Український авангард досить тривалий час замовчувався. Якщо за Радянських часів тему російського авангарду розвивали та намагалися просувати на світовий рівень, то український авангард в цей час мало кому був відомий. Крім того, українські митці працювали в рамках “великого радянського мистецтва” і тоді російський авангард узурпував собі право називати українських митців російськими. По це, зокрема, йшлося на першій дискусії, яку організувало видавництво "Родовід".
Український мистецтвознавець Дмитро Горбачов стверджує, що поняття “Український авангард” введено двома французькими дослідниками - Андрієм Наковим та Валентиною Маркаде. “Вона вперше ввела саме це поняття. У 70-тому році вона написала: “Василь Єрмилов і український авангард” - тоді вперше прозвучали ці слова. У нас сприймали це трохи дивно, як оксиморон: якщо авангард - значить не український, якщо український - то не авангард. Це все не так давно було під знаком питання”.
У 2015 році Тетяна Філевська (культурна активістка, дослідниця творчості Казимира Малевича) організувала низку приурочених на сторіччя “Чорного Квадрату” лекцій в Київському Художньому Інституті, де наприкінци 20-х років викладав Казимир Малевич (нині це Національна Академія образотворчого мистецтва і архітектури) заради популяризації думки, що Казимир Малевич належить до українського авангарду.
“Донедавна документів про період, коли Малевич викладав в інституті, було надзвичайно мало, і про те, якими були ці лекції, крім деяких маленьких згадок - нам невідомо. Тому ми взяли за основу проведення наших лекцій статті Малевича надруковані в “Новій Генерації” (журнал групи українських футуристів 1927-1930-х років) та могли припустити, що його лекції в університеті були схожими на ці статті, - говорить Філевська. - Під час однієї з наших лекцій, до мене підійшли люди, які представились нащадками Мар`яна Кропивницького (він був асистентом Малевича в Київському інституті). Як виявилося, в їх сімейному архіві збереглися документи, що стосувалися роботи Малевича в інституті.
Звичайно, коли ми з Дмитром Омеляновичем (Горбачовим) побачили ті тексти, стало зрозуміло, що це той шанс повернути та довести всьому світові, що Малевич - українець та належить до українського авангарду. Ми негайно взялись за публікацію цих документів і з`явилася ця чудова книжка “Казимир Малевич. Київський період 1928-1930”, яку ми презентували рівно рік тому, тут на Книжковому арсеналі”.
У лютому була надрукована англійська версія цієї книжки та презентована в Нью Йорку в Українському музеї. На презентації розгорілася велика дискусія: ”Дуже цікаво було, що майже всі іноземні учасники нашої дискусії говорили про те, що український авангард є, але вони про нього нічого не знають, крім того, що до нього належить один з найбільших авангардних імен так званого російського авангарду. Всі говорили про те, що потрібно більше досліджень, зокрема англійською мовою, та більше виставок українських авангардистів у світі”,- додає Тетяна.
Також на дискусії презентували останнє родоводівське видання про українського авангардиста Анатолія Петрицького, яку написала Тетяна Павлова (кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри теорії та історії мистецтв Харківської державної академії дизайну і мистецтв). “Харківський авангард 20-х - початку 30-х років - це окрема сторінка історії українського авангарду. Саме з цих позицій я бралася за Петрицького, намагаючись освітити цей період харківського колориту. Тут важливий не тільки текст, а візуальне звучання. З Петрицького накопичений великий дослідницький матеріал, у цій книжці близько 20-ти зображень публікуються вперше”, - розповіла про свою книгу авторка.
На дискусії кілька разів піднімали питання щодо популяризації та просування українського мистецтва у світі. “Все ж таки виставки почалися не тут, а на Заході, який виручав нас при колосальному супротиві тут. Наприклад, у 2006 році відбулася сенсаційна виставка про український модернізм в Америці. Там усіх вразив Максимович, якого вони до цього не знали. А тут Міністерство культури не хотіло робити цю виставку”, – розповів Дмитро Горбачов.
Тетяна Філевська додала: “Україна успадкувала у Радянського Союзу хибне розуміння культури як декоративності та способу проведення дозвілля. В той час як культура є не менш важливою сферою діяльності аніж політика і може бути, зокрема, інструментом міжнародної дипломатії. І цим користуються розвинуті країни світу. Наприклад, у США державна програма була започаткована Дж. Кеннеді у 1966 році. Коли буде належне усвідомлення значення ролі культури, відповідно, буде політична воля. А підтримка на вищому державному рівні необхідна при здійсненні великих виставок авангарду, адже на вивезення музейних творів потрібен дозвіл Міністерства культури, а для використання робіт, що зберігаються в музеях інших країн, потрібні дипломатичні стосунки та державні гарантії.”
Презентація повної збірки творів Михайля Семенка
Трохи пізніше, мистецтвознавці продовжили дискусію про український авангард, зокрема і футуризм, презентуючи повну збірку творів “батька українського футуризму” Михайля Семенка (видавництво "Темпора"). Видання цієї збірки приурочене до 125-ти річчя поета. Перші три томи - це перевидання томів 1929-1931 років, упорядником яких був сам Семенко, а четвертий том, це збірка усіх творів, які не ввійшли до тритомника.
Розмова почалась зі слів модераторки Ярини Цимбал (літературознавець, кандидат філологічних наук, науковий працівник Інституту літератури ім. Шевченка НАН України): “Семенко хотів творити мистецтво, яке звертатиметься до всіх людей: в будь-якій країні та в будь-якому куточку Землі, і його розумітимуть. Протягом свого творчого життя він постійно намагався реалізувати свій намір”.
“Я застав той час, коли біля деканату філологічного факультету висів список, де пропонувалися теми дипломних робіт. Я звернув увагу на тему “7 видань української футуристики” і це стало поштовхом взятися за роботу дослідження творів Семенка, - пригадав Микола Сулима (фахівець з “Семенкознавства”, український вчений-літературознавець, член-кореспондент НАН України, завідувач відділу давньої української літератури Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України). - Зараз настав час, коли куди не кинь - скрізь Семенко. Хлопці, які прийшли зараз в поезію, наприклад, Жадан, я слухаю їх та розумію, що образ Семенка дуже вплинув на їхню думку. Також, в листопаді я був в Японії, де була конференція присвячена інтермедіальності. Ми говорили про Семенка: інтермедіальність починається з Семенка, українське кіно починається з Семенка - до усього доклав своїх зусиль Михайль Семенко”.
У Семенка є вірш, який називається “Сім” або “Тиждень”, у вірші перелічуються по черзі дні тижня - Микола Сулима порівнює цей вірш з “Чорним квадратом” Малевича.
“Семенко у “Новій генерації” дає в хроніці, що знову вийшов черговий переклад цієї його поеми англійською мовою та цитує просто календар. Коли Семенка питали, що то за дивний вірш, він відповідав, що це унікальний вірш світлої поезії, адже йому є відповідник на усіх мовах світу. Семенко був насправді всесвітній, всі діячі західної культури брали участь в “Новій генерації”. Це був єдиний часопис в Радянському Союзі, де висвітлювалося мистецьке життя західної Європи. Це тоді було заборонено в Москві, Україна була більш демократична” - підкреслив Дмитро Горбачов.
Наприкінці дискусії, Іван Козленко (генеральний директор Національного центру Олександра Довженка) підмітив: “Нова генерація” була взірцем профільного журналу, який міг бути не просто присвячений дисциплінам, а також робити певний внесок того, що відбувається за кордоном. Я хотів би звернути увагу на культуртрегерську місію Семенка. Ми маємо розуміти, що на той момент ще не існувало творчих спілок і, безумовно, основними драйверами в культурному процесі були люди, які проявляли свою ініціативу. Семенко був одним із тих, яким вдавалося залучити в мистецтво, в даному випадку в кіно, безліч людей, які навряд чи пов’язали свої твори надалі з кінематографом”.
Семенко зробив величезний внесок для українського мистецтва не лише як просто творча особистість та батько українського футуризму, він привів багато талановитих людей в мистецтво та подарував безліч ідей для подальшого мистецького розвитку.
“Я сподіваюся, що наше видання не зможе лишити байдужими сучасних читачів і ми будемо згадувати про Семенка, про його соратників по перу та про український футуризм не лише від ювілею до ювілею. Якщо ми не будемо частіше про це згадувати, у світі ніколи не знатимуть що таке український авангард. Потрібно постійно над цим працювати. Це приносить користь і нам, і українському авангарду, і Україні як державі, про яку у світі знатимуть не лише про її негативні сторони, але і про її культуру. Ми вже сьогодні згадували про те, що культура - це м`яка дипломатія. Наше видання долучиться до такої дипломатії та протягом року ми ще не раз згадаємо про Михаля Семенка і так само, ми згадаємо про ювілей ще одного українського авангардиста Валер`яна Поліщука” - підсумувала дискусію модераторка Ярина Цимбал.
Оновлення: В статті було додано інформацію щодо організаторів першої дискусії та видавців збірки творів Михайля Семенка.