Дещо онлайн таки відбувається: лекції, літературні читання і навіть кінофестивалі. Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA відбувся онлайн і, за підрахунками організаторів, всі представлені на онлайн-платформі фільми цьогоріч переглянули більше 52 тисяч разів. Перегляд був безкоштовний, але фестиваль заохочував глядачів робити благодійні внески на свою користь.
12 травня стало відомо, що онлайн відбудеться ще один великий український кінофестиваль – Одеський. Він переніс свої дати з середини липня на кінець вересня і тепер триватиме з 25 вересня по 3 жовтня.
«Рішення про перенос ОМКФ було непростим. Треба розуміти, що підготовка фестивалю відбувається не місяць і не два, а починається буквально після завершення попереднього, – коментує генеральна продюсерка фестивалю Юлія Сінькевич. – Весь цей час ми готувались до офлайн-івенту».
Дати Одеського кінофестивалю зсунули на осінь, щоб встигнути перелаштуватись на онлайн-формат і перелаштуватись технічно. «Початок жовтня нам здається реалістичною датою, але звісно, ми будемо слідкувати за розвитком подій і коректувати плани, якщо це знадобиться», – говорить Сінькевич. Організатори зазначають, що деякі події все ж залишаться офлайн – наприклад, показ фільму на Потьомкінських сходах; і не виключають, що рішення ще може змінитись – в залежності від ситуації.
На відборі ситуація з кінофестивалями у світі (деякі з них взагалі скасовані, в тому числі Канни – найважливіший фестиваль для відбірників з усього світу), за словами Юлії, не сильно позначиться. «В нас є конкурсні секції, куди вже подали багато фільмів (фестиваль готовий приймати фільми, які були подані в конкурси після дедлайну), – зазначає вона. – Крім того, деякі фестивалі вже відбулись – Берлінський, Санденс, Роттердамський, Сан Себастьян та Венеційський (останні два – у 2019), і там показали багато робіт, які ми збирались показувати влітку на ОМКФ. Тепер покажемо їх восени».
«В онлайн-формату є свої переваги – це потенційно дозволяє організувати цікаві події з гостями, чиї графіки часто не дозволяють приїхати, та й у глядачів також є можливість прожити фестивальні події не виходячи з дому», – резюмує вона.
Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість» онлайн переноситись поки не планує і все ж розраховує провести подію в нові дати – з 22 по 30 серпня. Якби не карантин, «Молодість» провели б на початку червня. Як повідомив в коментарі LB.ua арт-директор кінофестивалю Андрій Халпахчі, перенесення дат і формат «Молодості» організатори угозджують з FIAPF – Міжнародною федерацією асоціацій кінопродюсерів. Федерація веде перелік міжнародних кінофестивалей, де є «Молодість», і регулює їхнє проведення.
Книжкового Арсеналу цього року взагалі не буде – десятий літературний ярмарок в Мистецькому Арсеналі перенесли на 2021-й. Від початку він мав би пройти наприкінці травня, згодом організатори перенесли його на кінець літа, що вже було достатньо ризикованим кроком, адже осінь – територія львівського книжкового форуму. Останній, до речі, руки не опускає і сподівається провести літературний фестиваль цього року.
«Найголовніше у цій всій ситуації – це заборона проведення масових заходів. Постійне продовження карантину і непевність у швидкому виході з самоізоляції людей ускладнює планування, – коментує програмна директорка Bookforum Софія Челяк. – З усіма партнерами ми обговорюємо різні варіанти співпраці й радіємо, що наші грантодавці та партнери розуміють ситуацію і готові йти назустріч».
З початку карантину Форум видавців не відпускає своїх потенційних відвічувачів, запустивши онлайн-проект «Літкур’єр: читання уголос», у якому взяли участь відомі українські письменники та письменниці. «Наша головна мета, щоб люди залишались вдома і підтримували культурний розвиток просто натиснувши «go live» у фейсбуці. Усього до проєкту долучилось 25 авторів та авторок, а усі читання, які відбувались з 21 березня по 12 травня можна переглянути на сторінці Форуму видавців у фейсбуці в форматі записів», – додає Челяк.
Про план «Б» Софія не каже, стверджуючи, що команда Букфоруму все ж планує провести подію в раніше оголошені дати – з 16 по 20 вересня 2020, але так, щоб зберегти безпеку відвідувачів і учасників. Фокусною темою цьогорічного форуму стане «Перепис населення: знати хто ми є».
Музичні фестивалі теж тримаються через раз – великі рок-події типу Atlas Weekend та U-Park у Києві оголосили про те, що переносяться на наступний рік. Організатори обидвох фестивалей намагаються зберегти анонсований на 2020 рік лайнап артистів і ведуть з ними про це перемовини.
Ще одна велика подія – в сфері класичної музики – має відбутись влітку в Одесі. Ініціатор фестивалю Odessa Classics Олексій Ботвінов в коментарі LB.ua розповідає, що ще не всі фестивалі класичної музики в Європі скасували. «Станом на зараз два найбільші австрійські фестивалі – Зальцбург і Брегенц – розраховують на проведення за планом – в середині липня, – стверджує Ботвінов. – Для нашої команди фестиваль – не бізнес, а місія, тому ми налаштовані провести фестиваль влітку цього року, тому що впевнені: потреба людей у високому мистецтві у важкі кризові часи дуже висока».
При цьому Ботвінов наголошує, що навряд чи вдасться провести Odessa Classics в заплановані дати – з 3 по 14 червня, адже тут, як і в багатьох інших фестивалях, важать ни лише обмеження на масові зібрання, але й наявність авіарейсів, якими виконавці програми з Європи зможуть дістатись до Одеси.
Тому організатори Odessa Classics озброїлись планом «Б» і будуть переносити фестиваль на другу половину серпня. «Майже всі артисти готові прилетіти і виступити в серпні, альтеративні дати ми вже узгодили (їх повідомлять пізніше). Ми плануємо зберегти кількість концертів і всі заявлені фестивальні локації, а якщо будуть заміни артистів, то вони будуть адекватні за рівнем і програмою, – розповідає Олексій Ботвінов. – Спостерігаючи ситуацію в Європі, ми вважаємо серпень оптимальним часом для проведення фестивалю. Ми знаємо, що в Естонії з липня дозволені масові заходи до 500 людей в закритих приміщеннях і до 1000 людей під відкритим небом. В Австрії з липня відкриваються симфонічні зали; Римський оперний театр запустить опен-ейр вистави до 1000 людей; Арена ді Верона – оперні концерти до 3000 глядачів».
З країн Європи доносяться новини про нові й нові заходи, які вживають уряди країн для порятунку креативних індустрій. І хоч фестивалі є одним з рушіїв економіки культури – на відвідувачах можуть заробити не лише їх організаторів, але й міста, куди спраглі до культури люди можуть приїхати подивитись кіно, послухати музику і купити книжок з підписами улюблених авторів, – українська держава допомагати їм не дуже поспішає.
«Якщо дивитись на приклади інших країн, ми бачимо різноманітні emergency packages, де передбачені системи підтримки для креативних індустрій, а також для людей творчих професій. Такі пакети мають допомогти зберегти екосистеми і не втратити творчий потенціал, – коментує Юлія Сінькевич. – Натомість в Україні вирішили заповнити фонд для боротьби з наслідками пандемії за рахунок бюджетів на культуру. Це як мінімум викликає подив в іноземних колег».
Юлія увійшла до робочої групи в підкомітеті парламентського комітету з питань гуманітарної політики – там розробляють зміни, які б допомогли креативним індустріям. Голова комітету, народний депутат від «Слуги народу» Олександр Ткаченко говорив про законопроект №3377, в якому пропонується перерозподілити видатки розвитку (окрім деяких статей) на видатки споживання, не стягувати сплату за оренду майна, якщо воно належить державі, і так далі. «Що можна зробити вже зараз, – додає Сінькевич, – це адаптувати порядок використання бюджетних коштів, який має купу архаїчних обмежень і не дозволяє провести, наприклад, онлайн-події. Також перерозподілити наявні бюджети і підтримати девеломпент проєктів. Треба максимально підтримати людей, які працюють у сфері культури, інакше можна на довгі роки втратити таланти».
«Звичайно, секвестр бюджету культурних інституцій впливає і на нашу організацію, – говорить Софія Челяк. – Для проведення нашого заходу у будь-якому форматі важлива підтримка від державних інституцій. Якщо ж ми вирішимо проводити фестиваль онлайн, то це ніяк не знизить витрати, а навпаки – необхідно буде залучити більше ресурсів, які раніше не використовувались для проведення фестивалю». Підтримка могла б бути у вигляді грантів на збереження інфраструктури організацій у сфері культури, обслуговування, туризму і подієвого менеджменту. «Через карантинні обмеження знижується прибуток у готельно-туристичному бізнесі, тому наступного року, як один із наслідків пандемії, варто очікувати різке підняття цін на їхні послуги, – додає вона. – Своєю чергою це може негативно вплинути на організаторів культурних подій, адже, у тому числі через недофінансування, вони не матимуть достатнього бюджету для покриття цих витрат».
«Я не маю жодних ілюзій щодо можливості підтримки нашого фестивалю на державному рівні, яким би високим не було наше реноме в професійних колах Європи, – говорить Олексій Ботвінов. – Найкраще, чого я сподіваюсь – щоб не заважали». Ботвінов наголошує, що фінансування Odessa Classics від початку базувалась на підтримці українських меценатів, «яким не байдужа культура».
Ботвінов додає, що не можна прирівнювати рок-концерти з концертами симфонічної музики: «На концертах класики ризики зараження в рази менші – основи поведінки глядачів у нас полягають в певному соціальному дистанціюванні і стриманості. Ризик заразитись у філармонії чи в оперному театрі менший навіть, ніж в транспорті, ресторанах чи перукарнях, які першими виходять з карантину». Він резюмує: «Зруйнувати цей сектор (класичної музики – прим.) дуже легко, а відновити буде неймовірно складно, а може, взагалі неможливо».