-перше, ніхто не хоче образити інший уряд, а по-друге, така підтримка може виявитися токсичною. Якщо США, наприклад, скажуть, що вони підтримують кандидата від країни N, цьому кандидату більше нічого не світить, бо за нього не проголосує Китай.
Провідну роль під час виборів відіграє так звана “трійка”. Це керівники трьох основних органів СОТ: Генеральної ради, Органу вирішення спорів (DSB) і Органу з огляду торговельної політики (TPRB). Зараз ці посади займають посли Нової Зеландії, Гондурасу та Ісландії відповідно. На них покладено обов'язок провести сотні переговорів з рештою країн, під час яких кожен торговий представник має назвати кілька прийнятних імен. Такі переговори відбуваються в кілька етапів. Після кожного з них відсіюють кількох кандидатів. Ті, хто не пройшов сито відбору, знімають свою кандидатуру.
У 2020 році кандидатів на посаду гендиректора СОТ було восьмеро. У вересні відсіялися троє, у жовтні — ще троє. Зі своєю роботою “трійка” поки що справляється дуже добре.
Хто кандидати?
З 1995 року, відколи існує СОТ, вона мала шістьох генеральних директорів, і всі – чоловіки. Троє – з Європи, по одному – з Південної Америки, Азії та Океанії. Тому цього року було загальне очікування, що наступним керівником СОТ стане жінка, а за можливості – з Африки. Кандидаток на посаду гендиректора цього року було троє. Кенія висунула Аміну Мохамед, яка вже балотувалася сім років тому, Нігерія – Нґозі Оконджо-Івеалу, а Південна Корея – Ю Мьон Хі.
Випускниця Київського університету імені Тараса Шевченка Аміна Мохамед у 2000-2006 роках була послом Кенії в СОТ, пізніше – заступницею виконавчого директора Програми ООН з довкілля (ЮНЕП). 2013 року кандидувала на посаду керівника СОТ, але вилетіла після першого ж раунду. З того часу працює в уряді Кенії, у тому числі майже п'ять років очолювала Міністерство закордонних справ. На цій посаді у 2015 році вона організовувала останню більш-менш вдалу міністерську конференцію СОТ. 2017 року Мохамед програла ще одні вибори – на посаду голови Комісії Африканського Союзу.
Оконджо-Івеала раніше працювала у сфері фінансів, а не торгівлі. У 2003-2006 і 2011-2015 роках вона очолювала міністерство фінансів Нігерії, а між цим була керуючим директором Світового банку. 2009 року вона приїжджала в Україну і зустрічалася з тодішніми лідерами держави Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко. Відсутність торгового досвіду вона хоче компенсувати свіжим поглядом на проблеми СОТ.
Усі головні світові гравці мають інтерес до Африки. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, яка була призначена у 2019 році, перший закордонний візит здійснила в Ефіопію. Китай активно інвестує в Африку. США зараз ведуть переговори з Кенією про зону вільної торгівлі, яка повинна стати взірцем для інших африканських країн.
Тому якби від Африки балотувалася тільки одна з цих жінок, для багатьох вибір був би дуже простим. У той самий час вихід обох кандидаток у фінальну двійку міг би завести ситуацію в глухий кут. Але слід віддати належне “трійці”: вона зробила все, щоб цього не сталося. На передостанньому етапі відсіялася кенійка (для неї це вже треті програні вибори!), а у фінал вийшли представниці Нігерії та Кореї.
Пані Ю має великий досвід перемовин про створення зон вільної торгівлі і є першою жінкою на посаді міністра торгівлі Південної Кореї. Досвід та знання у сфері торгівлі мали б зробити її ідеальною кандидатурою на посаду керівника СОТ, але завадити обранню може складний дипломатичний конфлікт з Японією. У його центрі – вимоги справедливої компенсації за жорстоку окупацію Корейського півострова в 1910-1945 роках. Токіо вважає це питання закритим угодою 1965 року, коли між країнами було відновлено дипломатичні зв'язки. Конфлікт знову розгорівся 2019 року після того, як Верховний суд Кореї зобов'язав одну з японських компаній виплатити компенсацію за рабську працю корейців у часи окупації. Через цю суперечку Японія може заблокувати призначення корейської кандидатки на посаду гендиректора СОТ.
Є проблеми і в Оконджо-Івеали. У процесі виборів з'ясувалося, що вона має не тільки нігерійське громадянство, а й американське. Отримала його 2019 року після багаторічного проживання та роботи у Всесвітньому банку на території США. Якби це було відомо зі самого початку, то навряд чи стало б проблемою. Але нігерійка фактично приховала американське громадянство, що може порушити питання про її неупередженість.
Остаточний вибір між двома кандидатками члени СОТ, як очікується, зроблять у листопаді.
Що не так із СОТ?
Новій гендиректорці дістанеться доволі беззуба організація з великою кількістю проблем.
Одна з першорядних – заблокована робота апеляційного органу, який переглядає рішення, ухвалені Органом вирішення спорів (DSB) між країнами-членами організації. В першій інстанції торгові спори розглядаються ad hoc комісіями, тобто на кожну справу призначають інший склад суду, який обирають із сотень потенційних експертів. Апеляційний орган формують інакше. Він складається із семи чоловік, яких призначають на чотири роки консенсусним рішенням усіх членів DSB. Для прийняття рішення потрібно мінімум три арбітри, але з грудня 2019 року апеляційний орган не має кворуму. Там зараз узагалі тільки одна суддя – Хун Чжао з Китаю, і термін її повноважень спливає в кінці листопада. Така ситуація склалася тому, що США протягом останніх років блокували призначення нових суддів, не погоджуючись з рішеннями апеляційного органу, які не влаштовували Вашингтон. Азеведо не вдалося вирішити проблему. Може, вдасться його наступниці.
Через відсутність консенсусу СОТ за 25 років свого існування також не змогла досягнути жодної великої угоди. Багатосторонні торговельні переговори в рамках організації називають раундами. Наприклад, сама СОТ була створена за підсумками 8-річного Уругвайського раунду переговорів. Пакет документів, напрацьований у 1986-1994 роках, є правовим базисом сучасної міжнародної торгівлі. У 2001 році СОТ почала новий – Дохійський – раунд переговорів. Його метою була лібералізація світової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Країни, що розвиваються (для багатьох з яких аграрний експорт є основою економіки), мусили погодитися на скорочення імпортних мит, а більш багаті – зменшити обсяги субсидування своїх фермерів. Переговори тривали понад сім років і провалилися.
Після світової фінансової кризи їх спробували реанімувати, і 2013 року вдалося підписати Угоду про спрощення процедур торгівлі (TFA), яка була маленькою частиною порядку денного Дохійського раунду. 2015 року в Найробі членам СОТ удалося досягнути прогресу в деяких питаннях, включно з поступовим скасуванням експортних субсидій для сільського господарства й угодою (яку підписали не всі) про зниження тарифів на продукцію інформаційних технологій. Водночас зустріч у Найробі фактично закрила Дохійський раунд. На міністерській зустрічі 2017 року члени СОТ уже не змогли досягнути жодних домовленостей.
За нового гендиректора має початися новий раунд переговорів про зміну застарілих правил торгівлі, які вже не відповідають сучасним викликам. Вирішувати потрібно багато що – починаючи зі скасування субсидій у галузі рибальства (які ведуть до надмірного вилову риби та виснаження природних ресурсів) і закінчуючи електронною комерцією (надворі 21 століття, а світ досі не має спільних правил, які регулювали б цю сферу).
В України свої очікування від багатосторонніх переговорів. Вони мають вирівняти митні тарифи для старих і нових членів СОТ і змінити правила торгівлі, щоб вони не слугували апріорі тим, хто їх вигадав. "І здається, що консенсус із цього приводу вже дозріває. Мова йде про новий раунд переговорів, зіставний за масштабами з Уругвайським раундом", – вважає торговий представник України Тарас Качка.
СОТ не є ідеальною, але це краще, ніж нічого. У світі без СОТ торгові угоди між країнами ніде не дінуться, але не буде міжнародної інституції, яка встановлює для них спільні правила. Раніше вони дозволяли розширювати міжнародну торгівлю, що сприяло глобальному економічному зростанню. І якщо правила, які працювали десятиліттями, більше не відповідають глобальним викликам, їх потрібно модернізувати, а не відкидати.