ГлавнаяБлогиБлог Володимира Бєлого

12+ ключів ефективної системи загальної середньої освіти

За всієї значимості щоповнішої бази даних про об’єкт/суб’єкт зазвичай «…великі складні моделі з різноманітними алгоритмами не працюють. Вони показують помилкові результати» (Алан Ліхтман).

А все тому, що завжди існує певний перелік невеликого числа базових факторів, значимість чи не кожного з яких є у сотні разів більш вагомою за сумарний вплив великої кількості фрагментарних факторів разом взятих.

Фото: fakty.ictv.ua

Ключ 1

Першим прикладом для системи освіти є одним з найголовніших фундаментально значимих факторів - рівень посадового окладу вчителя-початківця. Якщо він є нижчим за середню заробітну платню у країні, то зазвичай її освітня система виявляється малоефективною.

З простої причини – брак працівників з дійсно гарним розвитком абстрактного мислення, яке для навчання основам наук є першою професійною потребою особи, яка береться навчати інших. Тільки люди з розвиненим абстрактним мисленням здатні пояснити

«… по-іншому», а не просто відповідно до наперед підготовленого конспекту уроку/лекції.

Тому перше питання для виявлення рівня ефективності системи освіти країни має бути десь таким: «Чи є співвідношення окладу вчителя-початківця до середньої зарплати у країні величиною більшої за одиницю?»

Ключ 2

Наступне ключове питання: «Чи не програє вигляд закладів освіти (будівля, територія, озеленення, паркани та парадний і запасний входи/заїзди тощо) у порівнянні зі станом закладів державної влади?» Особливо її силових органів.

Цей фактор розкриває підходи влади до фінансування закладів освіти за кошти платників податків: або як однієї з найбільш пріоритетних для громадян країни сфери, або згідно остаточного принципу, який затушовують красивими риторичними декларація тричі на рік у ході освітянських головних подій – першого та останнього дзвоник і Дня вчителя.

Ключ 3

Якби не здавалося дивним, але питання стосується транспортної сфери: «Чи є поруч із закладом (не мова, щоб на його території) громадська парковка для автомобілів та шкільних автобусів?»

Саме це, особливо кінець питання про шкільні автобуси, показує рівень справжності закладу освіти як опорного для території такої величини, за якої він стає дійсно ефективним економічно для держави та привабливим для учнів/батьків у навчальному плані. До дійсно ефективного опорного закладу прагнуть як діти, так і найкращі педагоги з помітної адміністративно-географічної території, що автоматично спонукає владу турбуватися про якість своєї транспортної інфраструктури.

В інтегральному підсумку для влади, яка є чимось більшим ніж суб’єкт, який діє за принципом «від виборів до виборів», такий підхід є і значно дешевший ніж фінансування малокомплектних шкіл, і більш виграшний у суспільно-політичному плані.

Звісно, що не мова про політичний популізм маніпулятивним гаслом «Не має школи – не має села», адже тренд стрімкого зменшення кількості сіл на планеті вже не зупинити.

Як і не мова про існуючу у нас підкилимну боротьбу за статус опорної школи між двома сусідніми селами, де учнів лише дещо більше ніж самих вчителів.

Ключ 4

Він також із матеріальної царини – «Чи існують при закладі освіти відомче житло як мінімум для директора і його основного заступника та пансіон для учнів?»

У дійсно ефективній системі завжди знайдуться старшокласники, яким зручніше і бажаніше перебувати при закладі всі п’ять робочих навчальних дні, а на вихідні повертатися додому. У першу чергу, задля якісної навчальної підготовки як запоруки найбільш оптимальних результатів на майбутньому ЗНО.

А відомче житло для керівного ядра є запорукою розвитку закладу завдяки конкурсному відбору на ці посади саме тих, хто здатний до ефективної менеджерської діяльності, бо далеко не кожен, хай як гарний, вчитель таким може бути.

Вже не кажучи про існуючий стан «ефективності» конкурсів на посаду директора школи, коли навіть у столиці у більшості випадків число бажаючих обмежується однією особою - її чинним керівником.

Ключ 5

Цей ключ відкриває «двері» до дійсно ефективного педагогічного колективу. Для цього, за наявності відповіді «Так» для ключа 1, аналогічну відповідь потрібно мати й на питання: «Чи відбувається процес заповнення вакантних посад вчителів у кожному закладі країни через загальнонаціональну процедуру відкритого конкурсу у незалежності до «хотєлок» його директора?»

У сучасному мобільному світі робота з гідною оплатою праці і двома вихідними у більшості вчителів буде прагнення «брати години» не більше ніж на оклад. А незалежний конкурс відкриває кращим двері до кращих закладів лише тоді, коли виключається з гри неофіційний вплив з боку директора, що спонукає останнього дбати про заклад, не про своє близьке оточення.

Ключ 6

Він висвічує розуміння державної влади того, що врахування вікових особливостей учнів є основою для побудови ефективної мережі закладів.

Тому тут питання наступне: «Чи відокремлена або юридично, або хоча б просторово початкова школа від основної/старшої?»

При цьому безальтернативним має бути принцип - «Кожному селу – початкову школу», хай там скільки б мало учнів не було.

Ключ 7

Продовженням лінії наявності у влади розуміння потреби у врахуванні вікових особливостей учнів має бути відповідь «Так» на питання: «Чи існує у державі така мережа закладів загальної середньої освіти, у якій заклади для старшокласників є відокремленими від основної (5 – 9 класи) ланки задля того, щоб всі вони були профільними і зі вступом до них через конкурсний відбір за результатами ЗНО для випускників 9-х класів?»

Без такого загальнодержавного (не мова про приватні заклади чи окремі заклади-ентузіасти) підходу до мережі закладів всі потуги мати ефективну систему загальної середньої освіти будуть не більше ніж спроби «жаби видертися на тин».

Адже без практичної реалізації особистісно орієнтованого навчання у масовому вимірі ефективна система як загальної середньої, так потім і вищої освіти є не більше ніж мрією ідіота (ідіот згідно старогрецького – це той, хто відсторонюється від суспільних реалій).

Ключ 8

А самою-самою основою ефективної системи освіти є її здатність спонукати учнів до того, щоб ті свій навчальний час у закладі використовувати на саме навчання по-справжньому, а не лише, щоб розважитися з друзями чи пожартувати з/над учителями.

Відтак постає питання: «Чи існує у системі закладів освіти як офіційне, так і неофіційне табу на поблажливе ставлення вчителів щодо учнівських спроб до списування?»

І мова не лише про боротьбу з практикою самого списування як такого. Наприклад, таке «виконання» домашніх завдань, контрольних робіт, яке використовує «посібників» з розв’язками та відповідями від комерційних видавництв. Мова про наявність єдиного педагогічного фронту з блокування самих лише спроб до списування. Як, наприклад, за кордоном - відлучення від ЗНО на n років за спробу списати у ході першого ЗНО. 

Ключ 9

У контексті важливості попереднього постає потреба у наступному питанні: «Чи існує у системі такий механізм незалежного оцінювання результатів навчання за цикл (ЗНО), за якого процедура визначення порогу «здав/не здав» є захищеною від тіньового впливу представників самого відомства, що відповідальне за організацію навчання?»

Мова про те, щоб ЗНО не було ширмою до так близької нам пострадянської традиції, коли оцінює той, хто й навчав під гаслом – «Вчитель найкраще знає «своїх» дітей», що так гарно припасовується до головної цінності «яжемам» - «Ето же наши-и-и деті-і-і!».

Ключ 10

Фактор стосується кадрів, які «вирішують все». Звісно, якщо ті працюють гідним чином, а тому питання десь таке: «Чи є атестація/сертифікація вчителів та отримання диплому про вищу освіту випускниками педагогічних факультетів незалежними від «рідного» директора/педколективу, де працює вчитель чи незалежною від викладацького колективу, де вчився майбутній учитель?»

Ключ 11

Питання про рівень реальної відповідальності за стан діяльності закладів освіти з боку органів влади місцевих громад як їх засновників: «Чи має реальний вимір принцип державно-громадського управління діяльністю закладами освіти?»

Мова про громадські освітні ради, як інституції, що мають не лише дорадчі, а й певні повноваження прямої дії як природнє продовження реальності, за якої власниками закладів загальної середньої освіти юридично є територіальні громади, а не її представницькі органи влади. Останні є лише найманими працівниками, відповідальними за ефективне використання ресурсів цієї громади, а не їх розпорядниками.

Ключ 12 

Питання якості/ефективності системи загальнонародної освіти дітей та підлітків апріорі завжди лежить у площині стандартів діяльності здобувачів освіти, її надавачів та суспільних замовників – «Чи є центральний орган державної влади (міністерство) гарантом системного дотримання освітніх державних стандартів та принципів академічної доброчесності, що складають основу освітньої місії системи?»

+++

Не виключаю, що існує ще декілька надважливих ключів у +, але не мова про такий масив «додатків», який веде у «місиво», з якого до дійсно правильного висновку як «до Києва рачки» - так ніколи і не дійти, що, до речі, є метою скритих противників становлення України як геополітично самодостатньої країни сучасної Європи.

Підсумок

Якщо у сумі на ці питання не буде як мінімум 7 відповідей «Так», то ніякими «нестандартними та оригінальними» заходами покращення/сприяння якості освіти сформувати дійсно ефективну систему загальної середньої освіти – це як чекати серед зими гарячого снігу.

Звісно, що різними добре підготовленими заходами можуть покращитися окремі показники у окремих вчителів чи закладів, але не інтегральний підсумок стану самої системи, чому виїзд сучасних українських студентів та старшокласників на навчання у європейській або американській чи, навіть турецькій чи ізраїльській, системі освіти є прямим свідченням.

Володимир Бєлий Володимир Бєлий , екс-заступник директора з навчально-виховної роботи Херсонського фізико-технічного ліцею при ХНТУ та ДНУ
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram