Прем'єру проектів «+100», що відбулась в рамках фестивалю, можна розглянути як вартий уваги приклад культурної політики, яка вже провадиться у наших сусідів. Організований Інститутом Адама Міцкевича в рамках міжнародної культурної програми POLSKA 100, присвяченої сторіччю відновлення незалежності Польщі, проект реалізовувався на двох фундаментальних засадах. А саме: встановлення зв'язків польських митців з американськими і європейськими колегами, і створення нових робіт як результатів співпраці, які можна презентувати на фестивалях за межами Польщі. Отже, «Тетраматиці» випало приймати в Україні «+100», і у Львові відбулись прем'єри трьох робіт.
Стартувала серія прем'єр перформансом «Temporary Nation». Його автори — Пйотр Вижиковський і Ехо Хо. Пйотр у своїй мистецькій практиці використовує відео, мультимедійний перформанс, веб-проекти та інсталяцію в публічному просторі, а міждисциплінарна художниця, композиторка та виконавиця Ехо Хо працює з аудіо- та відео- інсталяціями й інтермедійними виступами. Перформанс «Temporary Nation» цей досвід індивідуальних практик митців поєднав: він відбувається в публічному просторі, звуки і рухи є його формотворчими елементами, а щоб приєднатись до дії, глядачам-учасниками потрібно активувати попередньо встановлений додаток на телефоні. Бажаючих розмахувати смартфоном, щоб видобувати різні звуки, було настільки багато, що сервер почав опиратись ентузіазму українців. Схвильовані та приємно вражені Пйотр та Ехо відзначили цю енергію напруги у бажанні нашої аудиторії отримати новий невідомий досвід.
Чималий інтерес викликав і показ фільму «The Key To Time» Родеріка Кувера та Кшиштофа Волека. Не всі глядачі змогли 50 хвилин слідкувати за сюжетом у шоломах віртуальної реальності через насиченість візуальної складової. Це одна з причин, чому ця робота залишається на території мистецтва, яке дозволяє різноманітні експерименти, а не заходить у масову культуру. Родерік Кувер три десятки років експериментує з новими формами кінематографу, зокрема, з роботами, які демонструються у панорамному кінотеатрі. Зауваживши стрімкий розвиток технологій і доступність гарнітури VR, під час презентації режисер поділився враження про власний новий досвід — враховувати переживання певної інтимності, яка створюється, коли глядач дивиться кіно в навушниках. На слух глядачів впливали експерименти композитора Кшиштофа Волека. Музичний супровід фільму створювався на початку роботи над проектом, в результаті візуальні ефекти підлаштовувались під звук. Деякі ідеї авторів доносились до глядачів взагалі виключно через слух — наприклад, використовуючи звуки-тригери Кшиштоф Волек вводить у стан тривожності глядачів у тій складовій сюжетної лінії, де йдеться про зміни клімату, які ведуть до невідворотної катастрофи і кінця світу.
За відгуками глядачів, найбільш інспіруючим став музичний перформанс «Folded Maps of Time». Для львівської ситуації більшу аудиторію збирають або події за участі рок-зірок (навіть бувших), або атракції з вільним доступом до їжі та напоїв. Побачити і почути проект Марека Холонєвського та Кріса Катлера спільно з Артуром Лісом та Пйотром Мадеєм зібрались прихильники електронної музики, а також медіамистецтва та цифрових технологій. Як і анонсувалось, за допомогою спеціальних чутливих датчиків мозкова активність виконавців фіксувалась, і ці дані змінювали відеоряд — проекцію, що за формою нагадувала людський мозок. У приміщенні трамвайного депо, якому понад 100 років, — годинний концерт електронної музики з використанням відео проекцій, лазерів, багатоканальної звукової системи справив сильне враження на свою неочікувано широку за віком (від 7 до 70 років) аудиторію.
В цілому проект «+100» як кейс інвестування в культуру варто розглядати не тільки з позиції залучення аудиторії та задоволення її потреб, а як прицільне позиціонування країни (та її мистецького життя) як сучасної, новаторської, здатної встигати за розвитком технологій.
Протягом усіх років свого існування «Тетраматика» все ще залишається не хайповим і не мейнстрімним фестивалем. 2013 року участь у ньому взяло чимало українських митців, проте з часом їх кількість зменшувалась. Присутності українських авторів цьогорічний фестиваль завдячує Центру міської історії Центрально-Східної Європи — проект «Time forward, two times back», що є частиною програми [розархівування] Міського медіаархіву ЦМІ, представив роботи, що актуалізують проблематику архівної спадщини. Ці роботи були створені на основі колекцій Міського медіаархіву. На жаль, знайти бюджет, щоб зробити опен-кол для українських митців, не кажучи вже про міжнародну співпрацю, організаторам фестивалю не вдається.
Водночас налагодилась тісна співпраця з іноземними культурними фундаціями та мистецькими інституціями. І найактивніші серед них саме польські — Інститут Адама Міцкевича, Польський інститут у Києві та WRO Art Center. Мистецький центр у Вроцлаві також цікавий приклад розвитку культурних ініціатив — інституція, що діє від 2008 року, і реалізує національні та міжнародні проекти, які демонструють потенціал нових технологій, створена на основі досвіду та проектів команди фонду WRO Media Art Foundation, яка з 1989 року організовує Міжнародну бієнале медіа-мистецтв WRO.
Завдяки співпраці з цією інституцією в Україні можна побачити роботи Бієнале. Цього року вибрані твори були представлені на виставці «Human aspect: on/off». Глядачів запрошували замислитись про «людський фактор», про те який зміст ми вкладаємо у це словосполучення, живучі у світі, що фактично існує на межі «людського» минулого та «цифрово-роботичного» майбутнього. Також у 2015 році «Тетраматика» приймала частину експозиції Бієнале WRO — художні проекти сайнс-арту були представлені на виставці «Культивовані культури». У Львові «Тетраматика» цікава тим, що представляє цифрове мистецтво широко — не однією роботою в контексті виставки, а виставкою авторів з різних країн в контексті фестивалю і навіть кількома виставками, що експонуються одночасно.
За попередні роки організаторам не один раз вдавалось стрибнути вище голови, наприклад, у 2017 році «хедлайнером» був Мірослав Балка (багаторазовий учасник Венеційської бієнале, представляв персональний проект у Турбінному Залі Галереї Тейт Модерн у Лондоні). У 2015 році в рамках фестивалю був реалізований кураторський проект Яніни Пруденко «Warning» — виставка українських та російських митців, спрямована проти російської військової агресії в Україні. А ідея співзасновників та організаторів фестивалю композитора Остапа Мануляка та художника Михайла Барабаша, — об'єднати, хоча б у Львові, «музичне» та «художнє» середовища виглядає вже не такою утопічною, як вісім років тому. Незважаючи на очевидну позитивну динаміку, з якою фестиваль збільшує аудиторію, в чомусь виховуючи і формуючи своє середовище, питання, чи відбудеться через два роки п’ята «Тетраматика», залишається відкритим.