ГлавнаяЭкономикаФінанси

Олександр Сугоняко: "Криза не закінчилася, на жаль"

Розмову про місце іноземного капіталу у банківській сфері України продовжує президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко. LB.ua оприлюднює його доповідь з круглого столу у Національному інституті стратегічних досліджень (НІСД) при Президенті України

Олександр Сугоняко: "Криза не закінчилася, на жаль"
Фото: focus.ua

Ясно бачити проблеми і відверто про них говорити – це обов’язкова умова розв’язання наявних проблем. А їх у нас достатньо. І якщо замовчувати проблеми, то криза до нас повернеться.

Проблема, про яку я буду говорити – це криза моделі присутності іноземних банків в Україні. Модель, яка могла розвернутися тільки в умовах нашого специфічного ринку, який буде сформований нашим законодавством і нашими нормативами. Ті самі іноземні банки, які працюють в Чехії (я Чехію буду часто згадувати), зовсім по-іншому організовували свою роботу, аніж ті самі банки, що у нас, тому що різні правові умови і різні орієнтації, які ці правові умови їм задавали.

Офіційна стратегія іноземних банків – це рітейл банкінг, кредитування споживчого імпорту та іпотечне кредитування – кредитування покупки нерухомості та землі. Безумовно, вони кредитували і виробництво, але це не було головним. Що стосується присутності тут російських банків, то для того, щоб тут дискусію не розводити, я просто процитую Леоніда Даниловича Кучму: «Ваші три найбільші банки (це він проводив дискусію з росіянами), що фінансують, куди вкладають? У банківський фінансовий сектор, кредити уряду дають». А можете назвати якісь інноваційні проекти? Для чого тоді тут російські банки, якщо тільки така вузька смужка послуг. Або завдання поставлено таке: брати участь у приватизації стратегічних об’єктів і помагати уряду затикати дірки двома мільярдами для уряду, «Нафтогазу» чи Автодору.

Тут все дуже просто: ви бачити збільшення кількості банків і збільшення капіталів. Про це вже говорилося. Далі я спробую аргументувати фактажем.

Ота чорна лінія, яку ви бачите, це збільшення частки іноземних банків в кредитах, які видані населенню. Частка зросла з 17 до 70% (слайд №8, - LB.ua тут і далі у дужках).

За цей період збільшилися кредити в наших банках… Це говорить про те, що ця стратегія проявляється. Західні і російські банки видали за ці роки в два, а то й більше разів більше кредитів, аніж видали за ці роки банки з українським капіталом. Кредити в іноземній валюті так само іноземні банки видавали їх більше, ніж в два рази (№№9, 10).

Іноземні банки в основному кредитували в валюті. Для того, щоби кредитувати в валюті, треба було мати зобов’язання в валюті. У нас, на жаль, немає даних за попередні роки про частку коштів, залучену іноземними банками. За 2008 рік у нас є – 81%. Думаю, що й за попередні роки ця цифра схожа (№11).

У Чехії, яка є членом Євросоюзу, але не є в зоні євро, нуль залучених кредитів за кордоном. І це зроблено завдяки нормативно-правовому регулюванню, яке у них здійснене. У них прямі інвестиції йшли в економіку. Такий прихід валюти забезпечував і зростання доларизації і необхідність кредитування. Тиск має чи не має бути валютне кредитування визначався цією сумою в майже 40 млрд. валютних коштів.

Фото: obozrevatel.com

Є, безумовно, безперечні позитиви присутності іноземних банків в Україні (№12). Я їх деякі назвав і їх ніхто не може заперечити. Україна, поставивши іноземні банки в умови нашого ринку, штовхнула банки – і наші, і іноземні - до тих ризиків, з якими ми зіштовхнулися і про які я буду говорити далі. Серед позитивів я виділю те, що жоден банк з іноземним капіталом у нас не збанкрутував і що материнські структури виділили великі суми коштів на те, щоби покрити ті збитки і ті резерви, які вони сформували. І їх капітал збільшився на дуже суттєву цифру. І про це треба пам’ятати.

Щодо негативів, то, в першу чергу, варто сказати про негативи в валюті. В результаті того, що вони кредитували в валюті і ризики валютні переклали на позичальників, потім ці ризики бумерангом повернулися до банків і проявилися в якості кредитних портфелів. Я знаю, що в одних банків є і 20% поганих непрацюючих кредитів, а в інших і 70% (№14).

Цифри, які ви бачите, загальносистемні. В 2009 році через загальну кількість поганих кредитів іноземні банки змушені були сформувати резерв, і сформували його за рахунок наявних джерел. При капіталі близько 40% резерви іноземні банки сформували більше 54%. Ну і збитки, які понесені в перший рік кризи – 2009, ви бачите. І бачите співвідношення. Я саме зустрічався з представником одного крупного банку і запитав: от у вас була стратегія, яку ви декларували – рітейл, що тепер? Він каже, стратегія померти останнім на вашому клятому українському ринку. Це те, що я почув.

Відома іноземна консалтингова компанія провела дослідження, в якому установила, що іноземним банкам, і не тільки іноземним, доведеться до 2016 року працювати з наявними поганими кредитними портфелями.

Які негативні наслідки для економіки України (№15)? Ви бачите, що великі валютні кошти залучалися іноземними банками за кордоном, доларизація зростала і виникла необхідність узаконення валютних кредитів. По суті ми стали на шлях отримання ризиків, які нам сьогодні заважають мати нормальні кредитні портфелі, економіці отримувати кредити і так далі. По-друге, споживання в борг. Це новий фактор зростання ВВП. У нас зростали показники ВВП, але це зростання відбувалося значно меншими темпами, аніж зростання кредитного боргу, за рахунок якого це зростання забезпечувалося. По суті, країна, бізнес і люди стали на шлях проїдання в борг.

Фото: 2000.net.ua

Наступне. Безумовно, кредитування імпорту рвало торгівельне сальдо, негативне. І в 2008 році у нас уже було 14 млрд. мінус по товарах. І хоч воно перекривалося за рахунок коротких кредитів. Які заходили в Україну. Під час кризи ці кредитні гроші вийшли і це негативне сальдо було основною причиною обвалу курсу. Колосальні обсяги імпорту вдарили по нашому виробнику і пригнічення українського виробника мали місце.

Мушу відмітити, що завдяки формуванню отих величезних сум резервів, державний бюджет не отримав податків на суму 28 млрд, і в тому числі 15 млрд це кошти від іноземних банків, за рахунок формування резервів на покриття ризиків. Я говорю про всі банки, і зразу ж говорю, що значна частина належить банкам з іноземним капіталом. Скажімо, розкрутка споживчого кредитного буму. Коли ми зростали по 60-70%, а кредитування населення більше 100%, то ясно, що це було невипадковим. Згадуючи ту саму Чехію, то там регулятор обмежував це. Скажімо, в Угорщині цього не було, там було в меншій мірі. Але в них не було зростання більше 8-9%, ніякого кредитного буму не було. І на сьогоднішній день у них 42 млрд чеських крон прибуток, а до кризи було 45 млрд. І жодного банкрута, жоден банк не збитковий. Я про те, що регулювання було належне. У нас не було належне і держава до цього поставилася дуже погано.

Друге. Участь у глибокій девальвації під час кредитування імпорту. Я вже про це говорив. Я можу тільки вам сказати, що ми в 2006-2007 рр імпортували автомобілів на 11 млрд. доларів. Для порівняння, в цей період 9,6 млрд у нас був імпорт енергоносіїв з Росії. І ми говоримо про нормальну зважену експортну-імпортну політику? Девальвація була не тільки тому, що було кредитування імпорту, але й тому, що значна частина коштів в кінці 2008 року була виведена через ці банки закордон. І це теж вдарило по глибині девальвації.

І участь у творенні додаткового боргу валютних позичальників. На наших валютних позичальників покладено 180 млрд. гривень додаткового боргу через девальвацію… Якщо податок із прибутку підприємств у 2009 році складав 44 млрд., можете собі уявити, яке це навантаження для економіки. Природно, що сьогодні нам важко цього позбутися.

Ще про бульбашки на ринку землі. За 4-5 років ціни зросли, ну а зараз впали в два рази. І все це, безумовно, б’є по прибутковості банківської діяльності. Таким чином ми рухалися в кризу. І одна з умов – не стояти на тому самому місці, змінити модель.

Фото: obozrevatel.com

Політики мали замовити у вчених дослідження, коли приймали рішення щодо приходу на український ринок іноземних банків, треба нам валютних кредитів чи ні. Наука мала би дати відповідь: що буде.

Що було б, якби в нас не було іноземного капіталу (№№16, 17)? Ясно, що банківська галузь відстала б в технологічному й продуктовому відрах, і ряд продуктовий був би не той, і наш персонал був би не той. Але ми б залучили значно менше, ніж 29 млрд. зовнішніх кредитних ресурсів. Скільки? Відповідь на це запитання має дати наука.

На 1.10.2008р. було видано 60 млрд. саме в валюті. Помножте на 1,6 і ви можете зрозуміти, наскільки зросло після девальвації навантаження на позичальника. Значно менше б ви дали, ніж 27 млрд споживчих кредитів в доларах і 80 млрд. споживчих та іпотечних кредитів населенню. Значно менше, але скільки? Думаю, нашій науці тут варто було б працювати. Якби це було, то валовий внутрішній борг був би значно менший. Не хочу називати цифру 20% чи 25%, а може й більше, може третина. Треба рахувати. Маючи більше 60%, а в деяких випадках і 70% валютних кредитів, у нас якісь кредитного портфеля як мінімум на третину була би краща. Курс обвалився б в меншій мірі. Не знаю на скільки, це треба рахувати, треба просто дати доручення це порахувати. Додаткових боргових навантажень на економіку і населення було б не 180 млрд., а значно менше, можливо, в п’ять раз менше і глибина кризи була б меншою

Тобто, були зроблені помилки в економічній політиці з 2005 по 2008 роки. І ці уроки треба вивчити, не політичні висновки з цього треба робити, а науково-економічні. Я говорю, що в Чехії 90% іноземного капіталу в банківській системі, нуль кредитів в іноземній валюті. Маржа – не більше 3%. Більше того, іноземні банки кредитували і середній бізнес по повній програмі. Як вони це зробили? Треба дослідити. Тому я говорю, що модель, яка була в нас реалізована потребує суттєвої корекції і нового потенціалу з метою використання фінансової потуги на розвиток економіки України, а відповідно, на прибутки банків і вітчизняних, і іноземних. Модель визначається нормативно-правовими-актами, в першу чергу, а не поведінкою банків. Тому що банки вели себе у відповідності з тою моделлю, яку заклали.

Як нам бачиться нова модель (№19)? Всі банки є органічними, а не чужими елементами української економіки. Вони зацікавлені в рості економіки. Банківська галузь – підсистема української економічної системи, а не відірваний шматок. Ресурси галузі працюють на розвиток української економіки.

Фото: focus.ua

Друга позиція: в галузі забезпечується добросовісна конкуренція – це обов’язкова умова. Те, що забезпечено в Чехії. Це умова нормального розвитку. Якщо комусь даються якісь пріоритети – це ганебно викривляє ринок.

Пріоритет клієнта над власним економічним прибутком. Це знову цитата голови національного банку Англії Девіда Кінга. Власний прибуток банку – це один з пріоритетів, але він не може бути головним. Якщо вісі банки поставлять за пріоритет власний прибуток, то завтра вся система рухне, не буде економіки і не буде системи. Це відомо давно, але про це стали забувати.

І дотримання етичних принципів стосунків банків з клієнтами.

Тут я просто навів пропозиції, які існують, впорядкування діяльності іноземних банків. Нехай вас не лякає, що там існують якісь аж законодавчі обмеження присутності, обмеження сегментів діяльності. Ми члени СОТ і це проблема. Просто основні пропозиції, вони не будуть виконані, але від чогось відштовхуватися треба.

Пошук нової моделі. Я думаю, варто виносити на обговорення не тільки проблеми національного капіталу – це один із аспектів. Поряд можна поставити питання національного капіталу: як він діяв до кризи, після кризи. Від здоров’я банківської системи залежить здоров’я держави і людей.

І насамкінець. Криза не закінчилася, на жаль. І хотів би побажати вам, щоби ви її використали на користь.

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram