Росія веде проти України, окрім іншого, ще й економічну війну. І вона розпочалася ще до 2014 року. Блокується наш експорт у Росію, блокується транзит. Чи не є це порушенням правил СОТ, членами якої є і Росія, і Україна?
Агресії триває на декількох фронтах. Є військова агресія - війна, є інформаційна агресія і є економічна. До економічної ми можемо відносити питання з постачанням газу, перекриття транзиту наших товарів на ринки третіх країн, питання обмеження експорту нашого залізничного вагонобудівного обладнання, сільськогосподарської та іншої продукції.
Так 1 січня 2016 року Росія в односторонньому порядку вийшла де-факто з Угоди про вільну торгівлю між країнами СНД. Включила нас в перелік країн, до яких застосовується продовольче ембарго. Ми змушені були відповідати і вдатись до адекватних дій.
Якщо порахувати наслідки цієї торговельної агресії, то лише прямі втрати експорту товарів складають близько 1 млрд доларів США за минулий рік. Це втрати експорту товарів, а є ще є втрати в секторах послуги, суміжних секторах.
У цій сумі тільки експорт у Росію чи також на ринки третіх країн транзитом через Росію?
Від транзиту також. Це ринки Казахстану, Киргизстану, інших східних країн - наші історичні ринки. Рівень скорочення поставок наших товарів на ці ринки не відповідає загальним тенденціям падіння експорту. Якщо у середньому експорт товарів у 2016 році скоротився на 4,6%, то по цих країнах рівень падіння становить від 20% до 45%.
Це однозначно говорить про те, що все це неприродньо. І це ми доводимо у СОТ з самого початку застосування Росією цих заходів. У СОТ знають, що відбувається. І ніхто не може сказати, що транзит українських товарів територією Росії в треті країни може якимось чином становити загрозу національним інтересам Росії.
Лише Росія так діє? Чи є інші країни?
Ні, ми говоримо лише про Росію. Інші наші партнери по СОТ, у тому числі країни-члени СНД, таких речей не роблять. Йде мова про певні точкові обмеження – але ми з цими питаннями працюємо.
Чи може СОТ якось нам допомогти у цій ситуації? Вони ж не можуть змусити Росію наш транзит пропускати.
В СОТ є процедура врегулювання суперечок. Але СОТ – це організація торговельної дипломатії, яка не має механізмів примусу. Навіть процедура врегулювання суперечок починається з консультацій.
Але за результатами розгляду суперечки СОТ виносить рішення, яке країна має виконати обов'язково. Якщо держава рішення не виконує, то швидше за все матиме місце з Російської Федерацією, тоді Україна цілком легально зможе вжити адекватних заходів у відповідь по відношенню до експорту товарів і послуг цієї країни. І це не стосується лише тих галузей і товарів, по яких були запроваджені обмеження РФ.
Тобто фактично за результатами цієї процедури ми зможемо повністю заборонити експорт певної продукції з Російської Федерації. Або постачання якихось послуг. Або підняти мита на рівень вище, ніж той, який ми застосовуємо до всіх членів СОТ.
А заборонити транзит російських товарів своєю територією?
Україна дотримується міжнародних правил і процедур. Ми вважаємо, що транзит — це недоторкана свобода. Без транзиту не буде експорту. Зупинка транзиту має вплив не лише на ту країну, яка ці товари постачає. Вона також має вплив на треті країни, куди ці товари йдуть. Ми повинні досить зважено підходити до такого рішення.
В нас є інший арсенал заходів, які можна буде вжити у відповідь, ніж блокування транзиту російських товарів. Як на мене, нам важливо захистити ринок від певних російських товарів та послуг, а не обмежувати транзит.
Проте давайте також говорити, що по відношенню до РФ – може йти мова й про захист національної безпеки. Якщо це рішення буде необхідне задля захисту нацбезпеки, то звичайно ми можемо і повинні його вжити. Але однозначно таке рішення це вже навіть не компетенція Уряду, а Ради нацбезпеки і оборони.
Про які саме товари йдеться, що і чому ми досі купуємо у Росії?
Країни-сусіди є природними торговельними партнерами один для одного. Це історично і це природньо, бо питання доставки значно дешевше. Плюс в нас були глобальні ланцюжки доданої вартості з часів радянського союзу. Якщо подивитися зараз, то основне, що ми завозимо, це енергетичний імпорт. Наступна позиція — це добрива. Потім йдуть речовини у газоподібному стані, руда. І електроніка. Але це, як правило, товари глобальних корпорацій, які мають на території Російської Федерації свої виробництва. І щороку по цій групі в нас падіння на 40-50%, бо з моменту вступу Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС в силу дуже багато глобальних корпорацій переорієнтували поставки своїх товарів в Україну з Росії на країни ЄС. Окрім цього ми купуємо товари в групі реактори для атомних електростанцій і запчастини до них.
Але “Нафтогаз” каже, що ми не купуємо російський газ.
Ми не купуємо газ в Російської Федерації, але фізично цей газ може бути походженням з Росії. Як на мене це питання вже неодноразово коментували наші колеги з Міненерго і "Нафтогазу".
Тобто якщо СОТ нас підтримає, які товари ми не будемо закуповувати? Газ йде транзитом — ми від нього не будемо відмовлятися, як я зрозумів. Від реакторів також не можемо, принаймні зараз. Що ще?
Все, що стосується готової продукції і що ми можемо отримувати з ринків третіх країн. Ми не повинні бути ворогом для українських компаній та збільшувати вартість сировини для виробництва товарів в Україні, і в тому числі на експорт. Тому в першу чергу це стосуватиметься готової продукції, яка достатньо легко може заходити до нас з ЄС.
Про які суми йде мова?
Щоб вжити заходів у відповідь, ми повинні пройти процедури врегулювання суперечок і дійти до рішення. Зараз в нас ініційовано дві суперечки проти Російської Федерації, готується третя. Перша — з приводу заборони імпорту вагонів і залізничного обладнання з України у Росію. Друга — щодо заборони транзиту українських товарів територією Росії. І третя, на яку ми зараз фіналізовуємо документи, це суперечка щодо обмеження імпорту продовольчих та деяких промислових товарів з України у Росію (відомі в Україні обмеження «доктора Оніщенко»). Наприклад, невідповідності нашої упаковки продовольчих товарів чи небезпечності наших сирів чи шпалер. Хоча ми постачаємо все це у країни Європи. Юридична позиція в нас готова. Ми доформовуємо фактичну базу. І будемо готові найближчим часом починати суперечки в рамках СОТ.
Якщо ми говоримо, що в нас загальні втрати близько 1 млрд доларів у 2016 році, то однозначно ми матимемо право говорити про питання обмеження товарів і послуг...
В межах цієї суми?
Це сума втрат за 16-й рік, але по першій і другій справі втрати були раніше і тривають. Окрім того, Коли буде рішення, сума буде більша.
Скільки часу може зайняти ця процедура?
Як правило процедура, з апеляційним оскарженням і з винесенням рішення, займає десь півтора року. Але з частиною суперечок ми вже просунулися, там буде менший термін.
Ці суперечки важливі не лише з точки зору можливості отримання Україною адекватної компенсації. Вони важливі з точки зору того, що рано чи пізно режим в Російській Федерації повинен змінитися. І в Україні будуть підтверджені Світовою організацією торгівлі рішення, де буде чітко написано, що наші вагони і стрілочні переводи відповідають загальним вимогам і стандартам. Що вони безпечні. І що вони можуть використовуватись не тільки в Росії. Зараз Росія заборонила фактично їх продавати і у Казахстан, і в Білорусь.
Цими справами ми також доносимо достатньо сильне повідомлення до інших торговельних партнерів, що Україна буде відстоювати свою позицію, якщо ви будете робити щось проти наших експортерів.
Мушу сказати, що частково у 2015 та у 2016 році в СОТ ми активізували роботу по усуненню бар'єрів проти наших експортерів на зовнішніх ринках. Російська Федерація є агресором, але є приклади, коли наших експортерів то тут, то там трошки обмежили. Вирішила, наприклад, Молдова запровадити додаткові мита або квоти на наші продукти харчування. Або були антидемпінгові заходи на території ЄС, наприклад, проти наших стальних канатів, які діяли більше 10-15 років. І нам лише цього року фактично вдалося їх усунути. Вдалося зменшити їх розмір, і це дозволило повернутися на ринок ЄС українському виробнику. Цього року ми отримали повне скасування. І важливо, що ми показуємо всіми цими справами, нашою активної позицією, що ми не будемо толерувати утиски наших компаній. В незалежності від того, якого розміру цей партнер. Тому ми піднімаємо питання, які стосуються й довготривалих антидемпінгових заходів у США. Хоча це великий партнер, який нас підтримує. Тому наше завдання — показати, що для нас вкрай важливо розвивати експорт, боротися за кожен долар експорту.
Які ще завдання ви ставите у цьому році? Можливо, буде рішення СОТ наприкінці року, що ще?
Так, ми можемо говорити про це (рішення СОТ). В нас є декілька пріоритетів на цей рік. Перший — це створення системи міжнародних угод, які дають українським компаніям можливість преференційного доступу на ринки третіх країн. Це угоди про зони вільної торгівлі. І імплементація вже діючих угод, щоб компанії отримували від них результати. В цьому контексті наше завдання — щоб цього року повноцінно запрацювала Угода про зону вільної торгівлі з Канадою. Ми завершили переговори минулого року і підписали Угоду, а зараз потрібно завершити ратифікаційні процедури, щоб вона вступила в силу. А також що важливіше донести до бізнесу нові можливості, щоб він їх почав використовувати.
Ще ми маємо переговори з Ізраїлем і Туреччиною. З Ізраїлем ми достатньо швидко рухаємося. У нас наступний раунд переговорів 8-9 березня. З Туреччиною в нас трошки складніший рух, тому що країна має достатньо такий протекціоністський підхід. Але Туреччина для нас важливий ринок.
Цього року ми маємо визначити, з якими ще додатковими країнами ми починаємо розмови про можливість підписання угоди про зону вільної торгівлі.
Також у березні ми плануємо презентувати Експортну стратегію України. В України за 25 років не було експортної стратегії. Стратегія передбачатиме, куди ми рухаємося, що нам треба зробити, щоб цього досягти. Причому ця стратегія стосуватиметься всіх органів влади, а не тільки Мінекономрозвитку. Навіть органів освіти, бо виявилося, що в нас немає спеціалізованої освіти і програм перекваліфікації людей, які б могли займатися експортною діяльністю або супутніми видами послуг. Бо експорт сам по собі не діє — мають бути люди. Має бути інфраструктура. Має добре працювати митниця, мають бути спрощені процедури валютного врегулювання.
У стратегії також буде записано, що мають робити бізнес і бізнес-асоціації. Тому що питання розвитку експорту — це не лише питання Уряду.
В цій експортній стратегії також будуть визначені пріоритетні ринки для країни.
Ми вирішили піти довгим шляхом, а не коротким шляхом, коли сідають в міністерстві, пишуть якусь стратегію, а потім виносять її на обговорення. Ми зробили процес цієї підготовки за методологією Міжнародного торговельного центру (ITC) при СОТ та ООН. Ця методологія передбачає інклюзивний процес. Тобто в підготовку стратегії були залучені бізнес-асоціації, науковці, органи держвлади, всі, які є. Всі вони будуть залучені до фінального визначення пріоритетних ринків.
Тобто ми вийдемо з таким лонг-лістом (довгим списком) країн і з економічним поясненням, як саме ми ці країни обирали. Буде економічна математична модель.
І після обговорення – ми подамо на затвердження Акту Кабінету міністрів України – який буде спільним надбанням всіх.
Бо нам важливо, щоб все, що ми робимо, якщо буде наприклад змін Уряду або новий Міністр чи торговий представник це розуміння напрямку руху залишалося.
Ви кажете, що наша торгова ідеологія — це ідеологія відкритого ринку. Це не ідеологія протекціонізму. В той самий час і Росія, і зараз Штати говорять про підтримку свого бізнесу. Трамп вийшов з угоди про Транстихоокеанського партнерства, погрожує запровадити великі мита на мексиканські товари.
У США це поки що лише слова, де-факто і де-юре там ще нічого такого не зроблено. Окрім стейтмента Трампа. В Трампа була мегапрекрасна зустріч з Трюдо, де ніхто не говорив про перегляд умов постачання нафти. Хоча заяви такі в Трампа були під час виборів. Я як юрист за фахом орієнтуюся на документи.
Дивіться, інші країни з лідерів G7 (та сама Канада) говорять про силу глобальної торгівлі. В України саме географічне положення сприяє розвитку торгівлі. Це історично, це природньо. Ми можемо бути виробничим хабом, займатися складанням готової продукції з запчастин, переробкою сировини.
Нам потрібні інвестиції. Вони можливі в першу чергу в експортно-орієнтовані виробництва. Бо попри те, що в нас ринок за кількістю людей великий, купівельна спроможність в нас маленька.
Щоб щось експортувати, потрібно щось імпортувати. Це процес пов'язаний.
Тому наш підхід зараз полягає в тому, що ми є відкрита економіка, яка повинна розумно підходити до захисту національних виробників.
Ми не можемо теж толерувати, коли є демпінговий імпорт. Коли наша компанія доклала неймовірних зусиль задля розвитку, а тут приходить іноземна компанія, яка отримує від своєї держави субсидію і може виставляти нижчу ціну. Ми як держава повинні протидіяти цьому в рамках правил, які в світі встановлені.
Важливим є баланс між інтересами виробників і національними інтересами. Тому що імпортна сировина часто є частиною собівартості якогось українського продукту. Важливим є питання, який продукт дає більшу додану вартість для держави в короткостроковій і довгостроковій перспективі.
Нам треба включатися в глобальні, регіональні ланцюжки доданої вартості. У цьому контексті можливо, дійсно, на певний час деяким індустріям або компаніям потрібні певні преференції. Я є прихильником, коли преференції надаються незалежно від галузі. Наприклад, на імпорт переробного обладнання для всіх галузей. Але депутати цього року вирішили надати такі преференції деревообробній галузі. Ми з ними вели розмову, щоб зробити це для всіх індустрій. Дуже сподіваюся, що наступного року ми зможемо закласти такі пільги для всієї переробної індустрії, щоб було модернізовано виробництво, переробне обладнання.
Владислава Рутицька, яка раніше теж працювала у Мінагрополітики, відстоює ідею обмеження експорту зернових задля розвитку переробки. Каже, це спрацювало з насінням соняшника — зараз ми постачаємо олію, а не насіння.
Я дуже обережно підхожу до будь-яких обмежень на ринку. В рамках Світової організації торгівлі ми діємо відповідно до певних правил. Ми маємо підстави, щоб обмежувати експорт сировини. Я не можу сказати, що цих підстав немає, або їх не можна знайти в принципі. Але треба обережно підходити. І вкрай важливо розуміти, чого ми досягнемо у результаті. Це є рішення держполітики, які не стосуються виключно торгівлі.
Ще питання — чи готова наша переробна промисловість переробити це зерно в достатніх обсягах, щоб держава і ці компанії отримали набагато більший плюс від такої заборони? Чи потрібні заборони, обмеження, чи потрібне стимулювання переробки? Можливо, варто залучати інвестицій в переробку, надавати розстрочку, пільги по ПДВ на імпорт переробного обладнання або ще щось.
Ще одне практичне питання про запровадження Експортно-кредитного агентства. Колеги-журналісти пишуть, що МВФ проти. Це правда?
Система підтримки експортера складається з декількох інструментів. Перше — це питання політики, наявність законів, міжнародно-правових угод, відповідної регулятивної бази. Друге — це інституція з просування експорту, з фінансування або страхування експорту. Іноді це одна структура, іноді ці структури окремо діють. До цього відноситься й онлайн-ресурс або онлайн-портал з підтримки експорту, бо ми живемо у цифровому світі.
Минулого року вдалося створити проектний офіс з просування експорту. Депутати прийняли закон про фінансову підтримку експортера. Закон передбачає можливість уряду визначитися з моделлю цього Експортно-кредитного агентства. Для себе ми визначилися, що таке агентство потрібне. Такі агентства є в різних формах в різних країнах. Українське агентство спочатку займатиметься страховими послугами, послугами перестрахування. В нас навіть було розуміння про розмір статутного капіталу, зараз ми завершуємо план імплементації цього закону.
Таке агентство не з'явиться за два місяці, бо є питання юридичної структури, правильного набору послуг, які воно надаватиме, питання фінансування цього агентства. Держава матиме, наприклад, 51% або 60%, а іншу частину можуть фінансувати міжнародні фінансові інституції. Тому наше завдання зараз — завершити розробку плану.
Що стосується МВФу, то я знаю, що це питання підіймалося. Мені невідомо, чи є це частиною Меморандуму. Ми говоримо, що, можливо, не було розуміння, в якій власне формі це агентство існуватиме, хто буде фінансувати його статутний капітал. Ми пояснювали МВФ, як ми бачимо це з нашого боку. Тому, я думаю, це питання пошуку "зрада" кожного разу, коли просто ставляться питання. Нам потрібно розуміти, що якщо ми говоримо, що знаходимось в рамках економії бюджетних коштів і їх ефективного і раціонального використання, запровадження будь-якого державного механізму роздавання грошей неможливе. Однозначно таке агентство буде викликати питання в інституцій, які нас фінансують. Але ми не передбачаємо, що Експортно-кредитне агентство роздаватиме гроші експортерам.
Тобто на першому етапі це агентство буде лише страхувати експортерів?
Так. Страхувати і перестраховувати ризики. Важливо правильно розробити послуги, фінансову модель, корпоративну структуру. В нас не безлімітні ресурси, послуг не може бути 10-20 видів. Минулого року ми працювали з німецьким держбанком з розвитку KfW, сподіваюся, у цьому році співпраця триватиме теж. Працювали з німецькою ж PwC над розробкою цього покрокового плану.
Коли агентство зможе запрацювати?
Депутати поставили строк, що ми маємо запустити його до 1 липня. Але ми зараз будемо презентувати їм наш план. Тому я не хочу озвучувати якісь дати до презентації.
Але це буде в цьому році?
Так, ми будемо працювати, щоб агентство розпочало роботу у цьому році. Важливо, що є діалог з народними депутатами. Вони розуміють, що потрібно створити нормальну інституцію. І ще пам'ятаємо, що в нас в бюджеті коштів на створення цієї інституції немає. Тому ми розуміємо, що, напевно, треба буде вносити зміни в держбюджет, якщо ця інституція буде працювати.
Щодо торгівлі з ЄС є зауваження, що наче в нас зона поглибленої торгівлі, а експорт скоротився.
При загальному падінні експорту в нас зростання в ЄС +3,7%.
Це у 16 році у порівнянні з 15 роком. А я кажу про роки до підписання торгової угоди. Зрозуміло, що війна вплинула, революція...
Звичайно, якщо порівнювати з 13-м роком, буде падіння. Але треба порівнювати порівнювані величини і дивитися на динаміку і на тенденцію. Важливим моментом є декілька речей. Перше: я не чула від експортерів, що вони вважали, що після вступу в силу угоди про асоціацію вони візьмуть і вже завтра зайдуть на європейський ринок. Експортери чудово знають, що вихід на будь-який ринок потребує часу і зусиль, і вкладення фінансових ресурсів.
Ви ж заяву Косюка чули?
Я не хочу обговорювати питання формату угоди. Я почала працювати з угодою, яка вже була підписана. Звичайно, є проблема з тим, що угода підписувалася достатньо тривалий час, і умови змінилися. І розчарування пов'язано не тільки з угодою, але й зі зміною економічних умов. В нас зараз драйверами економіки є зовсім інші галузі, ніж були на момент завершення переговорів з ЄС.
Разом з тим я розумію, що є невдоволення рівнем квот, які встановлені угодою, або винятками, які є. Тому наше завдання зараз — не сидіти і говорити, яка погана угода, а шукати шляхи її перегляду. Сприяти покращенню доступу по тих позиціях, по яких в нас вже є нулі (по квотах, - ред.).
Щоб покращити доступ наших підприємств на ринок ЄС, ми працювали з Європейською Комісією. І, нарешті, минулої осені вони оприлюднили проект регламенту про надання Україні додаткових торговельних преференцій. Там є невеликі додаткові квоти на деяку сільськогосподарську продукцію і скасування мит на деяку промислову продукцію. Це в першу чергу взуття, що для нас дуже важливо. Це також товари електроніки, які ми постачаємо. Тобто це натурпродукція, яка вже постачається. Це не гіпотетична продукція.
Важливим моментом є те, щоб цей проект регламенту був прийнятий в Європарламенті, і щоб його затвердила рада ЄС. Ми дуже сподіваємося, що до початку літа ми всі ці процедури пройдемо. Або навіть раніше.
Але це тимчасове рішення, наскільки я знаю.
Це тимчасові заходи. Але ми пам'ятаємо, що в нас угодою про асоціацію передбачено можливість перегляду її умов після певного часу. Тобто ми розуміємо, ми вже працюємо над тим, що ми будемо готові до цього перегляду. На ринку ЄС є перенасичення своєю внутрішньою продукцією. Дискусія рухається достатньо складно.
Ми минулого року започаткували процес приєднання України до Пан-Євро-Мед конвенції (пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження). Це дуже важливий механізм, який дає можливість участі наших компаній в регіональних і глобальних ланцюжках доданої вартості.
Якщо ми приєднаємося, то українські товари, які переробляються на ринку ЄС, можна буде постачати на деякі ринки як товари, вироблені на території ЄС. І те саме стосується європейських товарів або товарів з третіх країн, які переробляються або складаються на території України. Це дає можливість для інвестицій в переробні або в складальні виробництва. Або можливість участі наших товарів-напівфабрикатів в переробці на ринку ЄС і третіх країн.
Минулого року ми також домовилися про започаткування так званого промислового діалогу між Україною і Європейською Комісією, із залученням держав-членів ЄС та бізнесу. Ми будемо зустрічатися, говорити по конкретних секторах, як нам наблизити технічне регулювання. Ми можемо виробляти тут запчастини і постачати їх в ЄС. Або, навпаки, в Україні можна налагодити складальні виробництва. І по результатах цієї роботи ми ведемо активну роботу над тим, щоб Україна підписала угоди про взаємне визнання стандартизуючих процедур по деяким промисловим товарам. Це дасть можливість товарам з українськими сертифікатами виходити на ринок ЄС без додаткової сертифікації. Це те, що в нас передбачено в угоді про асоціацію, і те, що хотіла зупинити Російська Федерація. Вони на 25 років хотіли відстрочити вступ в силу технічних регламентів і укладення цих угод.